Ухвала

від 11.07.2017 по справі 157/1037/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 157/1037/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Гордійчук В.М. Провадження № 22-ц/773/899/17 Категорія: 59 Доповідач: Данилюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді Данилюк В. А.,

суддів Грушицького А. І., Шевчук Л. Я.,

з участю:

секретаря Черняк О. В.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 акціонерного товариства Камінь-Каширська ПМК-70 до ОСОБА_5, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Ковельська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області, про визнання дій посадової особи протиправними та визнання правочину недійсним, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_4 акціонерного товариства Камінь-Каширська ПМК-70 на рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 10 травня 2017 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач 26 жовтня 2016 року звернувся в суду з даним позовом в якому зазначає, що 28 березня 2008 року Камінь-Каширська міжрайонна державна податкова інспекція Волинської області прийняла податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій до ОСОБА_6 Камінь-Каширська ПМК-70 в розмірі 8615680 грн. Дане рішення мотивоване тим, що головний інженер ОСОБА_6 Камінь-Каширська ПМК-70 ОСОБА_5 протягом 2006-2007 років, отримуючи готівку від представників кооперативів с. Олика Ківерцівського району, кооперативу с. Туличів Турійського району, кооперативу с. Ворокомле Камінь-Каширського району, кооперативу с. Кругель Ковельського району, кооперативу с. Підбороччя Камінь-Каширського району Волинської області видавав їм примітивні особисті розписки, які власноручно оформляв, підписував та завіряв печаткою підприємства, посадовою особою якого він являється, для придбання матеріалів на газифікацію згідно договорів. Отримані кошти не здавав в касу товариства, внаслідок чого не сплачувався податок . Позивач вважає дії ОСОБА_5 незаконними, оскільки печатка йому видавалася відповідно до наказів від 05.05.2006року № 21 та 04.04.2007 року № 12 для укладання договорів на проведення будівельно-монтажних робіт по газифікації сіл. При отриманні суми, що перевищує у 20 і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, вимагається укладання письмового договору та видача видаткового ордеру. Товариство не доручало ОСОБА_5 отримувати готівкові кошти від представників вуличних кооперативів. Не уповноважувало воно також ОСОБА_5 посвідчувати свій підпис на розписках печаткою організації, він не отримував доручень від товариства на отримання готівкових коштів та не укладав договорів на отримання готівки, а використовував печатку незаконно, без відома керівника. У зв'язку з наведеним, посилаючись на окремі норми законодавства, уточнивши позовні вимоги, позивач просить поновити строк звернення до суду з позовом про визнання правочину (розписки від 05.09.2007 р.) недійсним та визнати дії головного інженера ОСОБА_6 Камінь-Каширська ПМК-70 ОСОБА_5, щодо завірення його підпису та підпису ОСОБА_7 на розписці від 05 вересня 2007 року печаткою товариства ОСОБА_6 Камінь-Каширська ПМК-70 , неправомірними, і визнати цей правочин (розписку) недійсним через відсутність повноважень у посадової особи - головного інженера ОСОБА_6 Камінь-Каширська ПМК-70 на його укладення, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 10 травня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 акціонерного товариства Камінь-Каширська ПМК-70 до ОСОБА_5, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Ковельська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області, про визнання дій посадової особи протиправними та визнання правочину недійсним, відмовлено за безпідставністю .

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач ОСОБА_6 Камінь-Каширська ПМК-70 подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В судовому засіданні представники позивач ОСОБА_1, ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу з підстав в ній наведених та просили її задовольнити.

Представник третьої особи ОСОБА_3 апеляційну скаргу позивача не визнала та просила її відхилити.

Інші особи в судове засідання не з'явились.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, а також доводи апеляційної скарги, пояснення сторін та їх представників, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу позивача слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є безпідставними.

Так, з наявних у матеріалах справи та досліджених у судовому засіданні письмових доказів, судом першої інстанції встановлено, що в березні 2008 року Камінь-Каширською міжрайонною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій (фінансових) до ОСОБА_6 (ВАТ) Камінь-Каширська ПМК-70 на суму 8615680 грн. Питання оскарження даного повідомлення-рішення про застосування цих санкцій розглядалося неодноразово адміністративними судами, до юрисдикції яких відноситься вирішення даних спорів.

Поряд із згаданими штрафними санкціями на ОСОБА_6 Камінь-Каширська ПМК-70 податковими органами накладено 100000 грн. штрафу за неоприбуткування 20000 грн. готівкових коштів, отриманих за роботи по будівництву вуличних газопроводів, саме цю суму штрафних санкцій на даний час оспорює позивач.

З оглянутих судом відмовних матеріалів слідчого відділу Податкової міліції ДПА Волинської області та прокуратури Камінь-Каширськогорайону Волинської облатсі за 2008 рік убачається, що ОСОБА_6 (ВАТ) Камінь-Каширська ПМК-70 виконувало роботи по будівництву вуличних газопроводів в смт. Олика Ківерцівського району, с. Туличів Турійського р-ну, с. Ворокомле Камінь-Каширського р-ну, с. Кругель Ковельського р-ну, с. Підбороччя Камінь-Каширськкого р-ну Волинської області. Відповідач ОСОБА_5, який працював на посаді головного інженера ОСОБА_6 (ВАТ) Камінь-Каширська ПМК-70 , займався організацією і здійсненням цих робіт. Для придбання матеріалів та на виконання робіт по облаштуванню газопроводів, а також на оплату робіт представники кооперативів передавали ОСОБА_5 готівкові кошти під розписки, на окремих з яких останній ставив печатку підприємства ОСОБА_6 (ВАТ) Камінь-Каширська ПМК-70 . На одній розписці, яку позивач просить визнати нікчемним правочином, не зазначено, від кого отримано та куди внесено кошти.

Постановою старшого слідчого ОВС СВ ПМ ДПА у Волинській області ОСОБА_8 від 05 серпня 2008 року в порушенні кримінальної справи відносно головного інженера ОСОБА_5, який є відповідачем у справі, відмовлено.

Згідно із ст. ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. ст. 10 , 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Статтею 16 ЦК України встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що суд, встановивши фактичні обставини справи, для вирішення спору повинен застосувати правову норму, яка регулює виниклі правовідносини.

Відповідно до абзацу третього частини першої статті 937 ЦК України та частини першої статті 1047 ЦК України розписка як доказ в цивільному праві застосовується лише при укладанні договорів зберігання та позики.

На підставі викладеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що покликання представників позивача на те, що в даному випадку був нікчемний правочин, не ґрунтується на законі, оскільки не доведено, що у даному випадку мав місце правочин, не встановлено, між ким мав місце правочин і з якою метою, і кому саме під які зобов'язання були передбачені зазначені в розписці кошти.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу . Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин.

Також суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що дії відповідача, внаслідок яких він незаконно використовуючи печатку товариства засвідчив свій підпис, суд не може визнати протиправними, оскільки ОСОБА_5 діяв як посадова особа товариства. Щодо визнання недійсним відтиску печатки на згаданій розписці, то представники позивача не довели, хто саме і коли її там ставив.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, вони були предметом розгляду в суді першої інстанції та їм дана правильна правова оцінка. Зазначені доводи не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст. 309 ЦПК України, як підстави для скасування рішення.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_4 акціонерного товариства Камінь-Каширська ПМК-70 відхилити.

Рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 10 травня 2017 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді