Рішення

від 11.07.2017 по справі 910/8110/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2017Справа № 910/8110/17

За позовом Державного підприємства "Національні інформаційні системи"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нетворк Солюшнс"

про стягнення 57 115,02 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Кузьменко М.А. (представник за довіреністю №199/08.2-06 від 18.01.2017р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Державне підприємство "Національні інформаційні системи" (надалі також - позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нетворк Солюшнс" (надалі також - відповідач) пені за порушення умов Договору № ДГ-000005 про закупівлю послуг за державні кошти від 29.12.2015р. в розмірі 57 115,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у встановлений договором строк відповідачем не виконано взяті на себе зобов'язання щодо передачі результатів обумовлених в договорі послуг позивачеві, внаслідок чого останній нарахував та заявив до стягнення штрафні санкції.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, явку свого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 20.06.2017р.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 20.06.2017р. та 04.07.2017р. розгляд справи відкладався до 04.07.2017р. та 11.07.2017р. відповідно.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 11 липня 2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29 грудня 2015 року між позивачем (Замовник) та відповідачем (Виконавець, Учасник) було укладено договір №ДГ-000005 про закупівлю послуг за державні кошти (надалі - Договір), відповідно до умов якого Учасник зобов'язувався надати Замовнику послуги щодо проектування та розроблення у сфері інформаційних технологій (модифікація Комп'ютерної програми "Контекстно-орієнтована система правової інформації" 62.01.11-00.00"), код ДК 016:2010-62.01.1, а саме: адаптація Комп'ютерної програми "Контекстно-орієнтована система правової інформації" в "Реєстр нормативно-правових актів" (Послуги за договором), а Замовник зобов'язувався прийняти і оплатити надані послуги відповідно до умов Договору та у строки, передбачені Договором (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 3.1. Договору загальна ціна послуг за цим договором у відповідності з Специфікацією послуг (Додаток № 1 до Договору) становить 2 000 000,00 грн., в тому числі ПДВ 333 333,33 грн.

В п. п. 4.1.1., 4.1.2. Договору передбачено, що оплата здійснюється замовником по мірі виконання виконавцем відповідного етапу (підетапу) надання послуг, визначеного у Специфікації послуг протягом 10 банківських днів з моменту підписання Сторонами Актів здачі-приймання послуг за відповідними етапом (підетапом), на підставі виставленого виконавцем рахунку-фактури. Оплата здійснюється замовником шляхом попередньої оплати (авансування) в розмірі 25% від загальної ціни відповідного етапу (підетапу) послуги протягом 10 банківських днів з дати отримання замовником рахунку-фактури, який виставляється виконавцем протягом 5 банківських днів з початку етапу (підетапу). Залік авансового платежу здійснюється за актами здачі-приймання послуг за відповідними етапами (підетапами) в строки згідно з Специфікацією послуг (Додаток №1 до Договору).

Як встановлено судом позивачем сплачено аванс відповідно до вимог п. 4.1.1. - 4.1.2. Договору на 25% по всіх етапах Договору, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №210 від 29.12.2015р. на суму 500 000,00 грн.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що строки надання послуг Виконавцем визначені у Специфікації послуг, що є Додатком №3 до цього Договору.

Специфікацією послуг (Додаток № 1 до Договору) визначено, що надання послуг за Договором поділено на вісім етапів із встановленням кінцевих термінів їх виконання.

Кінцевий строк надання послуг по етапах 5-7 Договору, відповідно до Специфікації послуг (Додаток № 1 до Договору) для етапу 5 Договору - 31.05.2016р., для етапу 6 Договору - 30.06.2016р., а для етапу 7 Договору - 30.07.2016р.

Відповідно до пункту 6.1. Договору виконавець надає послуги, а замовник приймає їх по мірі виконання зобов'язань за етапами (підетапами) Специфікації послуг. Після виконання відповідного етапу (підетапу) надання послуг, визначених у Специфікації послуг, виконавець передає замовнику результати, передбачені Технічними вимогами (Додаток №2) та акт здачі-приймання послуг в двох примірниках, які підписані виконавцем. Результати, передбачені Технічними вимогами (Додаток №2), передаються замовнику в двох примірниках на паперовому носії, окрім програмного забезпечення, яке передається на електронному носієві в порядку, передбаченому в Технічних вимогах (Додаток №2). Експлуатаційна документація передається на паперових носіях у обсязі, передбаченому Технічними вимогами до надання послуг, які наведені в Додатку №2 до цього Договору.

В п. 8.2. Договору сторони домовились, що за порушення виконавцем строків виконання зобов'язань за цим договором з урахуванням положень п. 6.2., він сплачує замовнику пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати пені, від вартості невиконаних зобов'язань або з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, але не більше 10 % від суми такого невиконаного зобов'язання.

Як зазначає позивач, відповідачем не виконано взяті за договором зобов'язання в частині передачі результатів наданих послуг в обумовлені Специфікацією послуг (Додаток № 1 до Договору) строки по етапах 5-7 Договору, у зв'язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 57 115,02 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 180 Господарський кодекс України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором послуг.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Суду не надано, а матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження надання відповідачем обумовлених в договорі послуг та передачі таких послуг позивачу у строки, визначені Специфікацією послуг (Додаток № 1 до Договору) та в порядку, передбаченому п. п. 6.1. - 6.4. розділу VІ Договору.

З урахуванням викладеного, прострочення виконання взятих на себе зобов'язань у відповідача виникло по етапу 5 Договору - з 01.06.2016р., по етапу 6 Договору - з 01.07.2016р., а по етапу 7 Договору - з 31.07.2016р.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як було зазначено вище, в п. 8.2. Договору сторони домовились, що за порушення виконавцем строків виконання зобов'язань за цим договором з урахуванням положень п. 6.2., він сплачує замовнику пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати пені, від вартості невиконаних зобов'язань або з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, але не більше 10 % від суми такого невиконаного зобов'язання.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок пені за заявлений ним період по кожному етапу надання послуг за договором та встановлено, що він відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та умовам Договору та є арифметично вірним у зв'язку з чим, вимоги позивача про стягнення 57 115,02 грн. пені підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/8110/17 підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягнення з відповідача за порушення строків надання послуг на користь позивача підлягає 57 115,02 грн. пені.

Судовий збір в розмірі 1 600,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нетворк Солюшнс" (ідентифікаційний код 38358560, адреса: 04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд. 21) на користь Державного підприємства "Національні інформаційні системи" (ідентифікаційний код 39787008, адреса: 04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 73) 57 115,02 грн. (п'ятдесят сім тисяч сто п'ятнадцять гривень 02 коп.) пені та 1 600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.07.2017р.

Суддя С.М. Морозов