Рішення

від 11.07.2017 по справі 910/4407/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2017Справа №910/4407/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дилерський центр "Ілліч і Ко" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТ ЛАЙФ" про стягнення 38 415,53 грн.

Суддя О.М. Ярмак За участю представників:

від позивачаКоротка А.В. (представник за довіреністю) від відповідачане з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дилерський центр "Ілліч і Ко" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТ ЛАЙФ" про стягнення 38 415,53 грн. за договором поставки № 16-04 від 18.04.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/4407/17 та призначено розгляд справи на 18.04.2017.

Ухвалами від 18.04.2017 та 23.05.2017 судом відкладався розгляд справи.

22.05.2017 позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог.

13.06.2017 судове засідання не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Ярмак О.М. на лікарняному.

У зв'язку з виходом судді Ярмак О.М. з лікарняного справу, призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.07.2017.

В судове засідання 11.07.2017 відповідач уповноваженого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та інші документи на підтвердження своєї правової позиції не подав, позовні вимоги не спростував.

Оскільки відзив на позов не подано, хоча відповідач повідомлявся про час і дату судового засідання у справі належним чином, про що свідчать конверти повернення судових ухвал, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач підтримав позовні вимоги в редакції заяви про збільшення позовних вимог, за якою просив стягнути з відповідача 36 508,83 грн основного боргу, 3 479,91 грн пені, 379,72 грн 3% річних та 1 495,78 грн інфляційних нарахувань.

Вказана заява приймається судом до розгляду як така, що подана в порядку ст. 22 ГПК Україн, та справи підлягає розгляду по суті з її урахуванням.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.04.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дилерський центр "Ілліч і Ко" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІТ ЛАЙФ" (покупець) укладено договір поставки №16-04 (далі - Договір поставки), за умовами якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти та оплатити товар (п. 1.1 Договору поставки).

Згідно з п. 1.2 Договору поставки, обсяг, найменування, асортимент товару визначається сторонами у Специфікації або видатковій накладній, яка з моменту її підписання є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.4 Договору поставки, датою поставки товару вважається дата виписки видаткової накладної постачальника або виписки декларації перевізника.

Відповідно до п. 4.2 Договору поставки, покупець здійснює оплату за товар у наступному порядку: протягом 14 календарних днів з дати поставки товару. Оплата може здійснюватися однією сумою або частинами.

За твердженнями позивача, ним було виконано умови Договору поставки та поставлено відповідачу товар на загальну суму 38 920,49 грн, який відповідачем не оплачено у повному обсязі, внаслідок чого борг відповідача становить 36 508,83 грн, про стягнення якого і звернувся позивач з даним позовом.

На підтвердження виконання своїх зобов'язань за Договором поставки позивачем подано видаткові накладні: № РН-0000162 від 01.12.2016 на суму 16 370,10 грн, № РН-0000179 від 29.12.2016 на суму 11 351,89 грн, № РН-0000004 від 13.01.2017 на суму 11 198,50 грн.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Дослідивши подані позивачем докази, а саме: видаткові накладні, підписані з обох сторін, акт звірення взаємних розрахунків, судом встановлено факт поставки відповідачу товару на вказану позивачем суму, та, з огляду на відсутність доказів протилежного, наявність у відповідача невиконаних грошових зобов'язань перед позивачем за Договором поставки розміром 36 508,83 грн, строк виконання яких настав, тому позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідач обставини заборгованості перед позивачем не заперечив та не спростував.

У п. 5.3 Договору поставки сторони погодили, що за порушення строків оплати товару, передбачених цим договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати.

У зв'язку з простроченням відповідача, на підставі вказаного положення Договору поставки, позивачем було заявлено до стягнення поряд із сумою основного боргу суму пені розміром 3 479,91 грн., розрахованою за період прострочення оплати за кожною поставкою товару.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок пені, здійснений у період прострочення відповідача за кожною видатковою накладною, суд вважає його арифметично правильним та таким, що співвідноситься з нормами чинного законодавства та умовами Договору поставки, тому вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 3 479,91 грн підлягають задоволенню.

Окрім того, за період прострочення відповідачем виконання своїх договірних зобов'язань позивачем заявлено до стягнення 379,72 грн 3% річних та 1 495,78 грн інфляційних втрат.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги наведені вище приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім процентів річних та втрат від інфляції від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок за період прострочення відповідача, суд приймає його як обґрунтований та вірний, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 379,72 грн 3% річних та 1 495,78 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Відповідачем обставини порушення взятих на себе грошових зобов'язань за договором постачання належними доказами не спростовано, доказів оплати товару або ж контррозрахунку позову не подано, підстав звільнення від відповідальності за прострочення виконання зобов'язань не наведено.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТ ЛАЙФ" (02099, м. Київ, вул. Сормовська, 13, ідентифікаційний код 40177264) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дилерський центр "Ілліч і Ко" (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 11-А, ідентифікаційний код 37219623) 36 508 (тридцять шість тисяч п'ятсот вісім) грн. 83 коп. основного боргу, 3 479 (три тисячі чотириста сімдесят дев'ять) грн. 91 коп. пені, 379 (триста сімдесят дев'ять) грн. 72 коп. 3% річних, 1 495 (одну тисячу чотириста дев'яносто п'ять) грн. 78 коп. інфляційних втрат та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. судового збору.

Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 14.07.2017

Суддя О.М. Ярмак