Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/781/1399/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Доповідач Авраменко Т. М.
УХВАЛА
Іменем України
12.07.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючої судді Авраменко Т.М.
суддів: Суровицької Л.В., Чельник О.І.
секретар Бодопрост М.М.
за участю представника відповідача
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства Журавлі на рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 22 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Селянського (фермерського) господарства Журавлі , третя особа Онуфріївська районна державна адміністрація про визнання недійсним договору оренди землі .
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів,
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до Селянського (фермерського) господарства Журавлі (далі - СФГ), третя особа Онуфріївська районна державна адміністрація про визнання недійсним договору оренди землі.
Зазначала, що після смерті матері, ОСОБА_3, яка померла 16 листопада 2012 року, залишилось спадкове майно в тому числі і земельна ділянка кадастровий номер 3524683600:02:000:0005, площею 3,33 га, розташована на території Куцеволівської сільської ради Онуфріївського району. Вона є спадкоємцем за заповітом від 22 лютого 1999 року. За життя ОСОБА_3 уклала з СФГ Журавлі договір оренди земельної ділянки, строк оренди їй невідомо. У грудні 2015 року представник відповідача надав їй новий договір оренди від 22 січня 2015 року, строком на 15 років, який нібито підписаний нею. Вона цей договір оренди земельної ділянки не підписувала. Вона звернулась до відповідача з проханням звільнити належну їй земельну ділянку, на що отримала відмову. На письмове прохання звільнити належну їй земельну ділянку відповіді не отримала.
Просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 22 січня 2015 року, укладений між нею та відповідачем, скасувати державну реєстрацію права оренди відповідачем земельної ділянки та зобов'язати відповідача повернути їй у користування земельну ділянку, стягнути з відповідача судові витрати.
В ході судового розгляду позовні вимоги уточнила, просила позовну вимогу щодо скасування державної реєстрації залишити без розгляду.
Ухвалою суду від 22 травня 2017 року позовну заяву в частині скасування державної реєстрації права оренди відповідачем земельної ділянки залишено без розгляду.
Рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 22 травня 2017 року позов задоволено. Суд дійшов висновку, що договір оренди від 22 січня 2015 року є недійсним, оскільки позивачем не підписувався, що підтверджується висновком почеркознавчої експертизи.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що суд не взяв до уваги надані відповідачем докази виконання сторонами своїх договірних зобов'язань, а саме отримання позивачкою орендної плати з 2008 року по 2016 рік. Позивач в суді визнала, що орендну плату отримувала в повному обсязі, в відомостях про її отримання підписи ставили її діти. Оскільки позивач визнала, що оформленням договору оренди та доданих до нього документів займалась вона особисто, здійснила державну реєстрацію цього договору та оплатила всі витрати по його реєстрації, тому не могла не знати, що договір підписаний іншою особою. Суд не встановив, а хто ж саме підписав договір за позивача.
В засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги. Позивач та її представник про час та місце розгляду справи повідомлені під розписку (а.с.228,230), в засідання апеляційного суду не прибули
В письмовому запереченні на апеляційну скаргу позивач просить відхилити апеляційну скаргу, оскільки рішення суду є законним та справедливим, та розглянути справу за її відсутності (а.с.238-240).
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, оскільки ухвалене судом першої інстанції рішення є законним і обґрунтованим, вимоги матеріального і процесуального права при розгляді справи додержано, а доводи апеляційної скарги не є істотними (стаття 308 ЦПК).
Відповідно до ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Договір оренди земельної ділянки укладається в письмовій формі (ст.14 Закону України Про оренду землі ).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст.638 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦК України). Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, в тому числі встановлених ч.3 ст.203 ЦК України.
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, позивач на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом є власником земельної ділянки площею 3,33 га, розташованої на території Куцоволівської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області (а.с.26-27).
22 січня 2015 року підписано договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 15 років, який зареєстровано у встановленому законом порядку 11 листопада 2015 року (а.с.16,17-23).
Висновком № 29-17 судово-почеркознавчої експертизи від 30 березня 2017 року, яка проведена Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз, встановлено, що підпис від імені ОСОБА_2 в графі орендодавець в оригіналі договору оренди від 22 січня 2015 року виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою (а.с.115-117).
Висновок експерта оцінено судом за правилами, встановленими ст.212 ЦПК України. Підпис позивача в оригіналі оспорюваного договору оренди, був предметом дослідження експертизи. Як порівняльний матеріал, експертом досліджено вільні (оригінали договорів, заповіт, заяви, декларація про доходи), та експериментальні (на 10 аркушах) зразки її підпису та почерку.
При дослідженні підписів позивача експертом встановлені розбіжні ознаки, які є стійкі, суттєві, виходять за межі варіаційності підписного почерку позивача, у своїй сукупності диференціюють почерки, що дало підставу зробити категоричний висновок про те, що досліджуваний підпис в договорі виконано не ОСОБА_2, а іншою особою.
Апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності проведення експертизи, а також неправильності висновку судово-почеркознавчої експертизи.
Враховуючи те, що договір оренди власник земельної ділянки особисто не підписував, повноваження на це іншій особі не надавав, що свідчить про відсутність волі орендодавця на його укладення, суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку про визнання його недійсним.
Доводи апеляційної скарги такого висновку суду не спростовують.
Спірний договір оренди за формою і змістом відповідає вимогам закону, є зареєстрованим у встановленому законом порядку, але експертизою підтверджено, що власник земельної ділянки його не підписував. Підписання договору особою, яка не має на це повноважень та відсутність волевиявлення власника, є підставою для визнання договору недійсним (ст.ст. 203,215 ЦПК України).
Доводи відповідача, що позивач отримуючи орендну плату, усвідомлював перебування земельної ділянки в оренді у відповідача, що свідчить про наявність волі орендодавця на укладення договору оренди, не ґрунтуються на нормах матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, оскільки виключне право на підписання договору належить власнику землі або уповноваженій ним в установленому законом порядку особі, а підписання договору іншою, не уповноваженою власником землі особою свідчить про порушення законних прав орендодавця під час укладення та підписання договору оренди.
У п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз'яснено, що виконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.
За таких обставин отримання орендної плати за оскаржуваним правочином, не витребовування земельної ділянки правового значення для вирішення спору про визнання договору недійсним не має.
Крім того, ознайомившись із оспорюваним договором в кінці 2015 року та встановивши, що цей договір нею не підписаний, позивач 09 лютого 2016 року направила письмову вимогу про повернення земельної ділянки, яка вручена відповідачу під розписку 10 лютого 2016 року (а.с.239-240).
Також безпідставними є доводи відповідача про схвалення правочину орендодавцем, оскільки особа, яка підписала замість нього договір не встановлена, відомості, що позивач надала в установленному законом порядку іншій особі повноваження на підписання договору оренди, в справі відсутні.
Статтею 241 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Отже, вказана стаття презюмує наявність у представника певного обсягу повноважень, належним чином та у встановленому порядку наданих йому особою, яку він представляє, а також встановлює випадки й умови набуття чинності правочином, вчиненим від імені довірителя його представником, коли останній перевищив обсяг наданих йому повноважень. За таких обставин ця норма ЦК України не може бути застосована до правовідносин, коли правочин укладений від імені особи іншою особою, яка взагалі не була уповноважена на таке представництво і не мала жодних повноважень діяти від імені свого довірителя, а отже, не могла їх і перевищити.
Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 25 травня 2016 року у справі №6-2612 цс15.
Рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону. В межах доводів апеляційної скарги підстав для його скасування або зміни не встановлено.
Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1 ч.1 ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства Журавлі відхилити, а рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 22 травня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуюча суддя Т.М.Авраменко
Судді: Л.В.Суровицька
ОСОБА_4
Суд | Апеляційний суд Кіровоградської області |
Дата ухвалення рішення | 12.07.2017 |
Оприлюднено | 15.07.2017 |
Номер документу | 67739587 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Апеляційний суд Кіровоградської області
Авраменко Т. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні