Рішення

від 11.07.2017 по справі 904/6533/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.07.2017 Справа № 904/6533/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РОШЕН-ДНІПРО", м. Дніпро

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпро

про стягнення 10 336,80 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: Шкабаро В.М. - представник (дов. № 89 від 15.06.2017)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РОШЕН-ДНІПРО" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 10 336,80 грн. за договором № 641 від 01.04.2016, з яких 8 171,34 грн. основна заборгованість, 956,93 грн. пеня, 808,13 грн. 23 % річних, 400,40 грн. інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №641 від 01.04.2016, в частині повного та своєчасного розрахунку.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2017, порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 27.06.2017.

В межах строків встановлених ст. 69 ГПК України, розгляд справи було відкладено з 27.06.2017 на 11.07.2017.

11.07.2017 представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Відзив на позов не надав. Про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 11.07.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

01.04.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "РОШЕН-ДНІПРО" (позивач - постачальник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (відповідач - покупець) було укладено договір поставки №641.

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується в порядку та у строки, встановлені договором, передати товар у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах, визначених у цьому договорі.

Відповідно до п. 3.1. договору, підставою для здійснення оплати є видаткова накладна, яка надана постачальником при поставці.

Покупець зобов'язаний здійснити оплату поставленого товару на протязі 7 календарних днів з дня здійснення поставки. Оплата здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або шляхом внесення грошових коштів у касу постачальника та оформлення відповідних документів (п. 3.2. договору).

Загальна вартість договору складає суму вартості товару, поставленого за всіма накладними на протязі строку його дії (п. 3.3. договору).

01.04.2016 додатком №1 до договору, сторони погодили перелік осіб, які уповноваженні на приймання товару від імені покупця (а.с.11).

На виконання умов договору, позивач у грудні 2016 поставив відповідачу товар на загальну суму 8171,34 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які підписані сторонами (а.с. 12-14).

Відповідач оплату товару у сумі 8171,34 грн. не здійснив.

28.04.2017 позивач направив на адресу відповідача лист №65 від 27.04.2017, в якому просив відповідача сплатити заборгованість у розмірі 8171,34 грн.(а.с.15-16).

Вказаний лист відповідач проігнорував, заборгованість не сплатив.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки №641 від 01.04.2016 складає 8171,34 грн., що і є причиною виникнення цього спору.

Приймаючи рішення, господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно умов договору, строк оплати поставленого товару є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 8171,34 грн. підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно до положень ч. 2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (надалі-Закон) встановлено, що його норми регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).

Відповідно до п. 6.3. договору, у випадку несвоєчасного або неповного перерахування грошових коштів за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню, яка розраховується від вартості неоплаченого товару у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення, а також 23 % річних від суми несвоєчасно сплачених грошових коштів за весь період прострочення.

Позивачем, на підставі п. 6.3. договору, нараховано пеню за період з 29.12.2016 по 06.06.2017 у сумі 956,93 грн.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені та встановлено, що позивачем при здійсненні розрахунку було невірно встановлено період прострочення за видатковою накладною №СД-00050255 від 28.12.2016, а саме: з 29.12.2016 по 06.06.2017, тоді як прострочення оплати за цією видатковою накладною починається з 05.01.2017.

Враховуючи виявлені недоліки у здійсненні розрахунку пені, суд вважає за необхідне позовні вимоги позивача про стягнення пені задовольнити частково на суму 956,90 грн., в решті вимог про стягнення пені слід відмовити.

Також, за порушення відповідачем грошових зобов'язань, позивач нарахував відповідачу 808,31 грн. 23 % річних та 400,40 грн. інфляційних втрат. З цього приводу суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат, судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 400,40 грн. інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню на суму 379,56 грн.

Щодо нарахованих позивачем 23% річних за період з 29.12.2016 по 06.06.2017, суд зазначає таке.

Приписи ст. 625 ЦК про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних.

Враховуючи, що відповідно до п. 6.3. договору, сторони передбачили, що у випадку несвоєчасного або неповного перерахування грошових коштів за поставлений товар покупець сплачує постачальнику 23 % річних від суми несвоєчасно сплачених грошових коштів за весь період прострочення, суд вважає що сторони в договорі визначили інший процент річних від простроченої суми.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку суми процентів за невиконання грошових зобов'язань у розмірі 23 % від суми боргу за кожен день користування грошовими коштами продавця та встановлено, що позивачем було невірно визначено період прострочення за видатковою накладною №СД-00050255 від 28.12.2016, а саме: з 29.12.2016 по 06.06.2017, тоді як прострочення оплати за цією видатковою накладною починається з 05.01.2017.

За викладених обставин позовні вимоги позивача про стягнення 23 % річних підлягають частковому задоволенню у сумі 808,10 грн.

Згідно зі ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (49086, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РОШЕН-ДНІПРО" (49057, м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, 156-К, код 40316488) 8 171,34 грн. основного боргу, 956,90 грн. пені, 808,10 грн. 23 % річних, 379,56 грн. інфляційних втрат та 1596,76 грн. судового збору, про що видати наказ.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.07.2017

Суддя Я.С. Золотарьова