Рішення

від 10.07.2017 по справі 910/8992/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2017Справа №910/8992/17 За позовом Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю Теремок-1

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача Солом'янська районна в місті Києві державна адміністрація

про стягнення 26 734,58 грн

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Сидоренко М.В. - за довіреністю,

від відповідача: не з'явився,

від третьої особи: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теремок-1" про стягнення 26 274,54 грн заборгованості за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №594 від 06.07.2016.

Ухвалою суду від 06.06.2017 порушено провадження у справі №910/8992/17, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача Солом'янську районну в місті Києві державну адміністрацію, справу призначено до розгляду на 23.06.2017.

14.06.2017 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, а також заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 26 734,58 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно п. 3.11. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

З огляду наведене, подана позивачем 14.06.2017 заява про уточнення позовних вимог прийнята судом, як заява про збільшення позовних вимог. Справа розглядається в межах стягнення 26 734,58 грн.

В судовому засіданні 23.06.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник третьої особи в судове засідання 23.06.2017 не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання 23.06.2017 не з'явився, проте, 15.06.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла заява останнього про відкладення розгляду справи, яке судом розглянуто та задоволено.

Ухвалою суду від 23.06.2017 розгляд справи відкладено на 10.07.2017.

07.07.2017 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про виправлення описки в позовній заяві.

Представник позивача в судовому засіданні 10.07.2017 позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити та стягнути з відповідача 26 734,58 грн заборгованості за договором №594 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 06.07.2016, з яких:22 294,59 грн - основного боргу, 1 991,15 грн - інфляційних втрат, 2 140,57 грн - пені та 308,27 грн - 3% річних.

Представник відповідача в судове засідання 10.07.2017 не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи в судове засідання 10.07.2017 не з'явився, проте, 05.07.2017 до канцелярії суду подав заяву в якій просив розглядати справу у його відсутності.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників відповідача та третьої особи.

В судовому засіданні 10.07.2017 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.07.2016 між Солом'янською районної в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець, третя особа), Товариством з обмеженою відповідальністю Теремок-1 (орендар, відповідач) та Комунальним підприємством Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва (позивач, підприємство) було укладено договір №594 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду

Відповідно до пункту 1.1. договору орендодавець на підставі протоколу засідання постійно діючої конкурсної комісії при Солом'янській районній в місті Києві державній адміністрації від 27.05.2016 №4 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, далі - об'єкт оренди, який знаходиться за адресою: вул. Василенка, 23, для розміщення торговельних об'єктів з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи.

Згідно з пунктом 2.1. договору об'єктом оренди є нежиле приміщення, загальною площею 30,6 кв.м, у т.ч. підвал - 30,6 кв.м, згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору (додаток №1).

Пунктом 2.2. договору сторони погодили, що вартість об'єкта згідно із затвердженим актом оцінки майна або висновком про вартість майна станом на 30.11.2015 становить 1 кв.м. - 12 008,17 грн, всього 367 450,00 грн без урахування ПДВ.

Згідно з пунктом 3.1. договору орендна плата визначена за результатами конкурсу, затвердженими протоколом №4 від 27.05.2016 і становить без ПДВ 205,88 грн за 1 кв.м орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку 6 300,00 грн.

Відповідно до пункту 3.2., 3.3. договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць; у разі користування об'єктом протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з Методикою розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, на основі орендної плати за відповідні місяця пропорційно дням користування.

Згідно п. 3.5. договору, додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою. Компенсація витрат підприємства-балансоутримувача за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, розрахунок якої оформлюється додатком та є невід'ємною частиною договору (додаток №4) сплачується орендарем разом з орендною платою.

Відповідно до п. 3.6 договору, орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі.

Орендна палата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця (пункт 3.6. договору).

Відповідно до п. 3.12. договору, у разі припинення (розірвання) цього договору орендар сплачує орендну плату до дня повернення об'єкта оренди за актом приймання-передачі включно.

Договір є укладеним з моменту підписання його сторонами та діє з 06.07.2016 до 05.07.2019.

За актом приймання-передачі об'єкта оренди від 06.07.2016, позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування згідно з договором оренди від 06.07.2016 №594 приміщення, що розташоване в підвалі та перебуває на балансі позивача загальною площею 30,6 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Василенка, 23.

Відповідно до акту приймання-передачі об'єкта оренди від 30.01.2017, відповідач повернув позивачу об'єкт оренди загальною площею 30,6 кв.м, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Василенка, 23.

Як зазначав позивач, під час користування орендованим приміщенням, відповідач не в повному обсязі виконував свої зобов'язання щодо сплати орендних платежів, в зв'язку з чим у нього наявна заборгованість за договором оренди №594 від 06.07.2016 за період з 01.11.2016 по 30.01.2017, яка станом на 13.06.2017 становить 22 294,59 грн.

Надіслані позивачем претензії від 11.01.2014 №38-99103, від 03.02.2017 №38-562/02 щодо сплати заборгованості за договором оренди №594 від 06.07.2016, залишені відповідачем без задоволення.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (частина 1 статті 760 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідач, в порушення грошових зобов'язань за договором оренди №594 від 06.07.2016, не в повному обсязі здійснив сплату орендних платежів, в зв'язку з чим його заборгованість з орендної плати за зазначеним договором становить 22 294,59 грн.

Доказів погашення заборгованості відповідачем за спірний період матеріали справи не містять.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати підлягають задоволенню повність в сумі 22 294,59 грн.

Позивач за прострочення строків сплати орендних платежів, нарахував та просить стягнути з відповідача 2 140,57 грн - пені, 408,27 грн - 3% річних та 1 991,15 грн - інфляційних втрат за період прострочення з жовтня 2016 року по травень 2017 року (згідно наданого розрахунку).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За приписами частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь балансоутримувача пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Пунктом 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 1 911,15 грн.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком 3 % річних та інфляційних втрат, що наданий позивачем, отже вимоги про стягнення 3 % річних в сумі 308,27 грн та інфляційних втрат в сумі 1 991,15 грн підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Теремок-1 (03058, м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, буд. 30-б, кв. 69, код ЄДРПОУ 40084259) на користь Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва (03186, м. Київ, вулиця Соціалістична, буд. 6, код ЄДРПОУ 35756919) 22 294 (двадцять дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн 59 коп. - основного боргу, 308 (триста вісім) грн 27 коп. - 3 % річних, 1 991 (одну тисячу дев'ятсот дев'яносто одну) грн 15 коп. - інфляційних втрат, 1 911 (одну тисячу дев'ятсот одинадцять) грн 72 коп. - пені та 1 586 (одну тисячу п'ятсот вісімдесят шість) грн 30 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Дата підписання рішення

12.07.2017

Суддя О.М. Спичак