Постанова

від 11.07.2017 по справі 826/12884/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И місто Київ 11 липня 2017 року                                             №826/12884/15 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВП трейд» доДержавної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВП трейд» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.12.2014 №0004122204. Позовні вимоги мотивовано тим, що Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві протиправно, на підставі хибних висновків акта перевірки від 02.12.2014 №298/26-52-22-04-10/38343219, прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.12.2014 №0004122204. Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акта перевірки від 02.12.2014 №298/26-52-22-04-10/38343219 та відповідно, податкового повідомлення-рішення від 24.12.2014 №0004122204. Адміністративну справу №826/12884/15 розглянуто в письмовому провадженні на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України. Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, ВСТАНОВИВ: Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВП трейд» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати до державного бюджету податків, інших платежів по  взаємовідносинам із приватним підприємством «Класік-спорт» за період з 01.06.2014 по 31.07.2014. Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВП трейд» пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 119 570,00 грн. За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 02.12.2014 №298/26-52-22-04-10/383432193 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.12.2014 №0004122204, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання  з податку на додану вартість у розмірі 149    462,50 грн., у тому числі: 119 570,00 - основний платіж, 29892,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції. Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВП трейд» не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 24.12.2014 №0004122204, звернулось до суду з даним позовом. Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне. Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11. Як вбачається з акта перевірки Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 02.12.2014 №298/26-52-22-04-10/383432193 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВП трейд» та приватним підприємством «Класік-спорт» за договорами про надання послуг 01.06.2014 №06/2014, від 01.06.2014 №14/06, від 01.06.2014 №01/06, від 01.06.2014 №06/01/14, від 01.06.2014 №06/06-2014. Так, Державна податкова інспекція у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, як на підставу спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВП трейд» та приватним підприємством «Класік-спорт» посилається на те, що приватне підприємство «Класік-спорт» надало послуг позивачеві на загальну суму 717    420,00 грн., що свідчить про великий об'єм робіт/послуг, в той час як згідно звіту за формою 1-ДФ, в червні 2014 року чисельність працівників приватного підприємства «Класік-спорт» складала 3 особи, включає директора, бухгалтера та співробітника.  Також, зазначено, що у приватного підприємства «Класік-спорт» відсутні основні фонди та необхідні трудові ресурси. Окрім того, контролюючий орган посилався на неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів приватного підприємства «Класік-спорт». З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВП трейд» (замовник) та приватним підприємством «Класік-спорт» (виконавець) укладено типові договори про надання послуг 01.06.2014 №06/2014, від 01.06.2014 №14/06, від 01.06.2014 №01/06, від 01.06.2014 №06/01/14, від 01.06.2014 №06/06-2014, відповідно до яких виконавець зобов'язує організовувати та забезпечувати надання послуг відповідно до умов договору та усних вказівок замовника, а замовник, в свою чергу, зобов'язується оплатити надані договорами послуги виконавцю. Так, умовами договорів передбачено надання наступних послуг: погрузочно-розгрузочних, пакування та розпакування вантажу, комплектації та розкомплектації замовлень, маркетингові, перепродажні, просуванню товарів, мерчандайзингу, ручного завантаження та розвантаження товару, тощо. На підтвердження виконання умов договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договорів про надання послуг 01.06.2014 №06/2014, від 01.06.2014 №14/06, від 01.06.2014 №01/06, від 01.06.2014 №06/01/14, від 01.06.2014 №06/06-2014, податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт. Аналіз зазначених документів дає підстави дійти висновку, що з первинних документів позивача, на підставі яких ним сформовані дані свого податкового обліку, не вбачається які самі послуги надавались контрагентом, оскільки відсутня конкретизація послуг, обґрунтування ділової та економічної доцільності цих послуг, відсутні докази використання цих послуг у власній господарській діяльності позивача. Також, під час судового розгляду справи позивачем не спростовано висновки акта перевірки щодо відсутності у контрагента позивача виробничих та трудових ресурсів для виконання одночасно великого обсягу різних за видами послуг у відповідний період. Відтак, суд погоджується із доводами відповідача щодо відсутності економічної суті операцій, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе господарських зобов'язань, тобто відсутності реального змісту господарських операцій. Отже, враховуючи відсутність фактичного здійснення господарських операцій за названими вище договорами, надані позивачем документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. З огляду на викладене, висновки акта перевірки  від 02.12.2014 №298/26-52-22-04-10/38343219 є обґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення від 24.12.2014 №0004122204 правомірним, відтак позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за наслідками відмови у задоволенні позову, суд наголошує на наступному. Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно із приписами статті 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги. Враховуючи сплачену позивачем при зверненні до суду суму судового збору у розмірі 298,94 грн., з позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі у розмірі 2690,31 грн. (2989,25 грн. – 298,94 грн.). Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, П О С Т А Н О В И В: В задоволенні позову відмовити повністю. Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВП трейд» (код ЄДРПОУ 38343219) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок ГУ ДКСУ в місті Києві №31218206784007, МФО 820019, код отримувача 38004897) судовий збір у розмірі 2690 (дві тисячі шістсот дев'яносто) грн. 31 коп.            Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                        Літвінова А.В.