Рішення

від 11.07.2017 по справі 904/5169/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.07.2017 Справа № 904/5169/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОБАЗА ПЛЮС", м.Кам'янське

до Фермерського господарства "ВРОЖАЙНЕ-ОІ", с. Вакулове, Дніпропетровська обл.

про стягнення 75 869,43 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

Секретар судового засідання Бойчук Ю.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю № б/н від 04.04.2017

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОБАЗА ПЛЮС" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фермерського господарства "ВРОЖАЙНЕ-ОІ" (далі - відповідач) про стягнення 75 869,43 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 15/05/19 купівлі-продажу від 19.05.2015, в частині здійснення оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2017 порушено провадження у справі № 904/5169/17, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено судове засідання на 01.06.2017.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2017 продовжено строк розгляду спору до 12.07.2017 включно, відкладено розгляд справи на 11.07.2017.

11.07.2017 повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 30).

Враховуючи зазначене, господарський суд прийшов до висновку про те, що повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився та не подав відзив на позов та інші витребувані судом документи без поважних причин, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Повноважний представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір, а для долучення до матеріалів справи витребувані судом документи.

У судовому засіданні 11.07.2017 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.05.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОБАЗА ПЛЮС" (далі - позивач, продавець) та Фермерським господарством "ВРОЖАЙНЕ-ОІ" (далі - відповідач, покупець) укладено договір № 15/05/19 купівлі-продажу (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1 якого продавець в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов'язується прийняти та оплатити "товар" (насіння сільськогосподарських культур), в кількості, асортименті, у термін і за цінами, зазначеними у додатку (додатках) та або видаткових накладних до даного договору.

Асортимент, кількість та одиниця виміру, умови оплати товару та його вартість узгоджуються сторонами у відповідних додатках (специфікаціях), які є невід'ємною частиною даного договору, якщо інше не передбачено умовами цього договору (п. 1.2 Договору).

Згідно з пунктами 5.1, 5.3 Договору ціна товару зазначається у додатках до даного договору. Загальна вартість товару по даному договору складається з вартості товару, зазначеного в додатку до даного договору.

Відповідно до п. 5.2 Договору поставка товару за даним договором здійснюється лише за умови отримання продавцем 24% попередньої оплати за товар. Повна сплата за товар буде здійснена до 10.06.2015.

За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за дійсним договором сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства України (п. 9.1 Договору).

Згідно з п. 10.1 Договору, договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2015, а в частині фінансових розрахунків - до повного виконання сторонами умов дійсного договору.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору він поставив відповідачу товар: насіння соняшника TOSC CO Mas_8 1C S1 D150 MAICYT на загальну суму 80 000,00 грн., що підтверджується підписаними сторонами без будь-яких заперечень та зауважень зі сторони відповідача видатковими накладними № 82 від 02.10.2015 на суму 22 000,00 грн., №67 від 20.06.2016 на суму 34 800,00 грн., № 68 від 20.06.2016 на суму 23 200,00 грн.

Оплата була проведена відповідачем частково у розмірі 14 000,00 грн., внаслідок чого у нього виникла прострочена заборгованість перед позивачем у розмірі 66 000,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору, 27.12.2016 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № б/н від 27.12.2016, з вимогою про сплату суми основного боргу та штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язань за договором № 15/05/19 купівлі-продажу від 19.05.2015. Зазначена претензія була отримана відповідачем 31.12.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак залишена відповідачем без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися з позовом до суду.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором в частині своєчасного та повного розрахунку за поставлений товар, позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України були нараховані інфляційні втрати у розмірі 8021,60 грн. та 3% річних у розмірі 1 847,83 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у розмірі 66 000,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 8021,60 грн. та 3% річних у розмірі 1 847,83 грн., а всього 75 869,43 грн.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 Цивільного кодексу України).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Положеннями ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови Договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 66 000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки:

- Дослідивши надані позивачем до господарського суду документи у розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором.

- Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов Договору, господарському суду надано не було.

- Відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки здійснив часткову оплату за отриманий товар у сумі 14 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 17 від 01.10.2015 (а.с. 14).

- Факт прийняття товару без будь-яких зауважень та претензій також посвідчується підписом довіреної особи відповідача на видаткових накладних № 82 від 02.10.2015 на суму 22 000,00 грн., № 67 від 20.06.2016 на суму 34 800,00 грн., № 68 від 20.06.2016 на суму 23200,00 грн. (а.с. 11-13).

- Підписані відповідачем видаткові накладні є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідають вимогам, зокрема статті 9 зазначеного Закону, Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, тому є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України. Обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Тобто, обов'язок покупця оплатити товар з урахуванням статті 692 ЦК України виникає з моменту його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі № 925/1332/13.

Враховуючи умови Розділу 5 Договору, строк оплати товару за видатковими накладними № 82 від 02.10.2015 на суму 22 000,00 грн., № 67 від 20.06.2016 на суму 34800,00 грн., № 68 від 20.06.2016 на суму 23 200,00 грн. є таким, що настав.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі вищевказаної норми закону позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 8 021,60 грн. (за видатковою накладною № 82 від 02.10.2015 за період жовтень 2015 року - березень 2017 року - 1 472,71 грн., за видатковими накладними № 67 від 20.06.2016 та № 68 від 20.06.2016 за період липень 2016 року - березень 2017 року - 6 548,89 грн.).

Розрахунок інфляційних втрат судом перевірений та визнаний таким, що зроблений вірно, тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також позивачем були нараховані 3% річних у розмірі 1 847,83 грн. (за видатковою накладною № 82 від 02.10.2015 за період з 02.10.2015 по 25.04.2017 - 374,79 грн., за видатковими накладними № 67 від 20.06.2016 та № 68 від 20.06.2016 за період з 20.06.2016 по 25.04.2017 - 1 473,04 грн.).

Розрахунок 3% річних судом також перевірений та визнаний таким, що зроблений вірно, тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

За приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014 по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 48-49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Фермерського господарства "ВРОЖАЙНЕ-ОІ" (53172, Дніпропетровська область, Софіївський район, с. Вакулове, вул. 40-річчя Перемоги, буд. 23, код ЄДРПОУ 39548321) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОБАЗА ПЛЮС" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, проспект Гімназичний, буд. 44, код ЄДРПОУ 38993082) суму заборгованості за поставлений товар у розмірі 66 000,00 грн. (шістдесят шість тисяч грн. 00 коп.), інфляційні втрати у розмірі 8 021,60 грн. (вісім тисяч двадцять одна грн. 60 коп.), 3% річних у розмірі 1 847,83 грн. (одна тисяча вісімсот сорок сім грн. 83 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 600,00 грн. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 13.07.2017

Суддя ОСОБА_2