Ухвала

від 14.07.2017 по справі 924/272/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

"14" липня 2017 р. Справа №924/272/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Петухов М.Г. ,

суддя Розізнана І.В.

розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства "Довжоцький спиртовий завод" на рішення господарського суду Хмельницької області від 12.06.2017 р. у справі №924/272/17

за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

до державного підприємства "Довжоцький спиртовий завод"

про зобов'язання ліквідаційної комісії державного підприємства "Довжоцький спиртовий завод" в особі ліквідаційної комісії визнати грошові вимоги ПАТ комерційний банк "Приватбанк" у розмірі 48998,86 грн., з яких: заборгованість за комісією - 33362,65 грн., 15636,21 грн. пені та включити вимоги до проміжного ліквідаційного балансу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 12.06.2017 р. у справі №924/272/17 позов публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до державного підприємства "Довжоцький спиртовий завод" задоволено частково. Зобов'язано ліквідаційну комісію державного підприємства "Довжоцький спиртовий завод" визнати грошові вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" в розмірі 10638,41 грн. заборгованості за комісією та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу державного підприємства "Довжоцький спиртовий завод". У позові в частині стягнення 22724,24 грн. заборгованості за комісією та 15636,21 грн. заборгованості по пені за порушення строків повернення комісії відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, державне підприємство "Довжоцький спиртовий завод" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Вивчивши зміст апеляційної скарги, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для прийняття апеляційної скарги до розгляду з огляду на наступне.

Загальні вимоги, яким має відповідати апеляційна скарга встановлені ст. 94 ГПК України, відповідно до якої, зокрема, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Згідно з ч.2 ст.44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік " встановлено з 1 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб - 1600 гривень.

За приписами п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно пп.4 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" з апеляційної скарги на рішення суду встановлено ставку судового збору у розмірі 110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Таким чином, при подачі апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апелянту належало сплатити 1760 грн. судового збору (110% від 1600 грн.).

Як вбачається з матеріалів поданої апеляційної скарги, всупереч наведеним вище вимогам чинного законодавства, скаржником при зверненні до суду апеляційної інстанції не було долучено документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку та розмірі.

Натомість разом з апеляційною скаргою, апелянтом подано клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі, яке обґрунтовано тим, що державне підприємство "Довжоцький спиртовий завод" перебуває у стані припинення, господарської діяльності не здійснює, у зв'язку з чим в останнього відсутні грошові кошти на рахунках.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

При цьому слід зазначити, що за приписами норм вказаної статті відстрочення або розстрочення сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду, з огляду на що відповідна заява сторони розглядається виходячи із визначених стороною обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент подання апеляційної скарги та підтвердження цих обставин належними доказами.

При вирішенні питання про відстрочення сплати судового збору при зверненні до суду за захистом свого права потрібно з'ясувати, чи призводить вимога сплати судового збору за конкретних обставин справи до обмеження заявника на доступ до суду.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 р. у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 р. у справі "ОСОБА_1 проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Зокрема, такими обмеженнями є сплата судового збору при зверненні особи до суду.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 р. зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

У пункті 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі .

Отже, виходячи з наведених положень закону, суд може відстрочити, розстрочити або звільнити від сплати судового збору при врахуванні майнового стану скаржника, який останній повинен довести суду, надавши відповідні докази в розумінні ст. 36 ГПК України.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що державне підприємство є суб'єктом підприємництва, яке зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Одним із принципів господарської діяльності відповідно до ст. 44 ГК України є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик. Отже, тягар несприятливих наслідків підприємницької діяльності покладається безпосередньо на суб'єкта господарювання.

Як вбачається із матеріалів поданої апеляційної скарги, скаржником не надано доказів, з яких би вбачалася відсутність грошових коштів на рахунках відповідача та не здійснення підприємством господарської діяльності.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що державним підприємством "Довжоцький спиртовий завод", в порушення приписів ст.ст.33, 34 ГПК України, не наведено та не подано жодного доказу на підтвердження того, що матеріальне становище скаржника зміниться протягом визначеного процесуальним кодексом строку розгляду апеляційної скарги та він зможе сплатити судовий збір у встановленому розмірі.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга державного підприємства "Довжоцький спиртовий завод" не приймається до розгляду та підлягає поверненню.

Крім того, враховуючи наявність підстав для повернення апеляційної скарги, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судом не розглядається.

Після усунення обставин, що стали причиною повернення скарги, зазначених у п. 3 ч.1 ст. 97 ГПК, апелянт має право повторно подати апеляційну скаргу у загальному порядку. У разі пропуску строку оскарження апеляційна скарга має бути подана повторно лише з мотивованим клопотанням про його відновлення.

Керуючись п. 3 ч.1 ст.97 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору державному підприємству "Довжоцький спиртовий завод" - відмовити.

2. Апеляційну скаргу державного підприємства "Довжоцький спиртовий завод" на рішення господарського суду Хмельницької області від 12.06.2017 р. у справі №924/272/17 - повернути заявнику.

3. Справу №924/272/17 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Додаток: заявнику - матеріали скарги на 2 арк. з додатками до неї на 6 арк., поштовий конверт.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Розізнана І.В.