Ухвала

від 13.07.2017 по справі 2а/0570/4687/2011

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Голубова Л.Б.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2017 року справа №2а/0570/4687/2011

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:головуючого судді Шишова О.О., суддів Сіваченка І.В.,Чебанова О.О., при секретарі судового засідання Куленко О.Д., за участю представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бахмутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 р. у справі № 2а/0570/4687/2011 (головуючий І інстанції Голубова Л.Б.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Фернічер" до Бахмутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 21 грудня 2016 року № НОМЕР_1,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Форте Україна звернулося до суду з позовом до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 16.03.2011 року №0000312342 про нарахування податку на додану вартість у розмірі 49803,00 грн., у тому числі основний платіж - 39842,00грн. та штрафна санкція у сумі 9961,00грн. та № НОМЕР_2 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 176334,00 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06.06.2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.07.2011 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.09.2011 року було відкрито касаційне провадження. Проте, ухвала про витребування справи надійшла до Донецького окружного адміністративного суду лише 28.09.2015 року. З підстав проведення активної фази АТО у м. Донецьку справа залишилася у захопленій будівлі суду, тому ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01.03.2016 року дану справу було частково відновлено.

12.04.2017 року з Вищого адміністративного суду України повернулася адміністративна справа № 2а/0570/4687/2011 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Форте Україна до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21 березня 2017 року направив справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалами суду від 26.04.2017 року та від 24.05.2017 року первинних відповідача та позивача було замінено на Бахмутську об'єднану державну податкову інспекції Головного управління ДФС у Донецької області та товариство з обмеженою відповідальністю ГЛОБАЛ ФЕРНІЧЕР відповідно.

Заявлені вимоги позивач обґрунтував безпідставністю висновків податкового органу, викладених в акті позапланової документальної перевірки № 249/23/31279561 від 03 березня 2011 року в частині того, що до декларацій за вересень, жовтень та листопад 2010 року позивачем необґрунтовано включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, що сплачені до митного органу при імпорті товару, оскільки митна вартість товару завищена в порівнянні з ціною, визначеною договором. Ототожнення звичайної ціни та митної вартості товару є неправомірною, оскільки це не передбачено жодною нормою законодавства, а також у відповідності до п.п.1.20.2 та 1.20.6 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , звичайна ціна визначається, виходячи з рівня цін на внутрішньому ринку України. Вважає, що продаж підприємством товарів за цінами, нижче митних, що призводить до виникнення від'ємного значення ПДВ, не може вважатися порушенням законодавства при умові, що продаж здійснювався за справедливими ринковими цінами.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

З постановою суду першої інстанції не погодився позивач та звернувся з апеляційною скаргою у якій вказав, що підставою для прийняття оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень стали висновки, що викладені в акті позапланової документальної перевірки від 03 березня 2011 року.

Актом позапланової перевірки позивача встановлено, що позивачем порушено пп.7.4.1 п. 7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість . Сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період, який перевірявся виникла внаслідок придбання позивачем імпортованих товарів у знаних обсягах у пов'язаної особи, який є засновником ТОВ Форте Україна з часткою у статутному капіталі підприємства 100%. За результатами перевірки придбаних імпортованих ТМЦ у вантажних митних деклараціях митна вартість товарів визначена із застосуванням ст.273 Митного кодексу України, постанові КМУ від 20.12.2006 року №1766, постанові КМУ від 09.04.2008 року як резервний метод . Оскільки ціна імпортованого товару з метою обчислення ПДВ регулюється нормами Закону України Про податок на додану вартість та митного законодавства, встановлюється у розмірі договірної (контрактної) вартості такого товару, але не менше митної вартості, з урахуванням зазначених вище витрат та податків, зборів (обов'язкових платежів), в тому числі акцизних зборів, ввізного мита, що включаються у ціну товарів згідно з законами України з питань оподаткування, то сплачений при імпорті товарів ПДВ, обчислений відповідно до вимог податкового і митного законодавства, включається до складу податкового кредиту платника податку за умови використання імпортованих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Таким чином, позивачем у подальшій реалізації імпортованого товару не враховані вимоги ст.4 Закону України Про податок на додану вартість , згідно з якими, якщо витрати, понесені в зв'язку з отриманням товарів, при подальшому продажу товару до складу його вартості не включаються, то, відповідно, і не можна вважати це коригування вартості такими, що приймають участь в оподатковуваних операціях, а тому суми податку на додану вартість, нараховані (сплачені) в складі вартості таких ТМЦ, до складу податкового кредиту включатися не повинні.

Просили суд скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги в повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання. Колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутність особи, яка не з'явилась.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю ГЛОБАЛ ФЕРНІЧЕР є юридичною особою з кодом 31279561, що доведено випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, відомостями з ЄДРПОУ та статутом підприємства (том 1, а.с.21-33).

Позивач перебуває на податковому обліку відповідача, про що зазначено у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.23 зв. бік) та акті позапланової документальної перевірки позивача від 03 березня 2011 року (а.с.54).

Позивач є платником податку на додану вартість з 17 липня 2001 року, про що свідчить свідоцтво № 200098050 від 04 січня 2013 року (том 1, а.с. 34).

Фахівцями Артемівської державної податкової інспекції проведено позапланову документальну перевірку ТОВ Форте Україна з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась в періоді з 01.09.2010 року по 30.09.2010 року, за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась в періоді з 01.10.2010 року по 30.10.2010 року, про що складено акт від 03 березня 2011 року № 249/23/31279561 (том 1, а. с. 54-109).

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення позивачем пп.7.4.1 п. 7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість та позивачем завищено суму податкового кредиту по деклараціях за вересень 2010 року в розмірі 98561,00 грн., за жовтень 2010 року в розмірі 117615,00 грн., за листопад 2010 року в розмірі 253443,00 грн., внаслідок чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту по декларації за вересень 2016 року в розмірі 98561,00 грн., за жовтень 2010 року в розмірі 117615,00 грн., за листопад 2010 року в розмірі 253443,00 грн., завищено залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням сум податків, що підлягає сплаті до бюджету (рядок 24) по декларації за жовтень 2010 року в розмірі 58719,00 грн., по декларації за листопад 2010 року в розмірі 117615,00 грн., у результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування по декларації за жовтень 2010 року в розмірі 58719,00 грн., по декларації за листопад 2010 року в розмірі 117615,00 грн. та занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет по декларації за вересень 2010 року в розмірі 39842,00 грн.

На підставі акту позапланової документальної перевірки від 03 березня 2011 року відповідачем було прийнято спірні податкові повідомлення рішення: від 16.03.2011 року №0000312342, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 49803,00 грн., де основний платіж складає 39842,00грн. та штрафна санкція - 9961,00 грн. та №0000322342, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному розмірі 176334,00 грн., по періодах: за жовтень 2010 року в сумі 58719,00 грн., за листопад 2010 року в сумі 117615,00 грн. (т.1 а.с. 110, 111).

Законом, що регулював спірні правовідносини в періоді, що перевірявся, є Закон України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 року № 168/97-ВР та Закон України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 року № 334/94-ВР.

Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та акціонерним товариством Fabriki Mebli Forte (Польща) (Постачальник) укладено контракт про постачання товару № ФУ-П/2008/05 від 01.10.2008 року (том 2, а.с. 101-105).

Крім того, до вказаного договору було підписані додаткові угоди №1 від 01.10.2008 року, № 2 від 23.03.2009 року, № 3 від 30.12.2009 року, № 4 від 14.04.2010 року та від 05.10.2010 року, № 5 від 01.10.2010 року та без номеру від 27.12.2008 року (т.2 а.с.106-112).

Предметом контракту № ФУ-П/2008/05 від 01.10.2008 року є виготовлення, систематична поставка і передавання у власність Покупцю відповідний товар: меблі в асортименті та комплектуючі, Покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату на умовах, визначених контрактом. Асортимент, кількість, ціна товару встановлюється в специфікаціях, узгоджених між сторонами.

Відповідно до п.3.1 товар поставляється партіями згідно рахунків-фактур. Пунктом 5.1 контракту передбачено, що товар поставляється Постачальником на умовах DDU у м. Артемівськ, Україна за правилами INCOTERMS 2000. Поставка здійснюється автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 8.1 розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Валюта платежу Евро (EUR). (том 2, а.с.102).

На виконання умов договору між сторонами були складені відповідні специфікації № 81879764 від 14.10.2010 року на суму 17444,00 EUR, № 81879440 від 07.10.2010 року на суму 17771,23 EUR, № 81863896 від 19.08.2010 року на суму 29449,39 EUR, № 81846945 від 08.09.2010 року на суму 16137,31 EUR, № 81846946 від 09.09.2010 року на суму18404,07 EUR, № 81901798 від 16.11.2010 року на суму 19080,00 EUR, № 81901801 від 23.11.2010 року на суму 22727,98 EUR, № 81895965 від 02.11.2010 року на суму 17938,82 EUR, № 81895967 від 04.11.2010 року на суму 15710,01 EUR, № 81901782 від 09.11.2010 року на суму 18176,01 EUR, № 81895966 від 02.11.2010 року на суму 17611,00 EUR;

приходні ордери на товари № 124 від 20.10.2010 року, № 120 від 13.10.2010 року, № 111 від 30.09.2010 року, № 99 від 22.09.2010 року, № 100 від 16.09.2010 року, № 125 від 29.10.2010 року, № 141 від 16.11.2010 року, № 137 від 08.11.2010 року, № 139 від 08.11.2010 року, № 142 від 16.11.2010 року, № 138 від 09.11.2010 року;

митні декларації № 700030000/2010/005672 від 21.10.2010 року, № 700030000/2010/005488 від 13.10.2010 року, № 700030000/2010/005208 від 30.09.2010 року, № 700030000/2010/005030 від 22.09.2010 року, № 700030000/2010/004906 від 16.09.2010 року, № 700030000/2010/005881 від 29.10.2010 року, № 700030000/2010/006209 від 16.11.2010 року, № 700030000/2010/006407 від 25.11.2010 року, № 700030000/2010/006552 від 30.11.2010 року, № 700030000/2010/006056 від 08.11.2010 року, № 700030000/2010/006060 від 08.11.2010 року, № 700030000/2010/006186 від 16.11.2010 року, № 700030000/2010/006076 від 09.11.2010 року (том 1, а.с. 163-249, том 2, а.с. 1-13).

Вказаними вище документами підтверджується, що в вересні - листопаді 2010 року основним постачальником імпортером є АТ Fabriki Mebli Forte (Польща) згідно контракту ФУ-П/2008/05 від 01.10.2008 року з додатковими угодами, які є невід'ємною частиною контракту.

Перелічені документи описані в пункті 3.2.1 акту перевірки і не є спірними між сторонами (том 1, а.с. 78-81).

Оплата за отриману продукцію відбувалася у безготівковій формі шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок АТ Fabriki Mebli Forte (Польща) (том 2, а.с. 113-116).

Крім того, сплата за товар також підтверджується відміткою митниці на ВМД, копії яких надані до матеріалів справи.

Відповідно до акту звірення розрахунків, станом на 30.03.2011 року контракт про постачання товару № ФУ-П/2008/05 від 01.10.2008 року виконаний (том 2, а.с. 117).

Виконання договору та сплата за поставлені ТМЦ також не є спірною обставиною у справі.

Спірною обставиною у справі також не є те, що позивач придбав ТМЦ у пов'язаної особи, оскільки акціонерне товариство Fabriki Mebli Forte (Польща), яке є продавцем за контрактом було засновником підприємства ТОВ Форте Україна , а частка у статутному капіталі позивача складала 100%.

Поняття пов'язаної особи на момент спірних правовідносин було врегульовано Законом України Про оподаткування прибутку підприємств . Так, відповідно до п.1.26 ст.1 вказаного закону, пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку;

фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного капіталу платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного капіталу платника податку.

За приписами пункту 9 Постанови КМ України від 20.12.2006 року №1766 Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів у разі, коли продавець та покупець пов'язані між собою, декларант подає за наявності митному органові:

бухгалтерські та банківські документи покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

документи, що підтверджують участь продавця у здійсненні розподілу прибутку, одержаного від провадження діяльності покупцем, якщо продавець є власником акцій або частини статутного капіталу покупця;

довідку про відсутність у покупця фінансових зобов'язань перед продавцем, які прямо чи опосередковано стосуються купівлі-продажу оцінюваних товарів;

бухгалтерські документи виробника, що підтверджують вартість товарів;

довідку про вартість у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам.

Позивач оприбуткував отримані ТМЦ за цінами згідно контракту № ФУ-П/2008/05 від 01.10.2008 року, тобто, за цінами, визначеними в рядку 22 ВМД Валютна та загальна сума за рахунком .

Відповідно до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.1.20.5 п.1.20 ст.1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання.

Оскільки ціна імпортованого товару з метою обчислення ПДВ регулюється нормами Закону України Про податок на додану вартість та митного законодавства та встановлюється у розмірі договірної (контрактної) вартості такого товару, але не менше митної вартості, з урахуванням зазначених вище витрат та податків, зборів) обов'язкових платежів), у тому числі акцизних зборів, ввізного мита, що включаються у ціну товарів згідно з законами України з питань оподаткування, то сплачений при імпорті товарів ПДВ, обчислений відповідно до вимог податкового і митного законодавства, включається до складу податкового кредиту платника податку за умови використання імпортованих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно акту перевірки відповідач вважає, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит за операціями з придбання імпортного товару у пов'язаної особи AT Fabriki Mebli Forte S.A. (Польща), який є засновником ТОВ Форте Україна з часткою у статутному капіталі підприємства 100%.

Податковий орган прийшов до такого висновку, оскільки придбані імпортні ТМЦ не можуть вважатися такими, що беруть участь в оподатковуваних операціях позивача тому, що позивач при подальшому продажу таких товарів на митній території України не врахував вимог ст.4 Закону України Про податок на додану вартість та визначав базу оподаткування податком на додану вартість, виходячи з договірної їх вартості, яка є нижчою митної вартості, що визначалася при ввезенні товарів на митну територію України. Податковий орган вважає, що звичайною ціною товару є його митна вартість.

Ухвалою від 21 березня 2017 року Вищий адміністративний суд України встановив, що розглядаючи даний спір, суди попередніх інстанцій не з'ясували, чи діяв податковий орган при визначенні рівня звичайних цін в межах наведеної норми закону, чи використовував договори зі співставними умовами, які могли вплинути на ціну товару.

Позиція відповідача і судів попередніх інстанцій про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною, є такою, що не ґрунтується на положеннях чинного законодавства, жодною нормою якого не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на внутрішньому ринку України.

Також Вищий адміністративний суд України зобов'язав суд першої інстанції встановити наступне: якщо податковий орган при визначенні рівня звичайних цін діяв не у відповідності до порядку визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг), передбаченого п. 1.20.2 п. 1.20 ст.1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , не може вважатися доведеним податковим органом той факт, що ціна товарів, реалізованих позивачем на внутрішньому ринку України, є нижчою за звичайні ціни. У такому випадку, виходячи з положень п.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , необхідно вважати, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Судом пешої інстанції витребувано відповідні пояснення у податкового органу. 25 травня 2017 року через канцелярію суду надійшли пояснення № 6115/10, відповідно до яких акт перевірки ТОВ Форте Україна від 03.03.2011 року було складено фахівцями, які в дійсний час не працюють у податковій інспекції, тому неможливо визначити чи використовувалася інформація про укладені на момент продажу товару договори з ідентичними (однорідними) товарами, які б мали спів ставні умови, що можуть вплинути на ціну товару.

В акті ж перевірки зазначено, що митна вартість товарів визначена із застосування ст. 273 Митного кодексу України, постанови КМУ від 20.12.2006 року № 1766, постанови КМУ від 09.04.2008 року - резервний метод (том 1, а.с. 81).

Відповідно до вимог статті 273 Митного кодексу України № 92-ІV від 11.07.2002 року у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 272 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частин 1-2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, контролюючим органом не доведено визначення митної вартості товарів шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 цього Кодексу. Відповідач відразу скористався резервним методом.

Згідно до приписів статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не доведено правомірність дій при складанні акту позапланової документальної перевірки від 03 березня 2011 року.

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 16.03.2011 року №0000312342 про нарахування податку на додану вартість у розмірі 49803,00 грн., у тому числі основний платіж - 39842,00грн. та штрафна санкція у сумі 9961,00грн. та № НОМЕР_2 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 176334,00 грн.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.

Повний текст ухвали складений 13 липня 2017 року.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Бахмутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 р. у справі № 2а/0570/4687/2011 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 р. у справі № 2а/0570/4687/2011 залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня його складання в повному обсязі.

Головуючий суддя О.О.Шишов

Судді І.В.Сіваченко

ОСОБА_3