Рішення

від 11.07.2017 по справі 905/1085/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.07.2017р. Справа №905/1085/17

за позовом Виробничо-сервісного підприємства "Полтава-Автокомплект", м.Горішні Плавні

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Морфо Крона", м.Бахмут

про стягнення заборгованості в сумі 438366,36 грн.

Суддя Г.В. Левшина

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2-дир.

від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Виробниче-сервісне підприємство "Полтава-Автокомплект", м.Горішні Плавні, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Морфо Крона", м.Бахмут, про стягнення заборгованості в сумі 438366,36 грн., у тому числі основний борг в сумі 321830,00 грн., пеня в сумі 66536,36 грн. та штраф в сумі 50000,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати орендної плати за договором оренди №1512 від 14.01.2016р., прострочення строку повернення орендованого майна.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.

Згідно позовної заяви та спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Морфо Крона" (ЄДРПОУ 36961258) зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, за якою і здійснювалось направлення поштової кореспонденції судом.

Відповідно до ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам та учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Отже, відповідача було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст.42, 43 Господарського процесуального кодексу України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

За таких обставин, враховуючи достатність зібраних по справі доказів, згідно зі ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За приписом ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором. Згідно із ст.284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

14.01.2016р. між позивачем та ТОВ Автокомплектсервіс (згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 36961258 станом на 11.04.2017р. зареєстровано ТОВ Морфо Крона ) підписано договір оренди автомобілів №1512, відповідно до п.п.1.1-1.2 якого позивач (орендодавець) передає, а відповідач (орендар) приймає в платне користування в технічному справному стані майно - надалі предмет оренди або техніка, для виконання послуг з перевезення гірської маси.

Відповідно до п.3.2.1 договору після підписання даного договору орендодавець зобов'язаний надати орендареві предмет оренди згідно акту прийому-передачі в технічно справному стані, разом з необхідною документацією.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2016р. (п.6.1, 6.3 договору).

Як встановлено, за актами приймання-передачі №№1, 2 від 26.02.2016р. до договору оренди від 14.01.2016р. №1512, майно - самоскиди марки БілаАЗ-548 та БілаАЗ-7522 були передані ТОВ Автокомплектсервіс .

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п.2.1 договору №1512 від 14.01.2016р. орендна плата за один самоскид БілаАЗ становить 50000 грн. у тому числі ПДВ 20%. Загальна вартість оренди за місяць складається із загальної суми сплати за орендовані автосамоскиди (п.2.2 договору).

Підставою для оплати орендодавцеві послуг з оренди є акт про надання послуг, який підписується сторонами не пізніше 3 (трьох) робочих днів після закінчення звітного місяця. Розрахунки провадяться на підставі рахунків, податкових накладних, актів шляхом перерахування коштів на його поточний рахунок.(п.2.3 договору).

Згідно з п.2.4 договору оплата послуг з оренди провадиться орендарем протягом 40 календарних днів після підписання акту про надання послуг у перші два місяці оренди, починаючи з третього місяця оренди - протягом 30 календарних дня, шляхом перерахування орендної плати Орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця.

Додатковою угодою №1 від 01.03.2016р. внесено зміни до договору оренди автомобілів №1512 від 14.01.2016р. та викладено п.2.1 в наступній редакції: "Орендна плата за 1 (один) самоскид Біла АЗ-548 (госп.№7, номер шасі 47160, Акт №1) -50000 грн. на місяць, у т.ч. ПДВ 20%. Орендна плата за 1 (один) самоскид БілаАЗ-7522 (госп.№1, номер шасі 12414, Акт №2) становить 39990,00 грн., на місяць у тому числі ПДВ 20%.".

01.09.2016р. сторонами підписано додаткову угоду №2 до договору оренди, згідно якої у зв'язку з тим, що орендар припиняє діяльність з перевезення гірської маси достроково повертає орендодавцю орендоване майно. Орендар здійснює повернення орендованого транспорту до місця зберігання техніки (м.Горішні Плавні Полтавської області, вул.Будівельників, 3-а) за власний рахунок. Орендодавець компенсує витрати орендаря по перевезенню двох самоскидів на підставі актів виконаних робіт на суму не більше 60000,00 грн. Компенсація витрат по перевезенню самоскидів, буде виконана за рахунок оплати за орендну плату. Повернення самоскидів орендар зобов'язується здійснити в строк до 17.09.2016р. У випадку порушення строку повернення самоскидів до орендаря можуть бути застосовані наступні санкції: штраф 2000,00 грн. за кожний день прострочення повернення і до дати фактичного повернення самоскидів. Орендна плата за серпень 2016р. за самоскиди становить 60000,00 грн. Орендодавець припиняє нарахування орендної плати за техніку, починаючи з 01.09.2016р.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами підписані акти про надання послуг №463 від 29.08.2016р., №423 від 29.07.2016р., №368 від 30.06.2016р., №286 від 23.05.2016р., №238 від 29.04.2016р., №191 від 15.04.2016р. з оренди автомобілів БілАЗ-548 та БілАЗ-7522.

На виконання умов договору позивачем виставлені рахунки №463 від 29.08.2016р., №423 від 29.07.2016р., №369 від 30.06.2016р., №286 від 23.05.2016р., №238 від 29.04.2016р., №399 від 20.07.2016р. для оплати наданих послуг.

При цьому, згідно наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку суми основного боргу загальна сума наданих послуг за вказаними вище рахунками становить 392473,80 грн., з яких було сплачено відповідачем 10643,80 грн. в якості орендної плати та вираховано позивачем 60000,00 грн. компенсацію витрат відповідача за перевезення самоскидів.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 321830,00 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як встановлено, позивачем на підставі п.2 додаткової угоди №2 від 01.09.2016р. до договору №1512 від 14.01.2016р. нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача штраф в сумі 50000 грн. за порушення строку повернення самоскидів.

Розрахунок суми штрафу є аріфметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Крім цього, згідно з п.5.3 договору №1512 від 14.01.2016р. у випадку порушення орендарем строків внесення орендної плати згідно п.2.4 договору, останній сплачує орендодавцеві пеню в розмірі 0,1% за кожен день прострочення, нарахованих на суму заборгованості, але не більше максимального розміру пені, установленого чинним законодавством.

За таких обставин, позивачем на підставі п.5.3 договору №1512 від 14.01.2016р. також нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 66536,36 грн.

Як встановлено, розрахунок пені є арифметично не вірним, оскільки позивачем невірно визначено кількість днів прострочення оплати за надані послуги у березні. Так, з урахуванням встановлених договором умов оплати, після підписання акту наданих послуг від 15.04.2016р., відповідач повинен був сплати вартість оренди до 24.05.2016р. Як встановлено, 05.09.2017р. відповідач сплатив грошові кошти в сумі 10643,80 грн. за надані послуги з оренди автомобілів за березень місяць, про що свідчить платіжне доручення №485 від 05.09.2016р. Оскільки, згідно з п.1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , день фактичної оплати заборгованості не включається в період часу, за який стягується пеня, періодом прострочення є 25.05.2016р. -04.09.2016р. (102 дні).

Крім цього, договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» . Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Одночасно, відповідно до ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , який регулює правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлені обмеження щодо розміру пені, яка може застосовуватись за згодою сторін.

Як встановлено судом, розрахунок суми пені проведений позивачем виходячи зі ставки 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ в розрахунковому періоді.

За таких обставин, з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у сумі 58392,45 грн., виходячи з проведеного судом перерахунку суми пені із обмеженням її розміру подвійною обліковою ставкою Національного банку України.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 58392,45 грн.

Відповідач заперечень по суті позовних вимог не надав.

За таких обставин, враховуючи, що позов доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, проте, в частині вимог про стягнення пені в сумі 8143,91 грн. є неправомірним, виходячи з того, що відповідач заперечень проти позову не надав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 421222,45 грн., у тому числі основний борг в сумі 321830,00 грн., пеня в сумі 58392,45 грн. та штраф в сумі 50000,00 грн.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-3, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Виробничо-сервісного підприємства "Полтава-Автокомплект", м.Горішні Плавні до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Морфо Крона", м.Бахмут про стягнення заборгованості в сумі 438366,36 грн., у тому числі основний борг в сумі 321830,00 грн., пеня в сумі 66536,36 грн. та штраф в сумі 50000,00 грн., задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Морфо Крона" (84511 Донецька область, м.Бахмут, вул.Ювілейна, буд.69, ЄДРПОУ 36961258) на користь Виробничо-сервісного підприємства "Полтава-Автокомплект" (39800 Полтавська обл., м.Горішні Плавні, вул.Будівельників, 3-А, ЄДРПОУ 24833615) основний борг в сумі 321830 грн. 00 коп., пеню в сумі 58392 грн. 45 коп. та штраф в сумі 50000 грн. 00 коп., всього заборгованість в сумі 421222 грн. 45 коп., судовий збір в сумі 6318 грн. 40 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 11.07.2017р. оголошено повний текст рішення.

Суддя Г.В. Левшина