Рішення

від 11.07.2017 по справі 910/8371/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2017Справа № 910/8371/17

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Керрілайн"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансхолдинг"

про стягнення 133 576,98 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Півторак Т.О. (представник за довіреністю №291 від 19.05.2017р.);

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Керрілайн" (надалі також - позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансхолдинг" (надалі також - відповідач) суми заборгованості за Договором № 0601/2017 від 06.01.2017р. в розмірі 133 576,98 грн., з яких 106 556,80 грн. сума основного боргу, 11 401,58 грн. пені та 15 618,60 грн. 50 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перерахувавши відповідачу суму попередньої оплати, останнім не виконано своїх зобов'язань за договором щодо організації заявленого позивачем перевезення, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість, за наявності якої позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача суму пені та 50% річних.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, явку свого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 27.06.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2017р. розгляд справи відкладено до 11.07.2017р.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 11 липня 2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.01.2017 року між позивачем (Клієнт) та відповідачем (Експедитор) було укладено Договір №0601/2017 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Експедитор зобов'язувався за дорученням Клієнта за винагороду і за рахунок Клієнта організувати виконання інформаційно-консультаційних (або транспортно-експедиційних послуг), пов'язаних з перевезеннями вантажів, вказаних Клієнтом по лініях залізниць України, СНД і Західної Європи (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.1.4. Договору Експедитор зобов'язувався організувати заявлене Клієнтом перевезення в строк не пізніше 7 робочих днів з моменту подачі заявки і оплати вартості перевезення.

Згідно з п. 3.1. Договору оплата послуг за цим Договором визначається в гривнях. Вартість послуг вказується в рахунках Експедитора.

За умовами п. 4.1. Договору оплата послуг і інших платежів за Договором здійснюється Клієнтом на умовах 100% попередньої оплати на підставі рахунків Експедитора протягом 2 банківських днів з моменту передачі рахунків Клієнтові (в тому числі шляхом відправлення копій рахунків на електронну адресу вказану в п. 4.5. Договору), якщо інше не обумовлене в додатках до Договору. При цьому, сторони погодили, що обов'язок по виконанню умов даного договору та додатків до нього виникає у Експедитора виключно після отримання оплати (вчасної) від Клієнта згідно абз. 1 п. 4.1. Договору.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що датою виконання послуг наданих Експедитором за цим Договором вважається дата відправлення вагонів відповідно до дати календарного штемпеля на залізничній накладній чи даних перевізника (по послугам пов'язаних з організацією перевезень).

Відповідно до п. 4.5. Договору за результатами кожного перевезення чи наданої послуги, або за певний період, Сторони не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним, складають і підписують Акт виконаних робіт/наданих послуг, в якому фіксується сума провізних платежів, вартість винагороди і у разі потреби додаткові платежі, збори і тому подібне.

У п. 9.1. Договору визначено, що даний Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2017 року, а в частині розрахунків - до повного їх завершення.

В Додатковій угоді № 2 від 13.01.2017р. сторони погодили, що вартість надання послуг Експедитора за 1 вагон (піввагон) з ПДВ вантаж шлак доменний (код 271008) - маршрут Дніпродзержинськ - Миколаїв Дністровський 4 885,52 грн. Перегін вагонів під навантаження Кривий Ріг - Дніпродзержинськ 442,32 грн., - маршрут Запоріжжя Ліве - Миколаїв Дністровський 5 198,72 грн. Перегін вагонів під навантаження Кривий Ріг - Запоріжжя Ліве 692,52 грн.

На підставі заявки вих. № 64 від 13.01.2017р. позивач просив відповідача організувати перевезення вантажу - шлак доменний (код 271008) по території УЗ за наведеними у заявці реквізитами.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору відповідач виставив позивачу рахунок на оплату №5 від 13.01.2017 року на суму 106 556,80 грн., який було оплачено останнім, що підтверджується платіжним дорученням №6021 від 13.01.2017 року.

У зв'язку з невиконанням умов договору на підставі поданої позивачем заявки, останній неодноразово звертався (докази у справі) до відповідача з листами, претензіями щодо повернення суми попередньої оплати вартості перевезення в розмірі 106 556,80 грн., які були залишені без відповіді та задоволення зі сторони відповідача.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач всупереч умовам Договору не здійснив надання експедиторських послуг у передбачені Договором строки, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість, за наявності якої позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача суму пені та 50% річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України, що кореспондується зі ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Як встановлено судом, в заявці вих. № 64 від 13.01.2017р. позивач просив відповідача організувати перевезення вантажу - шлак доменний (код 271008) по території УЗ за наведеними у ній реквізитами.

Позивачем на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату №5 від 13.01.2017 року на суму 106 556,80 грн., було оплачено вартість послуг з організації перевезення, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №6021 від 13.01.2017 року.

Беручи до уваги положення п. 2.1.4. Договору відповідач зобов'язувався організувати заявлене Клієнтом перевезення в строк не пізніше 7 робочих днів з моменту подачі заявки і оплати вартості перевезення.

Відтак, відповідач мав організувати перевезення вантажу позивача за Договором на підставі заявки вих. № 64 від 13.01.2017р. у строк не пізніше 24.01.2017 року.

Однак, як встановлено судом, відповідачем, всупереч умовам Договору в тому числі й станом на час розгляду даної справи в суді, не було організовано виконання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з перевезеннями вантажів, вказаних позивачем.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Суду не надано, а матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення відповідачем грошових коштів, внесених позивачем в якості попередньої оплати вартості послуг в розмірі 106 556,80 грн.

З урахуванням викладеного, оскільки відповідач, в порушення умов договору та вищезазначених норм чинного законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, не здійснив організацію перевезення та не здійснив повернення суми попередньої оплати в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 106 556,80 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем за прострочення організації відповідачем перевезення вантажу нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 11 401,58 грн. пені та 15 618,60 грн. 50 % річних.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що за прострочення організації перевезення на строк понад 3 дні Експедитор на вимогу Клієнта оплачує штрафні санкції - пеню у розмірі 0,1% від суми винагороди Експедитора за кожен день прострочення. Крім того, в разі здійснення Клієнтом передоплати, Експедитор на вимогу Клієнта зобов'язаний сплатити також 50% річних від суми передоплати за неправомірне користування чужими грошима.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок пені та встановлено, що він відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та умовам Договору та є арифметично вірним у зв'язку з чим, вимоги позивача про стягнення 11 401,58 грн. пені за заявлений ним період (30.01.2017р. - 16.05.2017р.) підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 536 Цивільного Кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Проценти, зазначені у статті 536 ЦК України - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами.

Суд звертає увагу, що право на нарахування та отримання процентів за користування коштами у разі їх безпідставного одержання передбачено законом. Проте, вказана стаття не встановлює розміру процентів за користування грошовими коштами відсилаючи кредитора та боржника з метою вирішення цього питання до договору або закону. Крім того, проценти у розумінні зазначених правових норм застосовуються тільки у випадках користування чужими, тобто залученими на певний строк, коштами за відсутності прострочення виконання грошового зобов'язання або при умові про відстрочення чи розстрочення оплати за отриманий товар, виконані роботи чи надані послуги.

Судом перевірено наведений у матеріалах справи розрахунок 50% річних як плати за користування чужими грошовими коштами за заявлений позивачем період (30.01.2017р. - 16.05.2017р.) прострочення виконання відповідачем його договірного зобов'язання та встановлено, що він відповідає нормам цивільного законодавства та умовам Договору, у зв'язку з чим позивача щодо стягнення з відповідача 15 618,60 грн. 50 % річних також підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/8371/17 підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 106 556,80 грн. суми основного боргу, 11 401,58 грн. пені та 15 618,60 грн. 50 % річних.

Судовий збір в розмірі 2 003,66 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансхолдинг" (ідентифікаційний код 40799357, адреса: 03055, м. Київ, провул. Тбіліський, буд. 4/10) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Керрілайн" (ідентифікаційний код 38327642, адреса: 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 26-Б, оф. 24) 106 556,80 грн. (сто шість тисяч п'ятсот п'ятдесят шість гривень 80 коп.) суми основного боргу, 11 401,58 грн. (одинадцять тисяч чотириста одну гривню 58 коп.) пені, 15 618,60 грн. (п'ятнадцять тисяч шістсот вісімнадцять гривень 60 коп.) 50 % річних та 2 003,66 грн. (дві тисячі три гривні 66 коп.) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.07.2017р.

Суддя С.М. Морозов