Рішення

від 11.07.2017 по справі 905/1258/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.07.2017 Справа №905/1258/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КАЕФЕР АНТАЛ» , м.Одеса, ЄДРПОУ 37679683,

до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Дружківський машинобудівний завод» , м.Дружківка Донецької області, ЄДРПОУ 00165669,

про стягнення 41066,01 грн., -

за участю уповноважених представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю,

від відповідача: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КАЕФЕР АНТАЛ» , м.Одеса, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою б/н від 26.05.2017р. до Публічного акціонерного товариства «Дружківський машинобудівний завод» , м.Дружківка Донецької області, про стягнення суми заборгованості за договором ДрМЗ 281/12 від 12.09.2012р., укладеного між ТОВ «Каефер Антал» та ПАТ «Дружківський машинобудівний завод» , у розмірі 41066,01 грн., яка складається з: суми основної заборгованості у розмірі 18290,00 грн., пені, нарахованої за період з 26.05.2016р. по 26.05.2017р., у розмірі 5399,81грн., інфляційних витрат, нарахованих за період з 31.08.2014р. по 26.05.2017р., у розмірі 15872,91 грн., 3% річних, нарахованих за період з 31.08.2014р. по 26.05.2017р., у розмірі 1503,29 грн.

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1258/17 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 06.06.2017р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/1258/17.

Розгляд справи відкладався на підставі приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання із відповідачем договору №ДрМЗ281/12 від 12.09.2012р. та невиконання останнім за ним зобов'язання з оплати вартості виконаних робіт, внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, інфляційних витрат та 3% річних.

Нормативно вимоги ґрунтуються на приписах ст.ст.193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.258, 526, 625, 629, 837, 839, 843, 853, 857 Цивільного кодексу України.

10.07.2017р. від відповідача через канцелярію господарського суду Донецької області отримано відзив №03/2 - 77 від 05.07.2017р. на позовну заяву, у якому вважає безпідставними позовні вимоги в частині стягнення пені, у зв'язку з тим, що позивач нараховує пеню поза межами строків позовної давності (спеціальної), і тому просить застосувати положення ст.267 Цивільного кодексу України щодо скороченого строку позовної давності при розгляді даної справи; зазначено, підприємство має недостатньо оборотних коштів для здійснення фінансово-господарської діяльності і забезпечення безпечного функціонування виробничих потужностей; звернуто увагу суду на проведенні антитерористичної операції у м.Дружківка, де здійснює свою господарську діяльність відповідач; вказано, що в результаті військових бойових дій порушилися господарські відносини ПАТ «Дружківський машзавод» з іншими суб'єктами господарювання, особливо з тими, що знаходяться за межами території проведення АТО, а саме в сфері виробництва, де має місце втрата майна в результаті обстрілів, в сфері реалізації готової продукції, її відвантаження і отримання платежів за вже поставлений товар, в сфері купівлі-продажу, надання послуг і розрахунки за всіма видами господарської діяльності, в тому числі і договірні відносини з ТОВ «КАЕФЕР АНТАЛ» ; підкреслено, що підприємство не повинно нести відповідальність щодо стягнення інфляційних витрат та 3% річних, у зв'язку з наявністю форс-мажорних обставин; висловлено прохання розглянути справу без присутності представника ПАТ «Дружківський машзавод» ,

До відзиву додано документи, наведені у переліку.

11.07.2017р. позивачем представлено суду заяву б/н б/д про залучення доказів до матеріалів справи, у якій повідомлено про відсутність на розгляді у іншого суду даних позовних вимог та підтверджено відсутність відносно відповідача провадження по справі про банкрутство.

До заяви додано документи, наведені у переліку.

Представник позивача у судовому засіданні 11.07. 2017р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 11.07.2017р. не з'явився.

Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також належне забезпечення з боку суду можливості відповідача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв'язку) відповідних доказів до суду, за цих підстав суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні.

З огляду на таке, клопотання представника відповідача про розгляд справи без присутності представника ПАТ «Дружківський машзавод» задоволено судом.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку щодо такого.

За змістом частин першої, другої статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Господарські зобов'язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 ГК України).

12.09.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «КАЕФЕР АНТАЛ» (Виконавець) та Публічним акціонерним товариством «Дружківський машинобудівний завод» (Замовник) укладено договір №ДрМЗ281/12, за умовами якого у відповідності до цього договору Виконавець зобов'язується своїми силами та механізмами, зі своїх матеріалів виконати за завданням Замовника наступну роботу: теплоізоляція наружних трубопроводів енергоносіїв (робота), на території Замовника (м.Дружківка, вул.Леніна, 7), згідно кошторису (додаток №1), протоколу узгодження договірної вартості роботи (додаток №2), технічному завданню Замовника (додаток №3) (п.1.1 договору).

Загальна вартість роботи складає 67590,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 11265,00грн. (п.2.1 договору).

Відповідно до п.3.1 договору Виконавець зобов'язується почати виконання робіт по цьому договору протягом 8 робочих днів з моменту надходження передоплати на поточний банківський рахунок Виконавця.

Виконавець зобов'язується повністю завершити роботи за цим договором у 12 робочих днів, з моменту початку їх виконання (п.3.2 договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання представниками сторін і діє до 31.12.2012р., а в частині невиконаних зобов'язань - до їх повного виконання (п.9.2 договору).

Матеріали справи містять належним чином засвідчену копію договірної ціни, що за змістом документа погоджена у розмірі 67590,12 грн.

Укладений договір за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, а тому спірні правовідносини, що виникли між сторонами, за правилами абз.2 ч.1 ст.193 Господарського кодексу України - до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, - регулюються відповідними нормами глави 63 Цивільного кодексу України.

Дослідив укладений договір поряд із означеними нормами чинного законодавства, спірна угода не суперечить актам цивільного законодавства, сторонами неоспорена, у судовому порядку недійсною не визнана. Відтак в силу положень статті 629 Цивільного кодексу України договір №ДрМЗ281/12 від 12.09.2012р. є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке визначення поняття розкриває сутність зобов'язання як правого зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 Цивільного кодексу України).

Приписами ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Отже, договір підряду складається із двох взаємопов'язаних між собою зобов'язань: 1)правовідношення, в якому виконавець має виконати роботу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити виконану роботу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За нормою закону належною підставою для виникнення у замовника обов'язку оплатити виконану виконавцем роботу за договором відповідно до чинного законодавства є прийняття замовником виконаних робіт, підтверджене відповідними доказами.

Згідно п.2.2 договору Замовник проводить оплату вартості роботи в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Виконавця у строки, визначені цим договором.

Порядок оплати: оплата в розмірі - 49300,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 8216,67грн., здійснюється у формі передоплати (п.2.3.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснено передоплату у розмірі 49300,00 грн., про що свідчать банківська виписка за 26.09.2012р.-15.10.2012р.

Датою закінчення робіт вважається дата підписання сторонами акта здачі-приймання виконаної роботи на підприємстві Замовника (п.3.3 договору).

Згідно п.5.1 договору приймання виконаних робіт проводиться шляхом підписання акту здачі-приймання виконаних робіт.

Як свідчать матеріали справи сторонами підписано акт приймання виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2в) №б/н від 30.07.2014р. за травень 2014р. на суму 67590,00грн. та відповідна довідка про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ №б/н від 30.07.2014р. за травень 2014р. аналогічною вартістю.

В означених акті та довідці міститься посилання на договір №ДрМЗ281/12 від 12.09.2012р., що свідчить про виконання робіт на підставі вказаного договору.

Документи підписані та скріплені печатками з обох сторін за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження виявлення недоліків у виконанні робіт.

Виходячи з викладеного, підписані сторонами акт приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в та довідка форми №КБ-3 є належними та допустимими доказами факту виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №ДрМЗ281/12 від 12.09.2012р.

З копій акту виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, які містяться в матеріалах справи, вбачається, що останні підписані з обох сторін 30.07.2014р. за травень 2014р., що виходячи з п.3.3 договору, не суперечить його умовам.

За приписами ч.1 ст.854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно п.2.3.2 договору остаточний розрахунок у розмірі - 18290,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 3048,33 грн., здійснюється Покупцем протягом 30 календарних днів з дня підписання акту здачі-приймання виконаних робіт.

Таким чином, враховуючи положення п.2.3.2 договору, з огляду на підписання акту та довідки 30.07.2014р., Замовник мав сплатити вартість виконаних Виконавцем робіт у залишковій сумі до 29.08.2014р. включно.

Відповідач не надав суду доказів оплати заборгованості за договором у встановленому порядку та строк.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи доведено факт виконання позивачем своїх зобов'язань у відповідності до зазначеного вище договору, строк виконання зобов'язання відповідача на момент звернення з позовом настав, з огляду на що у Публічного акціонерного товариства "Дружківський машинобудівний завод" виникло зобов'язання здійснити оплату вартості виконаних робіт на суму 18290,00 грн.

Проте, як вбачається з обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, грошове зобов'язання Замовника перед Виконавцем у сумі 18290,00 грн. у встановлені договором строки не виконано.

Доказів, що свідчать про сплату цієї суми заборгованості в повному обсязі чи частково у період розгляду або до початку розгляду справи суду не представлено.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу у повному обсязі.

Прострочення відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум.

За розрахунком позивача сума інфляційних витрат за прострочення основного зобов'язання у загальній сумі становить 15872,91 грн. та визначена за період прострочення з вересень 2014р. по квітень 2017р. на суму основного боргу 18290,00 грн.

В частині нарахування інфляційних витрат за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань слід виходити з наступного.

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Таким чином, застосований позивачем розрахунок інфляційних витрат в частині визначення періоду їх нарахування не суперечить вищевикладеним приписам постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями), та дійсним обставинам справи, і тому прийнятий судом.

Здійснив перерахунок інфляційних витрат за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН» , за період визначений позивачем, який не суперечить дійсним обставинам справи, суд дійшов висновку про їх задоволення у повному обсязі.

Одночасно позивачем заявлено до стягнення 3% річних з простроченої суми - 1503,29грн. за наступним розрахунком: на суму 18290,00 грн. за період з 31.08.2014р. по 26.05.2017р.

Перевіривши розрахунок даних позовних вимог, суд дійшов висновку про їх розмір у загальній сумі 1501,78 грн.

Стосовно тверджень відповідача щодо наявності обставин, які не залежать від волі товариства, а значить воно не повинно нести відповідальність за порушення договірних зобов'язань і, таким чином, вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних витрат не підлягають задоволенню, слід зазначити таке.

По-перше, у розумінні приписів ст.ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України, обставини, на які посилається сторона на підставу своїх заперечень, повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами.

По-друге, останні не можна розцінювати, як підставу для звільнення від сплати нарахованих згідно ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційних витрат, адже не є відповідальністю за своєю правовою природою пов'язаною з виною боржника.

У ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних та інфляційні витрати - є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, адже виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» , передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (п.2.).

Означене встановлено Верховним судом України у постанові від 12.12.2011р. (Про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 02.08.2011р. у справі №07/238-10), та вказано, що інфляційні витрати та 3% річних нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Отже, приписами чинного законодавства не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов'язання або його виконання із порушенням встановлених договором термінів та не позбавляє кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України.

З огляду на таке, твердження відповідача в цій частині судом до уваги не прийнято.

Відповідно до п.7.5 договору у разі порушення терміну остаточного розрахунку за виконані роботи, згідно п.2.3 договору, Замовник зобов'язується оплатити пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день затримки платежу.

Позивачем заявлено до стягнення пеню з простроченої суми - 5399,81 грн. за наступним розрахунком: на суму 18290,00 грн. за період з 26.05.2016р. по 25.05.2017р.

Згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, судом встановлено, що позивачем не дотримано п.6 ст.232 Господарського кодексу України при нарахуванні цих вимог та визначенні періоду.

Належним періодом, у розумінні згаданої норми чинного законодавства України, нарахування пені за зобов'язанням травня 2014р. є перебіг часу з 30.08.2014р. по 30.02.2015р., адже інше не встановлено договором.

Одночасно у відзиві №03/2 - 77 від 05.07.2017р. відповідач просить застосувати до позовних вимог щодо стягнення пені по справі №905/1258/17 строки спеціальної позовної давності передбачені ст.258 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статей 256, 258 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з частиною 1 статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За визначенням ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява позивачем надіслана 29.05.2017р., про що свідчить відповідний штамп поштового відправлення на конверті, у якому означений позов надійшов.

Виходячи з викладеного, слідує, що строк позовної давності у частині вимог про стягнення пені за зобов'язанням травня 2014р. - сплинув.

Відтак, суд задовольняє клопотання відповідача, застосовує строк позовної давності до цих вимог та відмовляє у їх задоволенні.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КАЕФЕР АНТАЛ» , м.Одеса, до Публічного акціонерного товариства «Дружківський машинобудівний завод» , м.Дружківка Донецької області, про стягнення суми заборгованості за договором ДрМЗ 281/12 від 12.09.2012р., укладеного між ТОВ «Каефер Антал» та ПАТ «Дружківський машинобудівний завод» , у розмірі 41066,01 грн., яка складається з: суми основної заборгованості у розмірі 18290,00 грн., пені, нарахованої за період з 26.05.2016р. по 26.05.2017р., у розмірі 5399,81грн., інфляційних витрат, нарахованих за період з 31.08.2014р. по 26.05.2017р., у розмірі 15872,91 грн., 3% річних, нарахованих за період з 31.08.2014р. по 26.05.2017р., у розмірі 1503,29 грн., задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дружківський машинобудівний завод» (84205, Донецька область, м.Дружківка, вул.Леніна, буд.7, код ЄДРПОУ 00165669, п/р№26008301754799 у філії ГУ ПАТ Промінвестбанк Донецької області м.Донецьк, МФО 334635) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАЕФЕР АНТАЛ» (65028, Одеська область, м.Одеса, вул.Мечнікова, буд.132, код ЄДРПОУ 37679683, банківські реквізити не вказано) 35664,69 грн., у тому числі суму заборгованості у розмірі 18290,00 грн., 3% річних у розмірі 1501,78 грн., інфляційні втрати у розмірі 15872,91 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 1389,56 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. У судовому засіданні 11.07.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

7. Повний текст рішення складено та підписано 14.07.2017р.

Суддя О.В. Кротінова