Рішення
від 11.07.2017 по справі 910/9944/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2017Справа №910/9944/17

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по

Хмельницькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Українська консалтингово-

консультаційна компанія

про стягнення 282.797,66 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Палієнко В.О., довіреність № 2056 від 27.01.2017

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Українська консалтингово-консультаційна компанія 282.797,66 грн., з яких: 248.119,57 грн. основного боргу, 15.254,13 грн. пені, 19.423,96 грн. штрафу внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 1679 від 27.03.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2017 порушено провадження у справі № 910/9944/17 та призначено її до розгляду на 11.07.2017.

Позивач в судовому засіданні 11.07.2017 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 11.07.2017 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 22.06.2017 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, з огляду на наступне

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01042, м. Київ, вул. Академіка Філатова, 10-А, офіс 3/29, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 15.06.2017 є місцезнаходженням відповідача.

Проте, конверт разом з ухвалою від 22.06.2017 (номер відправлення 0103041968960) було повернуто до суду поштовим відділенням зв'язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 з позначкою вибула .

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 11.07.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Закону України Про оренду державного та комунального майна , об'єктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) (п. 1 ст. 4 Закону), орендодавцями є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо нерухомого майна, що є державною власністю (ст. 5 Закону).

27.03.2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Хмельницькій області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Українська консалтингово-консультаційна компанія (орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 1679 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене (нерухоме) майно - частину приміщень торгового комплексу, загальною площею 3468,0 кв. м., що розміщене за адресою: вул. Есенська, 2 у м. Старокостянтинів на першому та другому поверхах будівлі, що перебуває на балансі Концерну Військторгсервіс (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно висновком про вартість на 30.09.2014 і становить 6.728.398,00 грн.

Згідно з п. 1.2. договору майно передається в оренду з метою розміщення складських приміщень площею 228,1 кв. м.; торгових об'єктів з продажу продовольчих товарів без товарів підакцизної групи площею 1909,7 кв. м.; кафе, яке не здійснює продаж товарів підакцизної групи площею 571,03 кв. м.; кафе, яке здійснює продаж товарів підакцизної групи площею 142,57 кв. м., офісні приміщення площею 73,2 кв. м.; торгові об'єкти з продажу непродовольчих товарів та товарів підакцизної групи площею 543,4 кв. м.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України, наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

У п. 2.1. договору визначено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта прийому-передавання майна.

Згідно акту приймання-передавання орендованого майна від 27.03.2015, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 3468,0 кв. м., що розміщене за адресою: м. Старокостянтинів, вул. Есенська, 2.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 10.1. договору сторонами встановлено, що договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 27.03.2015 до 26.02.2018 включно.

Додатковим договором від 24.07.2015 сторони дійшли згоди достроково припинити дію договору з 24.07.2015 та необхідність повернення майна за актом приймання-передачі балансоутримувачу.

22.01.2016 між орендодавцем, орендарем та балансоутримувачем складено акт про встановлення факту, згідно якого у зв'язку з припиненням дії договору сторони засвідчили факт повернення орендарем майна 27.07.2015.

Спір виник у зв'язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди за березень - липень 2015 року, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 248.119,57 грн. Також за несвоєчасне виконання зобов'язань нараховані пеня в сумі 15.254,13 грн. та штраф в сумі 19.423,96 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договір оренди є одним з видів зобов'язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов'язального права та майнового найму.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов'язків наймача (орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно - правовими актами (ст. 2, ст. 3 Закону України 2Про оренду державного та комунального майна ).

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна встановлено обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з п. 3.1. договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами та доповненнями) і становить за базовий місяць оренди - лютий 2015 року - 68.875,20 грн.

Відповідно до п. 3.2. договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3. договору).

Згідно п. 3.6. договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним у співвідношенні 70% та 30% відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Під час розгляду спору у господарському суді відповідачем не спростовано факт несплати 70% орендної плати на користь державного бюджету в сумі 248.119,57 грн., відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за нерухоме майно у сумі 248.119,57 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Умовами пункту 3.7. договору передбачено, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п. 3.9. договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, визнав його обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 15.254,13 грн.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати.

Оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення пункту 3.9. договору не суперечить нормам законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу на суму неоплаченої у встановлений термін вартості продукції, і є правовим наслідком прострочення оплати продукції з вини відповідача, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення штрафу є обґрунтованою.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу в сумі 19.423,96 грн., суд встановив, що він є вірним, а тому позовні вимоги в цій частині також визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав.

Таким чином, позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Судовий збір за розгляд даної позовної заяви, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Українська консалтингово-консультаційна компанія (01042, м. Київ, вул. Академіка Філатова, 10-А, офіс 3/29, код 39079738) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області для зарахування до Державного бюджету України (29013, м. Хмельницький, вул. Соборна, 75, код ЄДРПОУ 02898152; одержувач - Старокостянтинівське УДКСУ, ОКРО 37822967, р/р 31119093700007, МФО 815013, КЕКД банк одержувача ГУДКСУ у Хмельницькій області) 248.119 (двісті сорок вісім тисяч сто дев'ятнадцять) грн. 57 коп. основного боргу, 15.254 (п'ятнадцять тисяч двісті п'ятдесят чотири) грн. 13 коп. пені, 19.423 (дев'ятнадцять тисяч чотириста двадцять три) грн. 96 коп. штрафу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Українська консалтингово-консультаційна компанія (01042, м. Київ, вул. Академіка Філатова, 10-А, офіс 3/29, код 39079738) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області (29013, м. Хмельницький, вул. Соборна, 75, код ЄДРПОУ 02898152; банк одержувача Держказначейська служба України, МФО 820172, р/р 35210097016420) 4.241 (чотири тисячі двісті сорок одна) грн. 97 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 13.07.2017.

СуддяВ.В. Сівакова

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення11.07.2017
Оприлюднено13.07.2017
Номер документу67709442
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/9944/17

Ухвала від 27.04.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Сівакова В.В.

Ухвала від 13.04.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Сівакова В.В.

Ухвала від 24.09.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Сівакова В.В.

Ухвала від 09.09.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Сівакова В.В.

Ухвала від 20.08.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Смирнова Ю.М.

Ухвала від 10.08.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Смирнова Ю.М.

Рішення від 11.07.2017

Господарське

Господарський суд міста Києва

Сівакова В.В.

Ухвала від 22.06.2017

Господарське

Господарський суд міста Києва

Сівакова В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні