Рішення

від 07.07.2017 по справі 910/10057/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2017Справа №910/10057/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Наукове-виробниче підприємство Геотехнологія

до Державного підприємства - Український державний інститут з

проектування об'єктів дорожнього господарства ДП Укрдніпродор в особі Дніпровської філії Державного підприємства Українського державного інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства Укрдніпродор - Дніпродор

про стягнення 45 600,43 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Яковець В.А. - по дов.

від відповідача: Максимов А.В. - по дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Наукове-виробниче підприємством Геотехнологія звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства ДП Укрдніпродор в особі Дніпровської філії Державного підприємства Українського державного інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства Укрдніпродор - Дніпродор про стягнення 45 600,43 грн.

Ухвалою від 21.06.2017р. порушено провадження по справі №910/10057/17 та призначено її розгляд на 07.07.2017р.

Представником позивача 07.07.2017р. через відділ діловодства суду було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом було розглянуто та задоволено.

Представником відповідача 07.07.2017р. через відділ діловодства суду було подано відзив на позов та клопотання про застосування строків позовної давності.

Під час розгляду справи у судовому засіданні 07.07.2017р. представником позивача позовні вимоги було підтримано в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову надав заперечення.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами в судовому засіданні 07.07.2017р.

В судовому засіданні 07.07.2017р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.04.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Наукове-виробниче підприємство Геотехнологія (виконавець) та Дніпровською філією Державного підприємства Українського державного інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства Укрдніпродор - Дніпродор (замовник) було укладено договір №22/04-2013р. на виконання проектно-вишукувальних робіт, відповідно до п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт: Наукове обґрунтування варіантів будівництва автомобільної дороги Дніпропетровськ - Царичанка - Кобеляки - Решетілівка на ділянці с.Лобойківка - межа Дніпропетровської області км 28+600 - межа Дніпропетровської області .

Пунктом 1.2 договору №22/04-2013р. від 22.04.2013р. передбачено, що терміни здачі робіт визначаються календарним планом, який є невід'ємною частиною договору.

Договір вступає в дію з моменту його підписання. Термін дії договору до 31.12.2013р., а також до повного виконання договірних зобов'язань та розрахунків між сторонами (п.п.1.3, 1.4 договору №22/04-2013р. від 22.04.2013р.).

За умовами п.2.1 договору №22/04-2013р. від 22.04.2013р. вартість робіт згідно з кошторисом становить 19 500 грн., крім того, податок на додану вартість в сумі - 3900 грн., що разом становить 23 400 грн.

Фінансування робіт проводиться за рахунок кредитних коштів по мірі надходження їх на рахунок замовника. Якщо календарним планом передбачено виконання та здачу робіт поетапно, замовник розраховується з виконавцем за кожний етап (п.п.2.2, 2.4 договору №22/04-2013р. від 22.04.2013р.).

У п.3.1 укладеного між сторонами правочину зазначено, що завершена проектна продукція передається замовнику по акту здачі-приймання, який замовник зобов'язується оформити в п'ятнадцятиденний термін від дня отримання проектної продукції.

Пунктом 9.1 договору визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами передбачених ним зобов'язань.

У додатку №1 до договору №22/04-2013р. від 22.04.2013р. сторонами було погоджено календарний план робіт.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №22/04-2013р. від 22.04.2013р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов'язків.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору №22/04-2013р. від 22.04.2013р. Товариством з обмеженою відповідальністю Наукове-виробниче підприємство Геотехнологія було виконано, а Дніпровською філією Державного підприємства Українського державного інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства Укрдніпродор - Дніпродор прийнято роботи з наукового обґрунтування варіантів будівництва автомобільної дороги Дніпропетровськ - Царичанка - Кобеляки - Решетілівка на ділянці с.Лобойківка - межа Дніпропетровської області км 28+600 - межа Дніпропетровської області, про що сторонами складено та підписано акт від 04.11.2013р. на суму 23 400 грн. здачі-прийняття проектних робіт. Вказаний акт підписано представниками обох контрагентів та скріплено печатками сторін без жодних зауважень та заперечень.

За приписами ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525 , 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України , договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Частиною 1 ст.854 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як зазначалось вище, за умовами п.2.1 договору №22/04-2013р. від 22.04.2013р. вартість робіт згідно з кошторисом становить 19 500 грн., крім того, податок на додану вартість в сумі - 3900 грн., що разом становить 23 400 грн.

Фінансування робіт проводиться за рахунок кредитних коштів по мірі надходження їх на рахунок замовника. Якщо календарним планом передбачено виконання та здачу робіт поетапно, замовник розраховується з виконавцем за кожний етап (п.п.2.2, 2.4 договору №22/04-2013р. від 22.04.2013р.).

Як свідчать представлені суду документи, 28.04.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю Наукове-виробниче підприємством Геотехнологія було скеровано замовнику претензію №1 від 22.04.2014р., в якій останній просив перерахувати заборгованість за договором №22/04-2013р. від 22.04.2013р. на рахунок виконавця. Вказану претензію було отримано відповідачем 30.04.2017р., про що свідчить поштове повідомлення №14617782.

Отже, виходячи з фактичних обставин справи, з огляду на приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку, що строк оплати замовником робіт, прийнятих згідно акту від 04.11.2013р. на суму 23 400 грн. здачі-прийняття проектних робіт, настав.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача не заперечувались, Дніпровською філією Державного підприємства Українського державного інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства Укрдніпродор - Дніпродор роботи, виконанні заявником, оплачено не було, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідачем наголошено на пропуску позивачем строку позовної давності.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення основного боргу не сплив, виходячи з наступних підстав.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з положеннями ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.2.1 Постанови №10 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів за змістом ч.2 ст.9 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.223 Господарського кодексу України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов'язань, визначених ст.175 Господарського кодексу України.

При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч.3 та 4 ст.267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.2.1 Постанови №10 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

За приписами п.2.2 зазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України за змістом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Аналогічна позиція міститься також в постанові від 12.06.2007р. Верховного Суду України у справі №П-9/161-16/165.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст.267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Відповідно до п.4.2 Постанови №10 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Як було встановлено судом, в порушення умов договору №22/04-2013р. від 22.04.2013р. замовником роботи на суму 23 400 грн. у строки, визначені ст.530 Цивільного кодексу України, на підставі претензії №1 від 22.04.2014р., пред'явленої виконавцем 28.04.2014р. (поштове відправлення №14617782), оплачено не було.

З огляду на приписи ст.530 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що перебіг строку позовної давності за вимогами про стягнення основного боргу почав свій перебіг 06.05.2014р. (28.04.2014р.+7 днів = 05.05.2014р., а отже, з наступного дня починає свій перебіг строк позовної давності).

Статтю 264 Цивільного кодексу України визначено випадки, в яких перебіг позовної давності переривається.

Зокрема, у ч.1 вказаної статті визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

При цьому, частиною 3 ст.264 Цивільного кодексу України передбачено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 Цивільного кодексу України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. (п.4.3 Постанови №10 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів ).

Пунктом 4.4.1. Постанови №10 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів передбачено, що у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Як свідчать матеріали справи 27.12.2016р. позивачем та відповідачем було складено та підписано акт звіряння розрахунків, в якому замовником було підтверджено обставини наявності станом на 27.12.2016р. заборгованості за договором №22/04-2013р. від 22.04.2013р. на суму 23 400 грн. Вказаний акт було підписано директором Дніпровської філії Державного підприємства Українського державного інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства Укрдніпродор - Дніпродор Ю.Ю. Крівченком та директором Товариства з обмеженою відповідальністю Наукове-виробниче підприємство Геотехнологія В.А.Яковець.

Судом встановлено, що дії по визнанню боргу було вчинено відповідачем до моменту спливу трирічного строку позовної давності з моменту визначеного вище початку його перебігу.

За таких обставин, з огляду на наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що підписання сторонами акту від 27.12.2016р. звірки взаєморозрахунків вказує на визнання відповдачем своєї заборгованості в розмірі 23 400 грн. за договором №22/04-2013р. від 22.04.2013р., що свідчить про переривання перебігу строку позовної давності за вимогами про стягнення означеної заборгованості.

Як зазначалось вище, після переривання перебіг позовної давності починається заново, отже, у даному випадку строк позовної давності за вимогою про стягнення основного боргу почав свій перебіг заново та на момент звернення до суду (19.06.2017р., що підтверджується описом вкладення до рекомендованого листа про направлення позову до Господарського суду міста Києва) не сплив.

Таким чином, приймаючи до уваги вказані висновки суду, господарський суд зазначає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Наукове-виробниче підприємство Геотехнологія до Державного підприємства - Український державний інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства ДП Укрдніпродор в особі Дніпровської філії Державного підприємства Українського державного інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства Укрдніпродор - Дніпродор про стягнення 23 400 грн. підлягають задоволенню.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення 3% річних в розмірі 2106 грн. та інфляційних втрат в сумі 20094,43 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного:

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на порушення відповідачем строків оплати за договором №22/04-2013р. від 22.04.2013р. заявником за період з 02.06.2014р. по 31.05.2017р. було нараховано 3% річних в сумі 2106 грн. та інфляційні втрати в сумі 20094,43 грн.

Відповідно до п.4.2 Постанови №10 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

За висновками суду, враховуючи встановлену вище дату звернення позивача до суду з розглядуваним позовом, строк позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 02.06.2014р. по 18.06.2014р. фактично сплив.

При цьому, суд зазначає, що у п.4.4 Постанови №10 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів визначено, що визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

Наразі, господарський суд зауважує, що 3% річних та інфляційні втрати за своєю правовою природою є правовими наслідками порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань. Вимоги про сплату нарахувань, передбачених частиною другою ст.625 Цивільного кодексу України, хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є частиною основного зобов'язання. Вказану правову позицію наведено у п.1.14 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань .

Отже, враховуючи наведене, господарський суд дійшов висновку, що переривання строку позовної давності за вимогами про стягнення основного боргу не свідчить про переривання такого строку за вимогами про стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 17.07.2014р. Вищого господарського суду України по справі №910/4129/14.

Таким чином, господарський суд зазначає, що позовні вимоги про стягнення нарахувань, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України, підлягають задоволенню за період, за яким трирічний строк позовної давності не сплив.

Після проведення власного розрахунку в межах строку позовної давності та з урахуванням періоду нарахування, визначеного заявником, господарський суд дійшов висновку, що з відповідача може бути стягнуто за період з 19.06.2014р. по 31.05.2017р. 3% річних в сумі 2071,38 грн. та інфляційні втрати (враховуючи, що кінцево вирахувана сума є арифметично вірною) в розмірі 20 094,43 грн.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не прийняті судом до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Судовий збір згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись, ст. ст. 32 , 33 , 49 , 82 - 85 ГПК України , Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства - Український державний інститут з

проектування об'єктів дорожнього господарства ДП Укрдніпродор (03037, м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 39/1, ЄДРПОУ 05416892, ЄДРПОУ 05416892) в особі Дніпровської філії Державного підприємства Українського державного інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства Укрдніпродор - Дніпродор (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, Бабушкінський район, вул.Леніна, будинок 24, код 26328867) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Наукове-виробниче підприємством Геотехнологія (49061, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.Героїв Сталінграда, будинок 18, квартира 69, ЄДРПОУ 30394910) основний борг в сумі 23 400 грн., 3% річних в розмірі 2071,38 грн., інфляційні втрати в розмірі 20094,43 грн. та судовий збір в сумі 1598,79 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

12.07.2017р.

Суддя Спичак О.М.