Ухвала

від 11.07.2017 по справі 904/6192/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

06.07.2017 Справа № 904/6192/17

За позовом Керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, м. Павлоград, Дніпропетровська область

до відповідача-1: Олексіївської сільської ради Юр'ївського району Дніпропетровської області, с. Олексіївка, Юр'ївський район, Дніпропетровська область

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАК-АГРО", с. Новочорноглазівське, Юрі'ївський район, Дніпропетровська область

про визнання недійсними: рішення № 141-14/VІІ від 23.12.2016 р., договору оренди земельної ділянки № 5 від 23.12.2016 р. та зобов'язання повернути земельну ділянку площею 7,320 га за кадастровим номером 1225980300:01:001:0362

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

від прокуратури: ОСОБА_1, посвідчення №017244 від 30.05.2013 року

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

Суть спору:

Керівник Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Олексіївської сільської ради Юр'ївського району Дніпропетровської області (далі - відповідач-1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАК-АГРО" (далі - відповідач-2), в якому просить суд:

- визнати недійсним рішення відповідача-1 № 141-14/У11 від 23.12.2016 р. "Про передачу в оренду земельної ділянки № 376, що належить до комунальної власності громадян загальною площею 7,320 га" до відповідача-2;

- визнати недійсним Договір оренди №5 від 23.12.2016 р. земельної ділянки площею 7,32 га, кадастровий номер 1225980300:01:001:362, укладений відповідачем-1 з відповідачем-2, який 24.12.2017 р. зареєстрований у державного реєстратора Юр'ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 18365700;

- зобов'язати відповідача-2 повернути до відповідача-1 земельну ділянку площею 7,320 га, кадастровий номер 1225980300:01:001:0362;

- стягнути на з відповідача-1 на користь прокуратури Дніпропетровської області витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний правочин укладений з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки при його укладанні та прийнятті сільською радою оскаржуваного рішення не дотримано визначеної законом процедури проведення земельних торгів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2017 р. по справі № 904/6192/17 порушено провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 15.06.2017 р.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2017 р. розгляд справи відкладено на 06.07.2017 р.

В судове засідання 06.07.2017 р. з'явився прокурор, який просив припинити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету позову та стягнути з відповідача-1 на користь прокуратури Дніпропетровської області сплачений судовий збір у сумі 4800,00 грн.

Представники відповідачів-1,-2 у судове засідання не з'явилися, до суду надали відзиви на позов, в яких зазначили, що у зв'язку з фактичною відсутністю предмету спору провадження у справі просять припинити.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення прокурора, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Стаття 6 Закону України "Про оренду землі" визначає, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. У разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результат аукціону.

Частиною 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Вказана норма кореспондується зі ст. 124 Земельного кодексу України.

Згідно зі ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Частина 1 ст. 134 Земельного кодексу України передбачає, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда. суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частинами 2, 3 ст. 134 цього Кодексу визначено вичерпний перелік земельних ділянок державної та комунальної власності, або права на них, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Згідно ст. 135 Земельного кодексу України земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

Таким чином, необхідною умовою передачі в оренду земельної ділянки, що перебуває у державній або комунальній власності, є проведення земельних торгів. Недотримання цієї процедури є порушенням органом місцевого самоврядування чинного законодавства під час укладення договору оренди землі.

Частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно із ч. 1 ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Водночас, за приписами ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин може бути визнаний недійсним і у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи місцевою самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені - Конституцією та законами України.

Отже, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Крім того, ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як встановлено судом, рішенням Олексіївської сільської ради Юр'ївського району Дніпропетровської області від 12.06.2017р. № 188-19/VII "Про скасування рішення Олексіївської сільської ради від 23.12.2016 року № 141-14/VII "Про передачу в оренду земельної ділянки № 376 що належить до комунальної власності громадян загальною площею 7,320 га.", оскаржуване прокурором рішення скасоване.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання щодо скасування актів органів виконавчої влади, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням ради, прийнятим у межах її повноважень, вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно з ч. 9 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.

Частиною 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Системний аналіз наведених положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавець закріпив право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування.

Крім того, Додатковою угодою № 2 від 06.06.2017 р. до оспорюваного договору, сторони розірвали договір № 5 від 23.12.2016 р. "Про оренду земельної ділянки з кадастровим номером 1225980300:01:001:0362" та на виконання вказаної додаткової угоди склали акт приймання-передачі об'єкту оренди від 06.06.2017 р., за яким орендар повернув Олексіївській сільській раді земельну ділянку площею 7,320 га, кадастровий номер 1225980300:01:001:0362.

Відповідно до п. 2.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" у процесі вирішення спору сторони можуть самі усунути у встановленому порядку порушення, які тягнуть за собою визнання правочину недійсним, зокрема, шляхом: вчинення нового правочину; погодження правочину з відповідним державним органом, якщо це необхідно було для даного правочину, а таке погодження не було раніше здійснено тощо. Сторони також не позбавлені права вчинити правочин про внесення змін до правочину з метою приведення його у відповідність із законом (крім зміни ціни в договорі після його виконання, оскільки згідно з частиною третьою статті 632 Цивільного кодексу України така зміна не допускається). Якщо згаданий правочин (про внесення змін) не суперечить вимогам закону, господарський суд приймає судове рішення, виходячи з його умов. При цьому господарським судам необхідно мати на увазі, що законом не передбачено заборони стосовно надання правочинові, - в тому числі про внесення змін до іншого правочину, - за згодою сторін зворотної дії в часі.

Таким чином, сторонами усунуті у встановленому порядку порушення, які тягнуть за собою визнання правочину недійсним, у зв'язку з чим, між сторонами відсутній предмет спору.

Пунктом 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до п. 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема у випадку припинення існування предмету спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акту державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Наслідки припинення провадження у справі сторонам відомі та зрозумілі.

За таких обставин, провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

За приписами ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету, а також можуть бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Проте, ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України визначено право суду покласти судовий збір на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, незалежно від результатів вирішення спору.

За встановлених обставин, господарський суд вважає за необхідне покласти витрати прокурора зі сплати судового збору на відповідача-1, оскільки саме внаслідок неправомірних дій Олексіївської сільської ради виник даний спір.

Керуючись ст. 49, п. 1 1 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Припинити провадження у справі № 904/6192/17.

Стягнути з Олексіївської сільської ради Юр'ївського району Дніпропетровської області (51311, Дніпропетровська область, Юр'ївський район, с. Олексіївка, вул. Травнева, буд. 26, код ЄДРПОУ 04338995) на користь Прокуратури Дніпропетровської області (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 38, банк - Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, розрахунковий рахунок 35217020000291, ЄДРПОУ - 02909938, за кодом класифікації видатків бюджету - 2800) 4 800,00 грн. (чотири тисячі вісімсот грн. 00 коп.) - судового збору, про що видати наказ.

Суддя ОСОБА_2