Ухвала

від 12.07.2017 по справі 478/2533/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №478/2533/16-ц 12.07.2017 12.07.2017 12.07.2017

Справа №478/2533/16-ц

Провадження № 22ц/784/1513/17 Головуючий у 1-ї інстанції Іщенко Х.В.

Категорія 47 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

12 липня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Ямкової О.О.,

суддів: Колосовського С.Ю., Локтіонової О.О.,

із секретарем: Богуславської О.М.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 24 травня 2017 року

за позовом

ОСОБА_3 і ОСОБА_4

до Казанківської селищної ради Казанківського району Миколаївської області

(далі - Казанківська селищна рада)

про визнання нечинним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

В грудні 2016 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 звернулися до суду із позовом до Казанківської селищної ради про визнання нечинним та скасування рішення V сесії 7 скликання селищної ради №67/5 від 19 квітня 2016 року щодо відмови у наданні їм дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі у спільну часткову власність для ведення особистого селянського господарства, та про зобов'язання раду прийняти таке рішення.

В обґрунтування позову посилалися на те, що ним належить на праві спільної часткової власності, по ? частці, нежитлова будівля АДРЕСА_1, яка розташована на земельній ділянці площею 0,2га, що перебувала у постійному користуванні попереднього власника.

З метою оформлення прав на земельну ділянку, яка перейшла у їх користування при переході права власності на придбані ними будівлі, вони звернулися до Казанківської селищної ради із заявою та доданими до неї документами з проханням про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі у спільну часткову власність для ведення особистого селянського господарства.

Але на своє звернення отримали безпідставну немотивовану відмову.

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 24 травня 2017 року позов ОСОБА_3 і ОСОБА_4 задоволено частково, ухвалено про визнання нечинним та скасування рішення Казанківської селищної ради №67/5 від 19 квітня 2016 року. В іншій частині вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне з'ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права в частині відмови у задоволенні позову, просить скасувати рішення суду і ухвалите нове, яким його позов задовольнити у повному обсязі.

При цьому, апелянт зазначає, що повністю погоджується і підтримує висновки та правову позицію суду в частині визнання нечинним та скасування рішення Казанківської селищної ради №67/5 від 19 квітня 2016 року, оскаржив, таким чином, рішення суду тільки в частині відмови у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі сільськогосподарського призначення, землі житлової і громадської забудови, землі промисловості та іншого призначення (стаття 19 ЗК України).

За змістом статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою.

Частинами 1,2 статті 116 ЗК України визначено, що громадяни і юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджує розмір земельної ділянки та її цільове призначення.

Відповідно до статей 21, 155 ЗК України порушення порядку встановлення чи зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам. В разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною земельною ділянкою, такий акт також визнається недійсним.

Отже, земельним законодавством України визначено порядок надання земельних ділянок громадянам України та зміна їх цільового призначення, порушення якого може слугувати підставою для визнання недійсним відповідного акта.

З матеріалів справи вбачається, що 28 грудня 2015 року позивачами ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності придбано у ОСОБА_5 нежитлову будівлю АДРЕСА_1, по ? частині кожним.

Зазначена нежитлова споруда як харчосмаковий комплекс прийнята в експлуатацію у 2001 році, та розташована на земельної ділянці площею 0,20га, наданої у вересні 1997 року для будівництва олійного цеху у постійне користування ОСОБА_5 з видачею на її ім'я відповідного державного акта (а.с.44).

Між тим, перед здійсненням продажу нежитлового об'єкту, попереднім власником була замовлена та виготовлена технічна документація щодо відновлення та встановлення меж земельної ділянки без посилання на наявність державного акту, виданого на її ім'я (а.с.18-24). В цієї документації цільове призначення ділянки вказане як інше сільськогосподарське призначення (під розміщення господарських будівель та споруд).

Також в пункті 1.5 договору купівлі-продажу (а.с.14) продавцем зазначена недостовірна інформація стосовно того, що нею не отримувався державний акт на земельну ділянку, на якій розташована відчужувана нерухомість.

В подальшому, позивачі як нові власники нежитлової будівлі звернулися із заявою до селищної ради щодо надання ним дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо відновлення між земельної ділянки у в натурі у спільну часткову власність для ведення особистого селянського господарства.

Отже, позивачі просили про надання дозволу для розробки технічної документації не для наступної приватизації (викупу) земельної ділянки як власники нерухомості, що на неї розташована, а бажали отримати цю земельну ділянку у власність зі зміною її цільового призначення.

Рішенням Казанківської селищної ради №67/5 від 19 квітня 2016 року у наданні такого дозволу на розробку документації щодо подальшого отримання землі у власність для ведення особистого селянського господарства позивачам відмовлено, з посиланням на наявність попереднього користувача, який фактично в порушення частини 6 Перехідних положень ЗК України, до 1 січня 2008 року не переоформила своє право користування на право оренди земельної ділянки.

Разом з тим, суд першої інстанції визнав вказане рішення органу місцевого самоврядування нечинним та скасував його, зазначив, що хоча таким рішенням права позивачів і не порушені, але воно не містить мотивів відмови у наданні ним земельної ділянки, на якої розташована придбана позивачами нерухомість на підставі цивільно-правової угоди, залишив без уваги мотиви подання позивачами заяви щодо підстав необхідності розробки технічної документації.

Але, зважаючи на погодження позивача з такими мотивами задоволення поданого ним і позивачем ОСОБА_4 позову в частині оскарження рішення, та виходячи із меж поданої ним апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для апеляційної перегляду рішення місцевого суду в частині задоволення позову.

В той же час, колегія суддів погоджується з висновками суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Казанківської селищної ради вчинити дії по прийняттю рішення про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі у спільну часткову власність ОСОБА_3 і ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства.

Такий висновок відповідає положенням статей 20,21, 116, 118, 155 ЗК України, так як не порушує права позивачів, та враховує порядок розгляду органами місцевого самоврядування питань щодо надання громадянам у власність земель зі зміною їх цільового призначення, та у відповідності до плану зонування та детального плану територій.

Так, за змістом статті 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території, та передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним особам забороняється.

За наданими відповідачем документами, що досліджені у судовому засіданні, земельна ділянка площею 0,20га по АДРЕСА_1 знаходиться в економічно-планувальної зоні оцінюваного району, в якій знаходяться землі комерційного використання, та не передбачені землі для ведення особистого селянського господарства. Генеральний план селища міського типу Казанка до наступного часу не затверджено (а.с.40-44).

Одночасно, колегія суддів звертає увагу на той факт, що позивачі просили про розробку технічної документації на ту саме земельну ділянку, на якій розташовані належні ним на праві власності будівлі, а не на будь-яку іншу, що знаходиться у запасі територіальної громади.

Отже, підстав скасування рішення першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, колегія суддів не вбачає, так як воно відповідає нормам матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 24 травня 2017 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуюча Судді