Постанова

від 11.07.2017 по справі 816/752/17

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/752/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Довгопол М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Дубінчина О.М.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Дизель" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

17 травня 2017 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Дизель" про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 61466,67 грн та пені у розмірі 688,52 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що відповідачем на виконання вимог статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» у 2016 році не забезпечено виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та не сплачено у добровільному порядку у встановлений законом строк адміністративно-господарські санкції у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідами, у сумі 61466,67 грн, у зв'язку з чим позивачем розраховано пеню у сумі 688,52 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував.

У письмових запереченнях відповідач зазначав, що ТОВ Фірма Дизель вжито всіх необхідних заходів для працевлаштування інвалідів. Крім того, звертав увагу на помилковість розрахунку адміністративно-господарських санкцій позивача, під час складення якого не враховано, що у період з 01.01.2016 по 31.03.2016 та у грудні 2016 року у ТОВ Фірма Дизель були працевлаштовані інваліди /а.с. 46 - 49/.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Дизель (ідентифікаційний код 30515350) зареєстроване як юридична особа 03.09.1999, відомості про яку включено до Єдиного державного реєстру 29.09.2006, запис № 1 584 120 0000 000541, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 51-53/.

01 березня 2017 року ТОВ Фірма Дизель подано до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік (форма № 10-ПІ) /а.с.6/.

Згідно відомостей, зазначених у Звіті, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу підприємства у 2016 році становила 15 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 1 особи, кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" - 1 особа.

Беручи до уваги дані звіту, позивачем розраховано суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, виходячи із кількості незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів (1 особа), в сумі 61466,67 грн /а.с. 7/.

З огляду на прострочення відповідачем терміну оплати адміністративно-господарських санкцій на 28 дні (з 19.04.2017 по 16.05.2017) позивачем розраховано пеню у розмірі 688,52 грн /а.с. 7/.

Надаючи оцінку обґрунтованості позовних вимог Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені із відповідача, суд враховує наступне.

За змістом частини 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

В силу положень частин 1, 2 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до частини 4 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року , наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Суд враховує, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення .

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно з частиною 3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством , надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів , і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас за приписами частини 3 статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" саме державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

За таких обставин, у разі якщо підприємством вжито усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись тощо.

Зазначена правова позиція неодноразово висловлювалася у постановах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 20 червня 2011 року у справі 21-60а11 , від 26 червня 2012 року у справі 21-105а12.

При цьому висновок про належне виконання підприємством свого обов'язку по вжиттю усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів може бути зроблений у разі підтвердження здійснення підприємством передбачених чинним законодавством заходів щодо створення умов для працевлаштування інвалідів та заходів щодо інформування уповноважених органів про наявну можливість на підприємстві для працевлаштування інвалідів для забезпечення можливості виконання органами, зазначеними в статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", свого обов'язку стосовно безпосереднього працевлаштування інвалідів.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема, у постановах від 28 травня 2013 року у справі 21-386а12, від 11 червня 2013 року у справі 21-63а13, від 11 лютого 2014 року у справі 21-485а13.

Згідно з положеннями наказу Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 "Про затвердження форми звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" форма звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (далі - інформація) заповнюється роботодавцями та подається до територіального органу Державної служби зайнятості України у містах Києві та Севастополі, районі, місті, районі у місті не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й).

З огляду на вищезазначене, звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство для працевлаштування інвалідів.

За таких обставин неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме неподання звітів за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості є порушенням вищезгаданих норм матеріального права та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 9 липня та 19 листопада 2013 року (№№ 21-200а13, 21-397а13 відповідно).

Судом встановлено, що відповідно до звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2016 рік за формою № 10-ПІ середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача у 2016 році склала 15 осіб.

Відтак в силу вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів для відповідача становив одне робоче місце.

Суд бере до уваги те, що відповідачем було забезпечено працевлаштування на підприємстві одного інваліда протягом січня - березня 2016 року та грудня 2016 року.

Так, згідно з наказом ТОВ Фірма "Дизель" № 71 від 06.11.2015 /а.с. 79/ прийнято на роботу з 11 листопада 2015 року прибиральницею ОСОБА_3, яка є інвалідом з дитинства 3 групи, що підтверджується посвідченням серії ААБ № 037697, виданим Комсомольським УПСЗН 08.02.2011 /а.с. 22/. Наказом № 20 від 13.04.2016 ОСОБА_3 звільнено з 13.04.2016 за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП /а.с. 23/.

Також відповідно до наказу ТОВ Фірма "Дизель" № 61 від 09.12.2016 прийнято на роботу з 12.12.2016 сторожем ОСОБА_4 /а.с. 20/, який є інвалідом 2 групи, що підтверджується пенсійним посвідченням № 2108015671/а.с. 19/, довідкою до акта огляду МСЕК серії АВ № 0190445 /а.с.66/, та який був направлений на працевлаштування Горішньоплавнівським міським центром зайнятості, про що свідчить копія корінця направлення /а.с. 65/.

Отже, протягом чотирьох місяців (січень, лютий, березень, грудень) 2016 року відповідачем було повністю забезпечено норматив працевлаштування інвалідів (1 особа), відтак підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій за вказаний період відсутні.

За період з квітня по листопад 2016 року інваліди на підприємстві відповідача не працювали.

Водночас суд бере до уваги, що відповідно до листа Горішньоплавнівського міського центру зайнятості від 13.06.2017 за вих. № 03-10/318 відповідачем протягом 2016 року звіти за формою №3-ПН із вакансіями для інвалідів подавалися двічі - 31.10.2016 та 28.11.2016 /а.с. 59/.

Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи звітами за формою 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" від 31.10.2016, 28.11.2016, із зазначенням вакантних посад для працевлаштування інвалідів /а.с. 60 - 61/.

Згідно із листом Горішньоплавнівського міського центру зайнятості від 13.06.2017 за вих. № 03-10/318 центром зайнятості було видано 3 направлення на працевлаштування інвалідів: 18.11.2016 (результат - відмова роботодавця, не відповідає вимогам), 05.12.2016 (результат - корінець направлення на працевлаштування ОСОБА_5 не повернув, на підприємство не з'явився), 06.12.2016 (результат - працевлаштовано на заявлену вакансію) /а.с. 59/.

Частиною 3 статті 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» встановлено, що відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення інваліда на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я інвалідів.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що відмова в укладенні трудового договору з інвалідом може мати місце лише у випадках, вичерпний перелік яких зазначено у статті 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» .

Надаючи оцінку обґрунтованості відмови відповідача у прийнятті на роботу однієї особи, направленої центром зайнятості на працевлаштування на робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда, суд виходить з наступного.

Так судом встановлено, що Горішньоплавнівським міським центром зайнятості направлено на робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда, - "сторож" у ТОВ Фірма "Дизель" ОСОБА_6 /а.с. 68/, який є інвалідом 3 групи, що підтверджується відповідною довідкою МСЕК /а.с. 63/. У корінці направлення на працевлаштування ОСОБА_6, засвідченого підписом та печаткою відповідача, зазначено «відмовлено у прийнятті на роботу» , підкреслено «просимо направити на це робоче місце іншу кандидатуру» /а.с. 68/.

Причина відмови у прийнятті на роботу у корінці направлення не зазначена, однак представником відповідача в ході розгляду справи пояснено, що ТОВ Фірма "Дизель" здійснює ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення, що відповідає виду діяльності, зазначеному у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 51-53/, має закриту територію, на якій знаходяться автогаражі, бокси, і робота сторожа передбачає обхід території, закриття-відкриття воріт тощо, при цьому направлена особа ОСОБА_6 пересувався на милицях і за висновком довідки МСЕК йому була протипоказана праця, пов'язана з тривалою ходою.

Суд враховує, що згідно із висновком про умови та характер праці довідки до акту огляду МСЕК серії АВ № 0494056, виданої ОСОБА_6, останньому протипоказана праця, пов'язана з тривалою ходою /а.с. 63/, при цьому робоча інструкція сторожа ТОВ Фірма "Дизель" визначає такі обов'язки сторожа як перевірка цілісності охоронюваного об'єкта, здійснення зовнішнього та (або) внутрішнього обходу охоронюваного об'єкта та ін. /а.с. 80/.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відмова відповідача у прийнятті на роботу ОСОБА_6 прийнята у зв'язку з тим, що за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, тобто з підстав, передбачених статтею 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» , а відтак є обґрунтованою.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у листопаді - грудні 2016 року відповідачем вчинено усі передбачені законодавством заходи, спрямовані на працевлаштування інвалідів, тому правові підстави для стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для інвалідів за вказаний період відсутні.

Разом з тим, у період з квітня 2016 року по жовтень 2016 року у відповідача інваліди не працювали, при цьому звіти за формою 3-ПН до центру зайнятості не подавалися, тобто відповідачем не вжито передбачених чинним законодавством заходів для працевлаштування інвалідів згідно встановленого нормативу (1 особа).

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за вказаний період (7 місяців 2016 року).

Беручи до уваги те, що в силу положень частини першої статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, суд приходить до висновку, що адміністративно-господарські санкції, які підлягають сплаті відповідачем, складають 35855,56 грн (61466,67/12 х 7 (7 місяців 2016 року) х 1 (особа).

Зважаючи на те, що судом підтверджено правомірність застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій на суму 35855,56 грн, сума пені, яка підлягає сплаті відповідачем, складає 401,58 грн (35855,56 грн х 0,04 %) х 28 днів).

Суд відхиляє доводи представника відповідача в ході судового розгляду про те, що сума адміністративно-господарських санкцій для відповідача повинна визначатися в розмірі половини річної заробітної плати, виходячи із того, що середньооблікова кількість штатних працівників товариства - 15 осіб.

Так, за змістом частини 1 статті 20 Закону України Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб , розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

При цьому відповідно до пункту 3.7 Інструкції щодо заповнення форми звітності N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженої наказом Мінпраці від 10.02.2007 №42, у рядку 06 відображається сума коштів адміністративно-господарських санкцій, яку повинен сплатити роботодавець у разі невиконання нормативу. Для роботодавців, у яких працює 15 осіб і більше , сума коштів адміністративно-господарських санкцій дорівнює: рядок 06 = (рядок 03 - рядок 02) х рядок 05. Для роботодавців, у яких працює від 8 до 15 осіб, сума коштів адміністративно-господарських санкцій дорівнює: рядок 06 = 1 х рядок 05/2.

Таким чином, для відповідача із середньообліковою кількістю штатних працівників облікового складу підприємства 15 осіб сума адміністративно-господарських санкцій визначається в розмірі середньої річної заробітної плати.

Отже, позовні вимоги Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Дизель" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми Дизель (ідентифікаційний код 30515350) адміністративно - господарські санкції у розмірі 35855 грн 56 коп. (тридцять п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять гривень п'ятдесят шість копійок) та пеню у розмірі 401 грн 58 коп. (чотириста одна гривня п'ятдесят вісім копійок) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (ідентифікаційний код 13937406), на р/р 31214230700006 в ГУДКСУ в Полтавській області, МФО 831019, код 37802029, одержувач УДКСУ у м. Горішні Плавні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 13 липня 2017 року.

Суддя М.В. Довгопол