Рішення

від 14.07.2017 по справі 910/9041/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2017Справа №910/9041/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквирський комбінат хлібопродуктів"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-ПАК"

про стягнення 99 997, 69 грн.

Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача: Кваша О.Ю. - представник з довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сквирський комбінат хлібопродуктів" (далі - позивач, Комбінат) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-ПАК" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення суми основного боргу в розмірі 90 000, 00 грн., та пені в розмірі 9 997, 69 грн., відповідно до договору поставки від 01.04.2015 року.

За вказаною позовною заявою ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2017 року порушено провадження у справі № 910/9041/17, розгляд справи призначено на 14.07.2017 року.

Під час судового засідання 14.07.2017 року представник позивача звернувся до суду із заявою, в якій уточнив ціну позову та просив стягнути з відповідача суму основної заборгованості в сумі 89 896, 20 грн.

Відповідно до п 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" , ГПК , зокрема статтею 22 цього Кодексу , не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позивачем було фактично зменшено розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у його письмовому клопотанні, прийняте господарським судом, тоді новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 89 896, 20 грн.

Крім того, під час подання позовної заяви, у прохальній частині позивачем було заявлено про накладення арешту на майно відповідача з метою забезпечення позову.

Проте, з огляду на той факт, що позивачем так і не було подано до суду належним чином оформленої заяви про вжиття заходів до забезпечення позову та не наведено жодних фактичних даних на обґрунтування такої заяви, суд дійшов висновку про відмову у вжитті заходів до забезпечення позову.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в дане судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду не виконав. Через загальний відділ діловодства суду звернувся із клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Ухвала суду у даній справі від 09.06.2017 року надіслана відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином повідомлений про місце, дату та час судового засідання. Крім того, йому надавалося достатньо часу для подання заяв, клопотань, письмових пояснень та додаткових документів.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2015 року між сторонами було укладено договір поставки (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язується поставити та передати у власність (повне господарське розпорядження) відповідача продовольчі товари (далі - Товар), а останній зобов'язується прийняти товар та оплатити його за умовами даного договору. Асортимент, ціна та кількість товару узгоджується сторонами на кожну конкретну партію і зазначається в товарних накладних.

Відповідно до пункту 3 договору, позивач поставляє товар згідно замовлення відповідача із зазначенням асортименту, ціни та кількості товару. Замовлення на поставку кожної партії товару, узгоджується обома сторонами за асортиментом, ціною та кількістю поставки і подається не пізніше ніж за 5 календарних днів до початку наступного календарного місяця. Узгоджене замовлення є підставою для виставлення рахунку на оплату та формування накладної на відпуск товару. Датою поставки та переходу права власності є дата підписання накладної на товар представниками сторін.

Загальна вартість договору визначається в гривнях та складає суму вартості товару, поставленого на строк дії договору (п. 4.1 договору).

Згідно з п. 5.1 договору, розрахунок за товар здійснюється відповідачем шляхом попередньої оплати 100 % вартості товару на розрахунковий рахунок (або готівкою в касу) позивача.

Даний договір діє з дати його підписання обома сторонами до 31.12.2016 року (п. 10.1 договору).

19.05.2015 року між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору, відповідно до п. 1 якої сторони погодилися, що розрахунки за товар, також можуть здійснюватися на умові відтермінування по оплаті за поставлений товар на строк 21 календарний день, від дати поставки. Умови оплати визначаються відповідачем в замовленні на поставку кожної партії товару. В разі вибору відповідачем оплати на умовах відтермінування по оплаті на 21 календарний день, він погоджується на збільшення ціни поставки такої партії товару на 1,5 % від вартості такого товару, що зазначена в погодженій сторонами специфікації.

На виконання укладеного правочину 01.04.2015 року Комбінат поставив Товариству товар на загальну суму 2 122 253, 70 грн. Вказана обставина підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань щодо поставки спірного також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем умов Договору.

Як вбачається із доводів, викладених у позовній заяві, позивач належним чином виконував зобов'язання за договором та поставив покупцю товар на суму 2 122 253, 70 грн. Натомість, як зазначає позивач, відповідачем зобов'язань за договором виконано частково, в результаті чого у останнього виникла заборгованість за поставлений товар у розмірі 89 896, 20 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 ГПК України).

Враховуючи те, що сума боргу відповідача, з урахуванням клопотання про зменшення розміру позовних вимог, яка складає 89 896, 20 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і Товариство на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги Комбінату до відповідача про стягнення вказаної суми боргу, а тому позов в цій частині стягнення підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 9 997, 69 грн. пені.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з частиною 3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що у випадку затримки оплати товару згідно виставленого позивачем рахунку відповідач виплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від вартості неоплаченої частини товару.

Судом здійснено перерахунок заявленої штрафної санкції з урахуванням вищезазначеного, та встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає 4 816, 59 грн. пені.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквирський комбінат хлібопродуктів" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-ПАК" (03680, місто Київ, вулиця Сім'ї Сосніних, будинок 9, ідентифікаційний код 39116968) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквирський комбінат хлібопродуктів" (09000, Київська область, Сквирський район, місто Сквира, вулиця Київська, будинок 25, ідентифікаційний код 00954544) 89 896 (вісімдесят дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто шість) грн. 20 коп. основного боргу, 4 816 (чотири тисячі вісімсот шістнадцять) грн. 59 коп. пені, а також 1 515 (одну тисячу п'ятсот п'ятнадцять ) грн. 43 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.07.2017 р.

Суддя Ю.О. Підченко