Рішення

від 06.07.2017 по справі 910/7526/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2017Справа №910/7526/17

За позовомКомунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Неопласт Делюкс" простягнення 35945,83 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Ель Хакім О.М. - представник від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Неопласт Делюкс" 35945,83 грн., з яких: 7012,95 грн. основного боргу за фактично спожиті комунальні послуги, 24761,96 грн. інфляційних втрат, 4170,92 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в період з 17.09.2010 по 10.12.2012 відповідач, як власник нежитлового приміщення загальною площею 46,60 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 113-А, споживав надані йому позивачем комунальні послуги, зокрема, послуги з центрального опалення, холодного та гарячого водопостачання. Оскільки оплата за спожиті комунальні послуги від відповідача не надходила, крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати. Позивач зазначив, що зобов'язання відповідача по сплаті наданих послуг у вищевказаний період виникли на підставі закону, а відсутність договору не звільняє відповідача від обов'язку оплатити фактично спожиті житлово-комунальні послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/7526/17, розгляд справи призначено на 21.06.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2017, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, ненаданням сторонами в повному обсязі витребуваних судом документів, розгляд справи відкладено на 06.07.2017.

Представник позивача в судове засідання 06.07.2017 з'явився, позовні вимоги підтримав.

Відповідач повноважних представників в судові засідання не направив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

За змістом ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 06.06.2008, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г., зареєстрованого в реєстрі за № 1766 (належним чином засвідчена копія знаходиться в матеріалах справи) відповідач придбав нежиле приміщення загальною площею 46,60 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 113 (літера А).

Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" засноване на комунальній власності територіальної громади міста Києва та, відповідно до рішення Київської міської ради від 22.09.2011 № 24/6240 "Про питання діяльності комунальних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва" перейменоване з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради (п.п. 1.1, 1.2 Статуту).

Відповідно до п. 2.2.1 Статуту позивача, основними напрямками діяльності підприємства, зокрема, є забезпечення послугами газопостачання, водопостачання (водовідведення) та централізованого опалення до споживачів по внутрішньо-будинкових мережах на підставі договорів, укладених підприємством з виробниками послуг, а також на підставі договорів, укладених підприємством безпосередньо зі споживачами послуг; здійснення нарахувань та виготовлення рахунків на сплату житлово-комунальних послуг для споживачів (власників, наймачів) жилих та нежилих приміщень; забезпечення збору платежів від споживачів зазначених послуг на користь виробників послуг.

14.11.2003 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської району міста Києва, яке перейменоване на Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району", та Акціонерною енергопостачальною організацією "Київенерго", яка перейменована на Публічне акціонерне товариство "Київенерго", укладено договір № 320016 на постачання теплової енергії у гарячій воді, в додатку № 6 якого вказано, що теплова енергія у гарячій воді постачається, зокрема, до приміщення, загальною площею 46,6 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 113-А та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Неопласт Делюкс".

20.04.2005 між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", яке змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської району міста Києва, яке перейменоване на Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району", укладено договір № 05618/2-10 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

09.07.2014 між Комунальним підприємством "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (позивач, кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Неопласт Делюкс" (відповідач, боржник) було укладено договір №РСТ-224 про реструктуризацію заборгованості, відповідно до умов якого боржник визнає свої зобов'язання перед кредитором, що виникли у зв'язку з несвоєчасним розрахунком за спожиті комунальні послуги за період з 01.09.2010 по 26.06.2014, відповідно до підписаного сторонами акту звірки взаємних розрахунків, а також відповідно до умов договору № 545 та договору № ЯР-221, які станом на 26.06.2014 становлять суму у розмірі 23453,31 грн.

Однак, як зазначає позивач у позовній заяві, за період з 17.09.2010 по 10.12.2012 відповідачем було спожито комунальні послуги на загальну суму 31587,95 грн., здійснено перерахунок за опалення та повернення оплати на загальну суму 24575,00 грн., у зв'язку з чим у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 7012,95 грн.

30.11.2016 позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію від 28.11.2016 про оплату заборгованості у розмірі 7012,95 грн., однак відповідач відповіді на вказану претензію не надав, заборгованість не оплатив.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

За таких обставин зобов'язання відповідача оплатити послуги з гарячого, холодного водопостачання та водовідведення виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, є грошовим зобов'язанням.

Відповідно до ст. 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Суд зазначає, що недійсність договору з надання житлово-комунальних послуг у зв'язку з недодержанням юридичними особами письмової форми законом не встановлена, а тому зобов'язання, що виникли між сторонами, є дійсними і їх виконання повинне здійснюватися у відповідності до норм цивільного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 25.11.2014 у справі № 3-184гс14.

Отже, за період з 17.09.2010 по 12.10.2012 Комунальним підприємством "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" фактично були надані комунальні послуги (опалення, холодне, гаряче водопостачання) Товариству з обмеженою відповідальністю "Неопласт Делюкс" за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 113-А 5 (нежитлове приміщення, загальною площею 46,6 кв.м) на загальну суму 31587,95 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями облікових карток та розшифровками рахунків абонента за спірний період, на підставі чого позивачем виставлялись відповідачу рахунки на оплату (знаходяться в матеріалах справи).

У відповідності до норм статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг та зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Нормами частини 1-3 статті 32 "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

Відповідно до п. 18 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" від 21.07.2005 № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що свій обов'язок з оплати за фактично отримані комунальні послуги (опалення, гаряче та холодне водопостачання) за період з вересня з 17.09.2010 по 12.10.2012 у розмірі 7012,95 грн. відповідач не виконав, що не було спростовано відповідачем у судових засіданнях та відзивах на позовну заяву.

При цьому, у зв'язку з тим, що позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату холодного та гарячого водопостачання, спожитого відповідачем протягом жовтня 2010 року - квітня 2011 року тільки 12.02.2015, суд визначає строк настання обов'язку виконання відповідачем свого зобов'язання по оплаті спожитих комунальних послуг з дати надсилання позивачем претензії про оплату заборгованості, тобто з 30.11.2016 + 3 дні на поштовий обіг + 7 днів від дня пред'явлення вимоги та приходить до висновку про порушення строків виконання зобов'язання відповідачем по оплаті за фактично спожиті комунальні послуги з 10.12.2016.

Отже, враховуючи те, що позовні вимоги позивача про стягнення 7012,95 грн. основного боргу за фактично спожиті комунальні послуги підтверджені належними та допустимими доказами у справі, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 24761,96 грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 4170,92 грн. за період з 25.11.2010 по 01.11.2016.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку про його необґрунтованість, оскільки у позивача відсутні підстави для нарахування інфляційних втрат та 3% річних за період до настання строку оплати згідно надісланої на адресу відповідача претензії на суму 7012,95 грн., тобто до 10.12.2016 (30.11.2016 дата надсилання претензії + 3 дні на поштовий обіг + 7 днів для виконання зобов'язання), а оскільки позивач нараховує інфляційні втрати та 3% річних за період з 25.11.2010 по 01.11.2016 вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, витрати по сплаті судового збору, виходячи із ставок судового збору, встановлених Законом України "Про судовий збір" в редакції, чинній на момент звернення позивача з даним позовом до суду (11.05.2017) становлять 1600,00 грн.

Позивачем, відповідно до вимог ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" подано суду клопотання про повернення зайво сплаченої суми судового збору у розмірі 836,00 грн., яка підлягає судом задоволенню.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Неопласт Делюкс" (01030, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, будинок 10, літера А, офіс 59, ідентифікаційний код 35032680) на користь Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, буд. 10/8, ідентифікаційний код 31731838) суму основного боргу у розмірі 7012 (сім тисяч дванадцять) грн. 95 коп. та судовий збір у розмірі 312 (триста дванадцять) грн. 16 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову - відмовити.

5. Повернути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, буд. 10/8, ідентифікаційний код 31731838) 836 (вісімсот тридцять шість) грн. 00 коп. судового збору, який сплачений згідно платіжного доручення №938 від 27.11.2014.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.07.2017

Суддя Ю.М. Смирнова