Рішення

від 13.07.2017 по справі 908/1063/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/76/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2017 Справа № 908/1063/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Форма Партс” (02222, Київська область, м. Київ, вул. Закревського, 16)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Техшина” (69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 45)

про стягнення 12 799,92 грн.

Суддя Проскуряков К.В.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

23.05.2017р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Форма Партс” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Техшина” про стягнення 12 799,92 грн.

Ухвалою суду від 23.05.2017р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №908/1063/17, справі присвоєно номер провадження – 5/76/17, розгляд якої призначено на 21.06.2017 р. Ухвалою суду від 21.06.2017р. розгляд справи відкладено на 13.07.2017р. на підставі ст. 77 ГПК України.

У судовому засіданні 13.07.2017р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розгляд справи відбувався без фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів.

Позивач у судове засідання 13.07.2017р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином шляхом направлення на його адресу ухвали. Клопотань про розгляд справи за відсутності належним чином повноваженого представника позивача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Своїм правом бути присутнім у судовому засіданні позивач не скористався.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 12.11.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Форма Партс» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія Техшина” було укладено договір поставки №03829. В період з 01.01.2017р. по 13.01.2017р. Товариству з обмеженою відповідальністю “Компанія Техшина” було поставлено товарів згідно накладних на загально суму 13 517,70 грн., у той же час відповідачу було виставлено рахунки на оплату відвантаженого товару. В період з 10.01.2017р. по 23.01.2017р. відповідач частково здійснив оплату за поставлений товар та частково повернув неоплачений товар. 02.03.2017р. позивач звернувся до відповідача з листом №58 про сплату заборгованості та проведення звірки взаєморозрахунків. Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар в сумі 10 345,76 грн., пеню в сумі 893,42 грн., інфляційне збільшення суми боргу 387,28 грн. та 36% річних у сумі 1 173,46 грн. Просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач у судові засідання 21.06.2017р. та 13.07.2017р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності належним чином уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином шляхом направлення на його адресу відповідних ухвал суду. Своїм правом бути присутнім у судовому засіданні відповідач не скористався.

Згідно з ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до підпункту 3.1. пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” (далі - Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18) місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”).

В п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 зазначено, що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Ухвали про порушення провадження у справі від 23.05.2017р. №908/1063/17 та відкладення розгляду справи від 21.06.2017р. №908/1063/17, направлені Товариству з обмеженою відповідальністю “Компанія Техшина” на адресу: 69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 45. Ухвала про порушення провадження від 23.05.2017р. №908/1063/17 повернулася на адресу суду з відміткою пошти: “не значиться» (а.с. 117-119).

В матеріалах справи міститься Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, відповідно до якого місцем знаходження Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Техшина є: 69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 45 (а.с. 63-72). Саме за цією адресою здійснювалось листування з відповідачем.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Надання відзиву та документів, що підтверджують заперечення проти позову, є не обов'язком, а правом відповідача, в чому вбачається прояв принципу диспозитивності.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають право брати участь у господарських засіданнях. Оскільки зміст норми не передбачає обов'язку сторін брати участь в судових засіданнях, нез'явлення повноважних представників сторін в судові засідання є реалізацією процесуального права сторони.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 12.11.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Форма Партс” (далі – Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія Техшина (далі – Покупець) було укладено договір поставки №03829 (далі – договір), відповідно до п.п. 1.1. постачальник продає, а покупець купує автомобільні запчастини та експлуатаційні матеріали (далі – товар), кількість та асортимент яких узгоджуються сторонами та зазначаються в рахунках-фактурах та товарних накладних, що є невідємними частинами даного договору.

Відповідно до п.п.2.1., 2.2., 2.3. договору, погодження сторонами кількості, номенклатури, асортименту та ціни товару відбувається за їх взаємною згодою шляхом переговорів та фіксується в рахунках на оплату або в накладних про відвантаження, що є невід'ємними складовими даного договору, без складання специфікацій. Покупець, підписуючи документ про відвантаження (накладна, товарна-транспортна накладна), виявляє згоду на прийняття товару відповідно до попередньої домовленості із постачальником та позбавляється права заявляти претензії щодо невідповідності поставленого товару за кількістю, номенклатурою, асортиментом, ціною попередньої домовленості із постачальником. (…). Товар продається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу. У разі продажу товару на умовах відстрочення платежу термін відстрочення платежу зазначається у накладних. Загальна вартість товару, що відвантажений на умовах відстрочення платежу, не повинна перевищувати ____ грн. У разі, якщо вартість товару, замовленого та/або поставленого на умовах відстрочення платежу, перевищує вказану суму, поставка наступних партій товару здійснюється на умовах попередньої плати. Поставка товару здійснюється на умовах DDU склад покупця. Товар переходить у власність покупця з моменту передачі товару постачальником покупцю у його місце розташуванні. Оплата послуг перевізника здійснюється покупцем або постачальником за рахунок покупця. Усі ризики загибелі, втрати, пошкодження або знищення товару переходять до покупця з моменту передачі постачальником товару покупцю. Доказом передачі постачальником товару покупцю є накладна, що засвідчує передачу товару покупцю.

Згідно п.п. 3.1., 3.2. договору, оплата згідно договору здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальнику на підставі рахунку-фактури та за умов, зазначених в п.2 даного договору. Сторони домовились, що в разі прострочення платежу більш ніж на 3 дні з боку покупця постачальник має право припинити подальші відвантаження покупцю до отримання повної оплати за відвантаженими, але не оплаченими в строк партіями товару.

Пунктом 4.2. передбачено, що покупець зобов'язаний прийняти товар та здійснити відповідні розрахунки згідно з п.п. 2.2. даного договору.

Відповідно до п.п. 5.2., 5.3. договору, в разі простроченого платежу більше 3-х календарних днів, покупець сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. На підставі ст. 625 ЦК України сторони домовилися, що у разі прострочення виконання грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 36 (тридцять шість) відсотків річних від простроченої суми за кожен день прострочення.

Пунктами 6.1., 6.2. договору передбачено, що повернення товару на склад постачальника здійснюється протягом одного календарного місяця тільки за умов, зазначених а п.6.2. договору. Неякісний товар підлягає заміни постачальником на підставі експертного висновку постачальника на умові, що товар є негідним для застосування по вині постачальника і при цьому не має пошкоджень по вині покупця. Заміна неякісного товару здійснюється на складі постачальника, протягом одного місяця з моменту складання відповідного експертного висновку постачальника. При цьому складається акт із зазначенням асортименту, кількості і якості товару, що змінюється, підписується сторонами і разом з експертним висновком постачальника є підставою для заміни товару.

Згідно п.п. 8.2., 8.4. договору, договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2015р. (…). Якщо протягом 1-го місяця до закінчення терміну дії даного договору зі сторін не заявляють по намір змінити його умови або припинити його дію, договір вважається продовженим на 1 календарний рік, і так рік за роком.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Факт поставки та отримання товару відповідачем на суму 13 517,70 грн., що підтверджується рахунками, накладними та товаро-транспортними накладними (а.с. 13-54), а саме:

-          рахунок №S19-00395492 від 11.01.2017р., накладна №SI19-00154100 від 11.01.2017р. та товаро-транспортна накладна №SHP19-0000129025 від 11.01.2017р. на суму 581,43грн.;

-          рахунок №S19-00395904 від 11.01.2017р., накладна №SI19-00154283 від 11.01.2017р. та товаро-транспортна накладна №SHP19-0000129246 від 11.01.2017р. на суму 987,84грн.;

-          рахунок №S19-00395482 від 11.01.2017р., накладна №SI19-00154291 від 11.01.2017р. та товаро-транспортна накладна №SHP19-0000129247 від 11.01.2017р. на суму 517,50грн.;

-          рахунок №S19-00395749 від 11.01.2017р., накладна №SI19-00154300 від 11.01.2017р. та товаро-транспортна накладна №SHP19-0000129142 від 11.01.2017р. на суму 1 577,94грн.;

-          рахунок №S19-00396381 від 12.01.2017р., накладна №SI19-00154514 від 12.01.2017р. та товаро-транспортна накладна №SHP19-0000129445 від 12.01.2017р. на суму 2 192,40грн.;

-          рахунок №S19-00396636 від 12.01.2017р., накладна №SI19-00154721 від 12.01.2017р. та товаро-транспортна накладна №SHP19-0000129574 від 12.01.2017р. на суму 495,60грн.;

-          рахунок №S19-00396865 від 13.01.2017р., накладна №SI19-00154788 від 13.01.2017р. та товаро-транспортна накладна №SHP19-0000129672 від 13.01.2017р. на суму 565,02грн.;

-          рахунок №S19-00396866 від 13.01.2017р., накладна №SI19-00154789 від 13.01.2017р. та товаро-транспортна накладна №SHP19-0000129674 від 13.01.2017р. на суму 1 618,62грн.;

-          рахунок №S19-00396857 від 13.01.2017р., накладна №SI19-00154790 від 13.01.2017р. та товаро-транспортна накладна №SHP19-0000129668 від 13.01.2017р. на суму 1 433,10грн.;

-          рахунок №S19-00396858 від 13.01.2017р., накладна №SI19-00154791 від 13.01.2017р. та товаро-транспортна накладна №SHP19-0000129669 від 13.01.2017р. на суму 987,42грн.;

-          рахунок №S19-00396860 від 13.01.2017р., накладна №SI19-00154793 від 13.01.2017р. та товаро-транспортна накладна №SHP19-0000129670 від 13.01.2017р. на суму 478,92грн.;

-          рахунок №S19-00396856 від 13.01.217р., накладна №SI19-00154794 від 13.01.2017р. та товаро-транспортна накладна №SHP19-0000129667 від 13.01.2017р. на суму 84,12грн.;

-          рахунок №S19-00396855 від 13.01.2017р., накладна №SI19-00154796 від 13.01.2017р. та товаро-транспортна накладна №SHP19-0000129666 від 13.01.2017р. на суму 920,28грн.;

-          рахунок №S19-00396863 від 13.01.2017р., накладна №SI19-00154797 від 13.01.2017р. та товаро-транспортна накладна №SHP19-0000129671 від 13.01.2017р. на суму 1 077,48грн.

На виконання п. 2.2., 6.1. договору відповідачем 10.01.2017р. було частково сплачено за поставлений товар на суму 3 600,00грн. (а.с. 62), а також, повернуто постачальнику частку товару, що підтверджується накладними про повернення товару №1 від 20.01.2017р. на суму 987,84грн. та №3 від 20.01.2017р. на суму 1 433,10грн. (а.с. 55-56).

Листом №58 від 02.03.2017р. позивач просив відповідача сплатити за поставлений товар кошти у розмірі 10 345,76грн., у зв'язку із тим, що позивач виконав умови договору у повному обсязі та, відповідно, поставив товар відповідачу (а.с. 57).

Позивач просить суд стягнути з відповідача 10 345,76 грн. Вказана сума підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню.

Доказів сплати суми боргу в повному обсязі або частково відповідачем суду не надано.

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 23.01.2017р. по 17.05.2017р. у розмірі 893,42 грн., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 387,28 грн. та 36% річних у розмірі 1 173,46 грн., нарахованих на підставі п.п. 5.2., 5.3. договору.

Відповідно до п.п. 5.2., 5.3. договору, в разі простроченого платежу більше 3-х календарних днів, покупець сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. На підставі ст. 625 ЦК України сторони домовилися, що у разі прострочення виконання грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 36 (тридцять шість) відсотків річних від простроченої суми за кожен день прострочення.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі прострочення виконання грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, передбаченого п. 5.3., чи порушення вимог п. 6.1 цього договору, боржник сплачує кредитору штраф у розмірі 36% річних від простроченої суми за кожен день прострочення.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки - штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст. 549 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України встановлено, кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора. Згідно ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ст. 230 ГК України, яка передбачає, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статті 216-219, 223 Господарського кодексу України для учасників господарських відносин передбачають саме господарсько-правову відповідальність, а також містять визначення цього поняття, її заходи впливу у вигляді господарських санкцій, умови, принципи, підстави, строки її застосування тощо.

У сфері господарювання (ч. 2 ст. 217 ГК) заходами впливу господарсько-правої відповідальності до правопорушника є господарські санкції, які поділяються на такі види: відшкодування збитків; штрафні санкції: оперативно-господарські санкції. У сфері господарювання також передбачена можливість одночасного застосування до правопорушника (тобто разом) всіх видів господарських санкцій, що передбачені Господарським кодексом України, за одне й те саме правопорушення.

Відтак, одночасне застосування до правопорушника різних заходів впливу, що передбачені в рамках одного виду юридичної відповідальності, навіть всіх разом, але кожний з них один раз, за одне й те саме правопорушення, не є подвійним застосування до правопорушника одного виду юридичної відповідальності.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

У справі, що розглядається, договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу, а отже, відповідач лише один раз притягнений до відповідальності за порушення строків оплати поставленого товару.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі№3-88нс11, від 27.04.2012 у справі №3-24гс12.

Судом перевірено розрахунки пені та штрафу позивача за допомогою КП «Законодавство». Розрахунки є вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають стягненню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача суму втрат від інфляції за період з 23.01.2017р. по 17.05.2017р. у розмірі 387,28 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування - це спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

З постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язання", вбачається, що кредитор вправі вимагати, в т.ч. в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, як разом зі сплатою суми боргу, так і окремо від неї.

За змістом ч. 3 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці) у якому (яких) мала місце інфляція.

Судом перевірено розрахунок індексу інфляції позивача за допомогою КП «Законодавство». Розрахунок є вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та сума втрат від інфляції у розмірі 387,28 грн. підлягає стягненню.

Згідно із п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів сплати суми боргу в повному обсязі або частково відповідачем суду не надано. Як і не надано документи, витребувані ухвалами суду від 23.05.2017р. та від 21.06.2017р., в т.ч. контррозрахунку суми позову.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованим та підлягають задоволенню.

Судові витрати відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Техшина” (69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 45, код ЄДРПОУ 39846529) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Форма Партс” (02222, Київська область, м. Київ, вул. Закревського, 16, код ЄДРПОУ 35494503) заборгованість за поставлений товар у розмірі 10 345 (десять тисяч триста сорок п'ять) грн. 76 коп., пеню у розмірі 893 (вісімсот дев'яносто три) грн. 42 коп., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 387 (триста вісімдесят сім) грн. 28 коп., 36% річних у розмірі 1 173 (одна тисяча сто сімдесят три) грн. 46 коп. та судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. Видати наказ.

Суддя                               К.В. Проскуряков

Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано 17.07.2017р.