Рішення

від 03.07.2017 по справі 916/922/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2017 р.Справа № 916/922/17

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Г.С. Граматик

за участю представників:

від прокуратури - ОСОБА_1,

від позивача - ОСОБА_2,

від відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю „Смерш» про розірвання договору оренди берегозахисної споруди, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю „Смерш» про розірвання договору оренди берегозахисної споруди № 325-К від 03.06.2016 р., укладеного між позивачем та відповідачем щодо берегозахисної споруди у вигляді ділянки штучного пляжу „Курортний» між траверсами № 9і № 10 загальною площею 1500 кв.м. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

03 червня 2016 року між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (орендодавець) та ТОВ Смерш (орендар) укладено договір оренди берегозахисної споруди № 325-К щодо комунального майна (берегозахисної споруди) у вигляді ділянки штучного пляжу «Курортний» між траверсами № 9 та № 10 загальною площею 1500 кв.м.

Відповідно до п. 4.2 „а» договору орендар зобов'язується використовувати орендоване майно відповідно до його призначення і умов даного договору, а також Правил устаткування та експлуатації пляжів м. Одеси, які затвердженні рішенням Одеської міської ради від 05.04.2007 р. №1133-V.

Пунктом 2.1.2.1 Правил визначено, що на організації та суб'єктів підприємницької діяльності, які користуються пляжами покладено обов'язок щодо оформлення документів про відкриття пляжу, обладнання, експлуатацію, придбання, забезпечення рятувальними постами та пунктами медичної допомоги.

Пунктом 4.1 „е» договору визначено обов'язок орендаря утримувати об'єкт оренди у чистоті і технічно справному стані, забезпечувати санітарний, екологічно чистий стан, прибирання та упорядкування прилеглої території.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що за орендоване майно орендар зобов'язується сплачувати орендну плату, що становить за перший, після підписання договору оренди, місяць 22000,00 грн. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за м минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 2.4 договору орендар зобов'язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Як вказує прокурор, прокуратурою області установлено, що станом на 01.03.2017 р. існує заборгованість по орендній платі згідно з договором оренди берегозахисної споруди № 325-К від 03.06.2016 р. у сумі 72029,80 грн.

ОСОБА_4 того прокурор вказує, що актом контролю виконання умов договору оренди від 10.02.2017 р. виявлено незадовільний санітарно-технічний стан берегозахисної споруди з розміщенням на пляжі металевих конструкцій, що створює загрозу отримання травм при відвідуванні пляжу, наявність сміття, скупчення будівельних матеріалів і конструкцій незрозумілого призначення.

Також прокурор стверджує, що орендарем несвоєчасно здійснювалась оплата орендної плати, внаслідок чого виникла заборгованість на користь орендодавця, що негативно позначилося на виконанні бюджету в частині своєчасного наповнення бюджету міста.

Як зазначає прокурор, у курортний сезон 2016 року орендарем не була підписана схема розміщення шезлонгів і споруд на орендованій ділянці пляжу і не був оформлений паспорт на відкриття і функціонування пляжу.

Пунктом 2.1.2.1 Правил визначено, що на організації та суб'єктів підприємницької діяльності, які користуються пляжами покладено обов'язок щодо оформлення документів про відкриття пляжу, обладнання, експлуатацію, придбання, забезпечення рятувальними постами та пунктами медичної допомоги.

Пунктом 4.2 договору визначено наступні обов'язки орендаря: дотримуватися вимог законодавства, будівельних норм, рішень органів місцевого самоврядування щодо використання берегозахисних споруд та уникати дій, які можуть шкідливо вплинути на їх протизсувні можливості, що включає будівництво будь - яких капітальних споруд; не виконувати будь-які будівельні роботи до одержання і передачі орендодавцеві повністю оформленої та узгодженої проектної документації; не здійснювати на капітальних берегозахисних спорудах (траверсах, підпірних стінах, стабілізованих схилах, інших спорудах) та орендованої ділянці штучного пляжу, будівництво, реконструкцію або будь-які будівельні роботи, у тому числі підготовчі.

Пунктом 3.6 Правил визначено, що споруди, які встановлюються на пляжах, призначаються тільки для надання послуг морського відпочинку чи громадського харчування та не повинні мати ознаки капітальних споруд (стрічкових фундаментів, що спираються на ґрунти під пляжним матеріалом, підземні інженерні мережі, стіни з цементною кладкою, елементи утеплення, інше).

Таким чином прокурор вказує, що вищевказані факти свідчать про систематичні порушення ТОВ Смерш умов договору оренди берегозахисної споруди і Правил устаткування та експлуатації пляжів м. Одеси та невжиттям Управлінням дієвих заходів щодо усунення вищевказаних порушень та захисту інтересів територіальної громади м. Одеси.

Пунктом 6.1 Правил визначені види порушень, які тягнуть безспірне дострокове розірвання договору оренди берегозахисної споруди, а саме: неналежне утримання пляжів, стягнення плати за вхід на пляж, порушення вимог з обладнання пляжу.

Відповідно до умов договору, визначених п.п. 5.3., 5.5 орендодавець має право вимагати дострокового розірвання договору у разі невиконання цілком або частково умов пунктів 4.1, 4.2 абз. а , б , в , г , м , 4.3, 4.8, 4.9.

Пунктом 7.5 договору визначено, що з ініціативи однієї із сторін договір може бути розірваний за рішенням Господарського суду.

З урахуванням вищевикладеного, прокурор вважає, що порушення орендарем умов договору визначених пунктами 2.2., 2.3, 2.4, 4.2.а, 4.2.6, 4.2.в, 4.2.г, 4.2.е є підставою для дострокового розірвання договору в судовому порядку.

Відповідно до п. 7.3 договору у випадку припинення даного договору майно орендарем повертається орендодавцеві в стані і кількості визначеному актом прийому і невіддільними від орендованого майна поліпшенням. Майно вважається повернутим орендодавцеві з моменту підписання сторонами акта прийому передачі.

Посилаючись на ст. 27 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» , прокурор вказує, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Як зазначає прокурор, у разі задоволення судом позову про розірвання спірного договору оренди берегозахисної споруди, передане в оренду майно підлягає поверненню орендодавцю, чим будуть захищенні та поновлені його права.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.04.2017 р. позовну заяву Заступника прокурора Одеської області прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/922/17, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.

Разом з тим слід зазначити, що чинним процесуальним законодавством передбачено право прокурора на звернення до господарського суду в інтересах держави з позовною заявою, в якій прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до статті 29 ГПК України прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва. Підстави представництва прокурором інтересів держави визначені статтею 23 Закону, а саме: у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 1, 3, 4 ст. 23 Закону України „Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Як зазначено в пункті 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99, поняття „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» , що міститься в частині другій статті 2 ГПК України, означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Із врахуванням того, що „інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає в чому саме полягає порушення інтересів держави в конкретних правовідносинах.

Також Конституційний суд у рішенні від 8 квітня 1999 року у справі N 3-рп/99 вказав, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Разом з тим, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Як зазначено прокурором у позові та поясненнях у справі (а.с. 105-107), підставою представництва інтересів держави в суді є відповідно до статті 23 Закону України Про прокуратуру» наявність порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Так, прокурор вказує, що звернення прокурора із позовом до суду в даному випадку обумовлене необхідністю захисту інтересів держави в особі Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, які порушені відповідачем у зв'язку із неналежним виконанням останнім умов договору оренди комунального майна та бездіяльністю управління з цього приводу. Відтак, прокурор обґрунтовує звернення до суду із заявленим позовом.

Позивач підтримує позицію прокурора частково, про що зазначено в наданих до суду поясненнях (а.с. 48-50). Зокрема, позивач зазначає, що пляж Курортний , який розташовано у місті ОСОБА_1, є берегозахисною спорудою, яка була споруджена до проектних завдань на протизсувні заходи першої та другої черги протизсувних споруд морських берегозахисних споруд. Замовником зазначених проектних робіт у 1966 році виступало Одеське обласне протизсувне управління, яке в середині 90-х років було ліквідовано, внаслідок чого Одеською міською радою було прийняте рішення про створення управління інженерного захисту території міста. Як вказує позивач, виконавцем вказаних проектних завдань на протизсувні заходи була Одеська філія Державного республіканського інституту по проектуванню комунальних споруд міст України Укргіппрокомунбуд . Також позивач зазначає, що у відповідності до розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 17 вересня 1996 року № 62/р-96 Одеським обласним протизсувним управлінням відповідно до акту приймання-передачі від 01.01.1997 року було передано усю матеріально-технічну базу на баланс управління капітального будівництва міського виконавчого комітету. В результаті цього розпорядженням виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів № 62р від 24.01.1997 року на виконання рішення Одеського міськвиконкому № 552 від 13.12.1996 року Про прийняття до комунальної власності міста майна протизсувного управління , управлінням капітального будівництва міськвиконкому було передано на баланс управління інженерного захисту території міста матеріально-технічну базу Одеського обласного протизсувного управління у склад якого входили берегозахисні споруди, у тому числі й штучні піщані пляжі міста ОСОБА_1. Позивач зазначає, що у 2002 році Одеською міською радою було прийнято рішення про реорганізацію управління інженерного захисту території міста в управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, після чого управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради на підставі розпоряджень міського голови або результатів проведення конкурсу укладались договори оренди берегозахисних споруд у вигляді ділянок штучних піщаних пляжів міста ОСОБА_1. Так, позивач вказує, що спірний договір укладався на підставі Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України Про оренду державного та комунального майна , протоколу засідання комісії з проведення конкурсів на право укладання договору оренди будівель (споруд, приміщень), що є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси, яке відбулося 01 червня 2016 року, затверджене головою комісії з проведення конкурсів на право укладання договорів оренди будівель (споруд, приміщень), які є комунальною власністю, та наказу Про результати конкурсу на право укладання договорів оренди об'єктів комунальної власності від 01 червня 2016 року, строком на 2 роки 11 місяців, а саме з 3 червня 2016 року по 3 травня 2019 року. Згідно розділу 4 договору, орендар зобов'язаний використовувати орендоване майно відповідно до його призначенням і умов договору, а також Правил устаткування та експлуатації пляжів міста ОСОБА_1, затверджених Одеською міською радою. Також, як вказує позивач, орендар зобов'язаний утримувати об'єкт оренди у чистоті і технічно справному стані, забезпечувати санітарний, екологічно чистий стан, прибирання та упорядкування прилеглої території. Так, 10 лютого 2017 року співробітниками управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя було проведено обхід пляжів з метою контролю виконання умов договорів оренди. Під час обходу було виявлено незадовільний санітарно-технічний стан берегозахисної споруди, з розміщенням на пляжі металевих конструкцій, що створює загрозу отримання травм при відвідуванні пляжу, наявність сміття. Виявлені недоліки позивач вважає порушенням умов договору берегозахисної споруди і правил устаткування та експлуатації пляжів міста ОСОБА_1, затверджених рішенням Одеської міської ради 05.04.2007 р № 1133-V. Наразі позивач зазначає, що при проведенні обстеження на території пляжу був відсутній орендар, а його місце на момент обстеження не було встановлено, тому прийняття орендарем оперативних заходів щодо усунення виявлених порушень в найкоротші терміни було неможливо. Як зазначає позивач, прокуратурою області була витребувана з Управління інформація щодо виконання умов договору оренди берегозахисної споруди суб'єктом господарювання, після чого встановлено, що Управлінням не було вжито дієвих заходів щодо усунення порушень орендарем та захисту інтересів територіальної громади. Отже, з огляду на вищевикладене, Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради підтримує позовну заяву заступника прокурора області частково, а саме: в частині розірвання договірних відносин не заперечує, а в частині повернення майна на користь Одеської міської ради у разі задоволення позову позивач просить суд зобов'язати відповідача повернути орендоване майно на користь Управління як балансоутримувача зазначеного майна. При цьому Управління вважає, що заявлені вимоги заступником прокурора області спрямовані на поновлення прав територіальної громади міста ОСОБА_1, тому, подаючи позов, прокурором обрано вірний спосіб захисту прав територіальної громади міста ОСОБА_1 в особі Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради.

Також 14.06.2017 р. у судовому засіданні представником позивача були надані суду разом із супровідним листом додаткові пояснення щодо істотних порушень умов договору оренди (а.с. 77-78), відповідно до яких позивач вказує, що відповідно до вимог п. 3.11 Правил устаткування та експлуатації пляжів міста ОСОБА_1 підставою для початку експлуатації орендованих пляжів є паспорт на відкриття та функціонування пляжу. Як вказує позивач, орендарем у 2016 році не було оформлено паспорт на відкриття та функціонування пляжу, не було погоджено схему розміщення тимчасових споруд та шезлонгів, що є істотними порушеннями умов договору. Пунктами 2.2 та 4.2 договору встановлено, що орендар зобов'язаний протягом дії договору сплачувати орендну плату в повному обсязі, але відповідно до бухгалтерських даних, станом на 01 червня 2017 року у орендаря існує заборгованість по орендній платі, яка утворилась у результаті внесення орендної плати не в повному обсязі, що також є істотним порушенням умов договору. Відповідно до п. 4.2 г) договору орендар зобов'язаний не здійснювати на орендованій ділянці штучного пляжу будівництво капітальних або встановлення тимчасових споруд, реконструкцію або будь-які інші будівельні роботи, без попереднього письмового погодження орендодавця, та одержання й передачі орендодавцеві повністю оформленої та узгодженої дозвільної документації. Відповідно до п. 4.2 д) договору орендар зобов'язаний забезпечувати збереження об'єкта оренди, своєчасно проводити за власний рахунок, та за письмовим узгодженням орендодавця, капітальний і поточний ремонт об'єкта оренди, запобігати їх пошкодженню і псуванню. Також позивач зазначає, що згідно п. 4.2 е) договору орендар зобов'язаний утримувати об'єкт оренди у чистоті і технічно справному стані, забезпечувати санітарний, екологічно чистий стан, прибирання та упорядкування прилеглої території. Посилаючись на на ч. 3 ст. 783 ЦК України, позивач вказує, що наймодавець має право вимагати розірвання договору, якщо недбале відношення наймача створює загрозу пошкодження речі. Так, позивач зазначає, що недбале відношення та загроза пошкодження виражається у зменшенні території штучного пляжу за площею у зв'язку з не проведенням орендарем щорічних ремонтно-профілактичних робіт з підтримки берегозахисної споруди у належному технічному стані і, як наслідок, втрачанням нею берегозахисних властивостей. Отже, враховуючи вищезазначені пункти договору, а також що орендар не вжив жодних заходів щодо своїх зобов'язань відповідно із зазначеними пунктами договору, Управління вважає, що даний договір підлягає розірванню.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, зазначених у письмових поясненнях (а.с. 115-117), вказуючи наразі, що ним не здійснювалося порушень даного підпункту договору, орендоване майно використовується у відповідності до його призначення та умов договору, а позивачем жодних доказів в підтвердження вказаних у позові обставин надано не було. ОСОБА_4 того відповідач зазначає, що позивачем вказано, що згідно Акту контролю виконання умов договору від 10.02.2016 року встановлені порушення умов договору, допущені орендарем, а саме: незадовільний санітарно-технічний стан берегозахисної споруди з розміщенням на пляжі металевих конструкцій, що створює загрозу отримання травм при відвідуванні пляжу, наявність сміття. Так, відповідач вважає, що даний акт не може бути прийнятий судом в якості належного доказу у зв'язку з тим, що був складений без участі ТОВ Смерш , а твердження про те, що місце перебування представника неможливо було встановити не відповідає дійсності, так як в договорі оренди в графі Місцезнаходження сторін зазначена адреса ТОВ Смерш . Доказів відправлення поштою вказаного Акту надано не було. Також відповідач зазначає, що позивач не надав доказів незадовільного санітарно-технічного стану берегозахисної споруди та в чому саме це виражається. Стосовно наданої фотофіксації порушень зафіксованих в акті, відповідач зазначає, що вважає її такою, що не може розцінюватися як належний та допустимий доказ, у зв'язку з тим, що з наданої копії фотографії неможливо з'ясувати, яка саме ділянка пляжу зображена. ОСОБА_4 того, як вказує відповідач, позивач посилається на наявність заборгованості по орендній платі станом на 01.03.2017 р. згідно з договором оренди берегозахисної споруди № 325-К від 03.06.2016 року, за ствердженнями відповідача, вказана заборгованість була сплачена у повному обсязі, що підтверджується квитанцією №18897382-1 від 19.06.2017 року. Також відповідач вказує, що позивач, в обґрунтування позовних вимог посилається на ст. 651 ЦК України, згідно з якою передбачено умови розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Як вказує відповідач, оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Відповідач зазначає, що іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Так, відповідач вказує, що вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Наразі відповідач зазначає, що на теперішній час ТОВ Смерш виконало всі умови, передбачені договором оренди для функціонування пляжу, а саме 21.03.2017 р. був затверджений Паспорт підводної частини акваторії пляжу. Також відповідач вказує, що 19.05.2017 року між ДП Український науково-дослідний інститут медицини транспорту міністерства охорони здоров'я України та ТОВ Смерш був укладений договір № 106/20 на створення науково-технічної продукції, предметом якого є проведення хімічного та бактеріологічного аналізу проб морської води на території (пляж на 13 ст. В. Фонтану, між траверсами № 9 та № 10 другої черги ПОС). Як зазначає відповідач, 12.06.2017 року між ТОВ Смерш та КП Центр екологічних проблем та ініціатив був укладений договір № 32 про надання послуг з вилову безпритульних тварин, предметом якого є вилов та перевезення живих тварин дорожніми транспортними засобами. Також, 01.06.2017 року між ТОВ Смерш та КП Одесфарм був укладений договір № 6/2017 про надання медичної допомоги, предметом якого є надання послуги першої медичної допомоги фізичним особам які відпочивають на пляжі Курортний між траверсами № 9 та № 10 другої черги ОСОБА_4 того, як стверджує відповідач, 21.06.2017 року відповідачем до Управління ІЗТМ та ОМР було передано повністю оформлений Паспорт пляжу 012/2 та схема розміщення шезлонгів з обов'язковим наданням безкоштовних послуг на 30% орендованої території пляжу для оформлення. Так, відповідач вказує, що всі ці дії ТОВ Смерш свідчать про виконання умов договору оренди берегозахисної споруди, а позовні вимоги безпідставними та необгрунтованими. За таких обставин, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог прокурора.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов до наступних висновків.

03 червня 2017 р. між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Смерш» укладено договір оренди берегозахисної споруди № 325-К, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування берегозахисну споруду у вигляді ділянки піщаного пляжу, загальною площею 1500,00 кв.м, яка розташована між траверсами № 9 та № 10 другої черги ПОС, пляж Курортний .

Експертна оцінка об'єкта оренди становить 1588819,00 грн. (без урахування податку на додану вартість). Звіт про незалежну оцінку вартості об'єкта оренди складений ТОВ ОФ Абакус (Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 164/15, виданий 02 березня 2015 р. Фондом державного майна України).

Згідно п. 1.2 договору передача в оренду об'єкта, зазначеного у н і 1 цього договору, здійснюється на підставі Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України „Про оренду державного та комунального майна» , протоколу засідання комісії з проведення конкурсів на право укладання договору оренди будівель (споруд, приміщень), що є комунальною власністю територіальної громади міста ОСОБА_1, що відбулося 01 червня 2016 року, затвердженого головою комісії з проведення конкурсів на право укладання договорів оренди будівель (споруд, приміщені), які є комунальною власністю, та наказу Про результати конкурсу на право укладання договорів оренди об'єктів комунальної власності від 01 червня 2016 р. № ___.

За умовами п. 1.3 договору термін дії договору оренди - з 03 червня 2016 року до 03 травня 2019 року.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України "Про оренду державного га комунального майна", ОСОБА_5 розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 01.10.1995 року зі змінами та доповненнями; рішень Одеської міської ради та виконкому Одеської міської ради; протоколу засідання комісії з проведення конкурсів на право укладання договору оренди будівель (споруд, приміщень), які є комунального власністю територіальної громади міста ОСОБА_1 від 01 червня 2016 р.

Відповідно до п. 2.3 договору за орендоване приміщення орендар зобов'язується сплачувати орендну плату, що становить за перший, після підписання договору оренди, місяць 22000,00 грн. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства

Згідно п. 2.3 договору до орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат, плата за користування земельною ділянкою та інші послуги, які надаються спеціалізованими організаціями.

Відповідно до п. 2.4 договору орендар зобов'язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Пунктом 2.5 договору встановлено, що розмір орендної плати змінюється у випадках зміни методики її розрахунку, цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради, що набрали чинності, в порядку передбаченому чинним законодавством.

За умовами п. 3.1 договору орендодавець має право проводити реконструкцію, реставрацію або капітальний ремонт нежилих приміщень.

Згідно п. 3.2 договору орендодавець має право контролювати стан, напрямки та ефективність використання приміщень, переданих в оренду.

Відповідно до п. 3.3 договору орендодавець має право виступати з ініціативою розірвання договору оренди у разі невиконанняабо неналежного виконання орендарем обов'язків, передбачених цим договором, у тому числі несплати орендної плати своєчасно та в повному обсязі.

За умовами п. 3.4 договору орендодавець зобов'язується передати орендарю в оренду ділянку берегозахисної споруди згідно з п. 1.1 цього договору за актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами.

Згідно п. 3.5 договору орендодавець зобов'язується не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватися орендованими приміщеннями на умовах цього договору.

Пунктом 3.6 договору встановлено, що орендодавець не відповідає за зобов'язаннями орендаря.

Відповідно до п. 4.1 договору вказана у п. 1.1 цього договору ділянка берегозахисної споруди орендодавцем передаються орендарю виключно для надання послуг оздоровчо-пляжного сервісу підвищеної якості.

Згідно п. 4.2 договору протягом дії цього договору, крім своєчасного внесення орендної плати, орендар зобов'язаний:

а) використовувати об'єкт оренди відповідно до його призначення, умов даного договору оренди та Правил устаткування та експлуатації пляжів міста ОСОБА_1, затверджених рішенням Одеської міської ради;

б) не встановлювати огородження, або інші споруди, які перешкоджають вільному доступу на пляж;

в) дотримуватися вимог законодавства України, будівельних норм, рішень органів місцевою самоврядування щодо використання берегозахисних споруд, та уникати дій, які можуть шкідливо вплинути на їх протизсувні властивості;

г) не здійснювати на капітальних берегозахисних спорудах (траверсах, підпірних стінках, стабілізованих схилах, інших спорудах) та орендованій ділянці штучного пляжу будівництво капітальних, або встановлення тимчасових споруд, реконструкцію або будь-які інші будівельні роботи, без попереднього письмового погодження орендодавця, та одержання й передачі орендодавцеві повністю оформленої та узгодженої дозвільної документації;

д) забезпечувати збереження об'єкта оренди, своєчасно проводити за власний рахунок, та за письмовим узгодженням орендодавця, капітальний і поточний ремонт об'єкта оренди, запобігати їх пошкодженню і псуванню;

с) утримувати об'єкт оренди у чистоті і технічно справному стані, забезпечувати санітарний, екологічно чистий стан, прибирання та упорядкування прилеглої території;

з) окремо сплачу па пі за власні кошти фактичні витрати за користування водою, каналізацією, газом, електроенергією, центральним опаленням, іншими комунальними послугами, для чого у місячний термін оформити договори з відповідними службами,

к) за свій рахунок проводити протипожежні заходи, нести матеріальну відповідальність за збитки, спричинені пожежею, що виникла в об'єкті оренди з вини орендаря;

л) виконувати приписи орендодавця щодо усунення порушень умов договору оренди, а також Правил устаткування та експлуатації пляжів міста ОСОБА_1;

м) виконувати розпорядження і накази місцевих органів влади, що відносяться до здійснення протипожежних заходів, та Правил устаткування та експлуатації пляжів міста ОСОБА_1, сплачувати витрати на прибирання і очистку прилеглої території, забрудненої його виробничою діяльністю (торгівля овочами, будівельне сміття, харчові відходи і т.п.);

н) застрахувати об'єкт оренди на користь орендодавця па весь термін дії договору оренди у страховій компанії у порядку, визначеному чинним законодавством, на повну вартість об'єкта оренди, визначеної у п. 1.1 цього договору, та надати орендодавцю копії відповідних документів, що засвідчують виконання зазначеного зобов'язання, протягом 20 днів з часу укладання цього договору;

п) своєчасно узгоджувати з орендодавцем будь-які зміни профілю використання об'єкта оренди;

р) ризик випадкової загибелі чи пошкодження орендованих приміщень несе орендар з часу укладання цього договору.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що при проведенні орендарем капітального ремонту, останній несе матеріальну відповідальність за якість ремонту та пошкодження, викликані ремонтом об'єкта оренди.

Згідно п. 4.4 договору капітальний ремонт, реставрація, реконструкція, технічне переобладнання об'єкта оренди, викликані особливостями господарської діяльності орендаря, проводяться лише з дозволу-погодження орендодавця, з наданням проектно-кошторисної (кошторисної) документації, виготовленої за рахунок орендаря до початку проведення робіт і затвердження у встановленому порядку.

Відповідно до п. 4.5 договору орендар безперешкодно допускає представників орендодавця у робочий час доби для контролю за виконанням правил використання приміщеннями і обов'язків за договором.

Згідно з п. 4.6 договору після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати орендодавцю об'єкт оренди за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.

За умовами п. 4.7 договору орендар має право передавати орендовану ділянку берегозахисної споруди в суборенду іншим особам чи організаціям лише за письмовим погодженням орендодавця.У 5-демний термін з дати отримання дозволу на суборенду надати копію договору суборенди. В іншому разі дозвіл втрачає силу.

Згідно п. 4.8 договору орендар не має права без згоди орендодавця передавати приміщенні у користування третім особам за цивільно-правовими правочинами, укладати відносно цього приміщення будь-які цивільно-правові правочини, в тому числі попередні договори та передавати будь-яким шляхом право оренди іншим особам.

Відповідно до п. 4.9 договору у випадку припинення дії цього договору у зв'язку із закінченням строку чи достроковою розірвання договору, орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати з урахуванням щомісячного індексу інфляції по день підписання акта приймання-передачі приміщення.

Пунктом 4.10 договору встановлено, що амортизаційні відрахування, передбачені чинним законодавством, нараховуються та залишаються у розпорядженні орендодавця.

За умовами п. 4.11 договору орендар не відповідає за зобов'язаннями орендодавця.

Відповідно до п. 5.1 договору за невиконання або неналежне виконання обов'язків за цим договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки відповідно до чинного законодавства. Відшкодування збитків не звільняє винну сторону від виконання умов договору.

Відповідно до п. 5.3 договору у разі невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення об'єкта оренди. Також орендодавець має право відмовитись від договору оренди у разі невиконання орендарем берегозахисної споруди за її призначенням, невиконання поточного та капітального ремонту, в порядку, передбаченому цим договором та законодавством України. У разі відмови орендодавця від договору оренди, договір є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору.

За умовами п. 5.5 договору за невиконання або неналежне виконання орендарем обов'язків, передбачених п. 4.1, п. 4.2. абз. „а» , „б» , „в» , „г» , „м» , п. 4.3, п. 4.8, п. 4.9 цього договору орендодавець має право достроково вимагати розірвання договору оренди у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Пунктом 7.1 договору встановлено, що питання, не врегульовані цим договором, вирішуються відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до п. 7.2 договору відчуження об'єкта оренди за даним договором забороняється.

За умовами п. 7.3 договору суперечки, що виникають між сторонами у ході виконання умов договору оренди, вирішуються за згодою сторін. Якщо згоди не досягнуто, справа передається на розгляд до господарського суду Одеської області.

Згідно п. 7.4 договору зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться до договору, розглядаються сторонами на протязі 20 днів і вносяться в тій самій формі, в якій укладено цей договір. Одностороння відмова від виконання умов договору та внесених змін не допускається.

Відповідно до п. 7.5 договору останній може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством та зазначеним договором.

У разі розірвання договору в судовому порядку або відмови від договору оренди впродовж його строку, внаслідок невиконання обов'язків за договором, всі невід'ємні поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від цього майна без нанесення йому збитку, здійснених орендарем при проведенні капітального ремонту та реконструкції за час його оренди за рахунок власних коштів, залишаються у власності орендодавця безкоштовно і компенсації не підлягають.

Згідно п. 7.6 договору після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на його продовження на нових умовах у разі належного виконання ним умов договору та за відсутності у орендодавця наміру передачі об'єкта оренди на наступний термін на конкурсних засадах.

Пунктом 7.7 договору встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на тон самий термін і на тих самих умовах, що були передбачені договором.

За умовами п. 7.8 договору заяви, пропозиції, повідомлення, претензії, стосовно змін, розірвання, припинення, або продовження дії договору оренди на новий термін, надсилаються сторонами цього договору рекомендованими або цінними листами за адресами, зазначеними у цьому договорі.

Пунктом 7.9 договору передбачено, що реорганізація орендодавця не є підставою для змін умов або припинення дії цього договору.

Згідно п. 7.10 договору дія останнього припиняється внаслідок:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- продажу об'єкта оренди за участю орендаря;

- загибелі об'єкта оренди;

- достроково за згодою сторін або за рішенням господарського суду,

- банкрутства або ліквідації орендаря;

- в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п. 7.11 договору орендар зобов'язується надавати орендодавцю інформацію про використання об'єкта оренди на вимогу орендодавця.

У випадку приховування чи подання недостовірної інформації про використання об'єкта оренди, що призводить до заниження орендної плати, орендар сплачує орендодавцю орендну плату у повній сумі.

За умовами п. 7.12 договору вступ орендаря у користування приміщеннями настає одночасно з підписанням акта приймання-передачі вказаних приміщень.

Згідно п. 7.13 договору передача берегозахисної споруди в оренду не означає передачу орендарю права власності на цю споруду. Власником об'єкта оренди залишається територіальна громада міста ОСОБА_1.

Відповідно до п. 7.15 договору всі витрати, пов'язані з укладанням цього договору та виконанням несе орендар.

Пунктом 7.16 договору встановлено, що останній набуває чинності з моменту підписання його сторонами; складено у двох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної сторони цього договору.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

Ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» визначає, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

В силу ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно ч. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Ч. 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 03 червня 2016 року на виконання умов вказаного договору між позивачем як орендодавцем, відповідачем як орендарем було складено та підписано акт приймання-передачі, за яким відповідачу було передано в термінове платне користування берегозахисну споруду другої черги ПЗС у вигляді штучного піщаного пляжу Курортний між траверсами № 9 та № 10 площею 1500 кв.м, відповідно до схеми, що є невід'ємною частиною даного договору (додаток № 1 до договору), вартість якого визначена незалежною оцінкою та відповідно до акту оцінки складає 1588819,00 грн.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Так, відповідач з моменту прийняття в оренду берегозахисної споруди, відповідно до договору оренди від 03.06.2016 р., що належить до державної власності, мав сплачувати на користь позивача щомісячно орендну плату, що становить за перший, після підписання договору оренди, місяць 22000,00 грн. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, за ствердженнями прокурора та позивача, відповідач неналежним чином виконував зобов'язання щодо оплати за оренду майна, у зв'язку з чим станом на 01.03.2017 р. у відповідача існувала заборгованість перед позивачем в сумі 72029,80 грн.

Також як зазначає прокурор, у курортний сезон 2016 року орендарем не була підписана схема розміщення шезлонгів і споруд на орендованій ділянці пляжу і не був оформлений паспорт на відкриття і функціонування пляжу.

Пунктом 2.1.2.1 Правил визначено, що на організації та суб'єктів підприємницької діяльності, які користуються пляжами покладено обов'язок щодо оформлення документів про відкриття пляжу, обладнання, експлуатацію, придбання, забезпечення рятувальними постами та пунктами медичної допомоги.

Пунктом 4.2 договору визначено наступні обов'язки орендаря: дотримуватися вимог законодавства, будівельних норм, рішень органів місцевого самоврядування щодо використання берегозахисних споруд та уникати дій, які можуть шкідливо вплинути на їх протизсувні можливості, що включає будівництво будь - яких капітальних споруд; не виконувати будь-які будівельні роботи до одержання і передачі орендодавцеві повністю оформленої та узгодженої проектної документації; не здійснювати на капітальних берегозахисних спорудах (траверсах, підпірних стінах, стабілізованих схилах, інших спорудах) та орендованої ділянці штучного пляжу, будівництво, реконструкцію або будь-які будівельні роботи, у тому числі підготовчі.

Пунктом 3.6 Правил визначено, що споруди, які встановлюються на пляжах, призначаються тільки для надання послуг морського відпочинку чи громадського харчування та не повинні мати ознаки капітальних споруд (стрічкових фундаментів, що спираються на ґрунти під пляжним матеріалом, підземні інженерні мережі, стіни з цементною кладкою, елементи утеплення, інше).

Таким чином, вищевказані факти, на думку прокурора, свідчать про систематичні порушення ТОВ Смерш умов договору оренди берегозахисної споруди і Правил устаткування та експлуатації пляжів м. Одеси, що є підставою для розірвання спірного договору оренди у судовому порядку.

У відповідності зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Так, відповідно до ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно статті 188 Господарського кодексу України розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або законом.

Так, частиною другою ст. 651 ЦК України передбачено, що при відсутності згоди (домовленості) сторін про зміну або розірвання договору він може бути змінений чи розірваний на вимогу однієї із сторін лише за рішенням суду за наявності певних підстав, передбачених договором або законом. Однією із таких підстав є істотне порушення договору другою стороною. Істотним вважається таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, тобто йдеться про таке порушення договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. При цьому сторона, яка ставить питання про розірвання чи зміну договору, має довести наявність істотного порушення договору та наявність шкоди, діленням другою стороною. Така шкода може бути виражена як у вигляді та (або) упущеної вигоди, так і моральної (немайнової) шкоди.

При цьому вищенаведені приписи частини другої статті 651 ЦК України є загальними для розірвання договору та передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною, а також в інших випадках, установлених договором або законом.

Разом з тим слід зазначити, що об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації) та орендна плата з урахуванням її індексації є одними з істотних умов договору оренди (ст. 284 ГК України).

За умовами п. 5.3 договору у разі невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення об'єкта оренди.

Також слід зазначити, що положеннями ст. 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Визначена статтею 782 ЦК України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 (справа N 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Тому норми статті 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору. Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом України в постанові № 3-26гс12 від 8 травня 2012 року.

Отже, право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Водночас орендоване майно є державним, тому на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з частиною третьою статті 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань.

При цьому вказана норма застосовується з урахуванням наведених вище загальних положень ГК України та ЦК України.

Таким чином, проаналізувавши зміст спірного договору та наведені прокурором норми законодавства як на підставу для розірвання цього договору, суд доходить до висновку, що у даному випадку невнесення орендарем орендної плати є підставою для дострокового розірвання спірного договору оренди у разі, якщо орендар не вносить плату за користування об'єктом оренди понад трьох місяців підряд (п. 5.3 договору оренди).

Як з'ясовано судом, відповідач всупереч ч. 3 ст. 18 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» та п.п. 2.2, 2.4 договору оренди від 03.06.2016 року на момент подання позову не виконав належним чином зобов'язання за цим договором та не сплатив в повному обсязі орендну плату, внаслідок чого у відповідача існувала заборгованість за період червень 2016 р. - травень 2017 р. перед державним бюджетом в розмірі 101105,97 грн., розрахунок якої міститься в матеріалах справи (а.с. 114). Також згідно з довідкою позивача станом на 01.03.2017 р. заборгованість відповідача по орендній платі згідно договору оренди берегозахисної споруди № 325-К від 03.06.2016 р. становила 72029,80 грн. (а.с. 18).

При цьому, як встановлено судом, в ході розгляду справи заборгованість відповідача була сплачена ним у повному обсязі, що підтверджується квитанцією № 18897382-1 від 19.06.2017 р. Однак, вказані обставини не свідчать про відсутність порушень відповідачем умов договору під час його дії, що тягне за собою відповідні наслідки. До того ж ці обставини є істотним порушенням умов договору з боку відповідача, оскільки вказане негативно позначилося на виконанні бюджету в частині своєчасного наповнення бюджету міста, тобто орендар не отримав те, на що розрахував при укладенні договору, зокрема, надходження орендної плати до бюджету у 2016 році та перше півріччя 2017 р.

ОСОБА_4 того, як вбачається з матеріалів справи, Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради проведений контроль виконання умов договору оренди від 15.06.2016 р. № 325-К, а також вимог Правил устаткування та експлуатації пляжів міста ОСОБА_1, за результатами якого складний відповідний акт, який підписаний членами комісії та 10.02.2017 р. затверджений в.о. начальника Управління ІЗТМ та РУ ОМР. У вказаному акті встановлено, що при обстеженні території ділянки пляжу, розташованої між траверсами № 9 та № 10 другої черги ПОС, переданої в оренду на підставі договору оренди берегозахисної споруди від 15.06.2016 р. № 325-К, виявлено незадовільний санітарно-технічний стан берегозахисної споруди, з розміщенням на пляжі металевих конструкцій, що створює загрозу отримання травм при відвідуванні пляжу, наявність сміття, скупчення будівельних матеріалів і конструкцій незрозумілого призначення. Виявлені недоліки є грубим порушенням умов договору берегозахисної споруди і Правил устаткування та експлуатації пляжів міста ОСОБА_1, затверджених рішенням Одеської міської ради від 05.04.02007р. №1133-V, що є підставою для ініціювання питання щодо подальших дій у відношенні орендаря. При цьому в акті також вказано, що при проведенні обстеження на території пляжу був відсутній орендар берегозахисної споруди, а його місце на момент перевірки не було встановлено, прийняття оперативних заходів орендарем щодо усунення виявлених порушень в найкоротші терміни було не можливо. Також в акті зазначено, що орендарем не була підписана схема розміщення шезлонгів і споруд на орендованій ділянці пляжу і не був оформлений паспорт на відкриття і функціонування пляжу.

Поряд з цим з матеріалів справи вбачається, що Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради було проведено контроль виконання орендарем умов договору оренди берегозахисної споруди від 03.06.2016 р. № 325-К, за результатами якого 16.06.2017 р. складений акт обстеження берегозахисної споруди у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу, який підписаний членами комісії та містить запис про відмову від підписання вказаного акту представником ТОВ Смерш , хоча представник - ОСОБА_5 був присутній при обстежені та складанні акту (а.с. 99-100). У вказаному акті вказано, що при обстеженні території ділянки штучного пляжу площею 1500 кв.м, між траверсами № 9 та № 10 другої черги ПСЗ в районі 13 ст. Великого Фонтану без узгодження схеми розміщення тимчасових споруд встановлено дерев'яні конструкції.

До того ж відповідно до вимог п. 3.11 Правил устаткування та експлуатації пляжів міста ОСОБА_1 підставою для початку експлуатації орендованих пляжів є паспорт на відкриття та функціонування пляжу.

За ствердженнями прокурора та позивача, орендарем у 2016 році не було оформлено паспорт на відкриття та функціонування пляжу, не було погоджено схему розміщення тимчасових споруд та шезлонгів, що є істотними порушеннями умов договору.

Вказані доводи прокурора та позивача відповідачем не спростовано, належних доказів на підтвердження цього до суду не надано.

До того ж, як з'ясовано судом, на момент розгляду справи, відповідачем також не оформлено паспорт на відкриття та функціонування пляжу на 2017 рік.

Наразі судом не приймаються до уваги доводи відповідача про те, що ТОВ Смерш виконало всі умови, передбачені договором оренди для функціонування пляжу, а саме:

- 21.03.2017 р. був затверджений Паспорт підводної частини акваторії пляжу;

- 19.05.2017 року між ДП Український науково-дослідний інститут медицини транспорту Міністерства охорони здоров'я України та ТОВ Смерш був укладений договір № 106/20 на створення науково-технічної продукції, предметом якого є проведення хімічного та бактеріологічного аналізу проб морської води на території (пляж на 13 ст. В. Фонтану, між траверсами № 9 та № 10 другої черги ПОС).

- 12.06.2017 року між ТОВ Смерш та КП Центр екологічних проблем та ініціатив був укладений договір № 32 про надання послуг з вилову безпритульних тварин, предметом якого є вилов та перевезення живих тварин дорожніми транспортними засобами;є

- 01.06.2017 року між ТОВ Смерш та КП Одесфарм був укладений договір № 6/2017 про надання медичної допомоги, предметом якого є надання послуги першої медичної допомоги фізичним особам які відпочивають на пляжі Курортний між траверсами № 9 та № 10 другої черги ПОС

- 21.06.2017 року відповідачем до Управління ІЗТМ та ОМР було передано повністю оформлений Паспорт пляжу 012/2 та схема розміщення шезлонгів з обов'язковим наданням безкоштовних послуг на 30% орендованої території пляжу для оформлення.

Так, по перше, вказані обставини не спростовують наявність порушень з боку відповідача умов договору та Правил устаткування та експлуатації пляжів міста ОСОБА_1 під час дії договору у 2016 році. По-друге, подання відповідачем до Управління ІЗТМ та ОМР тільки 21.06.2017 р. вже під час розгляду справи (хоча курортний сезон розпочато раніше) Паспорту пляжу 012/2 та схеми розміщення шезлонгів, які не затверджені позивачем, не свідчать про дотримання відповідачем умов договору та Правил.

Поряд з цим в ч. 1, 2 ст. 773 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Отже, враховуючи вищенаведені обставини, суд доходить до висновку про правомірність доводів прокурора та позивача щодо наявності порушень з боку відповідача умов договору (п. 2.2., 2.4, 4.2.а, 4.2.б, 4.2.в, 4.2.е), які є підставою для його розірвання в судовому порядку.

Ч. 3 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (встановлено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно зі ст. 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

З огляду на встановлені судом обставини, які свідчать про порушення відповідачем як орендарем істотних умов спірного договору оренди, суд вважає цілком обґрунтованими ствердження прокурора та позивача про наявність підстав розірвання спірного договору оренди берегозахісної споруди № 235-К від 03.06.2016 р., укладеного між сторонами.

Щодо доводів прокурора та позивача про те, що орендоване майно у разі розірвання договору підлягає поверненню, то з огляду на відсутність відповідних вимог про повернення об'єкту оренди в позовній заяві, судом не приймаються вказані доводи до уваги, а тому правова оцінка їм не надається.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи надані докази в сукупності та враховуючи всі викладені обставини, а також належним чином обґрунтування представництво прокуратурою інтересів держави в особі позивача, суд вважає, що позовні вимоги прокурора відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення відбулось на користь прокурора, яким пред'явлено позов в інтересах держави, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені прокуратурою при подачі позову, слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю „Смерш» про розірвання договору оренди берегозахисної споруди задовольнити.

2. Розірвати договір оренди берегозахисної споруди № 325-К від 03.06.2016 р., укладений між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю „Смерш» щодо берегозахисної споруди у вигляді ділянки штучного пляжу „Курортний» між траверсами № 9 і № 10 загальною площею 1500 кв.м.

3. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Смерш» (67840, Одеська область, Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул. Набережна, буд. 4/6, код ЄДРПОУ 35131563) на користь Прокуратури Одеської області (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3; код ЄДРПОУ 03528552, р/р № 35213085000564; банк отримувача - ДКСУ м. Київ, МФО 820172) судовий збір в сумі 1600/одна тисяча шістсот/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 10 липня 2017 р.

Суддя В.С. Петров