Постанова

від 13.07.2017 по справі 924/824/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2017 р. Справа № 924/824/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демянчук Ю.Г.

судді Мамченко Ю.А. ,

судді Крейбух О.Г.

при секретарі судового засідання Дика А.І.

за участю представників:

від органу прокуратури - ОСОБА_1

від позивача - не з'явився

від відповідача 1 - ОСОБА_2

від відповідач 2 - ОСОБА_3

від третьої особи на стороні позивача - не з'явився

від третьої особи на стороні відповідача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" на рішення господарського суду Хмельницької області від 03.04.17 р. у справі № 924/824/16

за позовом заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - ОСОБА_5 академії аграрних наук України, м. Київ

до 1. Державного підприємства "Дослідне господарство "Шарівка" Інституту сільського господарства Західного Полісся ОСОБА_5 академії аграрних наук України, с. Шарівка Ярмолинецького району Хмельницької області

до 2. Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004", с. Попівці Волочиського району Хмельницької області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору

на стороні позивача - ОСОБА_5 академії наук України, м. Київ

на стороні відповідача - Інституту сільського господарства Західного Полісся ОСОБА_5 академії аграрних наук України, с. Шубків Рівненської області

про визнання недійсним договору № 11/04 від 11.04.2014р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 03.04.2017 року по справі № 924/824/16 задоволено позов заступника прокурора Хмельницької області та визнано недійсним договір № 11/04 від 11.04.2014 року (далі - Договір), укладений між ДП ДГ Шарівка ІСГ Західного Полісся НААНУ (далі - Відповідач-1) та ПП Аграрна компанія 2004 (далі - Апелянт; Відповідач-2) з припиненням дії Договору на майбутнє.

Приватне підприємство Аграрна компанія 2004 з рішенням суду першої інстанції у справі не згідне, в поданій апеляційній скарзі просить його скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити прокурору в задоволенні позову про визнання недійсним Договору № 11/04 від 11.04.2014 року, посилаючись на неповне з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вважає, що в силу норм ст. 121 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", інформаційного листа Вищого Господарського суду України від 23.02.2016 року №01-06/348/16 Про деякі питання застосування положень Закону України Про прокуратуру щодо представництва інтересів держави в господарському суді зокрема щодо ст.2, 29 ГПК, прокуратурою Хмельницької області при звернені з відповідним позовом до суду не надано обґрунтування порушення інтересів держави в особі НААН України, доказів про звернення до компетентних органів, які здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель, а також доказів про повідомлення НААН України щодо представництва його інтересів в суді, що в свою чергу свідчило про наявність підстав для залишення позову без розгляду у відповідності до норм пункту 3 частини першої статті 63 ГПК.

Також апелянт вважає, що суд першої інстанції не надав належну оцінку тій обставині, що на останній сторінці оскаржуваного прокурором Договору поряд з підписами сторін і погодженням в.о. директора ІСГ Західного Полісся, міститься відтиск печатки Позивача (ОСОБА_5 академії аграрних наук України) та запис: Договір від 11.04.2014 № 11/04 зареєстровано в НААН 16.04.2014 р. за № 84 , що в свою чергу стало однією із підстав для прийняття рішення судом першої інстанції.

Скаржник вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що згідно п.п. 1.6 Договору сторони узгодили, яку земельну ділянку відповідач - 1 виділяє відповідачу - 2, адже згідно умов оскаржуваного Договору такий обов'язок відповідача - 1 відсутній, як і будь-які акти приймання-передачі земельних ділянок на підтвердження факту передачі земельної ділянка, а в силу норм ст.ст. 6, 627-628 ЦК України, п. 4 ст. 179 ГК України та Порядку погодження та обліку господарських договорів , який затверджено постановою президії ОСОБА_5 академії аграрних наук України 26.08.2011 року протокол № 14 ДП ДГ Шарівка було наділено відповідним обсягом цивільної дієздатності щодо укладення такого роду договорів.

Стосовно прихованих орендних відносин, наявність яких констатував суд першої інстанції задовольняючи позов, апелянт зазначає, що умовами Договору № 11/04 чітко визначено, що оскаржуваний договір не передбачає передачі прав користування чи управління земельними ділянками, а істотні умови для договору оренди землі, передбачені нормами Закону України Про оренду землі від 08.07.2011 року, яка була чинна на момент укладення Договору, у ньому були відсутні. Зазначає, що оспорюваний договір не можна вважати удаваним правочином, оскільки, останній фактично виконувався, що підтверджується матеріалами справи, а укладався він задля досягнення тієї мети, яку визначила для себе кожна із його сторін, виходячи із предмету договору, у відповідності до вимог ст.ст. 6, 627 - 628 ЦК України, п. 4 ст. 179 ГК України та Порядку погодження та обліку господарських договорів, який затверджено постановою президії ОСОБА_5 академії аграрних наук України 26.08.2011 року протокол № 14.

ОСОБА_5 академія аграрних наук України у поданому відзиві на апеляційну скаргу та письмових поясненнях зазначила про перевищення повноважень ДП ДГ Шарівка при укладенні оскаржуваного договору, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.04.2017 року по справі № 924/824/16 - без змін. Справу розглянути за відсутності представника академії.

Безпосередньо в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу Інститут сільського господарства Західного Полісся НААН України, заперечує її доводи, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні представник відповідача 1 - повністю підтримав вимоги та доводи, викладені у запереченнях на апеляційну скаргу, просить оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення . Представник відповідача - 2 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.04.2017 року по справі № 924/824/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити прокурору в задоволенні позову про визнання недійсним Договору № 11/04 від 11.04.2014 року.

Безпосередньо в судовому засіданні прокурор повністю підтримала вимоги та доводи, викладені у запереченнях на апеляційну скаргу, просить оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач в судове засідання повноважного представника не направив, поважності причини неявки не повідомив.

Апеляційною інстанцією також враховано, що явка представників сторін ухвалою суду від 29.06.2017 не визнавалась судом обов'язковою.

Згідно ст. 22 ГПК України явка в судове засідання - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до приписів п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судова колегія дійшла висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника позивача.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що пунктом 1.1 статуту Державного підприємства "Дослідне господарство Шарівка" Інституту сільського господарства Західного полісся ОСОБА_5 академії аграрних наук України, затвердженого Президентом ОСОБА_5 академії аграрних наук України від 22.01.2014р., передбачено організаційно-правову форму господарювання: державне підприємство.

У пункті 1.3 статуту зазначено, що Державне підприємство "Дослідне господарство Шарівка" Інституту сільського господарства Західного полісся ОСОБА_5 академії аграрних наук України безпосередньо підпорядковане Інституту сільського господарства Західного Полісся ОСОБА_5 академії аграрних наук України. Загальне підпорядкування: ОСОБА_5 академії аграрних наук України як органу по управлінню державним майном, закріпленим за господарством.

Згідно пунктів 2.1, 2.2 статуту, господарство створене з метою організаційно-господарського досліджень, випробувань і доопрацювання наукових розробок, їх апробації, проведення виробничої перевірки і впровадження їх у виробництво та іншої господарської діяльності та є державним сільськогосподарським статутним суб`єктом підприємницької діяльності, що здійснює дослідну, господарську і комерційну діяльність з метою досягнення позитивних економічних результатів та одержання прибутку.

Пунктом 3.1 статуту, передбачено, що господарство є державним підприємством, що діє на основі державної форми власності, як самостійний суб`єкт господарювання. Господарство здійснює свою діяльність на основі і відповідно до чинного законодавства України, зокрема, згідно з Законами України "Про наукову та науково-технічну діяльність", "Про особливості правового режиму діяльності ОСОБА_5 академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу", Цивільним та Господарським кодексами України.

Згідно пункту 3.6 статуту, економічною основою діяльності господарства є державна власність України на основі засоби, інше майно, закріплене академією за господарством, а також землі академії, які надані господарству згідно з державним актом на право постійного користування.

Як вбачається з Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою Дослідне господарство "Шарівка", с. Шарівка Ярмолинецького району Хмельницької області на підставі рішення Шарівської сільської ради народних депутатів від 27.01.1994р. № 2 є постійним користувачем земельної ділянки площею 1 847,9 га, що розташована в межах згідно з планом землекористування, цільове призначення якої - для сільськогосподарських цілей.

11.04.2014р. між Державним підприємством "Дослідне господарство Шарівка" Інституту сільського господарства Західного Полісся ОСОБА_5 академії аграрних наук України (за змістом договору - Господарство ) та Приватним підприємством "Аграрна компанія 2004" (за змістом договору - Сільськогосподарський товаровиробник ) було укладено договір № 11/04, за умовами якого господарство надає згоду на виробництво, а сільськогосподарський товаровиробник на свій ризик зобов'язується виробити сільськогосподарську продукцію та провести розрахунки із господарством.

Згідно з п. 1.5 договору характеристикою виробництва є підготовка ґрунту (оранка, дискування тощо), посів насіння сільгоспкультур, підживлення добривами, внесення засобів захисту рослин, збирання вирощеного урожаю сільгоспкультур, переробка, перевезення, зберігання урожаю (сільгосппродукції) та інше. Персонал, матеріально-технічні ресурси (засоби захисту рослин, добрива, насіння, паливно-мастильні матеріали тощо) та техніка сільськогосподарського товаровиробника.

Місцем та площами виробника є земельні ділянки загальною площею 1 583,60 га на землях Шарівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області, які знаходяться у користуванні господарства на підставі Державного акту на праві постійного користування земельною ділянкою серії ХМ, зареєстрованого 23.02.1994р. у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №1 (п. 1.6. договору).

Даний договір підписано в.о. директора Державного підприємства "Дослідне господарство "Шарівка" Інституту сільського господарства Західного Полісся ОСОБА_5 академії аграрних наук України та директором Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004", погоджено в.о. директора Інституту сільського господарства Західного Полісся ОСОБА_5 академії аграрних наук України, скріплено відтисками печаток сторін та Інституту сільського господарства Західного Полісся ОСОБА_5 академії аграрних наук України.

У зв'язку з цим Заступник прокурора Хмельницької області дійшов висновку, що Приватне підприємство "Аграрна компанія 2004" незаконно користується зазначеною земельною ділянкою, чим порушуються вимоги земельного законодавства та інтереси держави, що є підставою для звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору №11/04 від 11.04.2014р. про виробництво сільськогосподарської продукції.

Вирішуючи спір у справі та задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд зазначив, що за оспорюваним договором фактично одна сторона передала земельні ділянки іншій стороні, яка здійснює їх обробіток та сплачує за це кошти, тобто, дійшов висновку, що укладений між відповідачами договір є удаваним правочином, який приховує договір оренди землі, відтак спірний договір є недійсним за правилами ч. ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України. Крім того, враховуючи висновок про удаваність правочину, місцевий господарський суд вказав, що оспорюваний договір є удаваним правочином, оскільки за своєю суттю є договором оренди землі та містить ознаки такого договору.

Висновку про наявність орендних правовідносин суд першої інстанції дійшов виходячи з того, що в п.п. 1.6 договору сторони узгодили, яку саме земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 1 583,60 га відповідач 1 виділяє відповідачу 2. В п. 4.2.1 договору вказано на обов'язок відповідача 1 надати згоду та забезпечити виробництво відповідачем 2 на земельних ділянках. Умовами договору передбачено здійснення відповідачем 2 сільськогосподарських робіт по вирощуванню сільськогосподарської продукції (врожаю) і отримання його у власність (п. 1.8, 4.1.1 договору). Крім того, в п. 3.1 договору встановлено розмір та порядок виплати відповідачем 2 дослідному господарству фіксованого гарантованого рівня доходу, який визначено за 1 га землі у розмірі 700 грн.

Пунктами 1.7 договору передбачено, що строк виробництва землі за цим договором складає до 01.12.2016р., але не раніше збору товаровиробником сільськогосподарської продукції. Крім того, в п. 7.3 договору містяться умови про те, що закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору. Констатує, що наведені умови договору свідчать про те, що Приватне підприємство "Аграрна компанія 2004" вирощувало сільськогосподарську продукцію на земельних ділянках Державного підприємства "Дослідне господарство "Шарівка" Інституту сільського господарства Західного Полісся ОСОБА_5 академії аграрних наук України за визначену плату.

Також при встановленні відповідності оспорюваного договору вимогам ст. 203 ЦК України, суд першої інстанції застосовував законодавство, що регулює оренду землі та порядок укладення договору оренди земельної ділянки а також констатував, що Державне підприємство "Дослідне господарство "Шарівка" Інституту сільського господарства Західного Полісся ОСОБА_5 академії аграрних наук України не вправі виступати орендодавцем земельних ділянок державної форми власності, які йому надані на праві постійного користування. Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (ч. 1 ст. 92 ЦК України), відтак, укладення договору № 11/04 про виробництво сільськогосподарської продукції від 11.04.2014р., а також розподілу результатів співпраці, як встановлено з аналізу даного договору, суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки вчинене за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Про не дотримання спеціальної процедури укладення договору про оренду земельної ділянки, на думку суду першої інстанції свідчить те, що оспорюваний договір не погоджений у встановленому порядку ОСОБА_5 академією аграрних наук України, оскільки остання не приймала жодних рішень (висновку, погодження, тощо) стосовно передачі відповідачу 2 земельної ділянки у користування для вирощування сільськогосподарської продукції.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно зі п.2.2 Статуту державного підприємства "Дослідне господарство "Шарівка" Інституту сільського господарства Західного Полісся НААН України, затвердженого НААН України є державним сільськогосподарським статутним суб'єктом підприємницької діяльності, що здійснює дослідну, господарську та комерційну діяльність з метою досягнення позитивних економічних результатів та одержання прибутку. Державне підприємство "Дослідне господарство "Шарівка" безпосередньо підпорядковане Інституту сільського господарства Західного Полісся ОСОБА_5 академії аграрних наук України, а також перебуває у загальному підпорядкуванні ОСОБА_5 академії аграрних наук України /НААН України/ як органу по управлінню державним майном, закріпленим за господарством відповідно до п.1.3 статуту.

Пунктом 4.6 статуту ДП "Дослідне господарство "Шарівка" передбачено, що господарство здійснює користування землею і іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства. Відповідно до п. 4.21. статуту підприємства "Дослідне господарство "Шарівка" Інституту сільського господарства Західного Полісся НААН України господарству забороняється без дозволу ОСОБА_6 безоплатно передавати в будь-якій формі закріплене за ним державне майно іншим установам, організаціям, підприємствам, громадянам. Разом з тим, згідно з п. 4.22 статуту оплачувана передача іншим установам, підприємствам, організаціям приміщень, обладнання, транспортних засобів та інших основних засобів директором господарства може здійснюватися в установленому законодавством порядку та лише з дозволу ОСОБА_6. Згідно з п.п.6.6.-6.8. статуту директор, діючи від імені господарства та в його інтересах, самостійно вирішує питання діяльності, за винятком тих, що віднесені до компетенції наукової установи, ОСОБА_6 і трудового колективу господарства, зокрема, укладає господарські договори, здійснює управління господарством та несе персональну відповідальність за стан та діяльність господарства, збереження та ощадливе використання майна. Постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 року № 315 затверджено статут ОСОБА_5 аграрних наук України.

Відповідно до п.1 статуту ОСОБА_5 академія аграрних наук України є державною науковою організацією, яка заснована на державній власності і користується правами самоврядності. Академія з метою покладених на неї завдань здійснює повноваження з управління: державним майном забезпечує його ефективне використання та розпоряджається ним у межах, визначених законодавством.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України Про особливості правового режиму діяльності ОСОБА_5 академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу і пункту 90 статуту НААНУ об'єкти майнового комплексу ОСОБА_5 належать їй на праві оперативного управління відання і передаються науковим та іншим установам, підприємствам та організаціям, що перебувають у її віданні, на праві оперативного управління з урахуванням особливостей, встановлених законодавством та цим Статутом.

Аналогічні положення містяться в пункті 4.10 статуту ДП ДГ Шарівка , відповідно до якого майно господарства є державною власністю, закріплене за ним Академією і належить йому на праві оперативного управління. Пункт 89 статуту НААН України визначає, що майновий комплекс ОСОБА_5 складається з усіх матеріальних та нематеріальних активів, які перебувають на балансі ОСОБА_5 і наукових та інших установ, підприємств та організацій, що перебувають у її віданні, закріплені державою за Академією в безстрокове користування або придбані за рахунок бюджетних коштів, одержаних в результаті фінансово-господарської діяльності, чи набуті іншим шляхом, не забороненим законом.

Пунктом 88 статуту встановлено, що наукові та інші установи, підприємства та організації, що перебувають у віданні ОСОБА_5, забезпечують ефективне використання майна, закріпленого за ними Академією, та його збереження. Відповідно до п.59 статуту ведення обліку об'єктів майнового комплексу ОСОБА_5, здійснення управління ним та контролю за ефективністю їх використання та збереження належить до основних функцій ОСОБА_6 НААНУ. Постановою ОСОБА_6 НААН України від 26.08.2011 р. затверджено "Порядок погодження та обліку деяких господарських договорів", предметом яких є використання землі та майна установ, підприємств та організацій, що входять до відання НААН. Згідно з п.2-3 постанови ОСОБА_6 керівники державних підприємств дослідних господарств зобов'язані забезпечити дотримання чинного законодавства і цього Порядку при укладанні договорів підряду, договорів надання послуг з обробітку та вирощування сільськогосподарських культур, а також - забезпечити в обов'язковому порядку розгляд і погодження зазначених договорів та подання їх на реєстрацію в ОСОБА_6.

Відповідно до пункту 1 цього Порядку його норми направлені на врегулювання організаційних, правових, фінансових відносин, що виникають при укладенні господарських договорів, предметом яких є надання послуг з обробітку ґрунту, догляду за посівами та збирання сільськогосподарських культур. Положеннями Порядку визначено умови погодження дослідними господарствами, які підпорядковані НААН, договорів надання послуг з обробітку ґрунту, вирощування сільськогосподарських культур. Зокрема, матеріали для погодження мають надаватись дослідними господарствами у визначеній формі науковій установі, якій вони безпосередньо підпорядковані, і після погодження наукова установа має надсилати один примірник договору ОСОБА_6 для обліку та реєстрації. Підставою для погодження договорів є взаємо вигідність умов договору, відповідність економічним інтересам підприємства та нормам чинного законодавства (п. 4 Порядку).

Так, згідно зі статутом повноваження на укладення договорів та оперативного керівництва господарською діяльністю покладено на керівника дослідного господарства. Разом з тим, положення п.п. 6.6 - 6.8 статуту державного підприємства Дослідне господарство Шарівка визначають, що директор має діяти в інтересах господарства і самостійно вирішує питання його діяльності, за винятком тих, що віднесені до компетенції наукової установи, ОСОБА_6 і трудового колективу господарства. Як зазначено вище, положення п.п. 4.21 - 4.22 статуту державного підприємства Дослідне господарство "Шарівка" Інституту сільського господарства Західного Полісся НААН України містять обмеження щодо розпорядження державним майном: - відповідно до п. 4.21. статуту господарству забороняється без дозволу ОСОБА_6 безоплатно передавати в будь-якій формі закріплене за ним державне майно іншим установам, організаціям, підприємствам, громадянам; - відповідно до п. 4.22 статуту оплачувана передача іншим установам, підприємствам, організаціям приміщень, обладнання, транспортних засобів та інших основних засобів директором господарства може здійснюватися в установленому законодавством порядку та лише з дозволу ОСОБА_6.

Отже, укладаючи договір № 11/04, відповідач-1 діяв як самостійний господарюючий суб'єкт, який погодив свої дії з ОСОБА_5 академією аграрних наук України, про що свідчить наявність поряд з підписами сторін і погодженням в.о. директора ІСГ Західного Полісся, відтиску печатки Позивача (ОСОБА_5 академії аграрних наук України) та запис: Договір від 11.04.2014 № 11/04 зареєстровано в НААН 16.04.2014 р. за № 84 .

Відповідно до ст. 215 ЦК УКраїни підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 203 ЦК УКраїни зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною 1 статті 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили (частина 2 вказаної статті).

Відповідно до п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

Однак, в порушення зазначених приписів та вимог ст. 236 ЦК України, місцевий господарський суд, задовольняючи позов і визнаючи спірний договір недійсним на майбутнє, як удаваний і такий, що приховує договір оренди, не встановили наявності в договорі тих ознак і обов'язкових істотних умов, які притаманні договору оренди землі, чим унеможливлюється визнання такого договору недійсним саме в якості договору оренди.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до п. 1.9 Договору виробництво за цим договором не позбавляє відповідача-1 права користування земельними ділянками та не надає прав користувача чи орендаря земельної ділянки відповідачу-2.

Пунктом 2.2 Договору № 11/04 чітко визначено, що цей договір не передбачає передачі прав користування чи управління земельними ділянками.

Істотні умови для договору оренди землі, передбачені редакції Закону України Про оренду землі від 08.07.2011 року, яка була чинна на момент укладення Договору, були визначені як об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Невід'ємними додатками договору оренди землі було визначеноплан або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди.

Оскаржуваний Договір не містить визначених Законом України Про оренду землі (в редакції від 08.07.2011 року) істотних умов договору оренди землі, а передачі відповідачем - 1 у користування відповідачу - 2 земельної ділянки не відбулося. В судовому засіданні також було встановлено відсутність актів приймання-передачі.

Таким чином, земельна ділянка не вибувала з володіння і користування державного підприємства і внеском останнього, у відповідності до умов спірного договору, було тільки право доступу та обробки земельної ділянки, як нематеріальний актив, що не суперечить видам господарської діяльності, визначеним статутом відповідача - 1, а внеском відповідача - 2 є надання послуг, майна та грошових коштів в розмірах, необхідних для спільного обробітку земельних ділянок, отже, розпорядження шляхом відчуження землі або права на неї не відбулося, що спростовує висновок суду першої інстанції.

Також варто зазначити те, що відповідачем - 1 за спірним договором фактично була не сама земельна ділянка, а право доступу до неї для здійснення виробництва сільськогосподарської продукції, чим спростовуються доводи прокурора про перевищення відповідачем - 1 своїх повноважень шляхом розпорядження землею.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

Законом України "Про управління об'єктами державної власності"визначено правові основи управління об'єктами державної власності, до яких, статтею 3 цього закону віднесено зокрема майно, яке передане казенним підприємствам в оперативне управління; майно, яке передане державним комерційним підприємствам (далі - державні підприємства), установам та організаціям; державне майно, передане в оренду, лізинг, концесію; державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій; державне майно, передане в безстрокове безоплатне користування ОСОБА_5 академії наук України, галузевим академіям наук; безхазяйне та конфісковане майно, що переходить у державну власність за рішенням суду.

Частиною 2 статті 3 Закону обмежено дію цього Закону щодо управління об'єктами власності Українського народу, визначеними частиною першою статті 13 Конституції України, тобто щодо землі, її надр, атмосферного повітря, водних та інших природних ресурсів, які є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

До повноважень міністерств та інших центральних органів виконавчої влади належать зокрема розпорядження державним майном, що перебуває у користуванні підпорядкованих підприємств та установ. Тобто фактично тим майном, яке було передано відповідачу 1 на праві оперативного управління.

Відповідно до статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

В даній справі власником земельної ділянки залишається держава в особі відповідного органу виконавчої влади, передбаченого статтею 122 Земельного кодексу України.

В позовній заяві прокурор посилається на незаконне надання Державним підприємством "Дослідне господарство Шарівка" Інституту сільського господарства Західного Полісся ОСОБА_5 академії аграрних наук України в користування Приватному підприємству "Аграрна компанія 2004" земельної ділянки, що порушує інтереси держави у сфері розпорядження, а також контролю за використанням та охороною земель, що і стало підставою для захисту таких інтересів шляхом пред'явлення даного позову в інтересах держави в особі органу уповноваженому державою здійснювати відповідні функції - ОСОБА_5 академії аграрних наук України.

Разом з тим, згідно зі ст. 2 ГПК України прокурор, що звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначаючи, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовуючи необхідність їх захисту, вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, який відповідно до норм ст. 29 ГПК України набуває статусу позивача.

Статтею 1 ГПК України визначено, що право звернення до господарського суду з відповідним позовом мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи з метою захисту порушеного права або захисту їх охоронюваного законом інтересу.

Суд апеляційної інстанції не вбачає будь-яких порушень прав або охоронюваних законом інтересів визначеного прокурором позивача у справі - ОСОБА_5 академії аграрних наук України як органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції, які не пов'язані з контролем за охороною та використанням земель.

Помилкове визначення прокурором в якості позивача органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функціїправа якого не порушені, унеможливлює застосування до спірних правовідносин норм статей 203, 215 Цивільного кодексу України та визнання недійсним договору від 11.04.2014 № 11/04, укладеного між відповідачами.

Судом апеляційної інстанції береться до уваги також і те, що у спірному договорі відсутні усі істотні умови, які встановлені законодавством як обов'язкові для договорів оренди землі, відтак спірний договір за своєю правовою природою не є договором оренди та не містить ознак удаваного правочину, натомість при укладенні спірного договору сторонами досягнуто згоди з усіх його істотних умов, які не суперечать вимогам чинного законодавства, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним та відповідало їх волі, умови договору націлені на реальне настання наслідків, обумовлених вказаним договором.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду не встановила правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Натомість, суд першої інстанції при прийнятті оскаржених судових рішень неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та допустив порушення наведених вище норм матеріального права, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність визначених законом підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що доводи скаржника є цілком обґрунтованими, підтверджуються встановленими обставинами справи та відповідними нормами закону, в зв'язку з чим рішення господарського суду Хмельницької області від 03.04.2017 р. у справі № 924/824/16 належить скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" задоволити.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 03.04.2017 р. у справі № 924/824/16 скасувати.

Прийняти нове рішення. В позові відмовити.

Стягнути з Прокуратури Хмельницької області (м. Хмельницький, провулок Військоматський, 3, код 02911102, Державна казначейська служба України, м.Київ, МФО 820172, рахунок 35218028002814, код класифікації видатків бюджету 2800) на користь приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" (Хмельницька обл., Волочиський р-н, с. Попівці, вул. Шкільна, буд. 34А, код 33007579) судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 1515,80 грн.

Доручити Господарському суду Хмельницької області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 924/824/16 повернути в господарський суд Хмельницької області.

Головуючий суддя Демянчук Ю.Г.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Крейбух О.Г.