Рішення

від 26.06.2017 по справі 903/310/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" червня 2017 р. Справа № 903/310/17

За позовом Приватного підприємства "Фірма "Мізан", 09052, Київська область, Сквирський район, село Антонів, вулиця Перемоги, будинок 17

до Приватного підприємства "Укрпостачбуд", 07353, Київська область, Вишгородський район, село Нові Петрівці, вулиця Вишгородська, будинок 154

про стягнення 182172,89 грн.

суддя Шевчук Н.Г.

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився.

Суть спору: Приватне підприємство Фірма Мізан (далі - ПП Фірма Мізан ) звернулось з позовом до Приватного підприємства Укрпостачбуд (далі - ПП Укрпостачбуд ) про стягнення заборгованості по оплаті поставленого по накладній №0039 від 29.06.2016 товару у сумі 145385,98грн та нарахованих за прострочення оплати станом на 04.04.2017 інфляційних у сумі 13075,05грн, 3% річних у сумі 3357,82грн і пені у сумі 20354,04грн.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань, не скористався своїми процесуальними правами: відзив на позов не надав, у судові засідання не з'явився.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд

В С Т А Н О В И В :

Постачальник ПП Фірма Мізан передав, а ПП Укрпостачбуд прийняв по накладній №0039 від 29.06.2016 на підставі рахунку №0039 від 29.06.2016 товар на загальну суму 145385,98грн (арк. с. 25).

Товар з боку покупця ПП Укрпостачбуд прийняв ОСОБА_1 на підставі довіреності №118 від 29.06.2016 на отримання товарних цінностей від ПП Фірма Мізан (арк. с. 26).

Таким чином, між ПП Фірма Мізан та ПП Укрпостачбуд був укладений господарський договір у спрощений спосіб, а саме: у формі підписаної обома сторонами накладної, в якій визначені всі істотні умови договору купівлі-продажу.

Відповідно до положень частини першої статті 181Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 цього Кодексу встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно піддягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач стверджує, що відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті отриманого по накладній №0039 від 29.06.2016 товару на загальну суму 145385,98грн, а тому просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 145385,98грн.

Відповідачем доводи позивача не спростовані, докази оплати отриманого по вказаній накладній товару відсутні.

За таких обставин вимога про стягнення заборгованості у сумі 145385,98грн обґрунтована і підлягає задоволенню.

За період прострочення оплати позивач просить стягнути з відповідача нараховані станом на 04.04.2017 інфляційні втрати у сумі 13075,05грн, 3% річних у сумі 3357,82грн і пеню у сумі 20354,04грн.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною першою статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних не суперечить вимогам діючого законодавства, а тому вимога про стягнення інфляційних втрат у сумі 13075,05грн підлягає задоволенню

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних суд встановив, що в ньому допущені помилки при визначенні суми нарахованих процентів.

За розрахунком суду сума 3% річних за період прострочення становить 3327,88грн, а саме:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 145385.98 30.06.2016 - 04.04.2017 279 3 % 3327.88

А тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3327,88грн, що становить 3% річних за період прострочення оплати.

Щодо вимоги про стягнення пені, то суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 547 цього Кодексу встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Докази вчинення між позивачем (продавець) і відповідачем (покупець) у письмовій формі правочину про стягнення пені відсутні.

Таким чином вимога про стягнення з відповідача пені за прострочення оплати отриманого по накладній №0039 від 29.06.2016 товару є безпідставною.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Укрпостачбуд (код 39892360) на користь Приватного підприємства Фірма Мізан (код 31100856) грошові кошти у сумі 161788 (сто шістдесят одна тисяча сімсот вісімдесят вісім) грн. 91коп., з яких: заборгованість у сумі 145385,98 грн, інфляційні втрати у сумі 13075,05 грн, 3% річних у сумі 3327,88 грн; судовий збір у сумі 2426 (дві тисячі чотириста двадцять шість) грн. 84 коп.

3. В іншій частині вимог у позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повне рішення складене і підписане 30.06.2017.