Рішення

від 13.07.2017 по справі 909/473/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2017 р. Справа № 909/473/17 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Західхімліс",

вул.Василіянок, 62 -А, м.Івано-Франківськ,76019;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Транс-Сервіс",

вул.Львівська, 4, с.Задністрянське, Галицький район,

Івано-Франківська область,77133;

про: стягнення 46 760,05грн., з яких: 38 385,07грн. - основний борг, 6 634,65грн. - інфляційні втрати, 1 740,33грн. - 3% річних,

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність №0001/01 від 22.05.2017р.);

від відповідача: не з"явилися.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Західхімліс", звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Транс-Сервіс", 46 760,05грн., з яких: 38 385,07грн. - основний борг, 6 634,65грн. - інфляційні втрати, 1 740,33грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 24.05.17р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р. (набрала чинності для України 11.09.1997р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст.32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Буланов та Купчик проти України» заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., «Чуйкіна проти України» № 28924/04 від 13.01.2011р.).

В судовому засіданні 04.07.17р. оголошувалась перерва до 13.07.17р.

Представник позивача, в судовому засіданні, підтримав позовні вимоги, вказуючи при цьому на:

- укладення між сторонами Договору №0008 від 05.01.15р., на виконання умов якого, позивач передав, а відповідач прийняв, на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей №31 від 30.10.15р., №36 від 18.11.15р., по видаткових накладних №11/00016, №11/00017 від 02.11.15р., №11/00339, №1100340 від 19.11.15р., металопродукцію на загальну суму 48 789,35грн.;

- неналежне виконання відповідачем зобов"язання по оплаті коштів за отриману продукцію, внаслідок чого, неоплаченою в повному обсязі залишилась її вартість в розмірі 38 385,07грн.;

- звернення до відповідача з вимогою №065/03 від 22.03.16р., про оплату вартості поставленої продукції, яка залишилась без належного реагування з боку відповідача;

- приписи ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, на підставі яких, відповідачу нараховано 6 634,65грн. - інфляційних втрат, 1 740,33грн. - 3% річних;

- норми ст.ст. 526, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.

Представник відповідача, в судове засідання не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений (повідомлення про оголошення перерви в судовому засіданні 04.07.17р.). Слід зазначити, що в судовому засіданні 04.07.17р., представник відповідача, наявність неоплаченої вартості поставленої, по видаткових накладних №11/00016, №11/00017 від 02.11.15р., №11/00339, №1100340 від 19.11.15р., металопродукції, в розмірі 38 385,07грн. - визнав в повному обсязі та просив суд, відкласти розгляд справи, для надання можливості врегулювати даний спір в добровільному порядку.

За таких обставин, враховуючи той факт, що відповідач, відповідно до вимог чинного законодавства, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представника відповідача за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Західхімліс" (Продавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід-Транс-Сервіс" (Покупець/відповідач) укладено Договір №0008 від 05.01.15р.

Згідно п. 1.1. Договору, Продавець зобов'язується продати, а Покупець оплатити та прийняти від Продавця продукцію в кількості та терміни, вказані в Специфікації, рахунку-фактурі.

Пунктами 2.1., 2.2. Договору обумовлено, що при розрахунках між сторонами приймається договірна ціна згідно виставленого рахунку-фактури та накладної на відпуск товару. В ціну продукції включено ПДВ. Транспортні витрати несе Покупець продукції.

Оплата продукції: попередня оплата, а при домовленості між сторонами оплата проводиться Покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця на протязі 10-ти банківських днів з моменту отримання товару (п.3.1.Договору).

Дослідженням обставин справи, судом встановлено, що на виконання умов договірних відносин, позивачем поставлено, а відповідачем отримано, на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей №31 від 30.10.15р., №36 від 18.11.15р. (а.с.18-21), по видаткових накладних №11/00016, №11/00017 від 02.11.15р., №11/00339, №1100340 від 19.11.15р. (а.с.16-17, 19-20), металопродукцію, на загальну суму 48 789,35грн.

Однак, відповідачем не доведено перед судом належного виконання взятого на себе зобов"язання щодо здійснення розрахунків за отриману металопродукцію, в сумі заявленій до стягнення - 38 385,07грн.

Позивач звертався до відповідача з вимогою №065/03 від 22.03.16р. (а.с.25-26), про оплату коштів за отриману металопродукцію. Однак, доказів належного реагування відповідачем суду не пред"явлено.

Станом на 13.07.17р. в матеріалах справи відсутні відомості, які підтвердили оплату відповідачем вартості поставленої металопродукції в сумі 38 385,07грн.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов"язки виникають зокрема, з Договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Договір №0008 від 05.01.15р., укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму (ст.655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Враховуючи той факт, що відповідач не виконав належним чином своє зобов"язання, щодо здійснення розрахунку за отриману металопродукцію, то вимога позивача про стягнення з відповідача її вартості в розмірі 38 385,07грн., підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням. Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов"язки в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

В силу ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позивачем, на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, правомірно нараховано відповідачу 6 634,65грн. - інфляційних втрат, 1 740,33грн. - 3% річних, у відповідності до розрахунку (а.с. 9-14), який перевірено судом та визнано арифметично вірним.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог. Відповідач наявність неоплаченої вартості отриманої металопродукції в сумі 38 385,07грн.- визнав в повному обсязі.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 46 760,05грн., з яких: 38 385,07грн. - основний борг, 6 634,65грн. - інфляційні втрати, 1 740,33грн. - 3% річних, правомірна, обґрунтована, документально підтверджена і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи правила ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625-629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Транс-Сервіс", вул. Львівська, 4, с. Задністрянське, Галицький район, Івано-Франківська область,77133 (ідентифікаційний код 37799907) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західхімліс", вул. Василіянок, 62-А, м.Івано-Франківськ, 76019 (ідентифікаційний код 25068097) 38 385,07грн. (тридцять вісім тисяч триста вісімдесят п"ять грн. 07коп.) - заборгованості, 6 634,65грн. (шість тисяч шістсот тридцять чотири грн. 65коп.) - інфляційних втрат, 1 740,33грн. ( одну тисячу сімсот сорок грн. 33коп.) - 3% річних, 1 600,00грн. (одну тисячу шістсот грн. 00коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.07.17р.

Суддя С.Кобецька