Рішення

від 11.07.2017 по справі 910/8643/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2017Справа №910/8643/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛПГ ТЕХНО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮК ГРУП"

про стягнення 698618,71 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Безгородний А.Ю. за довіреністю б/ від 24.05.2017

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛПГ ТЕХНО" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮК ГРУП" (відповідач) про стягнення 698 618,71 грн., з яких: 459824,50 грн. основної заборгованості за недопоставлений товар за Договором купівлі-продажу скрапленого газу № ПБ-053/1 від 22.07.2015, 131922,72 грн. пені, 84648,74 грн. інфляційних втрат, 22222,75 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2017 порушено провадження у справі № 910/8643/17 та призначено розгляд справи на 12.06.17 о 12:00 год.

В судове засідання 12.06.2017 представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 12.06.2017, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 30.05.2017 про порушення провадження у справі не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 12.06.2017 представник позивача подав пояснення на виконання вимог ухвали суду від 30.05.2017 стосовно підстав нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму недопоставленого товару.

В судовому засіданні 12.06.2017 представник позивача подав пояснення на виконання вимог ухвали суду від 30.05.2017 стосовно нарахування пені за період, який перевищує шість місяців.

Наведені пояснення позивача залучені судом до матеріалів справи та передані до відділу діловодства суду для реєстрації

В судовому засіданні 12.06.2017 представник позивача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме копій рахунків-фактур, на підставі яких позивач здійснював оплату товару, та електронних листів. Клопотання про долучення доказів до матеріалів справи судом задоволене, залучене до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду для для реєстрації.

В судовому засіданні, призначеному на 12.06.2017, представник позивача подав клопотання про продовження строків розгляду справи. Клопотання судом задоволене, залучене до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду для для реєстрації.

Представник позивача в судовому засіданні 12.06.2017 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

В судовому засіданні 12.06.2017 судом перевірено виконання сторонами вимог ухвали суду від 30.05.2017 про порушення провадження у справі № 910/8643/17 та встановлено, що відповідач вимоги зазначеної ухвали не виконав.

Враховуючи нез'явлення представника відповідача в судове засідання, невиконання останнім вимог ухвали суду від 30.05.2017, клопотання позивача про продовження строків розгляду справи та положення п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 12.06.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2017 продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 11.07.2017 о 10:20 год.

В судове засідання 11.07.2017 представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 11.07.2017, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 30.05.2017, від 12.06.2017 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями № 0103042350269, № 0103042350404.

Відповідно до абз. 1 підпункту 3.9.2 підпункту 3.9 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір в даному судовому засіданні, судом встановлено не було.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 11.07.2017 без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.

Представник позивача в судовому засіданні 11.07.2017 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, з урахуванням пояснень, поданих в судовому засіданні 12.06.2017, позов підтримав у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 11.07.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛПГ ТЕХНО" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮК ГРУП" (постачальник, відповідач) було укладено Договір купівлі-продажу скрапленого газу № ПБ-053/1(далі - Договір).

Згідно п. 1.1 Договору постачальник (відповідач) зобов'язується передати у власність покупця (позивача), а покупець прийняти та оплатити товар у асортименті, кількості, ціні у відповідності до заявки покупця, яка узгоджується між сторонами за допомогою факсимільного зв'язку, електронної пошти або в усній формі.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що загальна сума Договору складається з суми вартості партій товару, поставлених постачальником протягом строку дії даного Договору.

У пункті 2.2 Договору сторони узгодили, що оплата товару здійснюється не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з дати поставки товару покупцеві. Покупець зобов'язується оплатити 100% вартості товару, зазначеного у рахунку-фактурі. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до п. 3.1 Договору покупець зобов'язаний за 5 днів до поставки товару надати постачальнику письмову заявку на відпуск скрапленого газу із зазначенням, зокрема, дати поставки. За погодженням сторін наявність письмової заявки може бути необов'язковою умовою.

Згідно п. 3.2 Договору поставка товару покупцю проводиться постачальником у кількості та за ціною, визначеними в рахунку - фактурі і видатковій накладній до цього Договору, а також за умови виконання покупцем п. 2.2 цього Договору.

Пунктом 7.1 Договору сторони визначили строк дії Договору, який набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 21 серпня 2016 року, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного виконання. Закінчення строку дії Договору не звільняє винну сторону за відповідальність за його не виконання.

Згідно п. 7.2 Договору сторони передбачили, що Договір може бути продовжений на новий термін або розірваний до закінчення терміну його дії за взаємною письмовою згодою сторін.

Позивач стверджує, що протягом строку дії Договору він належним чином виконував свої обов'язки за Договором, повністю сплачував виставлені йому відповідачем рахунки - фактури на оплату товару за Договором, проте, на твердження позивача, відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання щодо поставки товару, поставивши товар в меншій кількості, ніж було оплачено позивачем, внаслідок чого, у відповідача станом на 01.10.2015 виникла заборгованість перед позивачем за оплачений та не поставлений товар згідно Договору в загальній сумі 459824,50 грн.

За наведених обставин позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача у судовому порядку 459824,50 грн. основної заборгованості за недопоставлений товар за Договором, а також 131922,72 грн. пені на підставі п. 4.2 Договору та 84648,74 грн. інфляційних втрат, 22222,75 грн. 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Аналіз умов укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу скрапленого газу № ПБ-053/1 від 22.07.2015 свідчить про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 662 ЦК України встановлено обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що умовами Договору передбачено зобов'язання позивача оплатити 100% вартості товару, зазначеного у рахунку-фактурі (п.п. 1.1, 2.2 Договору), тоді як відповідач був зобов'язаний поставити товар позивачу (п.п. 1.1, 3.1, 3.2 Договору), за умови виконання позивачем п. 2.2 Договору.

Матеріалами справи підтверджується, що протягом строку дії Договору позивач здійснював оплату товару за Договором згідно виставлених йому відповідачем рахунків - фактур (належним чином засвідчені копії відповідних рахунків-фактур наявні в матеріалах справи).

Матеріалами справи також підтверджується, що:

- згідно платіжних доручень № 710 від 22.07.2015, № 716 від 23.07.2015, № 717 від 23.07.2015, № 720 від 24.07.2015 та № 867 від 03.09.2015 позивачем була перерахована оплата за скраплений газ по ціні 12350,00 грн. за одну тону, на загальну суму 1054902,00 грн., тобто оплату здійснено за поставку 85,42 т скрапленого газу. Проте, фактично товар був поставлений в кількості 76,75 т на загальну суму 947862,50 грн., що підтверджується видатковими накладними № 197 від 29.07.2015, № 200 від 04.08.2015, № 201 від 05.08.2015 та № 216 від 10.08.2015 року, що свідчить про недопоставку відповідачем товару в кількості 8,67 т на загальну суму 107039,50 грн. ;

- 20.08.2015 здійснив оплату відповідачу за 14,0 т скрапленого газу по ціні 13000,00 грн. за 1 т на загальну суму 182000,00, що підтверджується платіжним дорученням № 827 від 20.08.2015. Проте, фактично відповідач поставив позивачу 13,206 т скрапленого газу на загальну суму 171678,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 222 від 20.08.2015, що свідчить про недопоставку відповідачем товару в кількості 0,794 т на загальну суму 10322,00 грн. ;

- 25.08.2015 позивач здійснив оплату відповідачу за 21,94 т скрапленого газу по ціні 12000,00 грн. за 1 т на загальну суму 263302,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 831 від 25.08.2015 Проте, фактично відповідач поставив позивачу 21,32 т скрапленого газу на загальну суму 255840,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 241 від 25.08.2015, що свідчить про недопоставку відповідачем товару в кількості 0,62 т на загальну суму 7462,00 грн.;

- 03.09.205 року позивач здійснив оплату Відповідачу за 16,54 т скрапленого газу по ціні 12300,00 грн. за 1 т, на загальну суму 203442,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 866 від 03.09.2015. Проте, фактично відповідач поставив позивачу 16,24 т скрапленого газу на загальну суму 199752,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 257 від 01.09.2015, що свідчить про недопоставку товару відповідачем в кількості 0,30 т на загальну суму 3690,00 грн. ;

- 09.09.2015 позивач здійснив оплату відповідачу за 20,0 т скрапленого газу по ціні 10350,00 грн. за 1 т на загальну суму 207000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 903 від 09.09.2015, Проте, відповідач фактично поставив позивачу 20,64 т скрапленого газу на загальну суму 213624,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 283 від 09.09.2015, що свідчить про додаткову поставку відповідачем позивачу товару в кількості 0,64 т на загальну суму 6624,00 грн. ;

- 25.09.2015 позивач здійснив оплату відповідачу за 34,66 т скрапленого газу по ціні 9750,00 грн. на загальну суму 337935,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 981 та № 982 від 25.09.2015. Проте відповідач взагалі не здійснив поставку оплаченого позивачем скрапленого газу по ціні 9750,00 грн. за 1 т на загальну суму 337935,00 грн.

Належним чином засвідчені копії вищенаведених видаткових накладених, підписаних та скріплених печатками сторін, а також копія банківської виписки по рахунку позивача, які наявні в матеріалах справи, приймаються судом у якості належних і допустимих доказів у справі.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що заборгованість відповідача перед позивачем за недопоставлений товар за Договором (скраплений газ) станом на 01.10.2015 склала 459824,50 грн. (107039,50 грн. + 10322,00 грн. + 7462,00 грн. + 3690,00 грн. - 6624,00 грн. + 337935,00 грн. = 459824,50 грн.). Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Статтею 663 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом п. 3.1 Договору покупець зобов'язаний за 5 днів до поставки товару надати постачальнику письмову заявку на відпуск скрапленого газу із зазначенням, зокрема, дати поставки.

Відповідні заявки на відпуск товару із зазначенням дати поставки в матеріалах справи відсутні та позивачем до матеріалів справи не залучені.

Втім, судом враховано, що згідно вищенаведеного пункту 3.1 Договору, за погодженням сторін наявність письмової заявки може бути необов'язковою умовою.

Зважаючи на наведене, з матеріалів справи не вбачається узгоджений сторонами строк поставки товару.

Також, з матеріалів справи не вбачається, що позивач звертався до відповідача з вимогою про поставку оплаченого ним, але не поставленого відповідачем товару на загальну суму 459824,50 грн. в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Разом з тим судом встановлено, що строк дії Договору, визначений пунктом 7.1 Договору до 21 серпня 2016 року, станом на час розгляду спору по суті закінчився, а матеріали справи не містять доказів його продовження на новий термін за взаємною згодою сторін в порядку п. 7.2 Договору.

Отже, в будь-якому разі, відповідач був зобов'язаний здійснити поставку оплаченого позивачем товару до закінчення строку дії Договору, а відповідно, після закінчення строку дії Договору (з 22.08.2016) у відповідача виникло грошове зобов'язання щодо повернення позивачу суми оплаченого, але не поставленого товару за Договором.

Станом на час розгляду справи по суті в матеріалах справи відсутні як докази поставки відповідачем позивачу недопоставленого товару за Договором на суму 459824,50 грн., так і докази повернення відповідачем позивачу вказаної суми недопоставленого товару за Договором.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судові засідання не з'явився, належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог суду не надав та не надіслав.

Згідно з ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази та наведені позивачем обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 459824,50 грн. заборгованості за оплачений позивачем, але не поставлений відповідачем товар за Договором купівлі-продажу скрапленого газу № ПБ-053/1 від 22.07.2015, є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання щодо поставки товару за Договором та неповерненням відповідачем здійсненої позивачем попередньої оплати за цей товар, позивач звернувся до суду також з позовними вимогами про стягнення з відповідача 131922,72 грн. пені за період з 01.10.2015 по 31.05.2016 на підставі п. 4.2 Договору, а також 84648,74 грн. інфляційних втрат та 22222,75 грн. 3% річних за період з 01.10.2015 по 11.05.2017 на підставі ст. 625 ЦК України.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Пунктом 4.2 Договору сторони узгодили, що у разі порушення термінів відвантаження товару , постачальник сплачує покупцю пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення від вартості не відвантаженого в строк товару, в період, за який сплачується пеня.

Отже, наведеним пунктом Договору сторони передбачили відповідальність відповідача у вигляді сплати пені за порушення останнім термінів відвантаження товару.

Як було встановлено судом, з матеріалів справи не вбачається узгоджений сторонами строк поставки товару, а також, матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача з вимогою в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України про поставку оплаченого, але не поставленого відповідачем товару на загальну суму 459824,50 грн.

З урахуванням наведеного, позивачем не доведено суду, що прострочення відповідачем поставки спірного товару розпочалось саме з 01.10.2015 , а рівно, позивачем не доведено суду наявність у нього права на стягнення з відповідача пені на підставі п. 4.2 Договору за порушення термінів поставки товару за період з 01.10.2015 по 31.05.2016.

Зважаючи на наведене, суд відмовляє у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 131922,72 грн. пені за період з 01.10.2015 по 31.05.2016.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як було встановлено судом, зобов'язання відповідача по поставці товару діяло в межах строку дії Договору, а після закінчення строку дії Договору (з 22.08.2016) у відповідача виникло грошове зобов'язання щодо повернення позивачу суми оплаченого, але не поставленого товару за Договором .

Водночас, строк виконання такого зобов'язання (щодо повернення коштів за недопоставлений товар) умовами Договору встановлений не був, а позивач не звертався до відповідача в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України з вимогою про повернення цих коштів, що останнім не заперечувалось.

З урахуванням наведеного, позивачем не доведено суду, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання щодо повернення позивачу суми оплаченого, але не поставленого товару за Договором, а рівно, позивачем не доведено суду наявність у нього права на стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового злбов'язання за період з 01.10.2015 по 11.05.2017.

Зважаючи на наведене, суд відмовляє у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 84648,74 грн. інфляційних втрат та 22222,75 грн. 3% річних за період з 01.10.2015 по 11.05.2017.

Як визначено частиною 1 статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, на відповідача покладається судовий збір в сумі 6897,37 грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮК ГРУП" (02121, м. Київ, Харківське шосе, будинок 174, квартира 1; ідентифікаційний код 39257503) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛПГ ТЕХНО" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, будинок 7-А; ідентифікаційний код 34544495) 459824,50 грн. (чотириста п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот двадцять чотири тисячі 50 коп.) основної заборгованості, 6897,37 грн. (шість тисяч вісімсот дев'яносто сім гривень 37 коп.) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.07.2017

Суддя Гумега О.В.