Рішення

від 05.07.2017 по справі 927/482/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

РІШЕННЯ

Іменем України

від 05 липня 2017 року у справі №927/482/17

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Оленич Т.Г. розглянуто у відкритому судовому засіданні справу №927/482/17

за позовом: Сосницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України, вул.Чернігівська, 54, смт.Сосниця, 16100

до відповідача: Управління соціального захисту населення Сосницької районної державної адміністрації України в Чернігівській області, вул.Чернігівська, 54, смт.Сосниця, Чернігівської області, 16100

про стягнення 40750грн.03коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - завідувача юридичним сектором, довіреність постійна №1287/09 від 22.06.2017, ОСОБА_2 - головного спеціаліста-бухгалтера, довіреність №1285/09 від 22.06.2017

від відповідача: ОСОБА_3 - начальника відділу, довіреність №1410 від 04.07.2017.

Рішення приймається після перерв, оголошених в судовому засіданні з 26.05.2017 по 26.06.2017 та з 26.06.2017 по 05.07.2017.

В судовому засіданні, яке відбулось 05.07.2017, на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 40750грн.03коп. боргу по відшкодуванню вартості спожитих за період з жовтня 2015 року по квітень 2017 року комунальних послуг.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про невиконання відповідачем умов договору №1 від 04.10.2016 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

Як вбачається із змісту позовної заяви, заявлена до стягнення сума складається із суми заборгованості по відшкодуванню витрат - 31947грн.17коп. та сума нарахованої позивачем пені - 8802грн.86коп.

Відповідач у запереченнях проти позову стверджує, що у період за 2012-2015 роки позивачем неправомірно нараховувались платежі за природний газ та обслуговування газопроповодів із застосуванням співвідношення понесення витрат 31,36% з урахуванням підвального приміщення, яке не опалювалось, замість 26,85%, як для опалювальної площі. В зв'язку з чим, за твердженням відповідача, ним зроблено перерахунок платежів, які сплачувались, без врахування підвального приміщення, розбіжність сум складає 16959грн.11коп., а станом на 01.04.2017 загальна сума розбіжностей становить 21990грн.89коп. Стверджуючи про безпідставність позовних вимог, відповідач просить відмовити у позові.

Після порушення провадження у справі позивачем через канцелярію суду подано клопотання від 19.06.2017 №1274/09 про зменшення розміру позовних вимог до 29423грн.55коп, в якому позивач зазначає, що сума основного боргу становить 26276грн.80коп., а сума пені складає 3146грн.75коп.

В судовому засіданні, яке відбулось 26.06.2017, представники позивача підтримали вказану заяву.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Клопотання про зменшення розміру позовних вимог підписано уповноваженою особою, дії позивача по зменшенню розміру позовних не суперечать законодавству, права та охоронювані законом інтереси інших осіб внаслідок таких дій не порушуються, тому суд прийняв клопотання до розгляду і в подальшому спір вирішувався з його урахуванням.

В судовому засіданні, яке відбулось 05.07.2017, позивачем знов подано клопотання про зменшення розміру позовних вимог до 29376грн.41коп., із яких сума боргу 26276грн.80коп. залишилась незмінною, а суму пені позивач зменшив до 3099грн.61коп., яка обчислена за період з 28.11.2016 по 26.06.2017. При цьому позивач зазначає, що періодом, за який виникла заборгованість по відшкодуванню витрат, є жовтень 2016 року - травень 2017 року.

Представником відповідача в судовому засіданні, яке відбулось 05.07.2017, подано заяву про часткове визнання позовних вимог, в якій позивач визнає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 26276грн.80коп., проте заперечує проти нарахування пені, стверджуючи, що Управління є бюджетною організацією, яка фінансується з державного бюджету, в зв'язку з чим оплата за опалення приміщень здійснюється відповідно до кошторисних призначень, а видатки на оплату пені кошторисом на 2017 рік не передбачено.

В силу ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог. Господарський суд не приймає зменшення розміру позовних вимог якщо ця дія суперечать законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Приймаючи до уваги, що дія позивача по зменшенню розміру позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми пені не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права або охоронювані законом інтереси, судом приймається клопотання позивача до розгляду і спір вирішується з його урахуванням.

В зв'язку із прийняттям судом клопотання позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду має місце нова ціна позову - 29376грн.41коп., а позовні вимоги полягають у стягненні з відповідача 26276грн.80коп. боргу по відшкодуванню вартості спожитих комунальних послуг та 3099грн.61коп. пені за прострочення оплати, обчисленої за період з 28.11.2016 по 26.06.2017.

В судовому засіданні, яке відбулось 05.07.2017, прийняли участь представники сторін.

У зв'язку із задоволенням клопотань сторін про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу, засідання господарського суду по розгляду даної справи проведені без фіксації технічними засобами. Хід судового процесу відображено у протоколах судових засідань.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представників сторін, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

03 жовтня 2016 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області (Орендодавець за договором оренди) та Управлінням соціального захисту населення Сосницької районної державної адміністрації (відповідач у справі, орендар за договором) укладено договір оренди №124-16 (далі по тексту рішення - договір оренди).

Відповідно до п.1.1 договору оренди Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування, без права приватизації, передачі в суборенду державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 358,1 кв.м. (надалі - Майно) на першому поверсі двоповерхової адміністративної будівлі, розташованої за адресою: Чернігівська обл., смт.Сосниця, вул.Чернігівська, 54, що перебуває на балансі Сосницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з актом оцінки на 01.07.2016 і становить за залишковою вартістю 88063грн.95коп.

В п.1.2. договору оренди зазначено, що майно передається в оренду для розміщення бюджетної установи - Управління праці та соціального захисту населення.

Відповідно до п.2.1. договору оренди орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Як вбачається з наданого до матеріалів справи примірника договору оренди №124-16 державного нерухомого майна від 03.10.2016, останній підписаний відповідачем та Регіональним відділенням Фонду державного України по Чернігівській області і скріплений їх печатками, що свідчить про набрання ним чинності. Факт дії вказаного договору оренди не оспорювалось сторонами в ході розгляду справи. Крім того, вказаний договір погоджений з балансоутримувачем - Сосницьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України, про що свідчить підпис начальника Управління і відбиток печатки Управління на договорі.

Доказів розірвання або визнання недійсним договору оренди №124-16 від 03.10.2016 в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, а тому в силу ст.629 Цивільного кодексу України договір оренди є обов'язковим для його виконання сторонами.

03 жовтня 2016 року РВ Фонду державного майна України по Чернігівській області та відповідачем підписано акт приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору оренди №124-16 від 03.10.2016, та відповідно до якого орендодавець передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування, без права приватизації, передачі в суборенду державне нерухоме майно - нежитлові приміщення, загальною площею 358,1кв.м на першому поверсі двоповерхової адміністративної будівлі, розташованої за адресою: Чернігівська область, смт.Сосниця, вул.Чернігівська, 54, що перебуває на балансі Сосницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України, вартість якого визначена згідно з актом оцінки на 01.07.2016 і становить за залишковою вартістю 88063грн.95коп.

Аналіз умов вищезазначеного договору оренди та акту приймання-передачі, свідчить, що у зв'язку з їх вчиненням між сторонами цього договору виникли правовідносини оренди, які регулюються параграфом 5 глави 30 Господарського кодексу України та главою 58 Цивільного кодексу України.

Крім того, враховуючи, що передане в оренду за договором №124-16 від 03.10.2016 нерухоме майно є об'єктом державної власності, до спірних відносин також підлягають застосуванню норми спеціального щодо даного виду правовідносин Закону України Про оренду державного та комунального майна .

В силу ч.1 ст.2 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. В силу ч.6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Факт отримання відповідачем у строкове платне користування об'єкта оренди підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі від 03.10.2016, що не заперечувалось в ході розгляду справи жодною із сторін.

Відповідно до п.5.9. договору оренди до обов'язків орендаря (відповідача у справі) віднесено здійснення ним витрат, пов'язаних з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання договору оренди відповідач зобов'язувався укласти з Балансоутримувачем орендованого майна (позивачем у даній справі) договір про відшкодування витрат на комунальні послуги або укласти договори про надання комунальних послуг з безпосередніми їх постачальниками.

На виконання договору оренди №124-16 від 03.10.2016 між Сосницьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України (балансоутримувач за договором, позивач у справі) та Управлінням соціального захисту населення Сосницької РДА (орендар за договором, відповідач у справі) укладено договір №1 від 04.10.2016 про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі за текстом - договір №1 від 04.10.2016).

В пункті 1.1. договору №1 від 04.10.2016 сторонами передбачено, що балансоутримувач здійснює оплату комунальних послуг з постачання природного газу, розподіл природного газу, сервісне і технічне обслуговування газових котлів, технічне обслуговування газового обладнання та інші послуги пов'язані з обслуговуванням системи газопостачання приміщення, що знаходиться за адресою: вул. Чернігівська, 54, смт. Сосниця, загальною площею 1095,1 кв.м, в тому числі опалювальна площа 997,7 кв.м, а також утримання закріпленої прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до опалювальної площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг наданих балансоутримувачу за цим Договором. Орендар користується приміщенням загальною площею 358,1 кв.м., в тому числі опалювальна площа складає 277,3 кв.м., розміщене на першому поверсі будівлі, залишковою вартістю 88063,95грн. відповідно до плану розміщення приміщення, що додається до договору.

В силу п.2.1.2. договору №1 від 04.10.2016 обов'язком позивача визначено надання відповідачу рахунків-фактур та розрахунків щомісячних сум відшкодування вартості спожитих комунальних послуг балансоутримувачем

Згідно з п.2.2.3. цього ж договору відповідач зобов'язувався не пізніше 25 числа наступного за звітним місяцем вносити на рахунок балансоутримувача будівлі грошові кошти в рахунок відшкодування вартості спожитих балансоутримувачем комунальних послуг.

Аналіз змісту договору №1 від 04.10.2016, свідчить, що в ньому сторонами не встановлено спосіб пред'явлення відповідачу рахунків на оплату комунальних послуг, зокрема послуг з постачання природного газу, розподілу природного газу, сервісного і технічного обслуговування газових котлів, технічного обслуговування газового обладнання та інші послуги, пов'язані з обслуговуванням системи газопостачання приміщення.

Разом з тим, в ході розгляду справи відповідачем факт отримання від позивача рахунків на відшкодування витрат за послуги з постачання природного газу, розподілу природного газу, сервісного і технічного обслуговування газових котлів, не заперечував та підтвердив факт отримання рахунків від позивача.

Всього за період з 04.10.2016 по 31.05.2017 відповідачу належало сплатити 44856грн.30коп. вартості спожитого природного газу, вартості послуг з розподілу природного газу та з сервісного і технічного обслуговування газового обладнання, передбачених договором №1 від 04.10.2016, пропорційно займаній площі.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами у справі, що відповідачем у період з лютого 2017 року по травень 2017 року в рахунок оплати сум відшкодування витрат по оплаті природного газу та послуг з обслуговування сплачено позивачу 18579грн.50коп.

Отже, залишок несплаченої відповідачем суми відшкодування витрат становить 26276грн.80коп., яку позивач і просить стягнути в судовому порядку.

Відповідач у поданій суду заяві від 04.07.2017 №1411 позовні вимоги в частині стягнення 26276грн.80коп. основного боргу визнає.

Згідно з приписами ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Приймаючи до уваги, що визнаючи позовні вимоги відповідач не порушує права і охоронювані законом інтереси інших осіб, а також дії відповідача щодо визнання позову в частині основного боргу не суперечать законодавству, тому суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 26276грн.80коп. боргу по відшкодуванню витрат на оплату природного газу, послуг з розподілу природного газу, сервісного і технічного обслуговування газових котлів та газового обладнання.

Позивач, зазначаючи про несвоєчасність сплати відповідачем сум відшкодування витрат, просить стягнути з відповідача 3099грн.61коп. пені, яка нарахована за період з 28.11.2016 по 20.06.2017.

В п.2.2.3. договору №1 від 04.10.2016 сторонами передбачено, що при несвоєчасному внесенні плати по відшкодуванню витрат за спожиті комунальні послуги, відповідач зобов'язаний сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочення.

Відповідно до положень ст.611 Цивільного кодексу України порушення боржником взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні встановлених законом та договором мір відповідальності, зокрема і у сплаті неустойки.

В силу приписів ст.549 Цивільного кодексу України неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання визначається як пеня.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодекс України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.2.2.3. договору №1 від 04.10.2016 відповідач зобов'язувався сплачувати позивачу суми відшкодування витрат не пізніше 25 числа наступного за звітним місяця.

Матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем встановлених договором строків сплати сум відшкодування витрат по оплаті послуг з постачання природного газу та інших послуг, а відтак суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені є правомірними

Разом з тим, під час перевірки наданого позивачем разом із клопотанням про зменшення позовних вимог від 04.07.2017 розрахунку пені, судом встановлено, що позивач при обчисленні пені за прострочення платежу за жовтень 2016 року не враховано вимоги ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, при обчисленні суми пені позивачем безпідставно нараховано пеню в сумі 90грн.35коп. за прострочення сплати сум відшкодування витрат за жовтень 2016 року у період після 25 квітня 2017 року.

За таких обставин, фактично сума пені за період з 28.11.2016 по 26.06.2017 з урахуванням строків здійснення щомісячних платежів становить 3009грн.26коп.

Враховуючи, що факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання підтверджується матеріалами справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені задовольняється судом частково в сумі 3009грн.26коп.

Заперечення відповідача щодо вимог про стягнення пені, які ним обгрунтовуються відсутністю бюджетного фінансування, судом до уваги не приймається, оскільки відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність органу державної влади чи місцевого самоврядування та не є підставою для уникнення від виконання зобов'язання. Відповідна правова позиція викладена в рішення Європейського суду з прав людини у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України . В свою чергу, невиконання зобов'язання тягне правові наслідки, передбачені законодавством та договором, зокрема у вигляді сплати пені, які однієї із форм неустойки.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги належить задовольнити частково, в зв'язку з чим з відповідача на користь позивача має бути стягнуто 26276грн.80коп. боргу, 3009грн.26коп. пені.

Відповідно до ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позов задоволено частково, тому позивачу за рахунок відповідача має бути відшкодовано судовий збір в сумі 1595грн.08коп.

Керуючись Законом України Про оренду державного та комунального майна , ст.530, 549, 610, 611, 612, 759 Цивільного кодексу України, ст.232, 282 Господарського кодексу України, ст.22, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Сосницької районної державної адміністрації України в Чернігівській області, Чернігівська область, смт.Сосниця, вул.Чернігівська, 54 (ідентифікаційний код 03196143) на користь Сосницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України, Чернігівська область, смт.Сосниця, вул.Чернігівська, 54 (ідентифікаційний код 40377912) 26276грн.80коп. основного боргу, 3009грн.26коп. пені та 1595грн.08коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення підписано 10 липня 2017 року.

Суддя Т.Г. Оленич