Рішення

від 11.07.2017 по справі 910/8637/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2017Справа № 910/8637/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс-Експрес"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аю Груп"

про стягнення 9 674,40 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Литовка Г.Ю. (представник за довіреністю від 02.12.2016р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Імекс-Експрес" (надалі також - позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аю Груп" (надалі також - відповідач) суми заборгованості за Договором доручення № 34-06 про надання послуг з декларування та митного оформлення товарів від 21.06.2013р. в розмірі 9 674,40 грн., з яких 7 925,00 грн. сума основного боргу, 1 414,60 грн. інфляційні втрати та 334,80 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договором не виконав та не здійснив оплату за надані позивачем послуги, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, явку свого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 27.06.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2017р. розгляд справи відкладено до 11.07.2017р.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 11 липня 2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.06.2013р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено Договір доручення № 34-06 про надання послуг з декларування та митного оформлення товарів (надалі - Договір), відповідно до умов якого замовник доручав, а виконавець зобов'язувався за обумовлену плату і в обумовлений термін надавати послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів (товар - за договором) замовника, що переміщуються через митний кордон України, та їх оформленню у будь-якому митному органі України за вибором виконавця, а також надавати інші, пов'язані із зовнішньоекономічною діяльністю замовника, послуги.

Дії, пов'язані з декларуванням і митним оформленням товару замовника, виконавець зобов'язувався здійснювати самостійно, від імені, за рахунок і за дорученням замовника в порядку, передбаченому цим Договором та чинним законодавством України (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 3.1. Договору термін виконання робіт виконавцем залежить від обсягу необхідних робіт, графіку роботи митниці, технології митного оформлення, але не повинно перевищувати 2-х робочих днів з дати виконання замовником вимог щодо надання необхідних для митного оформлення документів та доставки Товару, що підлягає митному оформленню, у місце митного оформлення, вказане виконавцем, за винятком випадків здійснення додаткових видів контролю зі сторони митних органів, таких як оформлення у відділах номенклатури, митної вартості, митній лабораторії або верифікація сертифікатів походження та обов'язковий перерахунок товару тощо.

В п. 5.3. Договору сторони домовились, що на підтвердження факту надання послуг з цим Договором виконавець направляє замовнику акт наданих послуг, який підписується замовником протягом трьох календарних днів з моменту його надання. Замовник зобов'язаний у цей строк направити виконавцю підписаний Акт наданих послуг або мотивовану відмову від його підписання. Акт здачі - прийому наданих послуг вважається підписаним замовником, а послуги вважаються наданими належним чином, якщо замовник протягом трьох календарних днів з дня отримання акту наданих послуг не надав виконавцю мотивовану відмову від підписання Акту наданих послуг в письмовому вигляді.

На виконання умов Договору, позивачем було здійснено митне оформлення товару відповідача згідно ВМД № 100250002/2015/060348 від 28.10.2015р. та згідно ВМД №100250002/2015/062002 від 23.12.2015р., на підтвердження чого позивачем додано до матеріалів справи відповідні електронні декларації за формою МД-2.

На підтвердження факту надання послуг з цим Договором позивачем складено відповідні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 291003 від 29.10.2015р. на суму 2 700,00 грн. та № 231204 від 23.12.2015р. на суму 5 225,00 грн.

Як зазначає позивач та вказане підтверджується матеріалами справи, останній звернувся до відповідача з листом-вимогою вих. № 39/31032017 від 31.03.2017р. (докази направлення у справі), в якій з огляду на надані послуги з митного оформлення товарів 28.10.2015р. та 23.12.2015р. просив перерахувати йому вартість наданих послуг на загальну суму 7 925,00 грн. та направив відповідачу складені ним акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 291003 від 29.10.2015р. на суму 2 700,00 грн. та № 231204 від 23.12.2015р. на суму 5 225,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, вказане поштове відправлення було повернуто позивачеві за закінченням встановленого терміну зберігання.

Як передбачено в п. 5.1. Договору вартість послуг замовника погоджується сторонами усно. Митні платежі та інші витрати, необхідні для митного оформлення товару не включено у вартість послуг замовника та повинні бути оплачені замовником самостійно, або, у разі їх оплати виконавцем, повинні бути додатково відшкодовані виконавцеві.

Відповідно до п. 5.2. Договору повна оплата послуг виконавця проводиться по безготівковому розрахунку не пізніше п'яти банківських днів з моменту митного оформлення товару замовника.

В п. 2.3. Договору відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно сплачувати за послуги виконавця згідно з розділом 5 Договору.

В п. п. 9.1., 9.2. Договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013 року. За умови, що жодна з сторін не заявить про його розірвання або припинення не пізніше ніж за один місяць до вказаного терміну, Договір вважається продовженим на кожний наступний рік на цих же умовах (без підписання додаткової угоди).

За відсутності в матеріалах справи доказів розірвання або припинення договору, з огляду на положення п. 9.2. Договору, суд приходить до висновку про те, що договір був чинним як станом на момент надання послуг позивачем, так і є чинним на час розгляду справи в суді.

Відповідач взяті на себе зобов'язання, зокрема, в частині проведення своєчасних та в повному обсязі розрахунків за надані позивачем послуги виконав неналежним чином, вартість наданих позивачем послуг не оплатив.

З огляду на те, що відповідачем не здійснено оплати вартості наданих послуг у передбачені договором строки, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 180 Господарський кодекс України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить елементи договору послуг та договору доручення.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

У відповідності до ст. 1002 Цивільного кодексу України повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт надання позивачем передбачених договором послуг з митного оформлення товарів 28.10.2015р. та 23.12.2015р. підтверджується наявними у справі належним чином засвідченими копіями електронних декларацій за формою МД-2.

На підтвердження факту надання послуг з цим Договором позивачем складено відповідні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 291003 від 29.10.2015р. на суму 2 700,00 грн. та № 231204 від 23.12.2015р. на суму 5 225,00 грн.

Як вже зазначалось, в п. 5.3. Договору сторони домовились, що на підтвердження факту надання послуг з цим Договором виконавець направляє замовнику акт наданих послуг, який підписується замовником протягом трьох календарних днів з моменту його надання.

При цьому, судом встановлено, що вказані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не підписані відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 291003 від 29.10.2015р. на суму 2 700,00 грн. та № 231204 від 23.12.2015р. на суму 5 225,00 грн. разом з листом-вимогою вих. № 39/31032017 від 31.03.2017р. були направлені на адресу відповідача (копія фіскального чеку № 9991 від 05.04.2017р. та копія повернутого позивачу поштового конверту в матеріалах справи).

При цьому, суд відзначає, що умовами договору не передбачено порядку та строків направлення актів наданих послуг замовнику, а матеріали справи не містять доказів їх підписання відповідно до умов п. 5.3. Договору.

За умовами того ж п. 5.3. Договору замовник зобов'язаний у цей строк (протягом трьох календарних днів з моменту його надання) направити виконавцю підписаний Акт наданих послуг або мотивовану відмову від його підписання. Акт здачі - прийому наданих послуг вважається підписаним замовником, а послуги вважаються наданими належним чином, якщо замовник протягом трьох календарних днів з дня отримання акту наданих послуг не надав виконавцю мотивовану відмову від підписання Акту наданих послуг в письмовому вигляді.

Судом встановлено, що доказів отримання відповідачем вказаних актів наданих послуг матеріали справи не містять.

Разом з тим, відповідно до фіскального чеку № 9991 від 05.04.2017р. який підтверджує факт направлення на адресу відповідача актів наданих послуг за штрихкодовим ідентифікатором поштового відправлення 0209505956431, судом було здійснено перевірку вручення поштового відправлення за допомогою сервісу підприємства поштового зв'язку (http://ukrpost.in.ua/ua/track_ukrposhta) та встановлено, що відправлення за номером 0209505956431 вручене за довіреністю 10.05.2017 об'єктом поштового зв'язку КИЇВ 50 з індексом 04050, тобто вручене позивачеві.

З наявної в матеріалах справи довідки підприємства поштового зв'язку за формою Ф-20 з відбитком календарного штемпелю за 06.05.2017р. вбачається що направлене позивачем поштове відправлення було повернуто останньому та вручене за закінченням встановленого строку зберігання.

За наявними у справі доказами та відповідно до вимог чинного законодавства України датою отримання актів наданих послуг є 06.05.2017р. (дата календарного штемпелю згідно довідки підприємства поштового зв'язку за формою Ф-20), відтак за відсутності мотивованої відмови від підписання Актів наданих послуг в письмовому вигляді та враховуючи п. п. 5.2., 5.3. Договору, послуги вважаються наданими, а строк виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати вартості наданих позивачем послуг за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 291003 від 29.10.2015р. на суму 2 700,00 грн. та № 231204 від 23.12.2015р. на суму 5 225,00 грн. на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 7 925,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати вартості наданих послуг заявлено до стягнення з відповідача 1 414,60 грн. інфляційних втрат за період з 01.01.2016р. до 30.04.2017р. та 334,80 грн. 3 % річних за період з 29.12.2015р. до 25.05.2017р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, датою отримання актів наданих послуг є 06.05.2017р. та враховуючи положення п. 5.2. Договору, прострочення виконання грошового зобов'язання у відповідача виникло з 16.05.2017р. (п'ять банківських днів з урахуванням вихідних та святкових днів).

З урахуванням викладеного, оскільки позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 1 414,60 грн. за період з 01.01.2016р. до 30.04.2017р., тобто до моменту виникнення у відповідача прострочення зобов'язання, вимоги позивача у цій частині задоволенню не підлягають.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3 % річних в межах заявленого періоду (з 16.05.2017р. до 25.05.2017р.) підлягають частковому задоволенню на суму 2,22 грн. за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 291003 від 29.10.2015р. та на суму 4,29 грн. за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 231204 від 23.12.2015р., що разом становить 6,51 грн. В іншій частині вимог позивачу належить відмовити.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/8637/17 підлягають частковому задоволенню та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 7 925,00 грн. суми основного боргу та 6,51 грн. 3% річних.

Судовий збір у розмірі 1 311,75 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аю Груп" (ідентифікаційний код 37859049, адреса: 04210, м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, буд. 37, кв. 13) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс-Експрес" (ідентифікаційний код 36412730, адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12) 7 925,00 грн. (сім тисяч дев'ятсот двадцять п'ять гривень 00 коп.) суми основного боргу, 6,51 грн. (шість гривень 51 коп.) 3% річних та 1 311,75 грн. (одну тисячу триста одинадцять гривень 75 коп.) судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.07.2017р.

Суддя С.М. Морозов