Ухвала

від 05.07.2017 по справі 161/15551/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/15551/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Гринь О.М. Провадження № 22-ц/773/941/17 Категорія: 25 Доповідач: Осіпук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів - Грушицького А. І., Матвійчук Л. В.,

з участю секретаря Лимар Р. С.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 обласного дочірнього підприємства державної акціонерної компанії Хліб України про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги і середнього заробітку за час затримки розрахунку, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 обласного дочірнього підприємства державної акціонерної компанії Хліб України на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 січня 2017 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом. Вказував на ті обставини, що з 16 квітня 2007 року по 08 червень 2016 року працював у ВОДП ДАК Хліб України . Після звільнення з роботи за ч. 3 ст. 38 КЗпП України відповідач не провів з ним повний розрахунок, а саме не виплатив йому нараховану заробітну плату у розмірі 20218 грн. 97 коп.

Також позивач зазначав, що діями відповідача, які полягали у невиплаті заробітної плати та не проведення з ним повного розрахунку при звільненні, йому було завдано моральну шкоду.

За таких обставин, просив суд стягнути з відповідача в його користь 20218 грн. 97 коп. заборгованої заробітної плати, 26100 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 7958 грн. 39 коп. індексації заробітної плати, 2093 грн. 89 коп. компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати та відшкодувати йому 5000 грн. моральної шкоди, а всього 61317 грн. 25 коп.

Під час розгляду справи в суді позивач ОСОБА_1 збільшив позовні вимоги і просив стягнути: 20218 грн. 97 коп. заборгованої заробітної плати, 35775 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 1236 грн. 38 коп. компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, 5000 грн. моральної шкоди, що в сумі становить 62230 грн. 35 коп. та відшкодувати понесені ним судові витрати по справі.

25 січня 2017 року рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області позов задоволено частково, стягнуто з відповідача в користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті заробітної плати у сумі 57230 грн. 35 коп. Стягнуто з ВОДП ДАК Хліб України в користь ОСОБА_1 275 грн. 60 коп. судового збору, та в дохід держави судовий збір в сумі 296 грн. 70 коп. судового збору.

В поданій на рішення апеляційній скарзі відповідач ВОДП ДАК Хліб України просить його скасувати як незаконне та необґрунтоване, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування всіх обставин справи та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

У письмовому запереченні на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1, вважаючи вимоги у ній викладені безпідставними, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Рішення суду в частині відмови позивачу у відшкодуванні моральної шкоди ніким не оскаржується, а отже в апеляційному порядку не переглядається.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки з вини відповідача в день звільнення із позивачем ОСОБА_1, відповідно до положень ч.1 ст.116 КЗпП України, за відсутності спору з приводу розміру належних до виплати сум, не було проведено розрахунку по заробітній платі, то належні до виплати кошти, в тому числі середній заробіток за час затримки розрахунку, підлягають стягненню в його користь.

Такі висновки суду є правильними і ґрунтуються на встановлених судом обставинах справи та нормах матеріального права.

Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Статтею 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як роз'яснено в абз. 1 п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 08 червня 2016 року позивач ОСОБА_1 був звільнений з роботи відповідачем ВОДП ДАК Хліб України за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України (а. с. 7). При звільненні підприємство не провело з ним повний розрахунок з виплати належної йому при звільненні заробітної плати, а саме 20218 грн. 97 коп., що підтверджується довідкою про нараховану та невиплачену зарплату від 18 листопада 2016 року виданою відповідачем (а.с. 131).

Крім того встановлено, що між роботодавцем ВОДП ДАК Хліб України та позивачем ОСОБА_1, ні на час його звільнення з роботи, ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, не було жодного спору щодо належних до виплати позивачу сум за трудовим договором на день звільнення. Також у судовому засіданні в суді першої інстанції представник відповідача визнав позов.

Встановивши такі обставини, суд дійшов правильного висновку про наявність заборгованості відповідача перед позивачем щодо невиплаченого при звільненні розрахунку в розмірі 20218 грн. 97 коп. та підставно стягнув з товариства в користь ОСОБА_1 дану грошову суму.

Оскільки, було встановлено вину відповідача у невиплаті позивачу сум, належних йому при звільненні, та враховуючи, що між сторонами не було спору щодо розміру розрахункових, які підлягали виплаті ОСОБА_1, то висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08.06.2016 року по 23.01.2017 року в сумі 35 775,00 грн. в користь позивача відповідає вимогам ст. 117 КЗпП України.

Як слідує з наявних в матеріалах справи доказів, сума середнього заробітку, яка підлягає стягненню за весь час затримки розрахунку з позивачем, визначена у відповідності з вимогами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України від 08 лютого 1995 року, і відповідачем не спростована.

Компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зі статтею 34 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати і Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427, підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

Так як відповідачем тривалий час, більше одного календарного місяця, непроводилась виплата позивачу нарахованої заробітної плати, то в його користь підлягає стягненню 1236 грн. 38 коп. компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

Отже, встановивши наведені обставини та давши їм вірну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність вимог позивача та стягнув з відповідача у його користь всю суму заборгованості, а саме нараховану і невиплачену заробітну плату - 20218 грн. 97 коп.; 35775 грн. середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні; 1236 грн. 38 коп. компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати.

Таким чином, рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу відповідно до ст. 308 ЦПК України слід відхилити.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 обласного дочірнього підприємства державної акціонерної компанії Хліб України відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 січня 2017 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді