Рішення

від 12.07.2017 по справі 912/1735/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2017 рокуСправа № 912/1735/17 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Вавренюк Л.С. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/1735/17

за позовом: фермерського господарства "Борис", с. Новоселівка Олександрійського району Кіровоградської області

до відповідача: ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, м. Кропивницький

про поновлення договору, зобов'язання укласти додаткову угоду.

Представники:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність № 7 від 27.03.2017 р.;

від відповідача - участі не брали.

Фермерське господарство "Борис" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою, що містить наступні вимоги:

- зобов'язати ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області поновити договір оренди від 29.05.2007 р., зареєстрований у Олександрійському районному відділі КРФ ДП "Центр державного земельного кадастру" 31.05.2007 р. за № 9 на умовах орендної плати на рівні 12% та терміну дії договору 7 років;

- зобов'язати ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області оформити та підписати додаткову угоду до договору оренди від 29.05.2007 р. на наступних умовах: орендна плата на рівні 12%; термін дії договору 7 років; нормативна грошова оцінка 1 га земельної ділянки 36 413,15 грн. до дати отримання від Державного підприємства "Кіровоградський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" нової технічної документації з розрахунком визначення нормативної грошової оцінки.

Як вбачається з позовної заяви та письмових пояснень позивача (а.с. 56-59), нормативно-правовою підставою пред'явленого позову є ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі". Так позивач, обґрунтовуючи позов, посилається на порушення відповідачем його переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.07.2017 р. участі не брав.

12.07.2017 р. до суду надійшов письмовий відзив на позов, у відповідності до якого відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки зі змісту поданої позовної заяви не вбачається порушеного права позивача ОСОБА_1 управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області та належного обґрунтування вимог до відповідача.

Відповідач також наголошує на тому, що сам факт надіслання орендарем повідомлення про намір поновити договір оренди не означає його (договору) автоматичне поновлення. В даному випадку орендодавець наділений правом на законних підставах заперечувати проти поновлення договору оренди землі.

Наголошуючи на своєму законодавчо визначеному праві на прийняття рішення про заперечення у поновленні дії договору оренди землі, відповідач стверджує, що будь-які порушення прав, свобод та інтересів позивача з боку ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області відсутні (а.с. 67-70).

04.07.2017 р. позивачем подано до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії стосовно передачі у власність та/або оренду спірної земельної ділянки, виступати організатором земельних торгів права оренди земельної ділянки площею 6,3 га, кадастровий номер 3520383700:02:000:9001 (а.с. 54).

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступні обставини.

29.05.2007 р. між Олександрійською районною державною адміністрацією Кіровоградської області (Орендодавець) та фермерським господарством "Борис" (Орендар) укладено договір оренди (далі - Договір, а.с. 12-14), за умовами якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Комінтернівської сільської ради.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 6,3 га, в тому числі ріллі- 6,3га. Кадастровий номер 3520383700:02:000:9001 (п. 2 Договору).

У п. 4 Договору сторони погодили, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить в цінах 1995 р. - 27 237,00 грн., проіндексована грошова оцінка на 01.01.2017 р. - 69 482,00 грн.

Згідно п. 7 Договору, Договір укладено на п'ять років. Після закінчення строку договору Орендар має право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 37 Договору визначено, що цей Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Сторонами погоджено також інші істотні умови Договору, зокрема, форму, розмір орендної плати та строки її сплати, права та обов'язки сторін, положення щодо зміни умов та припинення дії Договору.

Договір підписано сторонами та зареєстровано в Олександрійському районному відділі КРФ ДП "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31.05.2007 р. за № 9.

Шляхом підписання додатків до Договору Орендодавцем та Орендарем погоджено план-схему земельної ділянки; розрахунок розміру орендної плати (а.с. 15-16).

Актом приймання - передачі від 31.05.2007 р. підтверджується фактична передача земельної ділянки в користування Орендаря (а.с. 17).

04.05.2012 р., на підставі розпорядження голови Олександрійської районної державної адміністрації від 25.04.2012 р. № 381-р, сторонами підписано зміни до Договору, у відповідності до яких, зокрема, п. 7 Договору викладено в наступній редакції: "Договір укладено на 5 років строком по 31 травня 2017 року. Після закінчення строку Договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію" (а.с. 25-26).

Зміни до Договору зареєстровані в управлінні Держкомзему у Олександрійському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.05.2012 р. за № 352030004003109.

28.03.2017 р. фермерське господарство "Борис" звернулось до ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з листом-повідомленням про поновлення Договору на новий строк на тих самих умовах. До листа-повідомлення позивачем, додано, зокрема, проект додаткової угоди (а.с. 27-28).

Розглянувши лист - повідомлення позивача, ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області листом від 11.04.2017 р. № Ф-6041/0-4428/0/6-17 повідомило, що для вирішення питання щодо поновлення Договору та узгодження істотних умов, а також встановлення факту належного виконання умов Договору, Орендарю слід надати витяг з нормативної грошової оцінки земель, витяг з Державного земельного кадастру та агрохімічний паспорт поля земельної ділянки, документи, які підтверджують факти дотримання умов Договору (використання земельної ділянки без зміни цільового призначення), а також узгодити орендну плату на рівні 12% та термін дії Договору - 7 років. Відповідач також зазначив, що у разі недосягнення згоди щодо істотних умов, Договір буде вважатися таким, що припинив свою дію (а.с. 32-33).

Листом від 23.05.2017 р. за № 10, адресованим відповідачу, фермерське господарство "Борис" зазначило про погодження орендної плати на рівні 12% та терміну дії Договору 7 років, а також надало документи, зазначені у листі відповідача від 11.04.2017 р. № Ф-6041/0-4428/0/6-17, за виключенням витягу з нормативної грошової оцінки земель, на підтвердження тимчасової неможливості надання якого позивачем додано лист ДП "Кіровоградський науково-дослідний проектний інститут землеустрою" (а.с. 36).

Господарським судом також встановлено, що проект додаткової угоди на зазначених вище умовах Орендарем на підписання Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області не надавався.

ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області листом від 02.06.2017 р. за № Ф-10482/0-7270/0/6-17 повідомило позивача про встановлення факту ненадання Орендарем необхідних документів для досягнення згоди щодо істотних умов Договору. Враховуючи наведене, відповідач заперечив проти поновлення Договору (а.с. 60).

У відповідності до письмових пояснень позивача, останнім не заперечується та визнається факт отримання 16.06.2017 р. листа ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 02.06.2017 р. № Ф-10482/0-7270/0/6-17.

Крім того, листом - повідомленням від 14.06.2017 р. № 27-11-0.63-5720/2-17, направленим на адресу фермерського господарства "Борис" 15.06.2017 р. цінним листом з описом вкладення, відповідач знову повідомив Орендаря про заперечення у поновленні Договору та направив акт приймання - передачі земельної ділянки для підписання (а.с. 71-72).

Стверджуючи, що неможливість надання до Держгеокадастру витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникла не з вини позивача, а у зв'язку із запровадженням урядом нового методичного підходу до нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, визначеного у відповідному Порядку, який не був опублікований та не набрав чинності, вважаючи обумовлене чинним законодавством та Договором переважне право Орендаря на поновлення Договору порушеним, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті господарський суд врахував також наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ст. 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

У відповідності до змін, внесених до земельного законодавства України, та з утворенням територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 р. № 5, повноваження по розпорядженню землями сільськогосподарського призначення державної форми власності здійснюють відповідні територіальні органи Держгеокадастру.

Наказом Держгеокадастру України № 20 від 03.03.2015 р. затверджено Положення про ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, серед повноважень якого передбачено розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Кіровоградської області.

Відповідно до положень ст. 770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Отже, за наведеними вище нормами Орендодавцем землі, що отримана позивачем в оренду за Договором, є ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області. Вказана зміна не є підставою для припинення дії відповідного договору.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду землі", строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Одночасно, статтею 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено можливість поновлення договору оренди землі.

Так, за наведеною нормою по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (ч. 1).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. (ч. 2).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч. 3).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. (ч. 4).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. (ч. 5).

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) (ч. 6).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу (ч. 7).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку (ч. 8).

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч. 9).

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (ч. 10).

Таким чином, ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у частинах 1 - 5 регламентує переважне право орендаря перед іншими особами на укладення договору оренди землі, а в частині 6 - підстави поновлення договору оренди, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди.

Як слідує з поданого позову та письмових пояснень позивача від 04.07.2017 р. (а.с. 56-59), матеріально-правовою підставою позовних вимог позивач визначив, зокрема, ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", яка передбачає переважне право Орендаря на поновлення Договору.

Для застосування ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа - повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 23.03.2016 р. у справі № 6-146цс16 , від 13.04.2016 р. № 6-2027цс15.

Як зазначалось вище, Господарським судом встановлено, що в межах строку, визначеного Законом та Договором позивач звернувся до відповідача з листом від 28.03.2017 р. № 5, до якого додано проект додаткової угоди до Договору.

Позивачем також надано до суду докази на підтвердження його доводів щодо своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати за Договором (а.с. 29, 45- 50).

Однак, відповідач у листі від 11.04.2017 р. № Ф-6041/0-4428/0/6-17 запропонував позивачу надати необхідні документи для вирішення питання поновлення Договору, а також узгодити такі істотні умови Договору, як орендна плата та термін дії Договору.

Таким чином, в місячний строк відповідачем на звернення позивача надана відповідь, що не заперечується самим позивачем.

Разом з цим, як вбачається з фактичних обставин спору, у строк визначений Законом України "Про оренду землі", сторонами не були погоджені такі істотні умови Договору як орендна плата та термін дії Договору.

Незважаючи на формальне визначення договору, який орендар має право укласти на новий строк, як додаткової угоди до договору, строк якого закінчився, фактично це буде новий договір, оскільки його умови можуть бути змінені за згодою сторін, і у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Приписи ст. ст. 319, 626 Цивільного кодексу України свідчать про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі, яка передбачена ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (далі - Закон), можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Зазначену правову позицію висловлено Вищим господарським судом України у постанові від 17.05.2016 р. № 912/3019/15.

Оскільки сторонами не було досягнуто згоди щодо істотних умов Договору, дана обставина, у відповідності до ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" свідчить про припинення у Орендаря переважного права на укладення договору оренди землі.

Лист позивача від 23.05.2017 р. № 10, яким фермерським господарством "Борис" надало погодження на встановлення в Договорі орендної плати на рівні 12% та терміну дії Договору 7 років, а також частково надало необхідні для узгодження істотних умов Договору документи, не може бути прийнятий господарським судом як доказ повідомлення Орендодавця про намір Орендаря скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, оскільки: по-перше, зазначений лист направлений позивачем на адресу відповідача поза межами встановлених Законом України "Про оренду землі" та Договором строків для такого звернення; по-друге, до зазначеного листа позивачем не було додано проект додаткової угоди до Договору, що суперечить вимогам ч. 3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

До того ж, як встановлено господарським судом, на зазначений лист позивача у визначений законодавством місячний строк ОСОБА_1 управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області листами від 02.06.2017 р. за № Ф-10482/0-7270/0/6-17 та від 14.06.2017 р. № 27-11-0.63-5720/2-17 було зеперечено позивачу у поновленні Договору.

З огляду на викладене, в обох випадках звернення позивача до відповідача з метою поновлення Договору відсутня воля Орендодавця на укладення Договору на новий строк, при цьому, з підстав недосягнення згоди сторонами щодо істотних умов Договору.

Господарський суд також звертає увагу, що умови додаткової угоди, викладені позивачем в прохальній частині позовної заяви, Орендарем для підписання Орендодавцю не пропонувалися.

Частина 4 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" містить пряму вказівку Закону, що у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди припиняється.

В силу вимог ч. 8 ст. 33 зазначеного Закону, додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Таким чином, у зв'язку з недосягненням згоди сторонами щодо істотних умов Договору переважне право Орендаря вважається припиненим.

До того ж, господарський суд враховує, що поновлення договору оренди земельної ділянки у спосіб, визначений ч.ч. 1-5 ст. 33 "Про оренду землі" можливе виключно за наявності інших рівних умов з іншими особами - претендентами на право оренди цієї земельної ділянки.

Господарський суд вважає за необхідне наголосити на правовій позиції Верховного Суду України (далі - ВСУ), що викладена постановах ВСУ від 23.03.2016 р. у справі № 6-146цс16, від 13.04.2016 р. № 6-2027цс15 і полягає в тому, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту, буде порушене у разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Висловлюючи свою правову позицію у постанові від 25.02.2015 р. № 6-10цс/15, Верховний Суд України зазначив, що порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України, матиме місце при укладенні договору оренди:

- із новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право;

- у випадку недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах та укладення з ним договору, на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права;

- укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб.

Виходячи з наведеного, господарський суд дійшорв висновку про те, що переважне право орендаря (перевага перед іншою особою) на поновлення договору може бути реалізоване у випадку, коли земля знов передана в оренду.

Однак, позивачем, всупереч вимогам ст. ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України, не надано до суду належних доказів того, що спірна земельна ділянка, передана в оренду іншій особі (особам) до припинення переважного права Орендаря за Договором.

Таким чином, позивач не довів належними доказами порушення його права, зокрема, обумовленого ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" переважного права на оренду землі, з метою захисту якого він звернувся до суду з даним позовом.

Зважаючи на викладене, вимоги позивача про зобов'язання відповідача поновити Договір та укласти з позивачем додаткову угоду про поновлення договору оренди є безпідставними.

Отже, в задоволенні позовних вимог позивачу слід відмовити.

Щодо заявленого позивачем 04.07.2017 р. клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Подану заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії стосовно передачі у власність та/або оренду спірної земельної ділянки, виступати організатором земельних торгів права оренди земельної ділянки площею 6,3 га, кадастровий номер 3520383700:02:000:9001 позивач обґрунтовує тим, що відсутня будь-яка норма законодавства, яка б забороняла відповідачу вчиняти вище перелічені дії в ході судового розгляду справи. Позивач також стверджує, що невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

З урахуванням положень ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених ст. 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно зі ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до позиції Вищого господарського суду України, викладеної у постанові пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 16 (зі змінами та доповненнями), у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову.

При цьому, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Однак, позивачем, всупереч положенням ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не надано жодного доказу на обґрунтування існування фактичних обставин, достатніх для вжиття судом заходів для забезпечення позову.

Доводи позивача про відсутність норм чинного законодавства, які б забороняли відповідачу вчиняти дії стосовно спірної земельної ділянки щодо передачі її у власність чи користування іншим особам за відсутності будь-яких доказів, не є підставою для застосування заходів забезпечення позову в силу вимог процесуального закону.

У відповідності до п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

З огляду на наведене, у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення заяви позивача.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача у справі.

Керуючись ст. ст. 33-34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.

Копію рішення направити відповідачу за адресою: 25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26.

Повне рішення складено 17.07.2017 року.

Суддя Л.С. Вавренюк