Ухвала

від 31.05.2017 по справі 813/5657/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2017 року м. Київ К/800/32440/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бившевої Л.І. (головуючого), Шипуліної Т.М., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Червоноградської об'єднаної державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області (правонаступник Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління ДФС у Львівській області)

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року

у справі № 813/5657/15

за позовом Приватного підприємства "Галтехсервіс"

до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління ДФС у Львівській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство "Галтехсервіс" (далі - ПП "Галтехсервіс", позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ДПІ, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ від 15 вересня 2015 року № 0000432200, № 0000442200, № 0000452200, якими підприємству збільшено грошове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток на суму 414353,75 грн, податок на додану вартість (далі - ПДВ) на 245405,00 грн та зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за серпень, грудень 2012 року, січень, червень 2014 року на суму 27660,00 грн.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 23 грудня 2015 року року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року, позов ПП "Галтехсервіс" задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення ДПІ від 15 вересня 2015 року № 0000432200, № 0000442200, № 0000452200; присуджено на користь ПП "Галтехсервіс" із Державного бюджету України витрати щодо сплати судового збору в розмірі 10311,27 грн.

У касаційній скарзі Червоноградської об'єднаної державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області (правонаступник Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління ДФС у Львівській області), посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволені позову відмовити повністю.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що фактичною підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких у цій справі виник спір, стали висновки, викладені в акті акт від 03 вересня 2015 року № 39/2200/31843866 про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПП "Галтехсервіс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства під час взаємовідносин із ПАТ "Жидачівський ЦПК", ПП "Ворк супорт", ПП "Електрокабельпостач", ТзОВ "Ерідл", ДТГО "Львівська залізниця", ТзОВ "Тетра-агро" за період з 01 січня 2011 року по 01 липень 2014 року, питань викладених у постанові слідчого. Згідно з висновками цього акту підприємство порушило норми пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п. 135.1, пп. 135.4.1 п. 135.1, п. 135.4, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 771473,00 грн та завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 573970,00 грн. Такий висновок податкового органу вмотивований тим, що ПП "Галтехсервіс" безпідставно збільшило податковий кредит за податковими накладними, виписаними ПП "Ворк супорт", ПП "Електрокабельпостач", ТзОВ "Тетра-агро", ФОП ОСОБА_4, та суми витрат, що відповідає витратам з придбання товарів (вугілля) та послуг у зазначених постачальників, а також відсутності на момент здійснення перевірки документів щодо переміщення (доставки) вугілля, операцій з його розвантаження та навантаження, документів якості, сертифікатів походження, результатів лабораторних досліджень, що передбачено умовами договорів. При цьому ДПІ стосовно безпідставного формування позивачем даних свого податкового обліку за наслідками фінансово - господарських взаємовідносин із вказаними контрагентами посилається на податкову інформацію, отриману в результаті здійснення заходів податкового контролю, щодо господарської діяльності зазначених контрагентів позивача: водночас один чи декілька із платків податків не мають достатніх матеріально-технічних та трудових ресурсів для здійснення відповідної господарської діяльності; за місцезнаходженням відсутні; ПП "Електрокабельпостач" припинено, а відносно ПП "Ворк супорт" відкрито ліквідаційну процедуру.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що факт здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Ворк супорт", ПП "Електрокабельпостач", ТзОВ "Тетра-агро", ФОП ОСОБА_4 є встановленим в судовому процесі.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до абзаців першого-третього п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (пп. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно з положеннями п. 138. 1 ст. 138 ПК України в редакції до внесення змін Законом України від 17 липня 2015 року № 652-УІІІ (набрав чинності з 13 серпня 2015 року) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема з витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 цієї статті).

Відповідно до абзацу 1 пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України у редакції до внесення змін Законом України від 17 липня 2015 року № 652-УІІІ, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту, а витрат, що формують собівартість реалізованих товарів (виконаних робіт, наданих послуг), до витрат в податковому обліку обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений п. 201.11 ст. 201 ПК України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому процесі суди попередніх інстанцій дослідили первинні документи, надані ПП "Галтехсервіс" на спростування доводів податкового органу про недостовірність даних податкового обліку, задекларованих за наслідками господарських операцій із ПП "Ворк супорт", ПП "Електрокабельпостач", ТзОВ "Тетра-агро", ФОП ОСОБА_4, а саме: договори поставки; податкові накладні; видаткові накладні; рахунки - фактури; акти виконаних робіт; пам'ятка прийомоздавача на подачу і забирання вагонів; платіжні документи; документи щодо надання ТзОВ "Юніверсал Карго Транс" транспортно - еспедеційних послуг придбаного позивачем товару та його подальшої реалізації іншим контрагентам. Також суди врахували обставини щодо наявності у контрагентів підприємства господарської та податкової правосуб'єктності на момент вчинення спірних операцій.

Таким чином, оцінивши з дотриманням норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України у сукупності докази, надані позивачем на спростування доводів податкового органу про недостовірність даних його податкового обліку, дійшли обґрунтованого висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі.

Доводи, наведені ДПІ у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій.

Обґрунтовуючи довід касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, ДПІ посилається на ті ж самі обставини, які вказані в акті перевірки та які були предметом оцінки судами першої та апеляційної інстанцій; в касаційній скарзі не наведено конкретних підстав, які б свідчили про порушення судами норм процесуального права при встановленні обставин у справі та норм матеріального права при їх юридичній оцінці.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Червоноградської об'єднаної державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року у справі № 813/5657/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Л.І. Бившева

Судді: Т.М. Шипуліна

В.П. Юрченко