Ухвала

від 12.07.2017 по справі 910/24815/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА 12.07.2017Справа №  910/24815/14 За заявоюКомунального підприємства "Галицьке Подільського району міста Києва" провизнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі № 910/24815/14 за позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" доКомунального підприємства "Галицьке Подільського району міста Києва" простягнення 141 942, 49 грн. Суддя Підченко Ю.О. Представники сторін: від позивача: не з'явився; від відповідача (заявника): не з'явився. ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2014 у справі №910/24815/14 позовні вимоги задоволено повністю, присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Галицьке Подільського району міста Києва" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" основну заборгованість у розмірі 118 149 грн. 40 коп., 3% річних в сумі 9      297 грн. 85 коп., інфляційні збитки в сумі 14 495 грн. 24 коп. та  судовий збір у розмірі 2 838 грн. 85 коп. 12.01.2015 на виконання вказаного рішення видано відповідний наказ. До Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "Київенерго" та Комунального підприємства "Галицьке Подільського району міста Києва" надійшла заява про затвердження мирової угоди від 28.02.2017, укладеної між позивачем та відповідачем у процесі виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2014 у справі №910/24815/14. За результатами повторного автоматизованого розподілу справи №910/24815/14 вказану заяву передано на розгляд судді Смирновій Ю.М. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2017 справу №910/24815/14 прийнято до провадження суддею Смирновою Ю.М. Відповідно до Ухвали Господарського суду міста Києва від 19.04.2017 року (суддя Смирнова Ю.М.) затверджено мирову угоду по справі № 910/24815/14, укладену 28.02.2017 між Публічним акціонерним товариством “Київенерго” та Комунальним підприємством "Галицьке Подільського району міста Києва" у процесі виконання судового рішення в редакції:, наведеній у згаданій ухвалі суду. 02.06.2017 року через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Комунального підприємства "Галицьке Подільського району міста Києва" надійшла заява про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню. Розпорядженням керівника апарату № 05-23/1742 від 02.06.2017 року призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів справи у зв'язку з відпусткою судді Головатюка Л.Д. Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями заяву КП "Галицьке Подільського району міста Києва" передано на розгляд судді Підченко Ю.О. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2017 року вказану заяву призначено до розгляду у судовому засіданні 12.07.2017 року. Представники позивача та відповідача/заявника у судове засідання не з'явилися, про причини неявки не повідомили. Розглянувши подану заяву, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, Господарський суд міста Києва приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2, 4 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом. Тобто, підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, є, зокрема, відсутність обов'язку боржника за таким наказом. Як вбачається з фактичних даних викладених у заяві, Публічне акціонерне товариство "Київенерго" подало заяву про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу Господарського суду міста Києва № 910/24815/14 від 18.12.2014 року. 11.11.2015 року Подільським РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві було відкрито виконавче провадження № 49317108. Сторони добровільно врегулювали спір на взаємоприйнятних умовах шляхом підписання мирової угоди. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2017 року заяву Публічного акціонерного товариства "Київенерго" та Комунального підприємства "Галицьке Подільського району міста Києва" про затвердження мирової угоди у процесі виконання рішення по справі № 910/24815/14 було задоволено та затверджено мирову угоду (копію ухвали додано до заяви). Таким чином, заявник вважає, що оскільки ухвала про затвердження мирової угоди між боржником та стягувачем є виконавчим документом, на підставі якого виконується зобов'язання сторін, наказ Господарського суду міста Києва від 19.04.2017 року у справі               № 910/24815/14 не підлягає виконанню. У пункті 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” від 17.10.2012 № 9 зазначено, що частина четверта статті 117 ГПК містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті: - якщо його видано помилково; - якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково). Відповідно до ч. 5 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення незалежно від наявності виконавчого провадження. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України “Про виконавче провадження” сторони у процесі виконання рішення відповідно до процесуального законодавства мають право укласти мирову угоду, що затверджується (визнається) судом, який видав виконавчий документ. Відповідно до п. 7.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" відповідно до частини четвертої статті 121 ГПК України мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом згідно з пунктом 2 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством (статтею 86 ГПК та статтею 18 названого Закону) ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою. У випадках невиконання зобов'язаною стороною умов мирової угоди, укладеної в процесі виконання судового рішення і затвердженої господарським судом, заінтересована сторона може звернутися до державного виконавця на підставі статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" із заявою про примусове виконання ухвали, якою затверджено цю угоду. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження” відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом. Таким чином, суд зазначає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 19.04.2017 у справі № 910/24815/14, якою затверджено мирову угоду між стягувачем та боржником, є виконавчим документом та у випадках невиконання зобов'язаною стороною (боржником) умов затвердженої судом мирової угоди, заінтересована сторона (стягувач) може звернутися до державного виконавця на підставі статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" із заявою про примусове виконання саме ухвали Господарського суду міста Києва від 19.04.2017 у справі № 910/24815/14. Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. В той же час, підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, є помилкова видача наказу або відсутність обов'язку боржника (у зв'язку з припиненням такого обов'язку добровільним виконанням або з інших причин). Також, суд звертає увагу заявника (боржника) на те, що у зв'язку із затвердженням судом мирової угоди, укладеної між сторонами у справі № 910/24815/14 (ухвала Господарського суду міста Києва від 19.04.2017), обов'язок заявника (боржника) за рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/24815/14 не припинився. Зокрема, у п. 2 ухвали Господарського суду міста Києва від 19.04.2017 про затвердження мирової угоди у справі № 910/24815/14 зазначено, що дана ухвала у відповідності до ст. 12 Закону України “Про виконавче провадження” є виконавчим документом та набирає законної сили з дати її винесення – 19.04.2017. Строк пред'явлення даної ухвали до виконання: протягом трьох років з наступного дня після закінчення строків оплати, визначених у пункті 2 мирової угоди (щодо кожних часткових платежів окремо). З огляду на викладене, суд зазначає, що наявність ухвали Господарського суду міста Києва від 19.04.2017 про затвердження мирової угоди у справі № 910/24815/14 не свідчить про припинення обов'язку боржника за рішенням суду та не є підставою для визнання наказу Господарського суду міста Києва від 18.12.2014 року таким, що не підлягає виконанню (з урахуванням положень ч. 4 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України). Більше того, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження підлягає закінченню у разі затвердження (визнання) судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження” постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав. Таким чином, ухвала суду про затвердження мирової угоди на стадії виконання рішення суду, є підставою для закінчення виконавчого провадження, відкритого щодо примусового виконання наказу господарського суду. Тобто, законом передбачений спеціальний спосіб захисту боржника, в тому числі від подвійного стягнення, у випадку наявності відкритого виконавчого провадження з примусового виконання наказу суду та затвердження судом мирової угоди на стадії виконання рішення суду, який полягає у закінченні виконавчого провадження, відкритого щодо виконання наказу суду. Суд зауважує, що в разі, якщо виконавець зволікає із винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, то зацікавлена особа, керуючись положеннями статті 74 Закону України “Про виконавче провадження” та статті 121-2 ГПК України, має право оскаржити таку бездіяльність державного виконавця до суду. Таким чином, саме зазначені норми регулюють порядок закінчення виконавчого провадження у разі затвердження (визнання) судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення. І вказані норми не передбачають необхідності визнавати наказ таким, що не підлягає виконанню. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наведені заявником (боржником) у поданій до суду заяві про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 18.12.2014 у справі № 910/24815/14 таким, що не підлягає виконанню, обставини не є тими підставами, за наявності яких господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню. Таким чином, суд відмовляє у задоволенні заяви Комунального підприємства “Галицьке Подільського району м. Києва" про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 18.12.2014 у справі № 910/24815/14 таким, що не підлягає виконанню. Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 86, ч. 4 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України, суд, - УХВАЛИВ: Відмовити у задоволенні заяви Комунального підприємства “Галицьке Подільського району м. Києва" про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 18.12.2014 у справі № 910/24815/14 таким, що не підлягає виконанню. Суддя                                                                                                                     Ю.О. Підченко