Рішення
від 10.07.2017 по справі 924/476/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" липня 2017 р.Справа № 924/476/17

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Крамар С.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго", м. Хмельницький

до товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Інбуд", м. Хмельницький

про стягнення 196382,14 грн., з яких: 141704,36 грн. - заборгованості за надані послуги з теплопостачання за період з 01.02.2017р. по 01.05.2017р., 54232,03грн. - пені, 445,74 грн. - 3% річних

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник згідно довіреності № 05/02 від 03.01.2017р.

від відповідача: не з'явився.

Суть спору: Міське комунальне підприємство "Хмельницьктеплокомуненерго" м. Хмельницький звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Інбуд" 196382,14 грн. заборгованості, з яких 141704,36 грн. - основний борг, 542323, 03 грн. - пеня та 445, 75 грн. 3% річних.

Представник позивача під час судових розглядів спору наполягає на задоволенні позовних вимог, вважає їх підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідач не скористався правом участі свого представника в даному судовому розгляді, письмового відзиву на позов не подав, причин неявки та неподання доказів не вказав; належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується судовими повістками від 22.05.2017 року та від 12.06.2017 року.

Судом враховується, що згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України участь сторони у судовому засіданні є її правом. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення роз'яснено, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010р., Смірнова проти України від 08.11.2005р., Матіка проти Румунії від 02.11.2006р., Літоселітіс Проти Греції від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

З огляду на наведене, зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, вимоги розумності строку судового розгляду, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка відповідача не призводить до неможливості вирішення спору по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

26 липня 2016 року між міським комунальним підприємством "Хмельницьктеплокомуненерго" (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Приват-Інбуд" (споживач) укладено договір про надання послуг з теплопостачання №5025/203 (далі - договір), за умовами п. 1 якого виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

У п. п. 3.1, 3.2 договору сторони визначили приміщення, у яке постачається теплова енергія, що знаходиться за адресою: 29000, м. Хмельницький, вул. Зарічанська, б. 11-ж, опалювала площа - 1045,50 кв.м.

У пункті 5 договору сторонами було погоджено тарифи на послуги, зокрема, з централізованого опалення - 1233,62 грн. за одну використану Гкал.

Відповідно до п. 6 договору плата за надані послуги за наявності засобів обліку теплової енергії справляється за їх показаннями згідно Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення.

Споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає виконавцю звіт про фактичне споживання теплової енергії (показники розрахункових приладів обліку) до 25 числа розрахункового місяця. При відсутності приладів обліку або виході його з ладу, кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається виконавцем розрахунковим способом, згідно з нормами споживання теплової енергії (п. п. 6.5, 6.6 договору).

Згідно з п. 6.7 договору тариф на постачання теплової енергії та порядок розрахунків, які вказані в договорі, вказані на день укладання договору і можуть змінюватись за рішенням компетентних державних органів.

Відповідно до п. 6.8 договору виконавець повідомляє споживача письмово (шляхом направлення повідомлення чи в рахунку за послуги) або в засобах масової інформації про зміну тарифів та додаткового погодження із споживачем не потребує.

У разі зміни тарифів споживач сплачує за надані послуги за новими тарифами з дня введення їх в дію (п. 6.9 договору).

За умовами п. 7 договору розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 7.1 договору).

Оплата використаної теплової енергії здійснюється споживачем наступним чином: попередня оплата в розмір 50% розрахункової місячної норми споживання теплової енергії до 15 числа поточного (розрахункового) місяця; остаточні розрахунки проводяться до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 7.2 договору).

Згідно з п. 7.3 договору у платіжному дорученні споживач повинен обов'язково зазначати номер договору, дату, підпис та призначення платежу.

Пунктом 7.4 договору встановлено, що за наявності заборгованості у споживача за цим договором виконавець зараховує кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за послуги, надані у минулі періоди за цим договором.

Відповідно до п. 9 договору за наявності у приміщенні засобів обліку теплової енергії справляння плати за нормативами (нормами) споживання не допускається, крім випадків, передбачених договором на встановлення засобів обліку.

За несвоєчасне внесення споживачем плати за спожиті послуги він сплачує виконавцю пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу (п. 11 договору).

Умовами договору на споживача покладено обов'язок, зокрема, оплачувати послуги в установлений договором строк; дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг (пп. 1, пп. 6 п. 14 договору).

Відповідно до п. 28 договору він набуває чинності з 26.07.2016 року та діє до 26.07.2017 року. Договір вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду умов, передбачених п. 29 договору.

За приписами п. 29.1 договору припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати за спожиту теплову енергію.

Додатки до договору є невід'ємною частиною цього договору (п. 30 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками.

МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" на виконання умов договору надавало відповідачу послуги з опалення, про що виставляло відповідні рахунки №203 від 23.02.2017 року на суму 78951,43 грн. та №203 від 28.03.2017 року на суму 62754,87 грн.

Проте, у зв'язку із несплатою відповідачем наданих позивачем послуг, останній звернувся з даним позовом до суду, у якому просить суд стягнути 141704,36 грн. боргу за надані послуги, 54232,03 грн. пені та 445,74 грн. 3% річних згідно поданих розрахунків.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір про надання послуг з теплопостачання від 26.07.2016 року №5025/203.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Аналогічні положення містить ст. 275 ГК України.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи стверджується, що позивач надавав відповідачу послуги з опалення в лютому 2017 року на суму 78951,43 грн. та у березні 2017 року на суму 62754,84 грн., про що виставляв відповідні рахунки. Проте, відповідач своєчасно та в повному обсязі свої договірні зобов'язання щодо оплати спожитої теплової енергії не виконав, утворивши заборгованість в сумі 141704,36 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості, а також доказів, які б спростовували позовні вимоги, суду не надано, таким чином, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення 141704,36 грн. заборгованості за послуги з опалення за лютий-березень 2017 року є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 445,75 грн. 3% річних.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції є втратами, пов'язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником, а три процента річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних у системі "Законодавство", прийшов до висновку, що позивачем правомірно нараховано 445,75 грн. 3% річних за зазначені періоди, тому позовна вимога про стягнення 445,75 грн. 3% річних також є такою, що підлягає задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 54232,03 грн. пені, обраховану в розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочення.

Згідно зі ст. 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року роз'яснено, що нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено, зокрема, статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини. Наведене не виключає можливості покладення на боржника також і відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання.

Відтак, оскільки надання послуг з опалення є житлово-комунальною послугою в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги", то, також з огляду на положення п. 11 договору, позивачем правомірно здійснено нарахування пені в розмірі 1% від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання зобов'язання.

Здійснивши перерахунок пені в системі "Законодавство", суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення пеню в сумі 54232,25 грн. за несвоєчасне виконання зобов'язання з оплати наданих послуг з теплопостачання за лютий-березень 2017 року.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, позовні вимоги МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 49, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго", м. Хмельницький до товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Інбуд", м. Хмельницький про стягнення 196382,14 грн. задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Інбуд" (29000, м. Хмельницький, вул. Володимирська, 109, код 34312900) на користь міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" (м. Хмельницький, вул. Пересипкіна, буд. 5, код 03356571) 141704,36 грн. (сто сорок одна тисяча сімсот чотири грн. 36 коп.) боргу, 54232,03 грн. (п'ятдесят чотири тисячі двісті тридцять дві грн. 03 грн.) пені, 445,75 грн. (чотириста сорок п'ять грн. 75 коп.) 3% річних, 2945,73 грн. (дві тисячі дев'ятсот сорок п'ять грн. 73 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

Суддя С.І. Крамар

Віддрук. 2 прим.: 1 - до справи, 2 - відповідачу (29000, м. Хмельницький, вул. Володимирська, 109) - рекомендованим.

Дата ухвалення рішення10.07.2017
Оприлюднено12.07.2017

Судовий реєстр по справі —924/476/17

Рішення від 10.07.2017

Господарське

Господарський суд Хмельницької області

Крамар С.І.

Ухвала від 12.06.2017

Господарське

Господарський суд Хмельницької області

Крамар С.І.

Ухвала від 18.05.2017

Господарське

Господарський суд Хмельницької області

Крамар С.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні