Рішення

від 10.07.2017 по справі 922/1632/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2017 р.Справа № 922/1632/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ТМ Дизайн", с. Білогородка до ФОП ОСОБА_1, смт. Безлюдівка про стягнення 44346,48 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року до господарського суду Харківської області з позовом до ФОП ОСОБА_1 (далі - відповідач) звернулось ТОВ "Компанія ТМ Дизайн" (далі - позивач). У позові останній просить суд стягнути з відповідача на свою користь 44346,48 грн. з яких: 41800,00 грн. сума основного боргу, 2041,74 грн. інфляційні, 504,74 грн. 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані не належним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо поставки товару позивачу. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду від 05.05.2017 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 06.06.2017 о 11:15.

Ухвалою суду від 06.06.2017 розгляд справи був відкладений до 26.06.2017 до 11:15.

Ухвалою господарського суду від 26.06.2017 розгляд справи був відкладений до 10.07.2017 до 11:45. Цією ж ухвалою було задоволено клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника у судових засіданнях.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві. Проте ухвала суду була повернута до суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Як роз'яснив Вищий господарський суд України у Постанові Пленуму № 18 від 26 грудня 2011 року (з подальшими змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи, у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цих норм, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судом перевірено адресу відповідача та згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження відповідача - 62489, Харківська область, Харківський район, смт. Безлюдівка, провулок Селянський, 5, та саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем позовну заяву.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК України та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції. Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. На думку суду, обставини справи свідчать про наявність у ній матеріалів достатніх для розгляду справи по суті та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 Господарського кодексу України).

Як встановлено судом та підтверджено доданими до матеріалів справи доказами, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія ТМ Дизайн" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 існували усні договірні зобов'язання, у відповідності до яких відповідач зобов'язався поставити на адресу позивача товар, а позивач, в свою чергу, зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах 100% передоплати.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 було виставлено ТОВ "Компанія ТМ Дизайн" рахунок на оплату товару №28 від 10.11.2016, а саме гранули паливної (пеллета) з деревини на загальну суму 41800,00 грн. (а.с.9)

Позивач перерахував кошти відповідачу у повному обсязі 11.11.2017, що підтверджується платіжним дорученням № 3031 на суму 41800,00 грн. (а.с.10), що складає 100% від суми виставленого рахунку на оплату.

Проте, відповідачем не було виконано свої зобов'язання щодо поставки оплаченого позивачем товару. Позивачем на адресу відповідача була направлена письмова вимога від 25.01.2017 за № 25/01-01 з проханням повернути суму попередньої оплати в розмірі 41800,00 грн. у семиденний строк, у зв'язку з відсутністю потреби у поставці оплаченого товару.

Як вбачається з наданих до матеріалів справи документів, на день подання позову до суду, поставку товару так і не було здійснено відповідачем та сплачені грошові кошти не повернуто позивачу, що й стало підставою для звернення останнього до суду з відповідним позовом.

Стаття 175 ч.1 ГК України встановлює, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 статті 180 Господарського кодексу визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Частиною 2 цієї ж статті визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт отримання відповідачем передоплати підтвердив позивач у встановленому законом порядку (ст.ст. 33,34 ГПК України) - до матеріалів справи долучено завірену копію платіжного доручення від 11.11.2016 №3031 на суму 41800,00 грн., з призначенням платежу "Гранула паливна з деревини згідно рах. №28 від 10.11.2016".

Підтвердженням укладання договору у спрощений спосіб між позивачем та відповідачем є вищевказаний рахунок на оплату, виставлений відповідачем, що містить найменування товару, його кількість і ціну, а також реквізити відповідача (оферта), та платіжне доручення 11.11.2016 №3031 про оплату позивачем рахунку на оплату відповідача, з зазначенням саме цього рахунку в призначенні платежу (акцепт).

Відповідно до ч. 2. ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи викладене, наведені норми законодавства, приймаючи до уваги перерахування позивачем коштів відповідачу та невиконання відповідачем свого зобов'язання щодо поставки товару, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення з відповідача 41800,00 грн. передплати.

Розглянувши частину позовних вимог про стягнення з відповідача 2041,74 грн. інфляційних втрат та 504,74 грн. 3% річних, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із тим, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за невиконану роботу.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України.

На суму попередньої оплати можуть нараховуваться проценти відповідно до статті 536 ЦК України або договором може бути встановлений обов'язок виконавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми.

Як роз'яснено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. Обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, п/р НОМЕР_1, Банк АТ "ОщадБанк", м. Харків, МФО 351823) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ТМ Дизайн" (08140, Київська область, с. Білогородка, вул. Щорса, 98, р/р 26004011001693 ВАТ "БТА Банк", МФО 321723, код ЄДРПОУ 34297426, ІПН 342974226580) суму попередньої оплати в розмірі 41800,00 грн. та судовий збір в розмірі 1508,12 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення.

Повне рішення складено 11.07.2017 р.

Суддя О.В. Погорелова