Рішення

від 10.07.2017 по справі 911/1763/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2017 р. Справа № 911/1763/17

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства Хімпостачальник

до Товариства з обмеженою відповідальністю Бориспільський завод гумовотехнічних виробів

про стягнення 146 414,92 грн.

за участю представників сторін:

позивач - не з'явився;

відповідач - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства Хімпостачальник (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Бориспільський завод гумовотехнічних виробів (відповідач) про стягнення 146 414,92 грн., яка складається з 120 253,00 грн. боргу за договором поставки № 88 від 30.12.2016; 2 023,08 грн. 3% річних; 5 946,83 грн. інфляційних втрат, 18 192,01 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.06.2017 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 10.07.2017.

В судове засідання 10.07.2017 сторони не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином та завчасно, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень; додаткових пояснень чи доказів в обґрунтування заявленого позову, а відповідач відзиву на адресу суду не надсилали.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна правова п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ,

Враховуючи, що неявка сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а також зважаючи на строки, передбачені ст. 69 ГПК України щодо терміну розгляду справи, беручи до уваги, що відповідач свідомо не реалізував своє право та відзиву на позов не подав, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представників сторін .

Відповідно до частини 2 статті 82 ГПК України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Згідно з ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті, в судовому засіданні 10.07.2017 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд,-

встановив:

30.12.2016 між ТОВ Бориспільський завод гумовотехнічних виробів (покупець) та ПП Хімпостачальник (постачальник) було укладено договір поставки № 88, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, що визначені в цьому договорі, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію, що визначена в п. 1.2. цього договору (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що найменування, одиниці виміру, кількість, асортимент, ціна за одиницю виміру, загальна вартість товару, який підлягає поставці за Договором, визначаються Специфікаціями, заявками або видатковими накладними, які є невід'ємною частиною Договору.

Загальна вартість товару, який постачається за даним Договором, є сумарна кількість товару, згідно Специфікацій та видаткових накладних, який постачається на адресу покупця (п. 2.1 Договору).

Згідно з п. 12.4. Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками Сторін і діє до 31 грудня 2017 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором .

Як вбачається з матеріалів справи, ПП Хімпостачальник поставило, а ТОВ Бориспільський завод гумовотехнічних виробів отримало товар (ПоліХім-4000 Р-1) в кількості 3150 кг загальною вартістю 260 253, 00 грн. , що підтверджується належним чином оформленою видатковою накладною № 031-К від 09.02.2017.

Факт отримання товару уповноваженою особою ТОВ Бориспільський завод гумовотехнічних виробів підтверджується належним чином оформленою довіреністю № 12 від 09.02.2017, виданою на ім'я директора ОСОБА_1, копія якої міститься в матеріалах справи.

Пунктом 5.2. Договору визначено, що покупець здійснює погоджену сторонами оплату партії товару протягом 5 банківських днів від дати поставки.

Разом з тим, як зазначив позивач та вбачається з умов Договору, відповідач свої зобов'язання щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар не виконав, здійснивши лише оплату в розмірі 60 000 грн. - 03.04.2017, 60 000 грн. - 14.04.2017 та 20 000 ,00 грн. - 30.05.2017, на загальну суму 140 000,00 грн., що також підтверджується банківськими виписками, у зв'язку з чим за ним рахується борг в розмірі 120 253,00 грн .- різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю поставленого товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, оскільки строк оплати настав, товар за накладною в повному обсязі не оплачений, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 120 253,00 грн. заборгованості за отриманий відповідачем товар, вартість щодо отримання якого підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована, у зв'язку з чим підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача 18192,01 грн. пені, нарахованої у відповідності до п. 9.3 Договору, згідно якого встановлено, що у разі затримки оплати партії товару понад термін, зазначений в п. 5.2 Договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем, останнім здійснено нарахування пені за загальний період з 16.02.2017 по 30.06.2017, з урахуванням здійснених часткових проплат.

Перевіривши правильність зазначених позивачем періодів та розрахунків, за допомогою калькулятора штрафів системи Ліга-Закон , суд встановив, що розмір пені заявлений позивачем в сумі 18 92, 01 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 5 946,83 грн. (за період з березень-квітень 2017) та 3% річних в сумі 1285,25 грн. (за загальний період з 16.02.2017 по 30.06.2017) з простроченої суми грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних за допомогою калькулятора штрафів системи Ліга-Закон за періоди заявлені позивачем з урахуванням часткових проплат, які надходили періодично від відповідача, суд встановив, що інфляційні втрати та 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 5 946,83 грн. та 2023,08 грн. відповідно.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене вище та те, що факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлений та по суті не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі та з відповідача підлягає до стягнення 120 253,00 грн. основного боргу, 2 023,08 грн. 3% річних, 5 946,83 грн. інфляційних втрат, 18 192,01 грн. пені.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Бориспільський завод гумовотехнічних виробів (08360, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Любарці, вул. Європейська, 1а, код ЄДРПОУ 35591478) на користь Приватного підприємства Хімпостачальник (93404, Луганська обл. , м. Сєвєродонецьк, вул. Силікатна, 10, код ЄДРПОУ 13395997) - 120 253 (сто двадцять тисяч двісті п'ятдесят три) грн. 00 коп. основного боргу, 2 023 (дві тисячі двадцять три) грн. 08 коп. 3% річних, 5 946 (п'ять тисяч дев'ятсот сорок шість) грн. 83 коп. інфляційних втрат, 18 192 (вісімнадцять тисяч сто дев'яносто дві) грн. 01 коп. пені, 2 196 (дві тисячі сто дев'яносто шість) грн. 22 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення 14.07.2017 .

Суддя О.В. Щоткін