Ухвала

від 05.07.2017 по справі 367/3020/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УХВАЛА

іменем україни

5 липня 2017 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

головуючого Хопти С.Ф.,

суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І.,

Закропивного О.В., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Київоблгаз про усунення перешкод у здійсненні права власності та зобов'язання вчинити дії; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа - публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації Київоблгаз , про зобов'язання вчинити дії

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 1 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 11 жовтня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 25 січня 2014 року вона уклала з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу частини земельної ділянки площею 0,0794 га, яка дорівнює 0,0206 га, розташованої по АДРЕСА_1. У 2014 році по периметру вказаної земельної ділянки нею встановлено капітальну огорожу. 27 березня 2015 року нею отримано попередження Ірпінської філії публічного акціонерного товариства Київоблгаз (далі - ПАТ Київоблгаз ), в якому вказано, що огорожа встановлена нею на газопроводі без відповідного погодження та у разі не усунення цього порушення газопостачання житлового будинку ОСОБА_4 буде припинено.

Зазначала, що газопровід, на ділянці якого нею встановлено огорожу, прокладений до житлового будинку ОСОБА_4 29 вересня 2014 року, тобто після встановлення огорожі, нею отримано відповідне погодження ПАТ Київоблгаз . Згоду ОСОБА_4 на прокладення газопроводу на належній їй земельній ділянці вона не давала. При встановленні огорожі їй не було відомо про наявність газопроводу, ОСОБА_4 не зверталась до неї з приводу встановлення земельного сервітуту для прокладення газопроводу, під час укладення договору купівлі-продажу вказаної земельної ділянки гарантувала відсутність будь-яких прав третіх осіб щодо цієї землі, будь-яких сервітутів та обмежень у користуванні. В свою чергу, наявність газопроводу істотно обмежує її право власності.

Ураховуючи наведене, позивач просила усунути перешкоди у здійсненні нею права власності шляхом зобов'язання ОСОБА_4 здійснити демонтаж прокладеного до житлового будинку останньої ділянки газопроводу та зобов'язати ПАТ Київоблгаз відключити газопостачання житлового будинку належного на праві власності ОСОБА_4 по ділянці газопроводу, який підлягає демонтажу.

У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з зустрічним позовом, посилаючись на те, що 13 червня 2012 року вона набула у власність земельну ділянку площею 0,0045 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована по АДРЕСА_1 15 серпня 2012 року вона звернулась до ПАТ Київоблгаз з заявою про видачу технічних умов на перепідключення будинку АДРЕСА_1 через проведення з цієї вулиці труби середнього тиску з встановлення ГРП на будинку. 10 вересня 2012 року ПАТ Київоблгаз видало їй технічні умови на перепідключення газопостачання вказаного будинку. Протягом вересня 2012 року ПАТ Київоблгаз на її замовлення виготовило робочий проект Перепідключення системи газопостачання житлового будинку АДРЕСА_1 (Газопровід-ввід середнього тиску. Газопостання зовнішнє). На підставі вказаного проекту у період з 10 грудня 2012 року по 18 січня 2013 року ПАТ Київоблгаз здійснило будівництво газопроводу-вводу середнього тиску через спірну земельну ділянку, про що 30 січня 2013 року складено акт прийняття внутрішньо і зовнішньої мереж систем газопостачання. 25 січня 2014 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з нею 25 січня 2014 року, придбали земельну ділянку площею 0,0794 га за вказаною адресою по 1/2 частці кожний. Протягом січня - серпня 2014 року ОСОБА_3 на земельній ділянці площею 0,0045 га. що належить їй на прав власності та межує з земельною ділянкою площею 0,0794 га, яка належить на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_5, в охоронній 4-метровій зоні газопроводу-вводу середнього тиску спорудила капітальний фундамент для влаштування капітальної огорожі, встановила металеві стовпчики та влаштувала капітальну металеву огорожу. 27 березня 2015 року ПАТ Київоблгаз винесено ОСОБА_3 попередження щодо усунення вказаного порушення, яке останньою не виконано.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_4 просила зобов'язати ОСОБА_3 демонтувати побудований в охоронній зоні без погодження з нею та ПАТ Київоблгаз капітальну металеву огорожу, металеві стовпчики та залізобетонний фундамент капітальної огорожі.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 1 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 11 жовтня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_3 демонтувати побудовану в охоронній зоні газопроводу-вводу середнього тиску по АДРЕСА_1 капітальну металеву огорожу, металеві стовпчики та залізобетонний фундамент капітальної огорожі. В іншій частині зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовити.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності та зобов'язання вчинити певні дії, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачем не надано доказів в обґрунтування свого позову щодо порушень права власності, а підстави для відключення газопостачання житлового будинку належного на праві власності ОСОБА_4 відсутні та віднесені до компетенції ПАТ Київоблгаз .

Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_4 в частині зобов'язання ОСОБА_3 демонтувати побудовану в охоронній зоні газопроводу-вводу середнього тиску по АДРЕСА_1 капітальну металеву огорожу, металеві стовпчики та залізобетонний фундамент капітальної огорожі, суди виходили із того, що побудована ОСОБА_3 огорожа становить небезпеку та обмежує право користування газом.

Проте погодитись із такими висновками судів не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судом установлено, що згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 отримала державний акт на підставі договору дарування земельної ділянки від 13 червня 2012 року для ведення особистого селянського господарства площею 0,0045 га.

Відповідно до договору дарування житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами від 13 червня 2012 року ОСОБА_6 подарувала, а ОСОБА_4 прийняла у дар житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1.

15 серпня 2012 року ОСОБА_4 зверталась до ПАТ Київоблгаз щодо надання технічних умов на газифікацію (реконструкцію) будинку по АДРЕСА_1 та отримала погодження 16 серпня 2012 року.

10 вересня 2012 року ПАТ Київоблгаз надав ОСОБА_4 технічні умови на газопостачання перепідключення житлового будинку АДРЕСА_1

Робочий проект перепідключення системи газопостачання житлового будинку АДРЕСА_1 відповідає нормативним актам з питань охорони праці та промислової безпеки і може бути рекомендований до реалізації.

Відповідно до акта прийняття внутрішньої і зовнішньої мереж систем газопостачання від 18 січня 2013 року встановлено, що генеральним підрядником філією Газ-техніка ПАТ Київоблгаз пред'явлено до приймання закінчений будівництвом газопровід житлового будинку АДРЕСА_1

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25 січня 2014 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 і ОСОБА_8, ОСОБА_4 продала,

а ОСОБА_7 та ОСОБА_5 купили в рівних частках по 1/2 частці кожному земельну ділянку площею 0,0794 га, що розташована по АДРЕСА_1

23 березня 2015 року ПАТ Київоблгаз попередило ОСОБА_7, що без узгодження з Ірпінською дільницею Києво-Святошинської філії встановлено капітальний паркан, що є грубим порушенням Правил безпеки систем газопостачання України, та рекомендовано терміново вирішити питання по усуненню порушення.

Згідно топографо-геодезичних знімань АДРЕСА_1 від 29 вересня 2014 року зазначено газопроводи, які нанесено згідно проектної документації та погоджено з ПАТ Київоблгаз .

16 лютого 2015 року КП Ірпінське земельно-кадастрове бюро повідомило, що при проведенні робіт з виносу та відновлення меж земельної ділянки та передачі на зберігання межових знаків земельної ділянки площею 0,0206 га, належної ОСОБА_7, розташованої по АДРЕСА_1 , про що складено акт від 25 грудня 2014 року, встановлено, що межі земельної ділянки площею 0,0206 га належної ОСОБА_7 розташованої по

АДРЕСА_1, збігаються з огорожею та фундаментом огорожі спорудженої ОСОБА_7; огорожа і фундамент огорожі, спорудженої ОСОБА_7, не виходять за межі земельної ділянки площею 0,0206 га, належної ОСОБА_7, розташованої по АДРЕСА_1 .

Відповідно до акта виносу та відновлення меж земельної ділянки ОСОБА_7 та передачі на зберігання межових знаків від 31 липня 2014 року, порушень при встановленні меж не виявлено.

Відповідно до відповіді ПАТ Київолбгаз від 9 жовтня 2015 року, 30 січня 2013 року відповідно до акта прийняття внутрішньої і зовнішньої мереж систем газопостачання житлового будинку АДРЕСА_1 прийнято в експлуатацію газопровід - ввід середнього тиску з охоронною зоною завширшки 2,0 м з обох боків від осі газопроводу. При виїзді 27 березня 2015 року представників комісії Ірпінської дільниці виявлено порушення, без узгодження з Ірпінською дільницею в межах охоронної зони газопроводу збудовано капітальний паркан.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_9 є власником 1/2 частини земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності і громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно зі ст. ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном і ці права він здійснює на свій розсуд.

Відповідно до ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, відшкодування заподіяних збитків.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до п. 4.3.15 Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 1 жовтня 1997 року № 254, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 15 травня 1998 року, уздовж траси підземного газопроводу повинні бути виділені смуги завширшки 2 м з обох боків від осі газопроводу, в межах яких не допускаються складання матеріалів і обладнання, садіння дерев, влаштування стоянок автотранспорту, гаражів, кіосків та інших споруд.

Згідно з пунктом 4.3.19 Правил безпеки систем газопостачання України підземні газопроводи (з металевих та поліетиленових труб), які експлуатуються, повинні підлягати технічному обстеженню, в тому числі і комплексному приладовому обстеженню (КПО), за допомогою приладів із спеціально розробленою інструкцією. За необхідності провадиться також шурфування.

Установлено, що 25 січня 2014 року між сторонами був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно з яким ОСОБА_9 набула у власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 , на якій надалі побудувала паркан в межах газопроводу.

Пунктом в ч. 1 ст. 99 ЗК України (в редакції чинній на нас укладення договору купівлі-продажу від 25 січня 2014 року) передбачено, що власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення земельного сервітуту на право прокладення та експлуатації трубопроводів, інших лінійних комунікацій.

Відповідно до ст. 100 ЗК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Вирішуючи спір, суди на вказані вимоги закону уваги не звернули та не врахували, що договір купівлі-продажу від 25 січня 2014 року, укладений між сторонами, не містить умову про право ОСОБА_4 після продажу земельної ділянки продовжувати експлуатацію газопроводу, також між сторонами не було укладено окремий договір про земельний сервітут.

Суди попередніх інстанцій належним чином не з'ясували обставини справи, зокрема, чи існувала між сторонами домовленість про право ОСОБА_4 після продажу земельної ділянки продовжувати експлуатацію газопроводу.

Крім того, суди не врахували, що ст. 99 ЗК України (в редакції чинній на час розгляду справи) викладено в новій редакції та виключено з переліку різновидів прав земельного сервітуту право прокладення та експлуатації трубопроводів, інших лінійних комунікацій.

Частиною 2 ст. 73 ЗК України передбачено, що уздовж наземних, надземних і підземних трубопроводів встановлюються охоронні зони.

Разом із тим, договір купівлі-продажу, укладений сторонами 25 січня 2014 року, не містить посилання на встановлення обмежень відповідно до ч. 2 ст. 73 ЗК України.

У порушення наведених норм права та вимог ст. ст. 212-214, 315 ЦПК України суди на зазначене уваги не звернули, належним чином не перевірили, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення сторін, якими доказами вони підтверджуються; не встановили усіх фактичних обставин справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи, унаслідок чого дійшли передчасного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_9 та часткового задоволення зустрічного позову.

Отже, неповно з'ясувавши дійсні обставини справи, не давши належної оцінки доказам, суди допустили порушення норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування оскаржених судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 1 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 11 жовтня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий С.Ф. Хопта

Судді: Б.І. Гулько

В.І. Журавель

О.В. Закропивний

С.П.Штелик