Рішення

від 06.07.2017 по справі 398/3481/15-ц

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/3481/15-ц

провадження №: 2/398/46/17

РІШЕННЯ

Іменем України

"06" липня 2017 р.

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

судді - Нероди Л.М.,

за участі секретаря - Безкоровайної А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Житло-Устрій , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Олександрійський міськрайонний центр зайнятості про визнання дати, формулювання та причини звільнення неправильним, стягнення грошової компенсації збитків та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року позивач звернувся до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Житло-Устрій , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Олександрійський міськрайонний центр зайнятості про визнання дати, формулювання та причини звільнення неправильним, стягнення грошової компенсації збитків та моральної шкоди.

Позивач у своїй позовній заяві посилалася на те, що 05.05.2014 року, згідно наказу №4-к від 05.05.2014 року вона прийнята на роботу на посаду головного бухгалтера у товариство з обмеженою відповідальністю Житло-устрій та 10 лютого 2015 року на підставі наказу №87-к від 10.02.2015 року звільнена з підприємства за п. 1 ст. 36 КЗпП України, за згодою сторін. У день звільнення позивачу була видана трудова книжка та 31.03.2015 року позивач звернулася до Олександрійського міськрайонного центру зайнятості з заявою про постановлення її на облік як безробіттю. Про що було зроблено відповідний запис у трудовій книжці. 18 червня 2015 року позивач дізналася від працівників Олександрійського міськрайонного центру зайнятості про те, що у первинних документах, що збереглися на підприємстві дата звільнення - 10.03.2015 року за п. 4 ст. 40 КЗпП України (прогул). Позивачу додатково повідомили, що дані матеріали були передані до Прокуратури міста Олександрії Кіровоградської області. Позивач вказує, що за таких дій відповідача вона понесла збитки, так як їй припинили виплату допомоги за червень, липень 2015 року. Позивач стверджує, що відповідач надав неправдиву та недостовірну інформацію Олександрійському міськрайонному центру зайнятості, тому просить визнати неправильним дату, формулювання та причину ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), звільнення з товариства з обмеженою відповідальністю Житло-Устрій (ідентифікаційний код юридичної особи 39142778), зазначені в інформації, поданій до Олександрійського міськрайонного центру зайнятості, та зазначити наступні - 10 лютого 2015 року, за згодою сторін згідно ч. 1 ст. 36 КЗпП України (наказ №87 від 10.02.2015 року); стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Житло-Устрій (ідентифікаційний код юридичної особи 39142778) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) 4 200 грн. 00 коп. компенсації заподіяних поданням до Олександрійського міськрайонного центру зайнятості збитків; стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Житло-Устрій (ідентифікаційний код юридичної особи 39142778) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) 5 000 грн. 00 коп. у якості матеріальної компенсації завданої порушенням законодавства про працю моральної шкоди; судові витрати по сплаті судового збору справи покласти на відповідача.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали повністю та просили задоволити.

Відповідач та його представник заперечували щодо задоволення позовних вимог, так як відомості, що були подані товариством з обмеженою відповідальністю Житло-Устрій до Олександрійського міськрайонного центру зайнятості відповідають дійсності. Також зазначив, що неодноразово надсилалися листи позивачу з метою отримання пояснень про відсутність на робочому місці тривалий час, але відповідей не отримували, тому 10 березня 2015 року видано наказ №90-к, де вказано, що звільнити ОСОБА_1, бухгалтера ТОВ Житло-Устрій у зв'язку з прогулами з 10 березня 2015 року (п. 4 ст. 40 КЗпП України). Директор товариства з обмеженою відповідальністю Житло-Устрій стверджує, що ОСОБА_1 забрала самовільно трудову книжку, сфабрикувала наказ №87 від 10.02.2015 року про звільнення та підробила підпис директора.

Представник третьої особи у судовому засіданні вказав, що 30 травня 2016 року ОСОБА_1 сплатила Олександрійському міськрайонному центру зайнятості 3 035 грн. 82 коп. та заборгованості немає.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

05 травня 2014 року ОСОБА_1 призначена на посаду головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю Житло-Устрій з 05 травня 2014 року, відповідно наказу №4-к від 05.05.2014 року.

Згідно наказу №6-к від 06.05.2014 року, призначено відповідального за ведення, зберігання, облік та видачу трудових книжок головного бухгалтера - ОСОБА_1

06 лютого 2015 року ОСОБА_1 звернулася до директора товариства з обмеженою відповідальністю Житло-Устрій з доповідною запискою, де зазначила, що 06.02.2015 року, о 08 годині 00 хвилин вона у її робочому кабінету виявила відсутність документів: книгу обліку доходів та витрат; касову книгу підприємства; книгу обліку ПКО і ВКО; журнал реєстрації довіреностей; журнал реєстрації подорожніх листів; звіти до Пенсійного фонду за 2014 рік; квартальні звіти за 2014 року; звіти до податкової; відомості про отримання заробітної плати за 2014-2015 роки; договори з підрядниками.

Судом встановлено, що 09 лютого 2015 року складено АКТ про те, що ОСОБА_1 прийшла на роботу о 08 годині 20 хвилин та вимагала віддати їй ноутбук, який належить її батькам, але його не повертали доки інформація не буде перенесена на інший комп'ютер. Також було запропоновано ОСОБА_1, щоб вона повернула усі трудові книжки, які зберігалися у сейфі останньої. ОСОБА_1 повернула всі трудові книжки, але свою не дала.

Відповідно складених актів про відсутність ОСОБА_1 на роботі, зокрема, 10 лютого 2015 року, 11 лютого 2015 року, 12 лютого 2015 року, остання була відсутня на роботі без поважних причин протягом робочого часу.

Матеріали справи містять оригінал наказу №90-к від 10.03.2015 року, яким звільнено ОСОБА_1, бухгалтера ТОВ Житло-Устрій у зв'язку з прогулами з 10 березня 2015 року (п. 4 ст. 40 КЗпП України).

Трудова книжка серії АО №553030, дата заповнення 05.05.2014 року, яка належить ОСОБА_1 містить запис №2 від 10.02.2015 року про звільнення останньої з роботи за згодою сторін згідно ст. 36 п. 1 КЗпП України. Наказ №87 від 10.02.2015 року.

Стаття 48 КЗпП України вказує, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

У даному конкретному випадку матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці 10, 11 та 12 лютого 2015 року без поважних причин та спростовує факт видачі наказу №87-к від 10.02.2015 року про звільнення з посади головного бухгалтера ОСОБА_1 за згодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Суд критично ставиться до запису №2 від 10.02.2015 року про звільнення з роботи за згодою сторін згідно ст. 36 п. 1 КЗпП України внесений до трудової книжки серії АО №553030, так як підпис розташований на другій сторінці у розділі Відомості про прийом на роботу, переведення на іншу роботу і звільнення (із зазначенням причин і посилання на статтю, пункт закону) навпроти рукописного тексту Директор ОСОБА_2З. , виконаний вірогідно ОСОБА_1 від імені ОСОБА_2, згідно висновку судової почеркознавчої експертизи №503 від 21.01.2016 року.

Експертом не вирішувалося питання: Чи виконаний підпис в наказі №87-к про звільнення ОСОБА_1 від 10.02.2015 року ОСОБА_2, чи іншою особою? , так як клопотання у частині надання оригіналу документу, а саме наказу №87 від 10.02.2015 року не задоволено, відповідно дослідницької частини висновку судової почеркознавчої експертизи №503 від 21.01.2016 року.

Дана експертиза проведена за клопотанням відповідача та її вартість складає 2 250 грн. 24 коп.

П. 4 ст. 40 КЗпП України вказує, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно п. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є угода сторін.

Отже, при звільненні працівника з підстав, передбачених п. 4 ст. 40 КЗпП України, організація повинна навести конкретні факти допущеного працівником прогулу, що у судовому засіданні доведено відповідачем та суду були надані АКТи про відсутність ОСОБА_1 на робочому місті без поважних причин місці 10, 11 та 12 лютого 2015 року.

Оскільки обставинам, які стали підставою для звільнення - прогул, у наказі дана правильна юридична кваліфікація - звільнення згідно з п. 4 ст. 40 КЗпП України, за прогули, підстав для зміни формулювання причин звільнення суд не вбачає.

З огляду на викладене, правові підстави для задоволення позовних вимог про зміну формулювання та причину звільнення відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогули відсутні.

31.03.2015 року ОСОБА_1, з метою отримання державної допомоги по безробіттю, звернулася до Олександрійського міськрайонного центру зайнятості, але з червня 2015 року їй припинено дану виплату.

Відповідно Наказу №150625 Р1 від 25.06.2015 року, який видано директором Олександрійського міськрайонного центру зайнятості, вжито заходів по поверненню державної допомоги у сумі 3 035 грн. 82 коп. виплачених безробітній ОСОБА_1, у зв'язку з поданням недостовірних відомостей до Олександрійського міськрайонного центру зайнятості.

Згідно довідки №03-08/1677/03 від 06.07.2017 року, яка видана Олександрійським міськрайонним центром зайнятості, ОСОБА_1 повернула кошти в центр 30 травня 2016 року у розмірі 3 035 грн. 82 коп.

Позивач у позовній заяві вказує, що зазнала моральної шкоди, яку можливо їй відшкодувати шляхом виплати 5 000 грн. 00 коп.

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди.

Відповідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експерта.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, ч. 1 ст. 58 ЦПК України.

Аналізуючи вищезазначені норми ЦПК України, суд прийшов до висновку, що позивач не надав належних та допустимих доказів щодо моральних страждань, які були наслідком вчинення дій відповідача, тому відшкодування моральної шкоди не передбачає жодна з норм чинного в Україні Законодавства.

Натомість відповідач довів безпідставність позовних вимог, а тому вони є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. ст. 36, 40 КЗпП України, ст. 10, 11, 60, 88, 130, 209, 212, 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 920 (дев'ятсот двадцять) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Житло-устрій витрати пов'язані з проведенням експертизи у розмірі 2 250 (дві тисячі двісті п'ятдесят) грн. 24 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, особи, які не були присутні під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: Л.М. НЕРОДА