Рішення

від 12.07.2017 по справі 902/593/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 липня 2017 р. Справа № 902/593/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ЛЕ-АН", м. Вінниця

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", м. Київ в особі Вінницького регіонального відділення ТОВ "ОТП Факторинг Україна", м. Вінниця

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1, смт Літин Вінницька область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, м. Дніпропетровськ

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

За участю секретаря судового засідання Кузьменко В.В.

За участю представників:

позивача: Панчук Ірина Олександрівна, довіреність № б/н від 01.02.2017 р., посвідчення адвоката серії НОМЕР_1 від 17.02.2016 р.

відповідача: Марейчик Наталя Олександрівна, довіреність № б/н від 06.07.2017 р., паспорт серії НОМЕР_2 виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 03.10.2002 р.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_3 виданий Літинським РВ УМВС України у Вінницькій області 16.12.1995 р.

ВСТАНОВИВ :

Надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ЛЕ-АН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" в особі Вінницького регіонального відділення ТОВ "ОТП Факторинг Україна" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна про визнання виконавчого напису нотаріуса зареєстрованого в реєстрі № 6766 від 05.09.2013 р. вчиненого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. таким, що не підлягає виконанню на підставі договору іпотеки № РМ-SMEB00/123/2007 від 20.06.2007 р. укладеного між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ЛЕ-АН" та посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Миронюк Н.В. 20.06.2007 р. за реєстровим номером № 1406, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно: вбудоване приміщення, яке в цілому складається з приміщень, загальною площею 124,5 кв.м., що знаходиться в житловому будинку, за адресою: АДРЕСА_2 та належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ЛЕ-АН".

Ухвалою від 15.06.2017 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/593/17 та призначено до розгляду на 12.07.2017 р.

При порушенні провадження судом з власної ініціативи залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1.

04.07.2017 р. до суду надійшли витребувані ухвалою документи від третьої особи - приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., а саме копія оспорюваного виконавчого напису та документів на підставі яких було його вчинено.

В судове засідання призначене на 12.07.2017 р. приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. не з'явилась, хоча повідомлялась про його час та місце ухвалою від 15.06.2017 р., яка надсилалась рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Факт отримання вказаної ухвали приватним нотаріусом Бондар І.М. підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 4900054209563 наявним в матеріалах справи.

Обізнаність третьої особи про розгляд даної справи в суді свідчить подання нею витребуваних на вимогу ухвали суду доказів про що вказувалось вище.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення третьої особи належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останньої в судове засідання для реалізації нею права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, третя особа своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористалась, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду третьої особи або її представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленої про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку з відсутністю поданого клопотання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В судовому засіданні представником відповідача подано клопотання про залучення до матеріалів справи доказів, а також заяву про повне визнання заявленого позову.

З метою отримання додаткових доказів судом в засіданні суду оголошувалась перерва в межах дня.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 судом встановлено наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач посилається в якості підстави позовних вимог на те, що при вчиненні виконавчого напису приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. не було перевірено безспірність суми заборгованості та не перевірено документів, які встановлюють прострочення виконання зобов'язань, позаяк позивачем не було отримано вимогу про усунення порушень по кредитному договору № СМ-SMEB00/123/2007 від 20.06.2007 р., а в жовтні 2013 року ТОВ "ОТП Факторинг Україна" звернулось до суду з позовом про стягнення боргу за вказаним вище кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до договору іпотеки № РМ-SMEB00/123/2007 від 20.06.2007 р.

Відповідач у поданій до суду заяві від 11.07.2017 р. № 442 позов визнав в повному обсязі.

Треті особи письмових пояснень з викладом процесуальної позиції щодо заявленого позову суду не надали.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що за договором купівлі-продажу кредитного портфелю № б/№ від 10.12.2010 р. та договору відступлення прав вимоги № б/н від 10.12.2010 р. Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" відступило, а ТОВ "ОТП Факторинг Україна" прийняло право вимоги за кредитним договором № CM-SMEB00/123/2007 від 20.06.2007 р. укладеними між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" та ОСОБА_1

Відповідно до кредитного договору № CM-SMEB00/123/2007 від 20.06.2007 р. укладеного між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство "ОТП Банк" надав відповідачу кредит в сумі 120 000 (сто двадцять тисяч) доларів США зі строком повернення до 19.06.2014 р. (а.с.19-25, т.1).

ОСОБА_1 в свою чергу, зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути позивачу вказані кредитні кошти у строки, зазначені в кредитному договорі (зокрема, в п.п. 1.6. кредитного договору з підпунктами), а також сплатити відповідну платню за користування кредитом, в порядку та на умовах, що визначені в кредитному договорі (зокрема, в п.п. 1.4., 1.5. кредитного договору, з підпунктами). Згідно з п.п. 1.5.1. кредитного договору погашення відповідної частини кредиту та нарахованих відсотків повинно здійснюватися відповідачем щомісяця у розмірі та строки визначені кредитним договором.

В забезпечення своєчасності виконання зобов'язань ОСОБА_1 по кредитному договору № CM-SMEB00/123/2007 від 20.06.2007 р. між банком та ТОВ "Науково-виробниче підприємство "ЛE-AH" було укладено договір іпотеки № PM-SMEB00/123/2007 від 20.06.2007 р., посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Миронюк Н.В. 20.06.2007 р., за реєстровим № 1407 за яким, ТОВ "Науково-виробниче підприємство "ЛE-AH" передав банку в іпотеку, належне йому на праві колективної власності (на підставі Рішення постійно діючого третейського суду при асоціації Правовий центр підприємництва від 24.01.2007 р. справа № 23-01/07-06, ухвалою про виправлення описки постійно діючого третейського суду при асоціації Правовий центр підприємництва від 02.02.2007 р. справа № 23-01/07-06. зареєстрованою КП ВООБТІ 07.02.2007 за реєстр. № 657 в реєстровій книзі 10 (додаткова) нерухоме майно, а саме вбудоване приміщення загальною площею 124, 5 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ( а. с.13-18, 26-34, т.1)

Пункт 1.1. договору іпотеки встановлює, що даний договір забезпечує вимоги іпотекодержателя (позивача), що випливають з кредитного договору № CM-SMEB00/123/2007 від 20.06.2007 р. Також встановлено, що ТОВ "Науково- виробниче підприємство "JIE-AH" як майновий поручитель стверджує, що він ознайомлений зі змістом основного зобов'язання, яке забезпечено іпотекою, та не має претензій до умов кредитного договору, а також дав свою згоду на забезпечення іпотекою обов'язків позичальників.

Із матеріалів справи слідує, що 31.10.2012 р. Вінницьким міським судом Вінницької області винесено ухвалу у справі за цивільним позовом ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_8 та ТОВ "Науково- виробниче підприємство "JIE-AH" про стягнення заборгованості за кредитним договором № СМ-SMEB00/104/2007 від 03.03.2007 р., про стягнення заборгованості за кредитним договором № СМ-SMEB00/123/2007 від 20.06.2007 р. та до "Науково- виробниче підприємство "JIE-AH" про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором № РМ- SMEB00/123/2007 від 20.06.2007 р. (а.с.49, т.1).

Ухвалою від 30.01.2013 р. Вінницьким міським судом Вінницької області роз'єднано в окремі провадження позовні вимоги: ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором № СМ-SMEB00/104/2007 від 03.03.2007 р. та позовні вимоги ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором № СМ-SMEB00/123/2007 від 20.06.2007 р. та до ТОВ "Науково-виробниче підприємство "ЛЕ-АН" про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором № РМ- SMEB00/123/2007 від 20.06.2007 р.; справу за позовом ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором № СМ-SMEB00/123/2007 від 20.06.2007 р. та до ТОВ "Науково-виробниче підприємство "ЛЕ-АН" про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором № РМ- SMEB00/123/2007 від 20.06.2007 р. передано на новий автоматизований розподіл справ (а.с.50-51, т.1).

Ухвалою від 20.02.2013 р. Вінницьким міським судом Вінницької області відкрито провадження у справі № 127/4022/13-ц за позовом ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором № СМ-SMEB00/123/2007 від 20.06.2007 р. та до ТОВ "Науково-виробниче підприємство "ЛЕ-АН" про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором № РМ- SMEB00/123/2007 від 20.06.2007 р., а ухвалою від 26.07.2013 р. у цій справі призначено судову бухгалтерську експертизу на вирішення якої, з поміж іншого, поставлено питання щодо документального підтвердження визначеної позивачем заборгованості за кредитним договором № СМ-SMEB00/123/2007 від 20.06.2007 р. (а.с.52-54, т.1).

Заочним рішенням від 24.06.2015 р. у справі № 127/4022/132-ц позов задоволено частково - солідарно стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_8 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором № CM-SMEB00/123/2007 від 20.06.2007 р. у розмірі 139 720, 95 (сто тридцять дев'ять тисяч сімсот двадцять, 95) доларів США, що еквівалентно становить 3 090 440, 40 грн., з яких: залишок заборгованості за кредитом становить 103 705, 33 (сто три тисячі сімсот п'ять. 33) доларів США, що еквівалентно становить 2 293 823, 10 грн. (два мільйони двісті дев'яносто три тисячі вісімсот двадцять три, 10 грн.); заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками складає 36 015.02 (тридцять шість тисяч п'ятнадцять. 02) доларів СІША, що еквівалентно становить 796 604. 05 грн. (сімсот дев'яносто шість тисяч шістсот чотири, 05грн.) та суму пені у розмірі 103 705,33 доларів США ( що еквівалентно 2 293 823,10 грн.), а в Заочним рішенням від 24.06.2015 р. у справі № 127/4022/132-ц позов задоволено частково - солідарно стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_8 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором № CM-SMEB00/123/2007 від 20.06.2007 р. у розмірі 139 720, 95 (сто тридцять дев'ять тисяч сімсот двадцять, 95) доларів США, що еквівалентно становить 3 090 440, 40 грн., з яких: залишок заборгованості за кредитом становить 103 705, 33 (сто три тисячі сімсот п'ять. 33) доларів США, що еквівалентно становить 2 293 823, 10 грн. (два мільйони двісті дев'яносто три тисячі вісімсот двадцять три, 10 грн.); заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками складає 36 015.02 (тридцять шість тисяч п'ятнадцять. 02) доларів СІША, що еквівалентно становить 796 604. 05 грн. (сімсот дев'яносто шість тисяч шістсот чотири, 05грн.) та суму пені у розмірі 103 705,33 доларів США ( що еквівалентно 2 293 823,10 грн.), а в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № CM-SMEB00/123/2007 від 20.06.2007 р. звернуто стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", а саме: нерухоме майно, а саме вбудоване приміщення загальною площею 124,5 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 належне ТОВ "Науково-виробниче підприємство "ЛЕ-АН" на праві колективної власності, а кошти отримані від реалізації Предмета іпотеки, направити на погашення загальної заборгованості перед ТОВ "ОТП Факторинг Україна", що виникла на підставі Кредитного договору № CM-SMEB00/123/2007 від 20.06.2007 р., в розмірі 139 720, 95 (сто тридцять дев'ять тисяч сімсот двадцять, 95) доларів США, що еквівалентно становить 3 090 440, 40 (три мільйони дев'яносто тисяч чотириста сорок, 40) грн (а.с.55-62, т.1).

рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № CM-SMEB00/123/2007 від 20.06.2007 р. звернуто стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", а саме: нерухоме майно, а саме вбудоване приміщення загальною площею 124,5 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 належне ТОВ "Науково-виробниче підприємство "ЛЕ-АН" на праві колективної власності, а кошти отримані від реалізації Предмета іпотеки, направити на погашення загальної заборгованості перед ТОВ "ОТП Факторинг Україна", що виникла на підставі Кредитного договору № CM-SMEB00/123/2007 від 20.06.2007 р., в розмірі 139 720, 95 (сто тридцять дев'ять тисяч сімсот двадцять, 95) доларів США, що еквівалентно становить 3 090 440, 40 (три мільйони дев'яносто тисяч чотириста сорок, 40) грн (а.с.55-62, т.1).Із Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 12.07.2017 р. повторне заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24.06.2015 р. залишено без змін (ухвала від 12.07.2017 р. у справі № 127/4022/13-ц (Електронний ресурс://Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/67673017).

Як вбачається із наведеного вище, взяті на себе зобов'язання на підставі Кредитного договору № CM-SMEB00/123/2007 від 20.06.2007 р. банком стосовно видачі кредиту банком виконано в повному обсязі, однак позичальником неналежним чином виконувалось зобов'язання щодо своєчасного та повного проведення розрахунків по кредитному договору.

Суд зауважує, що факт отримання кредиту та наявність заборгованості по ньому не заперечується сторонами та підтверджується рішенням суду у справі № 127/4022/13-ц, що в силу приписів ст.35 ГПК не потребує доведення при розгляді даної справи.

В зв'язку з непроведенням розрахунків та наявністю у Позичальника заборгованості Банком 16.05.2013 р. заявлено досудові вимоги надіслані на адресу позичальника та ТОВ "Науково-виробниче підприємство "ЛЕ-АН" про погашення заборгованості за договором № CM-SMEB00/123/2007 від 20.06.2007 р. в яких Банк вимагав від ТОВ "Науково-виробниче підприємство "ЛЕ-АН" погасити всю заборгованість за кредитним договором в розмірі 103 705,93 доларів США основної заборгованості та 9 948,99 доларів США відсотків за користування кредитом та попереджено про те, що у разі несплати вказаної заборгованості на протязі тридцяти днів буде здійснено вчинення виконавчого напису, які фактично було надіслано 24.05.2013 р., що вбачається із відбитків штемпелів відділень поштового зв'язку на описах вкладення в цінний лист наявних в матеріалах справи.

05.09.2013 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинено оспорюваний виконавчий напис.

Із письмового пояснення та наданих приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. документів вбачається, що спірний виконавчий напис був вчинений ним на підставі наступних документів : заяви представника ТОВ "ОТП Факторинг Україна" № 230/09-13 від 05.09.2013 р.; досудових вимог від 16.05.2013 р. та описів вкладення в цінний лист; іпотечного договору № РМ-SMEB00/123/2007 від 20.06.2007 р.; договору № 2 про внесення змін до іпотечного договору № РМ-SMEB00/123/2007 від 20.06.2007 р.; договору про відступлення права вимоги від 10.12.2010 р., договору комісії від 10.12.2010 р., розрахунку заборгованості станом на 15.05.2013 р.; кредитного договору № CM-SMEB00/123/2007 від 20.06.2007 р.; виписки з особового рахунку позичальника з 20.06.2007 р. по 05.09.2013 р. тощо.

Судом встановлено, що ТОВ "ОТП Факторинг Україна" звернулось із заявою про вчинення виконавчого напису до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. 05.09.2013 р., що вбачається із реєстраційного штампу нотаріуса на першому аркуші зазначеної заяви.

Беручи до уваги встановлені обставини суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог та необхідність їх задоволення виходячи з наступних міркувань.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Виходячи із встановлених обставин спору суд дійшов висновку, що між Виходячи із встановлених обставин спору суд дійшов висновку, що між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство "ОТП Банк", а в подальшому ТОВ "ОТП Факторинг Україна" 20.06.2007 р. укладено кредитний договір № CM-SMEB00/123/2007 правовідносини по якому врегульовано в главі 71 ЦК України "Позика. Кредит. Банківський вклад".

ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство "ОТП Банк", а в подальшому ТОВ "ОТП Факторинг Україна" 20.06.2007 р. укладено кредитний договір № CM-SMEB00/123/2007 правовідносини по якому врегульовано в главі 71 ЦК України "Позика. Кредит. Банківський вклад".Зокрема в ст. 1054 ЦК України вказано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором . Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 2 названої статті встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як свідчать матеріали справи в рахунок забезпечення виконання зобов'язань по вказаному вище кредитному договору сторонами 06.03.2008 року укладено іпотечний договір № PL 08-153/В00.

Згідно ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою , притриманням, завдатком.

Статтею 572 ЦК України встановлено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною 1 ст.575 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно ст.1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки (ч.1 ст.12 Закону України "Про іпотеку").

Частинами 1, 3 статті 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно ч.1 ст.35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Як свідчать матеріали справи та про що вказувалось вище, 05.09.2013 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. було вчинено виконавчий напис на підставі відповідної заяви ТОВ "ОТП Факторинг Україна" в зв'язку з порушенням ОСОБА_1 взятих на себе за кредитним договором № CM-SMEB00/123/2007 від 20.06.2007 р. зобов'язань.

На думку суду вказаний виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. з порушеннями норм діючого законодавства, в тому числі, Закону України "Про нотаріат", Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України виходячи з наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України "Про нотаріат" (далі - Закон "Про нотаріат") нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону "Про нотаріат"). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 р. № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.201 р. за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат"). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України "Про нотаріат" та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно з ст.87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 закону України "Про нотаріат" передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно ст. 89 Закону України "Про нотаріат" у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребовуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення ; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Так, згідно з п.п.1.1, 1.2 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 р. для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.п.2.1, 2.3 Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів , затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172. У разі вчинення виконавчого напису за договором іпотеки нотаріус перевіряє за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно наявність чи відсутність заставної, наявність чи відсутність інших іпотекодержателів (п.п.3.1-3.6 Порядку).

Згідно з п.1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

При цьому стаття 50 Закону України "Про нотаріат" передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів .

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру , як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Зокрема, спростовує безспірність заборгованості боржника той факт, що на час вчинення нотаріусом виконавчого напису в суді розглядається по суті спір щодо розміру цієї заборгованості.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів (правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постановах від 04.03.2015 р. в справі № 6-27цс15, від 11.03.2015 р. в справі № 6-141цс14, від 05.07.2017 р. в справі № 6-887цс17 ).

Документи, які були надані ТОВ "ОТП Факторинг Україна" приватному нотаріусу Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. за своїм характером та змістом не є документами, які підтверджують безспірність заборгованості ОСОБА_1 з огляду на таке.

Виходячи зі змісту наведених вище норм діючого законодавства, безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що відповідно виключає можливість спору зі сторони боржника стосовно її розміру, строку, за який вона нарахована , тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не тільки кредитора, а й самого боржника, або ж підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі .

Зокрема, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи , оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Як вбачається із матеріалів справи у спірному виконавчому написі визначено суму заборгованості, що відображена у розрахунку суми боргу станом на 15.05.2013 р. та станом на 05.09.2013 р., який надавався позивачем нотаріусу, та яка не підтверджена будь-якими первинними бухгалтерськими документами.

На думку суду, розрахунок суми боргу, складений працівниками Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", не є первинним документом, що фіксує наявність грошового зобов'язання ОСОБА_1, а є лише одностороннім арифметичним розрахунком Банку, який не відображає фактичні і правові підстави для стягнення відповідних сум, не підтверджує безспірність розміру грошових вимог позивача до боржника .

Як встановлено судом, на підтвердження безспірності своїх вимог ПАТ "ОТП Банк" не було подано нотаріусу первинних документів , щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), а тому в нотаріуса були відсутні підстави вважати та фактично встановити, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем зазначений у виконавчому написі, є безспірним .

Окрім того, як вказувалось судом вище, на момент вчинення виконавчого напису в провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебувала справа № 127/4022/13-ц в рамках якої було призначено судову бухгалтерську експертизу на вирішення якої, з поміж іншого, поставлено питання щодо документального підтвердження визначеної позивачем заборгованості за кредитним договором № СМ-SMEB00/123/2007 від 20.06.2007 р.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини щодо вчинення спірного виконавчого напису за відсутності первинних бухгалтерських документів, які б встановлювали та підтверджували безспірність заборгованості позичальника за договором по кредитному договору № СМ-SMEB00/123/2007 від 20.06.2007 р., при наявності в провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебувала справа № 127/4022/13-ц в рамках якої було призначено судову бухгалтерську експертизу на вирішення якої, з поміж іншого, поставлено питання щодо документального підтвердження визначеної позивачем заборгованості за кредитним договором № СМ-SMEB00/123/2007 від 20.06.2007 р., суд дійшов висновку, що позовні вимоги заявлені правомірно, а виконавчий напис від 05.09.2013 р., вчинений приватним нотаріусом приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. слід визнати таким, що не підлягає виконанню, оскільки його вчинено з порушенням приписів діючого законодавства.

Приймаючи рішення судом враховується процесуальна позиція відповідача, яка зводиться до повного визнання ним заявленого позову.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

12.07.2017 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 49, 75, 78, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати виконавчий напис зареєстрований в реєстрі № 6766 від 05.09.2013 р. вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. на підставі договору іпотеки № РМ-SMEB00/123/2007 від 20.06.2007 р. укладеного між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ЛЕ-АН" та посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Миронюк Н.В. 20.06.2007 р. за реєстровим номером № 1406, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно: вбудоване приміщення, яке в цілому складається з приміщень, загальною площею 124,5 кв.м., що знаходиться в житловому будинку, за адресою: АДРЕСА_2 та належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ЛЕ-АН" таким, що не підлягає виконанню.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", вул.Фізкультури, 28Д, м.Київ, 03150 (ідентифікаційний код - 36789421) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ЛЕ-АН", проспект Юності, 77, м.Вінниця, 21030 (ідентифікаційний код - 23104446) - 1 600 грн 00 коп. відшкодування витрат по сплаті судового збору.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати третій особі (приватному нотаріусу Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірині Михайлівні) рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 17 липня 2017 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи.

2 - третій особі - приватному нотаріусу Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірині Михайлівні - АДРЕСА_1.