Рішення

від 12.07.2017 по справі 921/377/17-г/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 липня 2017 рокуСправа № 921/377/17-г/14 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В. розглянув справу

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Комбікормтрейд" с. Мишковичі, Тернопільський район, Тернопільська область, 47732

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тернопільський комбікормовий завод" с. Мишковичі, Тернопільський район, Тернопільська область, 47732

про cтягнення 473 500 грн. боргу.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2, довіреність №3 від 11.07.2017 року

відповідача: не з'явився.

Суть справи:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Комбікормтрейд" звернулось до Господарського суду Тернопільської області із позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тернопільський комбікормовий завод" про стягнення 473 500 грн. боргу.

Ухвалою від 20.06.2017р. суд визнав подані матеріали достатніми для прийняття позовної заяви і, як наслідок, порушив провадження по справі та розгляд останньої призначив на 12.07.2017р.

В обґрунтування заявлених вимог, що підтримані у судовому засіданні повноважним представником, позивач посилається на неналежне виконання його контрагентом умов договору купівлі-продажу №06.07/16-01 від 06.07.2016 р., в частині своєчасної та повної оплати товару, зважаючи на що у відповідача виникла заборгованість, сума якої заявлена до стягнення у судовому порядку.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, витребуваного відзиву на позов, не подав, хоча про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, в порядку ст.ст.64, 87 ГПК України та п.3.9.1 постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Так, повідомлення про вручення поштового відправлення, яким направлялась ухвала про порушення по справі відповідачу за місцем його знаходження надійшло на адресу господарського суду з відміткою "вручено" 23.06.2017 р. та підписом повноважного представника.

Як наслідок, даний спір вирішується судом за правилами, що викладені у ст.75 ГПК України.

Учаснику спору у процесі розгляду справи належні йому права та обов'язки, передбачені ст.ст.20,22,81-1 ГПК України, роз'яснено.

За відсутності відповідного клопотання, в порядку ст.81-1 ГПК України, технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представника позивача, судом встановлено наступне.

Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Із даною правовою нормою кореспондуються і положення статті 174 ГК України, за якою господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Як слідує із матеріалів справи, 06 липня 2016 року між ТОВ "Комбікормтрейд" (Продавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тернопільський комбікормовий завод" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №06.07/16-01, відповідно до п.1.1 якого Продавець в порядку та на умовах даного Договору зобов'язується за оплату передати у власність Покупця "сою тостовану експандовану повножирову ".

Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно оплатити його в порядку та на умовах, передбачених даним Договором (п.1.2 ).

У розділі 2 правочину сторони визначили, що: загальна вартість товару за даним Договором становить суму всіх накладних по вартості та підтверджується ними; розрахунки між сторонами здійснюються у національній грошовій одиниці України (гривні), шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунком, вказаний Продавцем; днем оплати вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунку Покупця на користь Постачальника; Покупець зобов'язується провести розрахунок шляхом попередньої оплати 100% вартості кожної конкретної партії товару на підставі виставленого рахунку-фактури.

Умовами правочину обумовлено, а саме п.3.2, що право власності на товар переходить до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної на отримання товару.

У п.6.1 правочину контрагентами погоджено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016 року включно та в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань чи до його розірвання у випадках та в порядку, передбачених цим Договором або чинним законодавством України.

Як вказує позивач, товариством у повному обсязі виконано свої договірні зобов'язання та передано відповідачу товар на загальну суму 534 500 грн., що підтверджується видатковою накладною №7 від 09.12.2016 р. на суму 279 000 грн. та видатковою накладною №8 від 14.12.2016 р. на суму 255 500 грн.

Вищезазначені первинні документи бухгалтерського обліку підписані представниками сторін без зауважень та заперечень та скріплені їх печатками. Як наслідок, суд вважає належним чином підтвердженим факт надання послуг відповідачу на загальну суму 534 500 грн.

Проте, як вказує позивач, відповідачем 22.12.2016 р., 05.01.2017 р. та 13.04.2017 р. частково оплачено поставлений товар на загальну суму 61 000 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Водночас, ТОВ "Тернопільський комбікормовий завод" свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати за поставлений товар належним чином не виконав, допустивши при цьому заборгованість в сумі 473 500 грн., яка засвідчується , поряд з іншим, підписаним обома сторонами без застережень Актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.07.2016 р. - 11.07.2017 р.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 ЦК України.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору купівлі - продажу, згідно якого, в силу ст. 655 ЦК України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Контрагенти спірного договору обумовили що розрахунки між ними будуть проводитись шляхом 100 відсоткової попередньої оплати.

За законодавством, а саме ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу, що регламентує зустрічне виконання зобов'язання. В свою чергу, при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно.

Таким чином, ТОВ "Тернопільський комбікормовий завод" відповідні платежі на користь свого контрагента мав сплатити 09.12.2016 р. в сумі 279 000 грн. та 14.12.2016 р. - 255 500 грн.

Згідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

В розумінні ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті поставленого позивачем товару в добровільному порядку, доказів протилежного відповідачем не подано, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення із відповідача 473 500 грн. заборгованості за поставлений товар, є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

У відповідності до ст.ст. 44,49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 2, 4, 12, 20, 22, 32-34, 43, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тернопільський комбікормовий завод" (с. Мишковичі, Тернопільський район, Тернопільська область, 47732, ід. код 37624997) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Комбікормтрейд" (с. Мишковичі, Тернопільський район, Тернопільська область, 47732, ід. код 37781567) - 473 500 (чотириста сімдесят три тисячі п'ятсот) грн. боргу та 7 102 (сім тисяч сто дві) грн. 50 коп. сплачених судових витрат.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено 12.07.2017 р.

Суддя О.В. Руденко