Рішення

від 03.07.2017 по справі 908/1771/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 2/47/16-35/69/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2017 Справа № 908/1771/16

Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.

при секретарі Авраменко К.В.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 28.07.2016р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 01.06.2017р.;

ОСОБА_3, довіреність № б/н від 20.03.2016р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробудівельний альянс «АСТРА» , Київська область, смт. Чабани

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Українська Аграрна Компанія» , с. Мала Білозерка, Запорізька область,

про стягнення 5701149,23 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.09.2016р. у справі № 908/1771/16 (суддя Мойсеєнко Т.В.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробудівельний альянс «АСТРА» задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Українська Аграрна Компанія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробудівельний альянс «АСТРА» основний борг у сумі 3 298 269,94 грн. пеню в сумі 2419 719,75 грн., 3% річних у сумі 156 285,35 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 88 114,13 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2016р. у справі № 908/1771/16 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Українська Аграрна Компанія» задоволено частково. Рішення господарського суду Запорізької області 05.09.2016 року у справі № 908/1771/16 скасовано в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Українська Аграрна Компанія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробудівельний альянс «Астра» заборгованості за Договором купівлі-продажу № 00309-13 СТ від 05.11.2013р. в сумі 1563035,55 грн., 3% річних в сумі 73992,45 грн., пені в сумі 2419719,75 грн., а також розподілу судових витрат. В скасованій частині прийнято нове рішення, яким у задоволенні вищенаведених позовних вимог відмовлено. В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області 05.09.2016 року у справі № 908/1771/16 залишено без змін.

16.01.2017р. на виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2016р. у справі № 908/1771/16 господарським судом Запорізької області видано відповідні накази № 908/1771/16.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.03.2017р. у справі № 908/1771/16 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробудівельний альянс «Астра» на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2016р. задоволено частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2016р. та рішення господарського суду Запорізької області 05.09.2016р. у справі № 908/1771/16 скасовано.

Справу № 908/1771/16 передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

19.04.2017р. матеріали справи № 908/1771/16 надійшли на адресу господарського суду Запорізької області.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що 05.11.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агробудівельний альянс «АСТРА» (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НВП «Українська Аграрна Компанія» (покупець, відповідач) укладено Договір купівлі-продажу № 00309-13 СТ, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити на умовах, визначених цим договором, сільськогосподарську техніку (далі - техніка), вартість, найменування, кількість, завод-виробник і стан якої визначаються в специфікаціях (додатку №1) до цього договору, яка є його невід'ємною частиною.

Згідно з п. 2.6 Договору ціна договору складається з загальної вартості одиниць техніки, визначеної в специфікації.

За актом приймання-передачі техніки на тимчасове зберігання по договору купівлі-продажу № 00309-13 СТ від 05.11.2013р. позивач передав відповідачу техніку, що є предметом договору купівлі-продажу, в розібраному стані, укомплектовану згідно заводської упаковки, претензій з боку відповідача щодо пошкодженості та якості не було.

Відповідач, у свою чергу, зобов'язання щодо оплати за техніку у повному обсязі не здійснив, залишок несплаченої вартості техніки складає 132 460,64 доларів США.

24.04.2015р. позивач надсилав відповідачу вимогу про сплату заборгованості в сумі 132460,64 доларів США, яка отримана відповідачем 14.05.2015 р. Однак відповідач не надав відповіді на дану вимогу, грошові кошти не сплатив.

Порушуючи умови договору, ТОВ «НВП «Українська Аграрна Компанія» не виконало належним чином свої договірні зобов'язання внаслідок чого, на підставі п. 7.2. договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України, останньому нараховано пеню за період з 01.12.2014р. по 29.06.2016р. у розмірі 2421259,82 грн., 3% річних за період з 01.12.2014р. по 29.06.2016р. у розмірі 156419,31 грн.

У зв'язку з цим Товариство з обмеженою відповідальністю «Агробудівельний альянс «АСТРА» звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Українська Аграрна Компанія» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 0309-13 СТ від 05.11.2013 р. у розмірі 3298269,94 грн., пені - 2421 259,82 грн. та 3% річних - 156419,31 грн.

19.04.2017р. автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу передано до розгляду судді Топчій О.А.

Ухвалою від 19.04.2017р. справу № 908/1771/16 прийнято до розгляду, присвоєно номер провадження 35/69/17, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 11.05.2017р. о 12 год. 30 хв.

Позивач через відділ документального забезпечення господарського суду Запорізької області 11.05.2017р. надав письмову заяву про зменшення розміру позовних вимог від 10.05.2017, в якій керуючись постановою Вищого господарського суду України від 28.03.2017р. здійснив розрахунок заборгованості станом на 04.05.2017р., внаслідок чого просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Українська Аграрна Компанія» заборгованість за договором купівлі-продажу № 00309-13 СТ від 05.11.2013р. у сумі 5701149,23 грн., а саме: 3514843,08 грн. основного боргу, 2034998,75 грн. пені та 3 % річних в сумі 151317,40 грн.

Враховуючи, що заява позивача подана у відповідності зі ст. 22 ГПК України, суд прийняв дану заяву, судом розглядаються вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу № 00309-13 СТ від 05.11.2013р. основного боргу у сумі 3514843,08 грн., пені у розмірі 2034998,75 грн. та 151317,40 грн. 3 % річних.

Представник відповідача у судове засідання 11.05.2017р. не з'явився. 03.05.2017р. через відділ документального забезпечення господарського суду надав письмове клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із знаходженням першого представника у щорічній відпустці та другого представника у відрядженні у м. Тернополі. В підтвердження викладеного представник відповідача надав відповідні докази. Також, у вказаному клопотанні представник відповідача зазначив, що бажає надати нові докази та пояснення з приводу обставин справи та використати інші процесуальні права, у зв'язку з чим просить суд розгляд справи відкласти.

Ухвалою суду від 11.05.2017р. клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд справи відкладено, судове засідання призначено на 06.06.2017р.

В судових засідання 06.06.2017р. та 14.06.2017р. оголошувались перерви до 14.06.2017р. та 19.06.2017 р. відповідно.

Відповідач через відділ документального забезпечення господарського суду 06.06.2017р. надав клопотання про зупинення провадження у справі від 06.06.2017 року, відповідно до якого просить суд зупинити провадження у справі до набрання рішенням законної сили пов'язаною з нею справою № 908/1130/17. В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає, що з метою захисту своїх прав та охоронювальних законом інтересів відповідачем подано позов до позивача з вимогами про розірвання з 25.10.2014р. договору купівлі-продажу № 00309-13 СТ від 05.11.2013 р., в зв'язку зі зміною істотних умов договору. Провадження у справі № 908/1130/17 порушено. Відповідач вказує на те, що предметами обох позовів є правовідносини сторін за одним і тим же договором, в зв'язку з чим, розгляд справи № 908/1771/16 є неможливим, так як позивач здійснює нарахування за договором, який не обмежений певним строком, тому провадження у даній справі має бути зупинено до набрання рішенням законної сили по справі № 908/1130/17.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі від 06.06.2017 року, суд відмовив у його задоволення з підстав викладених в ухвалі суду від 19.06.2017 року.

Також, від відповідача 19.06.2017р. надійшло клопотання про призначення судово-лінгвістичної експертизи писемного мовлення змісту умов Договору купівлі-продажу № 00309-13 СТ від 05.11.2013р. та про зупинення в зв'язку з призначення експертизи розгляду даної справи. Обґрунтовуючи вказане вище клопотання відповідач зазначає, що зважаючи на те, що ніхто з учасників процесу, зокрема, суд не є лінгвістом чи фахівцем української мови, якою викладений зміст договору купівлі-продажу № 00309-13 СТ від 05.11.2013 р., а суттєве значення для вирішення справи має питання, яка ціна договору і чи прив'язана вона до будь-якої іноземної валюти, відповідач вважає за необхідність проведення судово-лінгвістичної експертизи та для її проведення направити справу до Державного підприємства «Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України» , на вирішення якої поставити наступні питання: «виходячи з розуміння семантико-текстуального письмового змісту п. 2.1 договору та Специфікації до договору, чи відповідає лексичне значення словосполучень в них та смислове навантаження, необхідності для Покупця здійснювати оплату у національній валюті «гривня» , чи іншій валюті?» ; «чи виникає необхідність у Покупця, виходячи зі змісту п. 2.1-2.6 та Специфікації до договору, змінювати вартість техніки та розмір оплати за неї, за договором, коригуючи її до курсу долару США, чи виходячи зі змісту зазначених пунктів договору, коригування до долару США має інформаційне значення та вартість техніки, що полягає до сплати не прив'язана до певної суми в доларах США?» ; «чи є необхідність здійснення оплати вартості техніки за договором в національній валюті виходячи при цьому з ціни в доларах США зазначену на дату підписання договору, чи умови договору не роблять прив'язку до ціни договору еквівалент якої зазначений в доларах США» .

Суд, розглянувши клопотання відповідача про призначення судово-лінгвістичної експертизи писемного мовлення та зупинення провадження у справі відмовив в його задоволенні з підстав викладених в ухвалі суду від 19.06.2017 року.

19.06.2017р. від відповідача надійшло клопотання про призначення колегіального розгляду справи, в зв'язку зі складністю справи, в задоволені якого судом відмовлено, оскільки Господарським процесуальним кодексом України передбачено право суду на колегіальний розгляд справи, але даною нормою не наділено сторону права заявляти клопотання про колегіальний розгляд справи.

Відповідачем заявлені клопотання від 14.06.2017р. та 19.06.2017р. про відкладення розгляду справи, в зв'язку з можливістю вирішення спору мирним шляхом та про продовження розгляду справи в порядку ст. 69 ГПК України.

Ухвалою суду від 19.06.2017 року, клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів задоволено, розгляд справи продовжено на 15 днів та відкладено на 03.07.2017 року о 14 год. 30 хв.

19.06.2017р. від відповідача надійшла заява про відвід судді, відповідно до якої останнім зазначено, що всі намагання відповідача довести відсутність порушення умов Договору з власного боку, припинення Договору чи в наслідок реального виконання в повному обсязі чи розірвання Договору в наслідок зміни його умов, відсутності в умовах Договору умови щодо прив'язки оплати до певної суми в доларах США і посилання позивача на суму Договору визначену як еквівалент в доларах США на дату підписання Договору є лише припущенням і не містить під собою, як правового так і лінгвістичного чи філологічного підґрунтя, також відповідач зазначив, що судом усі способи захисту відповідача ігноруються шляхом відхилення відповідних заяв та клопотань, а твердження позивача, які базуються на припущеннях беруться на віру, що дає пріоритет позивачу і порушує принцип змагальності і рівності перед судом. Тому відповідач вважає, що є обставини, що викликають сумнів в неупередженості суду і дає підстави для заявлення суду відводу.

Ухвалою суду від 03.07.2017 року відмовлено в задоволенні заяви відповідача про відвід судді.

Відповідачем у судовому засіданні 03.07.2017 року заявлено повторне клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з тим, що господарським судом Київської області відкрито провадження по справі № 908/1130/17 за позовом ТОВ «НВП» Українська аграрна компанія» до ТОВ «АБ «АСТРА» про розірвання з 25.10.2010 року договору купівлі-продажу № 00309-13СТ від 05.11.2013 року.

В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає, що ТОВ «НВП» Українська аграрна компанія» подано до господарського суду Запорізької області позов до ТОВ «АБ «АСТРА» про розірвання з 25.10.2010 року договору купівлі-продажу № 00309-13СТ від 05.11.2013 року у зв'язку з істотною зміною умов договору. Ухвалою суду від 01.06.2017 року позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 908/1130/17. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.06.2017 року справу № 908/1130/17 направлено за територіальною підсудністю до господарського суду Київської області. Оскільки, ТОВ «НВП» Українська аграрна компанія» не було надано суду ухвали про прийняття господарським судом Київської області справи № 908/1130/17 до свого провадження, останній заявляючи вдруге клопотання про зупинення вважає за необхідне надати ухвалу про відкриття провадження у справі № 908/1130/17 в господарському суді Київської області. Та зазначає наступне: предметом даного позову та позову у справі № 908/1130/17 є правовідносини сторін за одним і тим же договором, в одному випадку щодо стягнення суми боргу з дати його укладання по сьогодні, а в іншому щодо розірвання договору з 25.10.2014 року. Відповідач вважає, що рішення у справі 908/1130/17 може мати істотне значення для вирішення даної справи, оскільки якщо суд визнає спірний договір розірваним з 25.10.2014 року, то позовні вимоги у справі 908/1771/16, щодо стягнення основного боргу та періоду нарахування штрафних санкцій будуть неправомірними. Тому, вважає відповідач, провадження у справі № 908/1771/16 має бути зупинене до набрання рішенням по справі № 908/1130/17 законної сили, оскільки прийняте господарським судом Київської області рішення істотно вплине на результат розгляду даної справи.

Позивач у судовому засіданні 03.07.2017 року повністю заперечив щодо клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки вважає що позовні вимоги обґрунтовані та зазначає, що відповідач зловживає наданими йому правами заявляючи по декілька разів клопотання про зупинення провадження у справі та інші, що спрямовані на затягування розгляду справи.

Розглянувши повторне клопотання відповідача про зупинення провадження у справі від 03.07.2017 року, суд відмовив в його задоволенні з огляду на наступне:

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках:

1) призначення господарським судом судової експертизи;

2) надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування;

3) заміни однієї з сторін її правонаступником.

Зупинення провадження у справі - тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Згідно з пунктом 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18), статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

Отже, обов'язок господарського суду щодо зупинення провадження у справі виникає у разі пов'язаності справи, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом, а також неможливості розгляду справи до вирішення взаємопов'язаного спору.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. При цьому, ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Відповідач просить суд зупинити провадження у даній справі до набрання рішенням у справі 908/1130/17 про розірвання з 25.10.2010 року договору купівлі-продажу № 00309-13СТ від 05.11.2013 року законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили .

Крім того, суд зазначає, що вирішуючи даний спір, господарський суд не тільки не обмежений у праві, а і зобов'язаний встановити всі обставини, що стосуються договору купівлі-продажу № 00309-13СТ від 05.11.2013 року, який є джерелом спірних правовідносин у справі, і у зв'язку з цим надати юридичну.

Таким чином, на підставі викладеного, суд не вбачає підстав для зупинення провадження у справі та задоволення клопотання відповідача.

Окрім того, зупинення провадження у даній справі призведе до порушення принципу ефективності судового процесу, направленого на недопущення затягування розгляду справи, отже враховуючи вищевикладене клопотання відповідача про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає.

Відповідачем подано у судовому засіданні 03.07.2017 відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено, що в матеріалах справи знаходиться лист повідомлення вих. №68/ЮД від 05.05.2015 року від ТОВ «АБ «АСТРА» до ТОВ «НВП» Українська аграрна компанія» зміст якого не досліджувався при первинному розгляді справи. Зазначеним листом на підставі п. 7.5 договору ТОВ «АБ «АСТРА» вважає договір припиненим з 05.05.2015 року. ТОВ «НВП» Українська аграрна компанія» дійсно отримувало вказане повідомлення про розірвання договору і визнає першу вимогу зазначеного листа, а саме припинення договору купівлі-продажу № 00309-13СТ від 05.11.2013 року з 05.05.2015 року. Виходячи з припинення договору з 05.05.2015 року нарахування пені припиняється з тієї ж дати. Відповідно нарахування пені повинно бути відкориговано з урахуванням 156 днів прострочення, яке відбулося під час дії договору. Таким чином, загальна сума пені за договором складає 379716,72 грн. Провадження у справі порушено ухвалою суду від 06.07.2016 року, та стягнення пені не підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки позовна заява подана поза річного строку для стягнення пені, строк вимоги для якого сплив через рік з моменту прострочення зобов'язання 01.12.2015р. відповідач вважає неправомірним нарахування пені. До відзиву відповідачем додано повідомлення № 68/ЮД від 05.05.2015 року про розірвання договору між ТОВ «АБ «АСТРА» та ТОВ «НВП» Українська аграрна компанія» за № 0309-13СТ від 10.04.2013р.

Дане клопотання долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 03.07.2017 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 03.07.2017 року проти позову заперечив.

Відповідачем заявлено клопотання від 03.07.2017 року. про зменшення неустойки до 0 грн. 0 коп. Клопотання обґрунтовано наступним: діями чи бездіяльністю НБУ який у відповідності до ст. 99 Конституції України повинен забезпечувати стабільність національної валюти України зумовили збільшення для відповідача ціни придбаного товару за договором більше ніж 3,25 рази і застосування до відповідача відповідальності то з урахуванням змісту ст. 551 Цивільного кодексу України, відповідач просить суд зменшити неустойку заявлену позивачем до 0 грн. 0 коп. Відповідачем долучено до клопотання висновок про вартість Запорізької торгово-промислової палати за № ОИ-490 від 13.06.2017 щодо співвідношення курсу української гривні до долара США станом на 05.11.2013р., 25.10.2014р. та 12.06.2017р.

Позивач у судовому засіданні 03.07.2017 року проти задоволення вказаного клопотання заперечив, у зв'язку з його необґрунтованістю.

Сторони зобов'язанні добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємоповагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи (ч. 3 ст. 22 ГПК України).

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи при розгляді справи норми ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України» ).

Таким чином суд вважає, що в матеріалах справи наявні всі необхідні матеріали для вирішення її по суті та прийняття рішення.

Розгляд справи здійснювався засобами технічної фіксації програмно-апартного комплексу «Оберіг» .

03.07.2017р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

05.11.2013р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Агробудівельний альянс «АСТРА» (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НВП «Українська Аграрна Компанія» (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу № 00309-13 СТ, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити на умовах, визначених цим договором, сільськогосподарську техніку (далі - техніка), вартість, найменування, кількість, завод-виробник і стан якої визначаються в специфікаціях (додатку №1) до цього договору, яка є його невід'ємною частиною.

Згідно з п. 2.1 договору, вартість одиниці та загальна вартість техніки в гривні, а також еквівалент вартості техніки у валюті долар США та курс (гривні до долара США), згідно з яким на момент укладення цього договору розраховується гривневий еквівалент вартості техніки в доларах США, визначаються в специфікації до цього договору.

Відповідно до п. 2.2 договору, оплата вартості техніки здійснюється у національній валюті України (гривні) по курсу (гривні до долару США), який визначається на основі середнього курсу продажу валюти на міжбанківському валютному ринку України на день, що передує дню здійснення платежу в рахунок оплати техніки.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що загальна вартість і вартість одиниці техніки в гривні змінюється на день проведення розрахунку прямо пропорційно росту офіційного курсу долару США до гривні, що встановлюється Міжбанківським валютним ринком України на день проведення розрахунку, по відношенню до курсу гривні до долару США, встановленому на день підписання цього договору.

Сторони погодили в п. 2.4 договору, що середній курс продажу валюти на Міжбанківському валютному ринку України (на день, що передує дню здійснення платежу в рахунок оплати техніки) підтверджується довідкою ТОВ КБ «Місто Банк» . У будь-якому випадку покупець зобов'язаний перед здійсненням остаточного платежу скоригувати його остаточну суму відповідно до курсу, отриманого від продавця.

Згідно з п. 2.6 договору ціна договору складається з загальної вартості одиниць техніки, визначеної в специфікації.

За умовами пунктів 3.1, 3.2, 3.6 договору, покупець оплачує вартість техніки (стаття 2 договору, специфікація) шляхом здійснення прямих банківських платежів на розрахунковий рахунок продавця. Кількість платежів, їх розміри та строки оплати визначаються в специфікації до цього договору. Допускається дострокова оплата техніки.

В п. 4.1 договору узгоджено, що продавець проводить поставку за адресою на умовах DDP INCOTERMS-2010: Україна, Запорізька область, Василівський район, село Мала Білозірка у строки, визначені в специфікації до цього договору, але тільки після здійснення покупцем оплати вартості техніки за цим договором у розмірі 20% у строки, зазначені в специфікації.

Згідно з п. 4.3 договору в день передачі техніки представники сторін, уповноважені довіреностями або іншим чином, проводять огляд техніки в місці, визначеному цим договором, і підписують акт прийому-передачі техніки.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що ризики випадкової загибелі (знищення) чи випадкового пошкодження техніки переходять до покупця після підписання акту прийому-передачі техніки та договору про відповідальне зберігання техніки, а право власності на техніку переходить до покупця після оплати 100% вартості техніки.

Згідно з п. 9.3 Договору, він вступає в силу в день його підписання належним чином уповноваженими представниками сторін та діє до моменту повного виконання сторонами взятих на себе у відповідності з умовами цього договору зобов'язань.

На виконання умов Договору між сторонами була підписана Специфікація, якою сторони узгодили поставку у строк до 01.04.2014 р.: кругової зрошувальної системи Valley FP 750 в кількості 1 одиниця, загальною вартістю з ПДВ - 1 723 850,20 грн. та кругової зрошувальної системи Valley FP 810 в кількості 1 одиниця, загальною вартістю з ПДВ - 2 040 408,80 грн.

Всього вартість товару з ПДВ становить 3 764 259,00 грн., що еквівалентно 459 000,00 доларів США по міжбанківському курсу гривні до долара США на день підписання договору. Курс гривні до долара США на день укладення договору складає 8,2010.

У специфікації сторони погодили наступний графік здійснення платежів:

1. Перший платіж (завдаток) - до 01.12.2013 р. Сторони домовились, що після сплати завдатку покупцем в розмірі 20% від загальної вартості техніки продавець проводить поставку на адресу покупця, зазначену в п. 4.1 договору купівлі-продажу №00309-13 СТ від 05.11.2013 р. та здійснює установку і введення в експлуатацію товару на території покупця.

2. Другий платіж - до 10.07.2014 р. - 10% від загальної вартості техніки.

3. Третій платіж - до 10.08.2014 р. - 10% від загальної вартості техніки.

4. Четвертий платіж - до 10.09.2014 р. - 10% від загальної вартості техніки.

5. П'ятий платіж - до 10.10.2014 р. - 10% від загальної вартості техніки.

6. Шостий платіж - до 10.11.2014 р. - 20% від загальної вартості техніки.

7. Сьомий платіж - до 01.12.2014 р. - 20% від загальної вартості техніки.

Факт поставки позивачем товару та отримання його відповідачем підтверджується актом приймання-передачі техніки на тимчасове зберігання по договору купівлі-продажу № 00309-13 СТ від 05.11.2013 р. який сторонами не оспорювався, та претензій з боку відповідача щодо пошкодженості та якості не було.

Відповідачем, у свою чергу, на виконання умов договору купівлі-продажу були проведені такі оплати:

05.12.2013 р. - в сумі 760 104,00 грн., що за курсом 8,28 гривні до долару США на попередню дату 04.12.2013 р. складає 91 800 доларів США, звідси залишок до сплати 367 200,00 доларів США;

10.07.2014 р. - в сумі 250 000,00 грн., що за курсом 11,79 гривні до долару США на попередню дату 09.07.2014 р. складає 21 204,41 доларів США, звідси залишок до сплати 345 995,59 доларів США;

11.07.2014 р. - в сумі 291 161,00 грн., що за курсом 11,73 гривні до долару США на попередню дату 10.07.2014 р. складає 24 821,91 доларів США, звідси залишок до сплати 321 173,68 доларів США;

14.08.2014 р. - в сумі 50 000,00 грн., що за курсом 13,15 гривні до долару США на попередню дату 13.08.2014 р. складає 3 802,28 доларів США, звідси залишок до сплати 317 371,40 доларів США;

15.08.2014 р. - в сумі 200 000,00 грн., що за курсом 13,25 гривні до долару США на попередню дату 14.08.2014 р. складає 15 094,34 доларів США, звідси залишок до сплати 302 277,06 доларів США;

18.08.2014 р. - в сумі 50 000,00 грн., що за курсом 13,18 гривні до долару США на дату 15.08.2014 р. (в даному випадку це остання дата, що передує даті платежу, на яку визначався курс НБУ) складає 3 793,63 доларів США, звідси залишок до сплати 298 483,43 доларів США;

18.08.2014 р. - в сумі 317 355,00 грн., що за курсом 13,18 гривні до долару США на дату 15.08.2014 р. (в даному випадку це остання дата, що передує даті платежу, на яку визначався курс НБУ) складає 24 078,53 доларів США, звідси залишок до сплати 274 404,90 доларів США;

13.10.2014 р. - в сумі 385 000,00 грн., що за курсом 12,98 гривні до долару США на дату 10.10.2014 р. (в даному випадку це остання дата, що передує даті платежу, на яку визначався курс НБУ) складає 29 661,01 доларів США, звідси залишок до сплати 244 743,89 доларів США;

14.10.2014 р. - в сумі 310 000,00 грн., що за курсом 12,99 гривні до долару США на попередню дату 13.10.2014 р. складає 23 864,51 доларів США, звідси залишок до сплати 220 879,38 доларів США;

15.10.2014 р. - в сумі 290 000,00 грн., що за курсом 12,99 гривні до долару США на попередню дату 14.10.2014 р. складає 22 324,87 доларів США, звідси залишок до сплати 198 554,51 доларів США;

16.10.2014 р. - в сумі 150 000,00 грн., що за курсом 12,99 гривні до долару США на попередню дату 15.10.2014 р. складає 11 547,34 доларів США, звідси залишок до сплати 187 007,17 доларів США;

17.10.2014 р. - в сумі в сумі 150 000,00 грн., що за курсом 12,99 гривні до долару США на попередню дату 16.10.2014 р. складає 11 547,34 доларів США, звідси залишок до сплати 175 459,83 доларів США;

20.10.2014 р. - в сумі 150 000,00 грн., що за курсом 12,99 гривні до долару США на попередню дату 17.10.2014 р. складає 11 547,34 доларів США, звідси залишок до сплати 163 912,49 доларів США;

22.10.2014 р. - в сумі 150 000,00 грн., що за курсом 13,04 гривні до долару США на попередню дату 21.10.2014 р. складає 11 503,06 доларів США, звідси залишок до сплати 152 409,43 доларів США;

23.10.2014 р. - в сумі 150 000,00 грн., що за курсом 13,04 гривні до долару США на попередню дату 22.10.2014 р. складає 11 503,06 доларів США, звідси залишок до сплати 140 906,37 доларів США;

24.10.2014 р. - в сумі 110 639,00 грн., що за курсом 13,10 гривні до долару США на попередню дату 23.10.2014 р. складає 8 445,73 доларів США, звідси залишок до сплати 132 460,64 доларів США (т.1, а.с. 84-99).

Зазначені курси валют підтверджуються довідками АТ «Місто Банк» , як погоджено сторонами в п. 2.4 договору.

Залишок несплаченої вартості техніки складає 132 460,64 доларів США.

Як свідчать матеріали справи, 20.04.2015 р. позивач на адресу відповідача надіслав претензію № 105/15-юр з вимогою повністю погасити заборгованість за отриманий за договором № 00309-13СТ товар в термін до 27.04.2015 р.

07.05.2015 р. відповідач надіслав позивачу відповідь на вказану вище претензію № 67, в якій зазначив, що не має можливості надати відповідь по суті заявлених у претензій вимог, у зв'язку з тим, що позивачем не надано жодного розрахунку суми заборгованості, період виникнення тощо та просив здійснити відповідний розрахунок заборгованості з посиланням на пункти договору.

Позивач надсилав відповідачу вимогу від 24.04.2015 р. про сплату заборгованості в сумі 132 460,64 доларів США, яка отримана відповідачем 14.05.2015р. з відповідним розрахунком, вимагаючи здійснити оплату в строк до 30.04.2015 р. (т. 1, а.с. 61-64).

Однак відповідач не надав відповіді на дану вимогу та не сплатив коштів.

У зв'язку з чим, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агробудівельний альянс «АСТРА» звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Українська Аграрна Компанія» , з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 10.05.2017 року, про стягнення за договором купівлі-продажу № 00309-13 СТ від 05.11.2013р., основного боргу у розмірі 3514843,08 грн., пені за період з 01.12.2014р. по 04.05.2017р. у розмірі 2034998,75 грн. та 3% річних за період з 01.12.2014р. по 04.05.2017р. у розмірі 151317,40 грн.

Згідно зі ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін виникли на підставі договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач в порушення умов пунктів 2.2-2.4, 3.1, 3.2 договору та специфікації здійснював оплату техніки без коригування її вартості з урахуванням зміни середнього курсу продажу валюти, при перерахунку сплачених сум у доларовий еквівалент залишилась неоплаченою сума вартості товару в розмірі 132460,64 доларів США.

Разом з тим сума платежу, еквівалент якої визначено в доларах США, на день виникнення у відповідача зобов'язання по його сплаті мала перераховуватися у гривню і мала бути сплачена відповідачем у визначені строки з врахуванням порядку визначення курсу коригування відповідно до довідки ТОВ КБ «Місто Банк» . При оплаті вартості техніки на день фактичної сплати відповідач коригувань на курс гривні відповідно до іноземної валюти не здійснював.

Із системного тлумачення п.п. 2.2, 2.4 договору слідує, що покупець мав коригувати остаточну суму, тобто ту, що визначена до оплати на відповідний момент, оскільки передбачено, що "оплата вартості техніки здійснюється…по курсу…на день, що передує дню здійснення платежу". Так як сторони у специфікації погодили здійснення кількох платежів та їх графік, системне тлумачення дає підстави для висновку, що кожен із передбачених платежів підлягав корегуванню при його визначені як остаточного платежу, який відповідач вирішував сплатити на користь позивача.

Відповідно до норм ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

По правилу, закріпленому у ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таке положення захищає майновий стан кредитора у зобов'язанні, що виражене у валюті, надаючи йому можливість вимагати визначення суми у гривнях за курсом на день платежу.

Таким чином, відповідач мав сплачувати суму вартості товару, скориговану на середній курс валют на дату, що передує дню здійснення платежу, на підставі довідки про курс валют ТОВ КБ «Місто Банк» .

Згідно з ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Також, п. 9.3 договору встановлено, що договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Матеріали справи містять, повідомлення позивача № 68/ЮД від 05.05.2015 р. про розірвання договору купівлі-продажу № 0309-13 СТ з 05.05.2015 р. на підставі п. 7.5. договору (в даному повідомлені була допущена описка в номері договору та даті, яка визнана позивачем, про що свідчить наданий відповідачем до суду копія заперечень позивача по справі № 908/337/16), а також даним повідомленням позивачем вимагалось погасити борг за отриманий товар в строк до 30.04.2015 р.

Вартість товару сплачена не була.

Таким чином, не зважаючи що договір купівлі-продажу № 00309-13 СТ від 05.11.2013р. є розірваним, умови щодо повної оплати товару повинні бути виконанні відповідачем.

Отже, оскільки зобов'язання щодо повної оплати вартості техніки відповідачем не виконані, сума заборгованості складає 132 460,64 доларів США, тому позивач правомірно визначив заборгованість у гривневому еквіваленті в сумі 3514843,08 грн. з огляду на середній курс гривні до долару США 26,535 станом на 03.05.2017 р. відповідно до довідки АТ «Місто Банк» .

Таке розуміння відповідає законодавчим цілям наведеної норми ст. 533 Цивільного кодексу України щодо визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті для уникнення можливих майнових наслідків для кредитора.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 3514843,08 грн. обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у випадку прострочення оплати за техніку покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вартості товару за кожний календарний день прострочення оплати платежу по день повної оплати заборгованості включно.

За прострочення оплати заборгованості в сумі 2 077 910,06 грн., позивач нарахував пеню за період з 01.12.2014р. по 04.05.2017р. в розмірі 2034988,75 грн.

Перевіривши правильність нарахування пені за допомогою інформаційної системи «Законодавство» , судом встановлено, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня за період з 01.12.2014р. по 04.05.2017р. у розмірі 2034850,01 грн., оскільки позивачем допущена арифметична помилка при розрахунку.

Щодо посилання відповідача на те, що після розірвання договору з 05.05.2015 р. нарахування пені припиняється, суд відзначає, що пеня нараховується на суму основного зобов'язання та таке нарахування ніяким чином не впливає в зв'язку з розірванням договору.

Також відповідач посилається на п. 6 ст. 232 ГК України де зазначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше на встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано, однак п. 7.2 договору сторонами передбачено, що у випадку прострочення оплати за техніку покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вартості товару за кожний календарний день прострочення оплати платежу по день повної оплати заборгованості включно.

Отже умовами договору сторони передбачили більш тривале нарахування пені ніж це передбачено чиним законодавством.

Відповідачем заявлено клопотання від 03.07.2017 року. про зменшення неустойки до 0 грн. 0 коп. Клопотання обґрунтовано наступним: діями чи бездіяльністю НБУ який у відповідності до ст. 99 Конституції України повинен забезпечувати стабільність національної валюти України зумовили збільшення для відповідача ціни придбаного товару за договором більше ніж 3,25 рази і застосування до відповідача відповідальності то з урахуванням змісту ст. 551 Цивільного кодексу України, відповідач просить суд зменшити неустойку заявлену позивачем до 0 грн. 0 коп. Відповідачем долучено до клопотання висновок про вартість Запорізької торгово-промислової палати за № ОИ-490 від 13.06.2017 щодо співвідношення курсу української гривні до долара США станом на 05.11.2013р., 25.10.2014р. та 12.06.2017р.

Позивач проти задоволення вказаного клопотання заперечив, зазначив що сільськогосподарська техніка яка продана відповідачу за договором, була придбана позивачем також у валюті закордоном.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення неустойки до 0 грн. 0 коп., суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне:

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та наявність інших обставин, які мають істотне значення.

Також, статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Тобто, зі змісту зазначених норм вбачається, що суду надано право саме на зменшення розміру штрафних санкцій, враховуючи винятковість обставин. Звільнення від сплати штрафних санкцій, ані ст. 551 ЦК України, ані ст. 233 ГК України не передбачає.

Також, правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, при цьому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

Суд при цьому враховує, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013).

Як зазначено в п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Посилання відповідача на зростання курсу долара США не свідчить про винятковість обставин, які можуть звільнити відповідача від відповідальності за порушення умов договору по оплаті за отриману техніку у розумінні ст. 551 Цивільного кодексу України. Відповідачем не надано доказів наявності виняткового випадку, які б давали суду підстави для зменшення розміру пені.

Крім того, відповідачем не надано суду звіту про фінансові результати відповідача 201-2017р. чи інших документів, які свідчили б про тяжкий фінансовий стан підприємства або банкрутства.

З огляду на викладене, суд не приймає до уваги обставини наведені відповідачем, як виняткові та відмовляє у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені до 0,00 грн.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язань, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з неналежним виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, щодо оплати заборгованості в сумі 2 077 910,06 грн., позивач нарахував 3% річних за період з 01.12.2014 р. по 04.05.2017 р. в розмірі 151317,40 грн.

Перевіривши правильність нарахування 3% річних за допомогою інформаційної системи «Законодавство» , судом встановлено, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних за період з 01.12.2014р. по 04.05.2017р. в розмірі 151146,61 грн., оскільки позивачем допущена помилка при розрахунку.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи в їх сукупності, проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, враховуючи постанову ВГСУ від 28.03.2017р. суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3 514 843,08 грн. основного боргу, 2 034 850,01 грн. пені, 151 146, 61 грн. 3% річних як такі, що заявлені правомірно та доведені належними та допустимими доказами. В іншій частині заявленої суми до стягнення суд відмовляє з вищевказаних підстав.

На підставі вище викладеного, позовні вимоги судом задовольняються частково.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Українська Аграрна Компанія» (71670, Запорізька область, Василівський район, с. Мала Білозерка, вул. Комунарів, буд. 21А; код ЄДРПОУ 33754328) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробудівельний альянс «АСТРА» (08162, Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, буд. 5-а; код ЄДРПОУ 30050930) 3 514 843 (три мільйона п'ятсот чотирнадцять тисяч вісімсот сорок три) грн. 08 коп. основного боргу, 2 034 850 (два мільйона тридцять чотири тисячі вісімсот п'ятдесят) грн. 01 коп. пені, 151 146 (сто п'ятдесят одну тисячу сто сорок шість) грн. 61 коп. 3% річних та судовий збір у розмірі 88 134 (вісімдесят вісім тисяч сто тридцять чотири) грн. 86 коп. Видати наказ

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 10 липня 2017р.

Суддя О.А. Топчій