Рішення

від 06.07.2017 по справі 911/1716/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2017 р.                                         Справа № 911/1716/17

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний центр з розвитку морських терміналів», м.Миколаїв

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Леркас», м.Бровари

про стягнення 16992,00 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний центр з розвитку морських терміналів» (далі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Леркас» (далі – відповідач) про стягнення 16992,00 грн.

Провадження у справі №911/1716/17 порушено відповідно до ухвали суду від 08.06.2017 року та призначено справу до розгляду на 20.06.2017 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 20.06.2017 року без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав.

Позивач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 20.06.2017 року не з'явився та надіслав 19.06.2017 року до суду заяву про розгляд справи без участі його представника. Розгляд справи відкладався до 06.07.2017 року.

В судове засідання 06.07.2017 року сторони не з'явились. Позивач в ході розгляду спору надав витребувані судом документи та подав заяву про розгляд справи за відсутності його представника.

У зв'язку з неявкою без поважних причин відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, судом встановлено наступне.

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 12.04.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіональний центр з розвитку морських терміналів» (позивач, ТОВ «РЦРМТ») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕРКАС» (відповідач, ТОВ «ЛЕРКАС») було укладено Договір купівлі-продажу товару № 230/12 (далі - Договір), згідно з яким ТОВ «ЛЕРКАС» взяло на себе зобов'язання на умовах та в порядку, що визначені Договором, передати ТОВ «РЦРМТ» товар, а ТОВ «РЦРМТ» зобов'язувалось на умовах та порядку, що визначені Договором, оплатити та прийняти товар.

Відповідно до п. 1.2 Договору товаром, що є предметом купівлі-продажу за Договором, є «Битовка будівнича Б800, довжиною - 8,0 м, шириною - 3,0 м, висотою - 2,60 м. Площа - 24 м/кв.».

Згідно з п. 1.6 Договору загальна кількість та вартість товару вказуються у рахунку на оплату від 12.04.2017 року №694/26, відповідно до якого вартість товару складає 32 000 грн.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що позивач, на підставі цього Договору та відповідного рахунку-фактури, перераховує на розрахунковий рахунок відповідача попередню оплату у розмірі 50% від загальної вартості; решта 50% по факту вигрузки на складі позивача у м. Миколаєві.

12.04.2017 року відповідно до умов Договору та на підставі рахунку на оплату від 12.04.2017 року №694/26 позивачем на користь відповідача було перераховано грошові кошти у сумі 16 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 12.04.2017 року № 120.

Вказана сума сплачена позивачем в рахунок оплати за поставку товару, визначеного у п. 1.2 Договору, та складає 50% від загальної вартості товару.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що відповідач передає товар позивачу протягом 3 робочих днів з моменту отримання відповідачем на свій рахунок оплати за відповідну партію товару.

Таким чином, відповідач на підставі досягнутих домовленостей зобов'язаний був поставити товар, визначений у п. 1.2 Договору, та передати його у власність позивача в строк до 16.04.2017 року.

Однак, в порушення умов Договору, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо поставки товару не виконав, обумовлений Договором товар «Битовка будівнича Б800, довжиною - 8,0 м, шириною - 3,0 м, висотою - 2,60 м. Площа - 24 м/кв.» за який позивачем здійснено передплату в розмірі 50% в сумі 16 000 грн. в строк до 16.04.2017 року не поставив.

Враховуючи той факт, що відповідачем зобов'язання щодо поставки товару не були виконані, позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою 19.04.2017 року № 153, яким повідомляв останнього про відмову від отримання товару у зв'язку з порушенням умов Договору та його розірвання з моменту отримання даного листа, а також просив повернути перераховані згідно з рахунком від 12.04.2017 року №694/26 грошові кошти в сумі 16 000 грн. на розрахунковий рахунок позивача.

Однак, відповідні вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення. Таким чином, відповідач, не поставивши товар у встановлені строки, продовжує безпідставно утримувати в себе передплачені позивачем кошти в сумі 16000 грн.

У зв'язку з чим, позивач просить в позові стягнути з відповідача 16000 грн. передплати, на яку товар не поставлено, та на підставі п. 6.2 Договору пеню в розмірі 0,1% від вартості товару за кожний робочий день прострочення виконання зобов'язання.

Згідно наведеного в позові розрахунку, виходячи з вартості товару, яка визначена в рахунку від 12.04.2017 року №694/26 та складає 32 000 грн., сума пені за прострочення поставки у розмірі 0,1% від вартості товару за кожний робочий день прострочення поставки товару складає 992 грн. за 31 робочих днів за період з 16.04.2017 року по 01.06.2017 року.

Відповідач відзив на позов не подав, викладені в позові обставини не заперечив та не спростував, доказів повернення передплачених коштів чи поставки товару суду не надав.

Згідно з ч. 2, ч.3. ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду на норму ч. 2, ч.3. ст. 693 Цивільного кодексу України здійснена позивачем передплата в сумі 16000 грн. підлягає поверненню позивачу, оскільки в порушення умов Договору, відповідач не здійснив поставку товару, в тому числі на передплачену суму у визначені строки.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача в сумі 16000 грн.з повернення передплачених коштів, на які товар не поставлено, що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Відповідно до ст.615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Частиною 3 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Аналогічні положення передбачені ч.2 ст.220 ГК України, яка передбачає, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Враховуючи, що відповідач спірні кошти в сумі 16000 грн. не повернув, товар за Договором у визначені строки та станом на дату розгляду справи, не поставив, розмір заявлених до стягнення коштів відповідає фактичним обставинам справи, факт отримання коштів та їх безпідставного утримання відповідачем належним чином не спростовано, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 16000 грн. є правомірною, обґрунтованою, документально підтвердженою та підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 6.2 Договору встановлено відповідальність постачальника, відповідно до якого останній у разі не виконання своїх обов'язків сплачує 0,1% від вартості товару за кожний робочий день (або повернення коштів на рахунок по письмовій заявці покупця протягом 1 дня).

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, враховуючи, що сторонами в п. 6.2. Договору погоджено неустойку за прострочення поставки обумовленого Договором товару, така неустойка відповідає ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України.

Враховуючи, що неустойка нараховується за порушення не грошового зобов'язання і її стягнення врегульовано ст. 231 Господарського кодексу України, до такої неустойки не застосовуються обмеження згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Згідно наведеного в позові розрахунку, виходячи з вартості товару, яка визначена в рахунку від 12.04.2017 року №694/26 та складає 32 000 грн., сума неустойки за прострочення поставки у розмірі 0,1% від вартості товару за кожний робочий день прострочення поставки товару складає 992 грн. за 31 робочих днів за період з 16.04.2017 року по 01.06.2017 року.

Таким чином, розрахунок неустойки є арифметично вірним і відповідає обставинам справи, тому вимога про стягнення 992 грн. неустойки правомірна і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

Вирішив:

1.          Позовні вимоги задовольнити повному обсязі.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕРКАС» (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Київська, 35, код 40880710) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний центр з розвитку морських терміналів» (54002, м. Миколаїв, вул. Громадянський узвіз, 1/1, код 39046257) 16 000 грн. заборгованості з повернення передплати, на яку товар не поставлено, 992 грн. неустойки та 1600 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                               А.Ю. Кошик