Постанова

від 10.07.2017 по справі 910/20375/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2017 р. Справа№ 910/20375/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Сітайло Л.Г.

Пашкіної С.А.

при секретарі Матюхін І.В.

за участю представників:

від позивача: Білоус Т.А..;

від відповідача 1: не з'явився.;

від відповідача 2: Гусак А.М.

від третьої особи: Гусак А.М.

розглянувши

апеляційну скаргу Приватного навчально-виховного комплексу

"Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітній

Навчальний заклад "ЯМБ"

на ухвалу

Господарського суду міста Києва

про забезпечення позову

від 04.05.2017 року

у справі № 910/20375/15 (суддя Пінчук В.І.)

за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Такіра";

2. Приватного навчально-виховного комплексу

"Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітній

навчальний заклад "ЯМБ"

про звернення стягнення на предмет іпотеки

та за зустрічним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Такіра"

до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом - Приватний навчально-виховний комплекс "Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітній навчальний заклад "ЯМБ"

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2017 року заяву Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено.

З метою забезпечення позову накладено арешт на нежилий будинок літ А, А1, А2 за адресою: АДРЕСА_1.

Стягувач: Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, код ЄДРПОУ 34047020)

Боржник: Приватний навчально-виховний комплекс "Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітній навчальний заклад "ЯМБ" (04128, м. Київ, вул. Туполєва, буд. 7-В, код ЄДРПОУ 37395308).

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Приватний навчально-виховний комплекс "Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітній навчальний заклад "ЯМБ" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати увалу Господарського суду міста Києва від 04.05.2017 року у справі № 910/20375/15.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 р. апеляційну скаргу Приватного навчально-виховного комплексу "Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітній навчальний заклад "ЯМБ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.05.2017 року у справі № 910/20375/15 прийнято до розгляду, порушено апеляційне провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Баранець О.М.; судді: Сітайло Л.Г., Пашкіна С.А.

Представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 03.07.2017 року представник відповідача 1 не з'явився. Розгляд справи було відкладено на 10.07.2017 р. та продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання 10.07.2017 року представник відповідача 1 не з'явився.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача 1, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та вимоги ч. 2 ст. 102 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до вимог статті 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Такіра" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.05.2016 р. первісний позов задоволено повністю, а в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 р. рішення скасовано частково.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.02.2017 р. постанову Київського апеляційного господарського суду м. Києва від 30.08.2016 р. та рішення Господарського суду м. Києва від 16.05.2016 р. скасовані і справа передана на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

24.03.2017 р. через канцелярію суду представником позивача подана заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити заходів до забезпечення позову наклавши арешт на наступне майно: нежилий будинок літ. А, А1, А2 за адресою: АДРЕСА_1, що належить Приватному НВК "ДНЗ-ЗОЗ "ЯМБ".

В обґрунтування поданої заяви, позивач наголошує на тому, що в період чинності постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 р. відповідач вилучив запис про обтяження за договором іпотеки 1, після чого 07.10.2016 р. продав предмет іпотеки (нежилий будинок літ. А, А1, А2 за адресою: АДРЕСА_1) Приватному НВК "ДНЗ-ЗОЗ "ЯМБ" (третя особа), що підтверджується витягом з ЄДРРПННМ №79356530 від 01.02.2017 р.

Крім цього, 21.11.2016 р. накладено обтяження на предмет іпотеки за договором іпотеки від 21.11.2016 р., іпотекодержателем по якому є - ОСОБА_4.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 вказаного Закону, рішення суду щодо обтяження прав на нерухоме майно, яке набрало законної сили, є документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно.

Якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

За таких умов, у разі скасування судового рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, запис підлягає відновленню з моменту його первісного вчинення, тобто запис є дійсним з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотек.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про іпотеку" визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Внаслідок відсутності запису про обтяження іпотекою за договором іпотеки-1 існує ризик подальшого перепродажу та інших дій з предметом іпотеки.

Відповідно до ст.ст. 66, 67 ГПК України господарський суд за заявою сторони або із своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується в тому числі накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу, забороною відповідачеві вчиняти певні дії. Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами. Види забезпечення позову можуть використовуватися господарським судом лише в межах предмета позову.

За таких обставин, заходи забезпечення позову не є додатковим засобом відповідальності або стимулювання відповідача до виконання зобов'язань, а діють виключно як засіб забезпечення реального виконання рішення суду.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду. Втім, не виключається можливість вжиття заходів до забезпечення позову й після порушення провадження у справі.

Стаття 67 ГПК передбачає лише винесення ухвали про забезпечення позову і не містить припису про обов'язковість проведення у зв'язку з цим судового засідання; відтак відповідне питання вирішується самим господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. Строк розгляду заяви про вжиття заходів до забезпечення позову процесуальним законом не встановлено; отже, суду слід виходити з того, що цей строк має бути розумно необхідним для ефективного запобігання цим негативним явищам.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. (пункт 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Твердження апелянта про те, що заява про забезпечення позову подана не уповноваженою особою є безпідставним, оскільки позивачем подано довіреність, яку долучено до матеріалів даної справи, що підтверджує повноваження ОСОБА_5 на представництва інтересів ПАТ Дельта Банк .

В апеляційній скарзі апелянт зазначає з приводу того, що заява про забезпечення позову подана без сплати судового збору.

Дане твердження не відповідає фактичним обставинами справи, оскільки до заяви про забезпечення позову представник АТ Дельта Банк додав платіжне доручення про сплату судового збору № 1739160 від 17.03.2017 р. (призначення платежу: за подання заяви про забезпечення позову по справі № 910/20375/15). дане доручення наявне в матеріалах справи.

Заява про забезпечення позову подана через канцелярію Господарського суду м. Києва 24.03.2017 року, що підтверджується вхідним штампелем на заяві, але вона була розглянута судом 04.05.2017 року, що не є порушенням норм чинного законодавства.

Враховуючи те, що невжиття заходів до забезпечення позову може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення Господарського суду м. Києва, суд першої інстанції вірно вважає заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову такою, що підлягає задоволенню.

Виходячи з викладеного, колегія суддів на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 -106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.05.2017 року у справі №910/20375/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Матеріали справи №910/20375/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам та третій особі.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Л.Г. Сітайло

С.А. Пашкіна