Постанова

від 26.05.2010 по справі 42/316-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2010 року Справа №42/316-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Терещенко О.І., суддя Шутенко І.А.

при секретарі Криворученко О.І.

за участю представників сторін:

позивач -ОСОБА_1 (дов. №02-04/671 від 09.12.2009 року);

відповідач -не з'явився

третя особа -ОСОБА_2 (дов. б/н від 28.01.2010 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу третьої особи (вх. №321Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 12 січня 2010 року у справі № 42/316-09

за позовом АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк", м. Харків

до Комунального підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", м. Харків

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "Інтерсоллі-Плюс", м. Харків

про зобов'язання зареєструвати право власності

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.01.2010 р. по справі № 42/316-09 (суддя Яризько В.О.) позовні вимоги задоволені. Зобов'язано КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" зареєструвати право власності на нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 1342,00 м 2 , що розташована за адресою: м. Харків, Мереф'янське шосе, 13-В, за АКБ "Укрсоцбанк" в установленому законом порядку. Стягнено з КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" на користь АКБ СР "Укрсоцбанк" в особі Харківської філії АКБ "Укрсоцбанк" 85 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Третя особа з рішенням місцевого господарського суду не погодилась, звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та припинити провадження у справі.

Позивач через канцелярію суду 02 березня 2010 року надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити без задоволення апеляційну скаргу третьої особи, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання 19 травня 2010 року не з'явився, 17 травня 2010 року через канцелярію суду надіслав лист №1770/3, в якому повідомив, що КП Харківське МіськБТІ підтримує письмові пояснення, надані при розгляді справи у господарському суді Харківської області, з питання щодо задоволення апеляційної скарги приєднується до правової позиції апелянта.

Колегія суддів розглянула апеляційну скаргу третьої особи, перевірила матеріали справи і встановила наступне.

Між позивачем, АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" та третьою особою, ТОВ "Інтерсоллі-Плюс", 16 квітня 2007 року був укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії №860/6-27/18-6/7-008, згідно умов якого позивач надав третій особі грошові кошти в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, за користування грошовими коштами сплачується 10,5% річних і комісій.

В забезпечення умов виконання зобов'язань третьої особи перед позивачем за кредитним договором, між позивачем і третьою особою було укладено іпотечний договір №860/8-27/18-6/7-025 (далі за текстом -іпотечний договір), відповідно до якого ТОВ "Інтерсоллі-Плюс" передає в іпотеку АКБ СР "Укрсоцбанк" нерухоме майно, а саме: нежитлова будівля літ. А-1 , загальною площею 1342 кв. м. вартістю за погодженням сторін 2878500 грн., що в еквіваленті складає 411223,77 євро за офіційним курсом НБУ на дату укладання договору, що знаходиться за адресою: м. Харків, Мерефянське шосе, 13-В та належить іпотекодавцю на праві колективної власності на підставі рішення господарського суду Харківської області від 26.12.2006 року по справі №47/773-06, ухвали господарського суду Харківської області від 11.01.2007 року по справі №47/773-06, право власності на яке зареєстроване 12.01.2007 року в КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації за реєстраційним №272936, номер запису 500 в книзі 6.

Проте, позивачем було порушено умови кредитного договору №860/6-27/18-6/7-008 від 16 квітня 2007 року щодо своєчасної сплати відсотків.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач неодноразово звертався до третьої особи з листами, в яких повідомляв, що ТОВ "Інтерсоллі-Плюс" порушує зобов'язання за кредитним договором в частині своєчасної сплати відсотків за користування кредитом та нарахованих штрафних санкцій.

У зв'язку з чим, станом на 18 травня 2009 року заборгованість за відсотками склала 117451,63 грн., сума пені, нарахованої відповідно до умов п.4.2 договору склала 2487,10 грн.

Позивач вказує на те, що, починаючи з 06 березня 2009 року припинено сплату відсотків за користування кредитом та нараховано штрафні санкції, тобто порушено умови договору кредиту, що, на думку, позивача, надає банку право вимагати погашення всієї заборгованості за кредитом, відсотків за користування кредитом та нарахованих штрафних санкцій.

Відповідності до розрахунку суми заборгованості по договору про надання відновлювальної кредитної лінії, станом на 06 квітня 2009 року третя особа має заборгованість у сумі 4623255,29 грн.

Крім того, позивач звернувся до ТОВ "Інтерсоллі-Плюс" з листом-претензією від 30 червня 2009 року, в якому повідомлено, що заборгованість за кредитом складає 330000 євро та 1150792,69 грн., прострочена заборгованість за відсотками складає 143485,71 грн., сума пені складає 5517,18 грн.

У зв'язку з порушенням зобов'язання, позивач зобов'язав тертю особу в тридцяти денний строк погасити заборгованість та попереджено, що у разі несплаті, буд розпочато звернення стягнення на предмет іпотеки.

ТОВ "Інтерсоллі-Плюс" заборгованість погашена не була, у зв'язку з чим позивач 17 вересня 2009 року звернувся до КП Харківське МіськБТІ з проханням зареєструвати право власності на нежитлову будівлю літ. А-1 загальною площею 1342,00 м 2 , що розташована за адресою: м. Харків, Мереф'янське шосе, 13-В за АКБ СР Укрсоцбанк на підставі укладеного з ТОВ "Інтерсоллі-Плюс" договору іпотеки від 16 квітня 2009 року.

Листом №4336 від 07 жовтня 2009 року відповідач, КП Харківське МіськБТІ , відмовило позивачу, посилаючись на те, що зміни до статті 37 Закону України Про іпотеку , на яку посилається позивач, були внесені та набрали чинності з 14 січня 2009 року, а іпотечний договір укладений 16 квітня 2007 року.

При цьому, пунктом 4.6. іпотечного договору сторони визначили способи стягнення на предмет іпотеки, у тому числі шляхом передачі Іпотекодержателю (позивачу) права власності на предмет іпотеки в порядку, встановленому ст. 37 Закону України Про іпотеку .

Таким чином, сторони іпотечного договору досягли домовленості про те, що порядок передачі права власності визначається положеннями вказаної статті закону.

У відповідності до ст. 37 Закону України Про іпотеку в редакції, що діяла на момент укладання між позивачем та третьою особою іпотечного договору, правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, був лише договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Отже, стаття 37 Закону України Про іпотеку на момент укладання договору не передбачала таку підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, як відповідне застереження в іпотечному договорі, а тому, з огляду на те, що закон не має зворотної сили, посилання позивача на це застереження як на правову підставу своїх вимог є необґрунтованим та незаконним.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, порушив принцип зворотної дії закону в часі та просторі, відповідно до якого закон та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Цей принцип закріплений в частині першій ст. 58 Конституції України, за якою, у відповідності до Рішення Конституційного Суду України по справі № 1-9/99 від 09.02.1999 року, дію нормативного акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, редакція ст. 37 Закону України Про іпотеку від 25.12.2008 року має нову норму, яка у відповідності до вказаних положень Конституції України може застосовуватися лише на ті правовідношення, які виникли після набрання цією нормою чинності, тобто з 14 січня 2009 року.

Отже, при прийнятті рішення господарським судом Харківської області було безпідставно застосовано норму закону до подій, що відбулися до набрання цією нормою чинності, чим було порушено ч. 1 ст. 58 Конституції України про неприпустимість зворотної дії законів у часі.

Також, пункт 4.6. іпотечного договору визначає способи звернення стягнення на предмет іпотеки, який може вибрати банк, у тому числі, у відповідності до п. 4.6.3. договору, одним з таких способів є передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань. Але ж, само по собі визначення способів звернення стягнення не є тотожним застереженню, яке можно прирівняти до договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Зі змісту ст. 37 Закону України Про іпотеку виходить, що застереження має передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки. В вищезгаданому договорі іпотеки не йдеться про передачу банку права власності на предмет іпотеки, а лише визначається, що передача права власності на предмет іпотеки може бути використана банком як один із способів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Укладаючи іпотечний договір сторони визначили можливість позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки. Саме так слід розуміти пункт п. 4.6.3. договору іпотеки, який суд першої інстанції помилково зрозумів як застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

На момент укладання договору іпотеки реалізувати своє право на отримання предмету іпотеки у власність шляхом позасудового врегулювання цього питання, іпотекодержатель міг тільки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя і, цілком зрозуміло, що сторони договору іпотеки, при його підписанні, передбачали можливість в підпункті 4.6.3. переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя, але ж тільки шляхом укладання окремого договору про задоволення його вимог і не передбачали що п. 4.6.3. є застереженням, яке може бути прирівнено до такого договору, тому що на той момент це не відповідало вимогам законодавства.

Одночасно, слід зазначити, що при прийнятті рішення судом першої інстанції були порушені норми процесуального права щодо підвідомчості.

Предметом спору є правомірність дій відповідача стосовно відмови у реєстрації за позивачем права власності на нерухоме майно. Цей спір не є підвідомчим господарським судам України з наступних підстав.

Господарським судам підвідомчі справи, перелік яких визначений статтею 12 ГПК України, крім, зокрема, спорів, що виникають з публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

Згідно п.1 ч. 1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом п. 1 ст. З КАС України, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суть спору стосується зобов'язання бюро технічної інвентаризації зареєструвати право власності. В цьому випадку відповідач виконує делеговані йому виконавчим органом місцевого самоврядування повноваження щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Таким чином, відповідач, виконуючи функції по реєстрації, у розумінні п.7 ст. З КАС України є суб'єктом владних повноважень. Враховуючи суб'єктний склад та характер правовідносин, спір по другій вимозі підвідомчий суду, до компетенції якого належить розгляд адміністративних справ.

За таких обставин, спір у даній справі не підлягає вирішенню в господарських судах України, тому провадження у справі про зобов'язання БТІ зареєструвати право власності, підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 12 січня 2010 року прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим підлягає скасуванню, а апеляційна скарга третьої особи підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 3 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

Постановила:

Апеляційну скаргу третьої особи - ТОВ "Інтерсоллі-Плюс" задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 12 січня 2010 року у справі №42/316-09 скасувати.

Провадження у справі припинити.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Шутенко А.І.