Рішення

від 11.07.2017 по справі 909/438/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2017 р. Справа № 909/438/17 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г. З. , секретаря судового засідання Ломей Л.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю спільного ірано-українського підприємства "Бегленд", АДРЕСА_1, 09100

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія "Агро-Світ", вул. Мухи, 2, офіс 1, м. Рогатин, Івано-Франківська область, 77000

про стягнення заборгованості в сумі 5 400 000 грн.

за участю:

від позивача: не з"явились,

від відповідача: не з"явились,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю спільного ірано-українського підприємства "Бегленд" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія "Агро-Світ" про стягнення заборгованості в сумі 5 400 000 грн.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 15.05.17р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 08.06.17р. Ухвалою суду від 08.06.17р. розгляд справи відкладено на 11.07.17р.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, в попередньому судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та просив суд позов задоволити.

Відповідач в судове засідання повторно не з"явився, витребуваних доказів суду не подав, будь-яких заперечень в спростування позовних вимог чи доказу оплати боргу не подав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином - ухвалами суду від 15.05.17р. та 08.06.17р.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи у разі виконання судом вимог ч.1 ст.64, ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом даних норм права, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації за адресою вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв"язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час та місце розгляду справи судом (п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.11р.).

Беручи до уваги той факт, що неявка в судове засідання представника відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не є перешкодою для вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи колегія суддів зазначає, що ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

12.02.16 між сторонами даного спору укладено договір поставки №06/02, відповідно до умов якого постачальник зобов"язується передати у власність покупця продукцію в асортименті, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію (п.1.1. договору).

Відповідно до п.2.1 договору, найменування, одиниця виміру та загальна кількість продукції, що є предметом поставки за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначаються сторонами шляхом підписання додаткових угод (надалі іменується "Специфікація). Додаткові угоди є невід"ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.1 договору, сторони узгодили, що строк поставки, умови поставки та місце поставки погоджуються сторонами або у додаткових угодах або визначаються у заявках покупця.

Згідно п.4.3 договору, покупець здійснює оплату на підставі рахунку-фактури, наданого продавцем протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дня отримання товару. Датою отримання товару вважається дата підписання видаткової накладної на складі покупця.

12.02.16 між сторонами підписано Специфікацію №1, відповідно до умов якої позивач взяв на себе зобов"язання поставити відповідачу продукцію на загальну суму 1235003,04 грн., а відповідач оплатити отриманий товар до 18.03.16.

12.02.16 між сторонами підписано Специфікацію №2, відповідно до умов якої позивач взяв на себе зобов"язання поставити відповідачу продукцію, а саме мішок поліпропіленовий з поліетиленовою вкладкою в асортименті та ложку десертну на загальну суму 4164996,96 грн., а відповідач оплатити отриманий товар до 18.03.16.

Факт поставки товару на суму 5 400 000 грн. підтверджується Специфікаціями №1, №2, видатковими накладними №БЛ-12 від 12.02.16, №БЛ-12/02 від 12.02.16, які підписані і скріплені печатками обох сторін, довіреностями на отримання товару та товарно-транспортними накладними (а.с.31-42).

Відповідно до положень ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Аналогічні положення закріплено і у статті 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов"язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов"язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовну вимогу щодо стягнення 5 400 000 грн. заборгованості за поставлений товар обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати, а саме: 81000 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст.179, 193, 230 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 610, 612, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст.33, 34, 43, 49, 75, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю спільного ірано-українського підприємства "Бегленд" до Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія "Агро-Світ" про стягнення 5 400 000 грн. - задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія "Агро-Світ" (вул. Мухи, 2, офіс 1, м. Рогатин, Івано-Франківська область, 77000, код 38074770) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю спільного ірано-українського підприємства "Бегленд" (АДРЕСА_1, 09100, код 32123827) - 5 400 000 (п"ять мільйонів чотириста тисяч) грн. 00 коп. основного боргу та 81000 (вісімдесят одну тисячу) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

повне рішення складено 17.07.17

Суддя Г.З. Цюх