Рішення

від 07.07.2017 по справі 910/9890/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2017Справа №910/9890/17

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доТовариства з обмеженою відповідальністю Фінтрейдинг простягнення 60529 грн. 51 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача : не з'явились;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19.06.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінтрейдинг про стягнення 60529 грн. 51 коп., з яких 55249 грн. 53 коп. основного боргу, 3171 грн. 21 коп. пені, 356 грн. 97 коп. 3% річних та 1751 грн. 80 коп. інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору оренди нежитлового приміщення від 01.09.2016 не сплатив позивачу орендну плату за період з лютого по квітень 2017 року, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 39900 грн. 00 коп. (відповідно до розрахунку, долученого до позовної заяви) та не відшкодував позивачу вартість спожитої теплової енергії для потреб опалення за період з грудня 2016 року по березень 2017 року, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 15349 грн. 53 коп. (відповідно до розрахунку, долученого до позовної заяви). Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 3171 грн. 21 коп., 3% річних у розмірі 356 грн. 97 коп. та інфляційні втрати у розмірі 1751 грн. 80 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2017 порушено провадження у справі № 910/9890/17; розгляд справи призначено на 07.07.2017.

05.07.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких позивач зазначив, що за домовленістю сторін, відшкодуванню відповідачем підлягали витрати позивача на опалення.

Крім того, 05.07.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи, призначений у судовому засіданні 07.07.2017, здійснювати за відсутності представника позивача.

Представник позивача у судове засідання 07.07.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103042347152, 05.07.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача

Представник відповідача у судове засідання 07.07.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103042347160.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, беручи до уваги відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи доказами.

У судовому засіданні 07.07.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2016 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінтрейдинг (орендар) укладено Договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується передати орендарю, а орендар прийняти у тимчасове платне користування на строк та на умовах, передбачених даним договором, частину нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Передача приміщення в оренду та повернення приміщення з оренди здійснюється сторонами на підставі акту приймання-передачі.

Відповідно до п. 1.2 Договору оренди нежитлового приміщення від 01.09.2016 загальна площа приміщення, що здається в оренду, становить 122,5 кв.м.

Відповідно до п. 3.1 Договору оренди нежитлового приміщення від 01.09.2016 приміщення повинно бути передане орендодавцем і прийняте орендарем по акту прийому-передачі в термін не пізніше двох робочих днів з моменту набрання чинності цим договором. Акт прийому-передачі підписується повноваженими представниками сторін та скріплюється відбитком печатки та є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 3.4 Договору оренди нежитлового приміщення від 01.09.2016 після закінчення строку дії даного договору або у випадку його дострокового розірвання приміщення повертається орендодавцю протягом 5 робочих днів за відповідним актом прийому-передачі у стані не гіршому ніж на момент його передачі в оренду з урахуванням його нормального (природного) зносу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди (найму).

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Судом встановлено, що 01.09.2016 позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 122,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується актом приймання-передачі приміщення від 01.09.2016, який підписано уповноваженими представниками сторін та скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінтрейдинг (копія долучена позивачем до позовної заяви).

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з п. 5.1 Договору оренди нежитлового приміщення від 01.09.2016 даний договір набирає чинності з 01.09.2016, але за умови його підписання уповноваженими особами сторін та скріплення печатками, та діє до 30.08.2019.

Судом встановлено, що 03.04.2017 відповідач повернув позивачу нежитлове приміщення, загальною площею 122,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яке об'єктом оренди за Договором оренди нежитлового приміщення від 01.09.2016, що підтверджується актом приймання-передачі приміщення від 03.04.2017, який підписано уповноваженими представниками сторін та скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінтрейдинг (копія долучена позивачем до позовної заяви).

При цьому, у позовній заяві позивач зазначив, що 21.03.2017 він отримав від відповідача листа вих. № 58 від 03.03.2017 про дострокове припинення Договору оренди нежитлового приміщення від 01.09.2016 та акт приймання-передачі приміщення від 03.04.2017 (про повернення приміщення з орендного користування), та, не заперечуючи щодо припинення відносин оренди між сторонами, підписав вказаний акт.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у зв'язку з фактичним поверненням орендарем об'єкту оренди та прийняттям такого об'єкту орендодавцем за актом приймання-передачі, сторонами було за взаємною згодою розірвано Договір оренди нежитлового приміщення від 01.09.2016 та, відповідно, орендні правовідносини між сторонами припинились.

Відповідно до п. 4.1 Договору оренди нежитлового приміщення від 01.09.2016 орендна плата нараховується з дня підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення в оренду до дня повернення орендарем приміщення орендодавцю по відповідному акту прийому-передачі.

Таким чином, враховуючи положення п. 4.1 договору оренди, та період фактичного користування відповідачем об'єктом оренди (з 01.09.2016 по 03.04.2017), суд дійшов висновку, що відповідач повинен був сплатити позивачу орендну плату за весь період фактичного користування об'єктом оренди за Договором оренди нежитлового приміщення від 01.09.2016, тобто з 01.09.2016 до 03.04.2017.

Згідно з частиною 2 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 4.1 Договору оренди нежитлового приміщення від 01.09.2016 щомісячна орендна плата здійснюється в національній валюті України та складає 19000 грн. 00 коп. При сплаті орендної плати орендар утримує та перераховує до відповідного бюджету всі передбачені законом податки та збори.

Таким чином, відповідач повинен був сплачувати позивачу оренду плату у місячному розмірі 19000 грн. 00 коп.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначає, що відповідач не сплатив позивачу орендну плату за лютий 2017 року у сумі 19000 грн. 00 коп., за березень 2017 року у сумі 19000 грн. 00 коп. та за квітень 2017 року у сумі 1900 грн. 00 коп., що разом становить 39900 грн. 00 коп.

Як встановлено судом, відповідно до п. 4.1 Договору оренди нежитлового приміщення від 01.09.2016 щомісячний розмір орендної плати становить 19000 грн. 00 коп.

При цьому, відповідно до п. 4.9 Договору оренди нежитлового приміщення від 01.09.2016 орендна плата за неповний місяць оренди сплачується орендарем пропорційно кількості днів у відповідному місяці.

Таким чином, враховуючи, що відповідач користувався об'єктом оренди у лютому 2017 року та у березні 2017 року повні місяці, розмір орендної плати за лютий 2017 року становить 19000 грн. 00 коп., та розмір орендної плати за березень 2017 року становить 19000 грн. 00 коп.

Водночас, з огляду на те, що об'єкт оренди за Договором оренди нежитлового приміщення від 01.09.2016 було повернуто відповідачем позивачу 03.04.2017, суд дійшов висновку, що розмір орендної плати за квітень 2017 року повинен визначатися відповідно до умов п. 4.9 договору оренди (пропорційно кількості днів) та становить 1900 грн. 00 коп. (19000,00 грн. / 30 днів * 3 дні).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 4.2 Договору оренди нежитлового приміщення від 01.09.2016 сплата орендних платежів здійснюється орендарем в гривнях щомісячно до 10 числа поточного місяця , на підставі рахунків, які надає орендодавець не пізніше 5-го числа поточного місяця, що слідує за розрахунковим, шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця.

Суд зазначає, що умова договору оренди про здійснення відповідачем орендної плати на підставі рахунків, наданих позивачем, по суті не містить конкретно визначеного строку здійснення оплати.

Відповідно до ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно зі ст. 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, умова укладеного між сторонами договору щодо обов'язку відповідача здійснити оплату на підставі рахунків, наданих позивачем, не містить вказівку на подію, яка має неминуче настати, конкретну календарну дату, або чітко визначений період у часі.

Так само, виставлення рахунку позивачем не може розглядатись як подія, з якою пов'язано початок перебігу строку виникнення зобов'язання, оскільки подія є об'єктивним явищем, що не залежить від волі учасників правовідносин, тоді як виставлення рахунку є саме дією, яка є вираженням суб'єктивної волі учасників правовідносин.

Крім того, суд зазначає, що рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти та ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України; а отже, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку сплатити за надані послуги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі № 3-3902к09.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був сплатити позивачу орендну плату за лютий 2017 року у розмірі 19000 грн. 00 коп. у строк до 10.02.2017, орендну плату за березень 2017 року у розмірі 19000 грн. 00 коп. у строк до 10.03.2017, орендну плату за квітень 2017 рок у розмірі 1900 грн. 00 коп. у строк до 10.04.2017.

Судом встановлено, що відповідач не сплатив позивачу орендну плату за період з лютого 2017 року по 03.04.2017 у загальному розмірі 39900 грн. 00 коп., що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати орендної плати за лютий 2017 року у сумі 19000 грн. 00 коп., за березень 2017 року у сумі 19000 грн. 00 коп. та за квітень 2017 року у сумі 1900 грн. 00 коп., що разом становить 39900 грн. 00 коп.

При цьому, позивачем 05.07.2017 долучено до матеріалів справи банківську виписку з рахунку позивача, яка містить інформацію про здійснені відповідачем часткові оплати орендної плати за вересень 2016 року - січень 2017 року.

Докази сплати відповідачем орендної плати за період з 01.02.2017 до 03.04.2017 в матеріалах справи відсутні.

Крім того, відповідно до п. 4.4 Договору оренди нежитлового приміщення від 01.09.2016 усі витрати за отримані комунальні послуги компенсуються орендарем орендодавцю на підставі наданих орендодавцем рахунків, підтверджених копіями квитанцій про сплату наданих послуг та копіями рахунків від постачальників комунальних послуг з показниками лічильників за відповідний період. Вищевказані комунальні послуги компенсуються орендодавцю до 25 числа кожного місяця.

У позовній заяві позивач зазначив, що невідшкодованими відповідачем залишились комунальні послуги, спожиті відповідачем за період з грудня 2016 року по березень 2017 року.

У письмових поясненнях, поданих до суду 05.07.2017, позивач зазначив, що за домовленістю між сторонами відповідач повинен був відшкодовувати позивачу вартість спожитих послуг з опалення.

Так, позивачем долучено до матеріалів справи через канцелярію суду 05.07.2017 копію Договору № 4266 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.10.2016, укладеного між позивачем та Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства Полтаватеплоенерго , предметом якого є постачання теплової енергії у вигляді гарячої води на опалення приміщень споживача (позивача) за адресою: АДРЕСА_2.

З Додатку № 1 до вказаного договору вбачається, що постачальником постачається теплова енергія у вигляді гарячої води до нежитлового приміщення, площею 179 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 та до нежитлового приміщення, площею 122,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 (вказане приміщення є об'єктом оренди за Договором оренди нежитлового приміщення від 01.09.2016).

При цьому, позивачем долучено до матеріалів справи копію рахунку на оплату № АВ-12806 від 31.12.2016 на загальну суму 8625 грн. 80 коп. (3657 грн. 85 коп. разом з ПДВ за централізоване опалення, поставлене до об'єкта оренди за Договором оренди нежитлового приміщення від 01.09.2016), виставленого Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства Полтаватеплоенерго , для здійснення позивачем оплати за спожиту теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалення (централізоване опалення) за грудень 2016 року та копію відповідного акту приймання-передачі; копію рахунку на оплату № АВ-1467 від 31.01.2017 на загальну суму 11444 грн. 64 коп. (4810 грн. 56 коп. разом з ПДВ за централізоване опалення, поставлене до об'єкта оренди за Договором оренди нежитлового приміщення від 01.09.2016) виставленого Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства Полтаватеплоенерго , для здійснення позивачем оплати за спожиту теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалення (централізоване опалення) за січень 2017 року та копію відповідного акту приймання-передачі; копію рахунку на оплату № АВ-3092 від 28.02.2017 на загальну суму 9346 грн. 92 коп. (3966 грн. 00 коп. разом з ПДВ за централізоване опалення, поставлене до об'єкта оренди за Договором оренди нежитлового приміщення від 01.09.2016) виставленого Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства Полтаватеплоенерго , для здійснення позивачем оплати за спожиту теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалення (централізоване опалення) за лютий 2017 року та копію відповідного акту приймання-передачі; копію рахунку на оплату № АВ-4715 від 31.03.2017 на загальну суму 6102 грн. 18 коп. (2915 грн. 12 коп. разом з ПДВ за централізоване опалення, поставлене до об'єкта оренди за Договором оренди нежитлового приміщення від 01.09.2016) виставленого Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства Полтаватеплоенерго , для здійснення позивачем оплати за спожиту теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалення (централізоване опалення) за березень 2017 року та копію відповідного акту приймання-передачі.

Крім того, позивачем 05.07.2017 долучено до матеріалів справи копії квитанцій, що підтверджують факт сплати позивачем вартості теплової енергії для потреб опалення (централізоване опалення) у вказаному вище розмірі за період з грудня 2016 року по березень 2017 року.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що за період з грудня 2016 року по березень 2017 року відповідач повинен був відшкодувати позивачу вартість спожитої теплової енергії для потреб опалення у загальному розмірі 15349 грн. 53 коп., а саме: за грудень 2016 року у сумі 3657 грн. 85 коп., за січень 2017 року у сумі 4810 грн. 56 коп., за лютий 2017 року у сумі 3966 грн. 00 коп. ат за березень 2017 року у сумі 2915 грн. 12 коп.

При цьому, відповідно до п. 4.4 Договору оренди нежитлового приміщення від 01.09.2016 вищевказані комунальні послуги компенсуються орендодавцю до 25 числа кожного місяця.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був відшкодовувати вартість спожитої ним теплової енергії для потреб опалення у строк до 25 числа кожного місяця.

Судом встановлено, що відповідач не відшкодував позивачу вартість спожитої теплової енергії для потреб опалення у період з грудня 2016 року по березень 2017 року у загальному розмірі 15349 грн. 53 коп ., що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 15349 грн. 53 коп.

При цьому, позивачем 05.07.2017 долучено до матеріалів справи банківську виписку з рахунку позивача, яка містить інформацію про здійснені відповідачем часткові відшкодування комунальних послуг за жовтень та листопад 2016 року.

Докази здійснення відповідачем відшкодування вартості спожитої теплової енергії за період з грудня 2016 року по березень 2017 року в матеріалах справи відсутні.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Фінтрейдинг за Договором оренди нежитлового приміщення від 01.09.2016 у загальному розмірі 55249 грн. 53 коп. (39900 грн. 00 коп. заборгованість зі сплати орендної плати та 15349 грн. 53 коп. заборгованість з відшкодування вартості спожитої теплової енергії для потреб опалення) підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінтрейдинг суми основного боргу у розмірі 55249 грн. 53 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у загальному розмірі 3171 грн. 21 коп., а саме: 1745 грн. 40 коп. пені за період з 11.02.2017 по 15.06.2017 за прострочення сплати орендної плати за лютий 2017 року; 1337 грн. 28 коп. пені за період з 11.03.2017 по 15.06.2017 за прострочення сплати орендної плати за березень 2017 року; 88 грн. 53 коп. пені за період з 11.04.2017 по 15.06.2017 за прострочення сплати орендної плати за квітень 2017 року.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 9.3 Договору оренди нежитлового приміщення від 01.09.2016 за несплату орендної плати у повному обсязі у визначений термін орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми орендної плати за кожен день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінтрейдинг пені у розмірі 3171 грн. 21 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 356 грн. 97 коп., а саме: 3% річних у розмірі 195 грн. 20 коп. за період з 11.02.2017 по 15.06.2017 за прострочення сплати орендної плати за лютий 2017 року; 3% річних у розмірі 151 грн. 47 коп. за період з 11.03.2017 по 15.06.2017 за прострочення сплати орендної плати за березень 2017 року; 3% річних у розмірі 10 грн. 30 коп. за період з 11.04.2017 по 15.06.2017 за прострочення сплати орендної плати за квітень 2017 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його обгрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінтрейдинг 3% річних у розмірі 356 грн. 97 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у загальному розмірі 1751 грн. 80 коп., а саме: 950 грн. 00 коп. інфляційних втрат за період з лютого по травень 2017 року за прострочення сплати орендної плати за лютий 2017 року; 760 грн. 00 коп. інфляційних втрат за період з березня по травень 2017 року за прострочення сплати орендної плати за березень 2017 року; 41 грн. 80 коп. інфляційних втрат за період з квітня по травень 2017 року за прострочення сплати орендної плати за квітень 2017 року.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінтрейдинг інфляційних втрат у розмірі 1751 грн. 80 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача з огляду на задоволення позову у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінтрейдинг (01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, підземний перехід; ідентифікаційний код: 40162237) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (36011, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) суму основного боргу у розмірі 55249 (п'ятдесят п'ять тисяч двісті сорок дев'ять) грн. 53 коп., пеню у розмірі 3171 (три тисячі сто сімдесят одна) грн. 21 коп., 3% річних у розмірі 356 (триста п'ятдесят шість) грн. 97 коп., інфляційні втрати у розмірі 1751 (одна тисяча сімсот п'ятдесят одна) грн. 80 коп. та судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 14.07.2017

Суддя І.М. Отрош