Рішення

від 11.07.2017 по справі 910/10017/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2017Справа №910/10017/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Трак Салют

до Товариства з обмеженою відповідальністю Адвенчерс Лімітед

про стягнення 236.549,82 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Бурдунова Н.О., довіреність № б/н від 30.05.2017

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Трак Салют про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Адвенчерс Лімітед 236.549,82 грн., з яких: 202.880,51 грн. основного боргу, 19.656,56 грн. пені, 1.000,00 грн. штрафу, 10.792,75 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 2.190,00 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору про сервісне обслуговування № 27 від 13.09.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2017 порушено провадження у справі № 910/10017/17 та призначено її до розгляду на 11.07.2017.

Позивачем в судовому засіданні 11.07.2017 подано додаткові документи по справі, для залучення до матеріалів справи.

Відповідачем 10.07.2017 до відділу діловодства суду подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю направити повноважного представника в судове засідання, який перебуватиме у відрядженні.

Позивач в судовому засіданні 11.07.2017 заперечив проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Суд розглянувши подане відповідачем клопотання відзначає наступне

У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського сулу України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують факт відсутності у відповідача, як юридичної особи, можливості направити іншого представника у судове засідання.

Доказів того, що керівництво відповідача, яке в силу ст. 28 Господарського процесуального кодексу України може бути представником юридичної особи, не в змозі прийняти участь в судовому засіданні не подано.

З огляду на викладене, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Позивачем в судовому засіданні 11.07.2017 подано заяву про забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно відповідача, а саме сідловий тягач-Е марки DAF XF 105.410, 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.

Суд розглянувши заяву позивача про забезпечення позову суд відзначає наступне

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України визначено заходи забезпечення позову, зокрема позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Відповідно до ч. 3 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно з ч. 3 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії

Обраний позивачем спосіб забезпечення позову не співвідноситься з предметом позову , а отже відсутній конкретний зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а тому заходи про накладення арешту на зазначене позивачем майно відповідача не спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення, у разі задоволення позову.

Заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову є такою, що не підлягає задоволенню, оскільки заявником не наведені достатньо обґрунтовані підстави того, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Позивач в судовому засіданні 11.07.2017 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 11.07.2017 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 22.06.2017 не виконав.

У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 11.07.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

13.09.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Авто Трак Салют (далі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Адвенчерс Лімітед (далі - відповідач, замовник) було укладено договір про сервісне обслуговування № 27 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору виконавець зобов'язується надати послуги з технічного обслуговування і ремонту (далі - сервісне обслуговування) рухомого складу (далі - транспортні засоби) замовника згідно списку (з вказівкою в ньому типів і моделей, номерів шасі і реєстраційних номерів транспортних засобів), що додається як додаток № 1 до цього договору у разі узгодження такого списку сторонами та є його невід'ємною частиною, на умовах цього договору, за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги і виконанні роботи.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг за грудень 2016 та за лютий 2017, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 202.880,51 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань позивачем нараховані пеня в розмірі 19.656,56 грн., штраф в розмірі 1.000,00 грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 10.792,75 грн. та 3% річних в сумі 2.190,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 631 Цивільного кодексу України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати обов'язки відповідно до договору.

Згідно з п. 10.1. договору, даний договір набуває чинності з дати його підписання та укладається на невизначений термін.

Відповідно до п. 11.1. договору, кожна із сторін даного договору має право достроково розірвати/припинити дію даного договору, попередивши письмово про це іншу сторону за 30 (тридцять) календарних днів до дати розірвання/припинення цього договору.

Сторонами доказів в підтвердження виявлення бажання розірвати/припинити договірні правовідносини не подано.

Згідно з п. 5.2. договору по закінченню робіт виконавець оформлює акт виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками підприємств.

На виконання взятих на себе зобов'язань позивач надав, а відповідач прийняв послуги в повному обсязі і без зауважень на загальну суму 202.880,51 грн., про що сторонами складено акт надання послуг № 1131 від 13.12.2016 на суму 32.438,35 грн. та акт наданих послуг № 156 від 03.02.2017 на суму 170.442,16 грн.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто, обов'язковою підставою для здійснення замовником свого обов'язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.

Відповідно до п. 8.2. договору у разі проведення оплати після виконання робіт та продажу запасних частин виконавцем згідно п. 8.1.2. договору, замовник повинен оплатити рахунок на протязі 5-ти (п'яти) календарних днів з моменту отримання рахунку. Рахунок передається виконавцем замовнику одночасно з актом виконаних робіт або з видатковою накладною. Факт отримання замовником рахунку підтверджується підписами такого акту або накладної замовником, будь-яким документом виконавця, який свідчить про вручення замовнику рахунку (у разі вручення представнику замовника особисто), поштовим повідомленням про вручення рахунку замовнику (у разі відправлення рахунку замовника за допомогою поштового зв'язку цінним листом з описом вкладення). На прохання замовника рахунок може одночасно бути направлений замовникові за допомогою факсимільного зв'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 4.2.4. договору замовник зобов'язався своєчасно і в повному обсязі приймати і оплачувати виконані роботи та послуги виконавця, згідно умов, визначених у цьому договорі.

Згідно з п. 4.2.5. договору замовник зобов'язався своєчасно і в повному обсязі оплачувати вартість придбаних у виконавця запасних частин згідно умов, визначених у цьому договорі.

Проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань вартість наданих послуг у визначений договором строк не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка не оспорена відповідачем та складає 202.880,51 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням існування належних доказів надання позивачем послуг, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості в розмірі 202.880,51 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 9.4. договору передбачено, що за порушення термінів оплати виконавець робіт та отриманих від виконавця запасних частин замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від суми заборгованості, за кожен день такої затримки.

Відповідно до п. 9.6. договору за необґрунтовану однобічну відмову від виконання своїх зобов'язань несумлінна сторона сплачує штраф у розмірі 1.000,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за поставлену продукцію.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті за надані послуги відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню розмір якої, за обґрунтованими розрахунками становить 19.686,56 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 19.686,56 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Оскільки, матеріали справи свідчать, що мало місце невиконання зобов'язань відповідачем, суд приходить до висновку про задоволення вимог про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 1.000,00 грн.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті наданих послуг, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 10.792,75 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 2.190,00 грн. - 3% річних.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ , згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті Урядовий кур'єр та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

За розрахунками суду розмір збитків від зміни індексу інфляції за визначений позивачем період становить 10.548,85 грн. та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В іншій частині розміру збитків від зміни індексу інфляції позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки розрахунок здійснений з порушенням вимог чинного законодавства.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 2.190,00 грн. - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками).

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Трак Салют обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Адвенчерс Лімітед (03083, м. Київ, проспект Науки, 63, код ЄДРПОУ 36060551) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Трак Салют (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 13/2, літера Б , код ЄДРПОУ 38569974) 202.880 (двісті дві тисячі вісімсот вісімдесят) грн. 51 коп. основного боргу, 19.686 (дев'ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят шість) грн. 56 коп. пені, 1.000 (одна тисяча) грн. 00 коп. штрафу, 10.548 (десять тисяч п'ятсот сорок вісім) грн. 85 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 2.190 (дві тисячі сто дев'яносто) грн. 00 коп. - 3% річних, 3.544 (три тисячі п'ятсот сорок чотири) грн. 59 коп. витрат на сплату судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 17.07.2017

Суддя В.В.Сівакова