Ухвала

від 12.07.2017 по справі 826/18880/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2017 року Справа № 826/18880/16

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Аліменка В.О., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства Райптон до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство Райптон (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 05.08.2016 р. № 050820161;

- вважати прийнятими та зареєстрованими звітну податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2016 року та звітні розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за жовтень 2016 року, що доставлені до ДПС України 09.11.2016 р., операційним днем та часом їх фактичного отримання відповідачем.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2017 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст.12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 05.08.2016 р. між ПП Райптон і ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві було укладено договір № 050820161 про визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкових документів, податних платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

У розділу 6 зазначеного договору сторони погодили, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

З моменту укладення договору всі попередні домовленості та укладені правочини між платником податків та органом ДФС з питань електронного обміну інформацією втрачають чинність.

Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів.

Якщо платник податків подає до органу ДФС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів.

Орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або у разі зміни платником місця реєстрації. У разі припинення дії договору надісланий платником податків документ в електронному вигляді не приймається.

Позивачем, згідно з умовами договору, засобами електронного зв'язку було подано до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві звітну податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2016 року та звітні розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за жовтень 2016 року.

Зазначені документи доставлено до центрального рівня 09.11.2016 р.

Внаступному позивача повідомлено, що документ не прийнято у зв'язку з виявленням помилок: порушення вимог Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 р. № 233, а саме: ЄДРПОУ: 40688893 . Можливо розірвано договір про визнання електронної звітності.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 05.08.2016 р. № 050820161, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку відповідачем не доведено наявності правових підстав для розірвання в односторонньому порядку укладеного з позивачем договору про визнання електронних документів.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Податкового кодексу України у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України), Законами України Про електронні документи та електронний документообіг від 22.05.2003 р. № 851-IV (далі - Закон № 851-IV), Про електронний цифровий підпис від 22.05.2003 р. № 852-IV (далі - Закон № 852-IV), Інструкцією з підготовки і подання податкових документів засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом ДПА України від 10.04.2008 р. №233 (далі - Інструкція № 233).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ст.ст. 5, 6, 14 Закону № 851-IV передбачено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відносини, пов'язані з використанням електронних цифрових підписів, регулюються законом.

Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.

Використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Згідно з п. 42.4 ст. 42 ПК України з платниками податків, які подають звітність в електронній формі, листування з контролюючими органами може здійснюватися засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

У пп. в п. 49.3 ст. 49 ПК України закріплено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 4 розділу 6 Інструкції № 233 передбачено, що орган ДПС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

Відповідно до п. 16.1.3 ст. 16, п.п. 49.1, 49.2, 49.8, 49.9 ст. 49, п. 46.1 ст. 46 ПК України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Згідно з п. 48.3 ст. 48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Відповідно до пп. 49.11.1 п. 49.11, п. 49.15 ст. 49 ПК України передбачено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог п.п. 48.3 та 48.4 ст. 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

Податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм п.п. 48.3 і 48.4 ст. 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

У п. 49.13 ст. 49 ПК України передбачено, що в разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Згідно з пунктами 7.3-7.6 розділу ІІІ Інструкції № 233 після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту).

Перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку.

Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність.

Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним.

Підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції.

На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку.

Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин.

На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку.

Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Системний аналіз наведених правових норм надає підстави стверджувати, що законодавством регламентовано виключний перелік підстав для розірвання податковим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронної звітності, укладеного з платником: 1) ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих; 2) зміна платником податків місця реєстрації.

Таким чином, лише за наявності хоча б однієї із зазначених підстав такий договір може бути розірвано і це буде вважатися достатньою правовою підставою для неприйняття поданої платником податкової звітності.

При цьому, слід враховувати, що встановлення судом неправомірності відмови контролюючого органу у прийнятті податкової звітності є правовою підставою вважати її прийнятою у день фактичного отримання контролюючим органом.

Виходячи з цього, колегія суддів встановила, що 26.07.2016 р. позивача було взято на податковий облік ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві /Т.1 а.с.33/.

Договір про визнання електронних документів від 05.08.2016 р. № 050820161 позивачем укладено безпосередньо з податковим органом за місцем реєстрації та податкового обліку - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві /Т. 1 а.с.34-35/.

Станом на момент подання податкової звітності за жовтень 2016 року позивач перебував на податковому обліку ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві /Т.1 а.с.33/.

У повідомленні про відмову в прийнятті податкової звітності, поданої позивачем, відповідачем не зазначено чітких причин, а лише вказано про порушення Інструкції № 233, а саме: ЄДРПОУ 40688893 та ймовірність розірвання договору про визнання електронної звітності.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, при поданні звітності за жовтень 2016 року позивачем було правильно вказано його код ЄДРПОУ і визначені законодавством виключні підстави для розірвання відповідачем в односторонньому порядку договору від 05.08.2016 р. № 050820161 були відсутні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо розірвання в односторонньому порядку вищевказаного договору з позивачем та наявність достатніх і необхідних правових підстав для зобов'язання відповідача прийняти і зареєструвати податкову звітність позивача за жовтень 2016 року днем її фактичного подання, тобто 09.11.2016 р.

Приходячи до такого висновку, апеляційний суд також зазначає, що у справі наявна службова записка від 01.2017 № /26-55-08, яка не містить ані підпису уповноваженої особи, ані печатки /Т.1 а.с.50/, тобто не відповідає вимогам належності та допустимості доказів, визначених у ст. 70 КАС України.

Більш того, у вказаній записці також не наведено жодної з вищевказаних правових підстав для розірвання податковим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронної звітності, а навпаки зазначено про направлення позивачу повідомлення про наявність спірних питань (яких саме не вказано) та розірвання договору через зміну керівника, що також не є підставами для його розірвання в односторонньому порядку, як і інформація про облік платника станом на лютий 2017 року, тобто після подання податкової звітності за жовтень 2016 року та виникнення спірних правовідносин.

При цьому, доводи апелянта про те, що ним було призупинено вищевказаний договір через виникнення спірних питань, пов'язаних з автентичністю податкових документів, та порушення умов договору, судова колегія вважає такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та суперечать, зокрема умовам договору від 05.08.2016 р. № 050820161.

Посилання апелянта на те, що це є дискреційним повноваженням контролюючого податкового органу, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки такі доводи апелянта, враховуючи вище встановлені обставини даної справи, суперечать самій сутності дискреційних повноважень та їх нормативному визначенню, на яке він посилається у власній апеляційній скарзі.

При цьому, судова колегія зазначає, що доводи апеляційної скарги видаються голослівними і податковим органом, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, не доведено перед судом правомірності оскаржуваних дій та не спростовано правильності висновків суду першої інстанції щодо задоволення адміністративного позову, яким було повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову та вважає, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2017 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення, у відповідності до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 12 липня 2017 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Аліменко В.О.