Рішення

від 04.07.2017 по справі 922/1831/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2017 р.Справа № 922/1831/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Кобиченко Н.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД РЕСУРС", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерсі", м. Харків про стягнення 12002,53 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. від 03.01.2017 року

відповідача - не з*явився

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна вимога про стягнення з відповідача 7000,00 грн. суми боргу, 622,52 грн. пені від простроченої суми, 1050,00 грн. штрафа 15%, 1750,00 грн. штрафа 25%, 1249,50 грн. 0,15% за кожен день прострочення, 68,47 грн. 3% річних та 262,04 грн. збитків від інфляції за договором поставки товару № 1452-16х від 23 вересня 2016 року.

Враховуючи, що заяв та клопотань представниками сторін не заявлено, суд переходить до розгляду справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні та у наданому документальному та нормативному обґрунтуванні позовних вимог позов підтримує та просить його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з*явився, відзив на позовну заяву та документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі суду не надав.

Судом перевірено адресу відповідача: згідно ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження юридичної особи відповідача: 61144, м. Харків, вул. Гв. Широнінців, 83/26, саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи. Відповідно до вимог частини 1 та частини 4 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у пунктах 3.9. та 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Так, процесуальні документи у даній справі (ухвала суду про порушення провадження у справі) направлялася всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідної ухвали; (ухвала про відкладення розгляду справи) направлялася відповідачу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідної ухвали.

Таким чином, суд вважає, що відповідач повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, але відповідач не з'явилися у засідання суду, водночас судом вжито всі заходи для належного повідомлення його про час та місце розгляду справи.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статтею 4-3 та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, судом встановлено наступне.

23 вересня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД РЕСУРС" (позивачем, постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мерсі" (відповідачем, покупцем) було укладено договір поставки товару № 1452-16х.

Відповідно до пункту 1.1. договору поставки товару № 1452-16х постачальник поставляє і передає у власність покупця товар/продукцію партіями відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець приймає цей товар партіями та оплачує його на умовах і в порядку визначених даним договором. В цілях цього договору партія товару - це визначена кількість товарів одного чи декількох найменувань закуплених, відвантажених або отриманих одночасно по одному товаросупровідному документу (видаткова /податкова ) накладна.

Згідно пунктів 2.2. та 2.3. договору поставки товару від 23 вересня 2016 року, постачання товарів покупцю здійснюється засобами постачальника або покупця, за домовленістю сторін, моментом здійснення поставки товарів постачальником є їх отримання покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково - видатковій документації (видаткова накладна тощо). Ціна, асортимент, номенклатура, найменування, кількість товару, місце і строк поставки вважаються остаточно узгодженими сторонами даного договору з моменту підписання відповідних накладних.

Відповідно до пункту 2.6. договору поставки товару № 1452-16х всі поставки товару по накладним, оформленими сторонами на протязі строку дії договору вважається такими, що поставлені на основі і в межах даного договору, навіть при відсутності зазначення даного договору в самій накладній.

Згідно пункту 5.2. договору поставки товару від 23 вересня 2016 року покупець здійснює розрахунок з постачальником за поставлений товар на умовах відстрочення платежу на 14 календарних днів з дати отримання відповідної партії товару від постачальника, якщо інше не передбачено додатковою угодою. Постачальник залишає за собою право здійснювати наступну поставку товару тільки після повної сплати покупцем попередньої поставки. Якщо останній день сплати припадає на небанківський день, покупець зобов'язаний сплатити за товар у попередній банківський день.

Відповідно до пунктів 7.1, 7.2. договору поставки товару № 1452-16х даний договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня календарного року, у якому він був укладений. В разі, якщо за 15 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна сторона не виявить бажання розірвати його дію, при відсутності у сторін взаємних претензій до виконання договірних зобов'язань, дія договору продовжується на кожний календарний наступний рік на тих же умовах.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач свої зобов*язання за договором поставки товару № 1452-16х від 23 вересня 2016 року виконав у повному обсязі, а відповідач за поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД РЕСУРС" товар не розрахувався, у зв*язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерсі" перед позивачем склалася заборгованість у розмірі 7000,00 грн.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Таким чином, дослідивши умови договору поставки товару № 1452-16х від 23 вересня 2016 року, суд вважає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу, України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статтей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 7000,00 грн. боргу задовольнити.

Згідно пункту 6.2.1. договору поставки товару від 23 вересня 2016 року покупець відповідає за несвоєчасну оплату отриманого товару шляхом сплати постачальнику пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу від загальної суми заборгованоісті до дати повної оплати товару.

Відповідно до пункту 6.2.2. договору поставки товару № 1452-16х в разі якщо прострочення платежу за поставлену партію товару становить більше трьох календарних днів покупець в такому випадку додатково сплачує на користь постачальника штраф в розмірі 15% від вартості відповідної партії товару. В разі якщо прострочення платежу за поставлену партію товару становить більше тридцяти календарних днів покупець в такому випадку додатково сплачує на користь постачальника штраф в розмірі 25% від вартості відповідної партії товару.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Згідно частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статтей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 622,52 грн. пені від простроченої суми, 1050,00 грн. штрафа 15%, 1750,00 грн. штрафа 25% задовольнити.

Згідно пункту 5.3. договору поставки товару від 23 вересня 2016 року у разі несвоєчасної оплати поставленого товару покупець сплачує на користь постачальника проценти із розрахунку 0,15% за кожен день прострочення оплати до дати повного виконання зобов*язання в порядку статті 536 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1249,50 грн. 0,15% за кожен день прострочення задовольнити.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 68,47 грн. 3% річних та 262,04 грн. збитків від інфляції задовольнити.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 124, 129 Конституції України, статтями 6, 11, 15, 16, 509, 525, 526, 549, 610, 611, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтями 193, 216, 217, 230 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33-34, 43, 44, 49, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерсі" (61144, м. Харків, вул. Гв. Широнінців, 83/26, поточний рахунок 26001123865 банк АТ "Райффайзен банк "Аваль", МФО 380805, ІПН 329482120346, код ЄДРПОУ 32948212) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД РЕСУРС" (юридична адреса: 61001, м. Харків, м-н. Повстання, 7/8, адреса для листування: 61010, м. Харків, вул. Основ*янська, 55, код ЄДРПОУ 39806596) 7000,00 грн. суми боргу, 622,52 грн. пені від простроченої суми, 1050,00 грн. штрафа 15%, 1750,00 грн. штрафа 25%, 1249,50 грн. 0,15% за кожен день прострочення, 68,47 грн. 3% річних, 262,04 грн. збитків від інфляції та 1600 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.07.2017 р.

Суддя ОСОБА_2