Рішення

від 06.07.2017 по справі 910/8616/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2017Справа №910/8616/17

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія Укрантрацит"; До Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрексім"; Простягнення 115 731,54 грн. Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивача:Железняк Л.В., представник за довіреністю № 26-06-17 від 26.06.2017 р.; Від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія Укрантрацит" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрексім" 114 401,04 грн. заборгованості з повернення попередньої плати за товар, що не був поставлений за договором поставки від 27.12.2016 № Р/03/17, 300,89 грн. 3 % річних та 1 029,61 грн. інфляційних втрат.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 № 910/8616/17, яку призначено до розгляду на 27.06.2017.

У судовому засіданні 27.06.2017 представник позивача подав для залучення до матеріалів справи додаткові документи на виконання вимог ухвали від 31.05.2017, представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи на строк, не раніше 04.08.2017 для подання всіх належних доказів у справі.

Мотивуючи заявлене клопотання, представник відповідача навів заперечення проти позову по суті заявлених вимог та правовідносин сторін.

Розглянувши вказане клопотання, суд встановив, що у ньому викладені заперечення проти позову і приєднано документи на їх підтвердження, тоді як вимоги про відкладення розгляду справи для подання належних доказів не обґрунтовані, адже не вказано які саме докази відповідач має намір подати та чому саме після 04.08.2017. Враховуючи зазначене та приймаючи до уваги обмеженість процесуальних строків вирішення спору, суд не знайшов підстав для задоволення клопотання відповідача.

27.06.2017 в судовому засіданні оголошено перерву до 06.07.2017.

У судове засідання, призначене на 06.07.2017, відповідач уповноваженого представника не направив, про причини його неявки суд не повідомив, проте подав до відділу діловодства письмові заперечення проти позову. Оскільки відповідачем подані заперечення по суті позову та було оголошено правову позицію у судовому засіданні під час заявлення клопотання про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість проведення розгляду справи за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрексім" відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України зважаючи на наявність в матеріалах справи достатньо відомостей про взаємовідносини сторін. При цьому, суд враховує, що відповідач належним чином і своєчасно повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи (розписка в матеріалах справи).

Під час розгляду спору по суті представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив позов задовольнити, стягнувши з відповідача попередню плату за товар, що не був поставлений вчасно. З позовної заяви та пояснень позивача слідує, що позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань з передачі покупцю у власність товару, що призвело до відмови покупця від договору та виставлення вимоги про повернення попередньої плати та сплату нарахувань за ст. 625 Цивільного кодексу України.

На підтвердження вказаних вимог позивачем подано суду договір поставки з додатком, платіжний документ про перерахування попередньої оплати, письмову вимогу, розрахунок ціни позову.

Відповідно до клопотання про відкладення розгляду справи та письмових заперечень, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрексім" позовні вимоги не визнає, зазначаючи на прострочення кредитора, який безпідставно відмовився від прийняття товару, у зв'язку з чим, відповідач не може вважатися таким, що порушив договірні зобов'язання. Крім того, на думку відповідача, позивач повинен довести зв'язок втрати ним інтересу до виконання постачальником своїх зобов'язань із затримкою поставки.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія Укрантрацит" в якості покупця та Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрексім" в якості постачальника 27.12.2016 року уклали договір поставки № Р/03/17, за умовами якого постачальник зобов'язався у визначені договором строки передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити товар, найменування, кількість, якість та ціна якого обумовлюються у специфікації, що є невід'ємною частиною договору.

Строк дії договору встановлено у п. 9.2, де вказується, що договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2017, а у частині здійснення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідно до п. 2.1, п. 2.2 договору поставка товару здійснюється окремими партіями залізнодорожними вагонами або автомобільним транспортом, пункт поставки - станція Красний лиман, код 490000.

Згідно з п. 4.1 договору розрахунки за поставлений товар здійснюють у формі 100 % попередньої плати або іншим, не забороненим законодавством шляхом.

В якості додатку № 1 до названого договору сторони склали специфікацію щодо поставки рудстойки (сосна) діаметром 8-13 ДОСТ 9463-88 (ДОСТ 2292-88) довжиною 2-4 метри у кількості 1 000 куб м по ціні 880,00 грн. в урахуванням ПДВ за одиницю товару.

Строком поставки товару за вказаною специфікацією встановлено січень-лютий 2017 року, вантажоотримувачем - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія Укрантрацит", код вантажоотримувача 3401, станція Красний Лиман, код станції 490000, коефіцієнт приймання 0,67.

28.12.2016 відповідач виставив позивачеві рахунок-фактуру № СФ-0000012 на оплату руд стойки сосни (рудсировини), діамантом 8-13, довжиною 4 м, ДОСТ 9463-88 у кількості 130 куб м загальною вартістю 114 401,04 грн. з ПДВ.

04.01.2017 позивач перерахував відповідачеві 114 401,04 грн. згідно з рахунком від 28.12.2016 № СФ-0000012.

Спір між сторонами виник у зв'язку з порушенням продавцем обов'язку з поставки товару та, зокрема, строків поставки.

З матеріалів справи судом встановлено, що попередню плату покупець перерахував продавцю згідно з платіжними дорученнями від 04.01.2017 № 6 в сумі 114 401,04 грн.

Виходячи з умов, погоджених сторонами у специфікації продавець був зобов'язаний передати покупцю товар у період січня-лютого 2017 року, тобто не пізніше 28.02.2017.

Доказів належного виконання обов'язку з поставки і передачу товару у власність продавця суду подано не було.

16.03.2017 позивач направив відповідачу лист від 16.03.2047 № 50/17, яким вимагав негайного повернення перерахованої суми попередньої оплати та вказував на втрату інтересу до поставки у зв'язку з порушенням її термінів.

У ст. 193 Господарського кодексу України закріплено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 683 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором купівлі-продажу встановлений обов'язок продавця передати покупцеві певний набір товару у комплекті (комплект товару), зобов'язання є виконаним з моменту передання продавцем усього товару, включеного до комплекту. Продавець зобов'язаний передати весь товар, який входить до комплекту, одночасно, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ч. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, судом встановлено, що позивач як покупець, сплатив постачальнику (продавцю) попередню плату і, в зв'язку з недотриманням постачальником (продавцем) установлених строків поставки, зажадав повернення попередньої плати за товар, що не букв поставлений, а також попередив про наслідки у вигляді необхідності сплати 3 % річних та інфляційних втрат.

Зважаючи на описані вище обставини, позовні вимоги про стягнення з відповідача попередньої плати за товар, що не був поставлений є правомірними, обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Погоджуючись з правовою позицією позивача, суд враховує заперечення відповідача проти позову, проте відхиляє їх як безпідставні. Так, відповідач зазначає, що позивач протиправно відмовився від прийняття замовленого товару, посилаючись на блокаду Донбасу, у зв'язку з чим прострочення відповідача як боржника у зобов'язанні не наступило. Також, на переконання відповідача, саме позивач повинен довести дійсність втрати інтересу в отриманні товару та зв'язок з порушенням строків.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених ч. 4 ст. 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Проаналізувавши заперечення відповідача та подані ним матеріали, суд встановив відсутність обставин прострочення кредитора, оскільки поставки, на які вказує відповідач, не стосуються виконання договору, за яким виник спір та строків (січень-лютий 2017). Згідно з поданими документами, відповідач за товарно-транспортними накладними від 31.03.2017, 03.04.2017, 10.04.2017 та 13.04.2017 організовував поставку позивачеві рудсировини другого сорту діаметром 6-25, довжиною 4-6,5 м до пункту розвантаження у м. Чернігові, тобто, іншого за характеристиками товару та до іншого пункту призначення. Крім того, договір сторін та специфікація № 1 не передбачали складання замовлень на поставку, тоді як відповідач посилається на замовлення позивача.

Заперечення в частині необхідності доведення позивачем втрати інтересу до поставки судом також відхиляються, оскільки законодавством прямо передбачене суб'єктивне право покупця вимагати повернення суми передньої плати за товару, у разі коди продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк (ч. 2 ч. 693 Цивільного кодексу України).

Крім суми попередньої плати позивач також просив стягнути з відповідача 300,89 грн. 3 % річних та 1 029,61 грн. інфляційних втрат за період з 11.04.2017 (семиденний строк з 03.04.2017, коли відповідач отримав письмову вимогу про повернення попередньої плати відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України) по 12.05.2017 (дата, визначена позивачем).

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на порушення відповідачем строків виконання обов'язку за договором і виставлення позивачем вимоги про повернення попередньої плати, слід вважати, що до відповідача перейшов обов'язок повернути позивачу грошові кошти замість поставки товару, тобто з 11.04.2017 виникло грошове зобов'язання на суму 114 401,04 грн., а тому на відповідача покладається міра відповідальності, передбачена у ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи наведене, суд вважає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача 300,89 грн. 3 % річних та 1 029,61 грн. інфляційних витрат відповідно до розрахунку позивача, що перевірений судом та приймається як належний.

Отже, позовні вимоги задовольняються повністю, а судові витрати - покладаються на відповідача згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрексім" (03039, м. Київ, пров. Приладний, 4-б, ідентифікаційний код 30779287) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія Укрантрацит" (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 77, кімната 714, ідентифікаційний код 35729864) 114 401 (сто чотирнадцять тисяч чотириста одну) грн. 04 коп. заборгованості з повернення попередньої плати, 300 (триста) грн. 89 коп. 3 % річних, 1 029 (одну тисячу двадцять дев'ять) грн. 61 коп. інфляційної складової боргу та 1 735 (одну тисячу сімсот тридцять п'ять) грн. 97 коп. судового збору. Видати наказ.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 14.07.2017 р.