Рішення

від 13.07.2017 по справі 912/1813/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2017 рокуСправа № 912/1813/17 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Макаренко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 912/1813/17

за позовом Керівника Знам'янської місцевої прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області

до відповідача ОСОБА_1 підприємства "Оберіг" Олександрівської селищної ради

про стягнення 62 649,69 грн.

за участю представників:

від прокуратури - ОСОБА_2, посвідчення №042587, видане 30.03.2016 року;

від позивача - ОСОБА_3, довіреність № 04-4/1329 від 20.06.17;

від відповідача - участі не брали;

Керівник Знам'янської місцевої прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою, відповідно до якої просить стягнути з ОСОБА_1 підприємства "Оберіг" Олександрівської селищної ради збитки, яка завдані внаслідок скиду недостатньо очищених вод у водний об'єкт в сумі 62 649,69 грн. на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області, зарахувавши кошти до спеціального фонду Державного бюджету України, спеціальних фондів місцевих бюджетів Кіровоградської обласної ради та Олександрійської селищної ради Кіровоградської області витрати на пов'язані із сплатою судового збору на користь прокуратури Кіровоградської області.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних та земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами внаслідок неефективної роботи очисних споруд підприємства в період з 01.01.2015 по 31.12.2015, що є порушенням ст. 70 Водного кодексу України.

Ухвалою суду від 26.06.17 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 13.07.17 о 14:00 год, від сторін витребувано необхідні для розгляду спору документи.

05.07.2017 від позивача до суду надійшли письмові пояснення № 04-4/135 від 04.07.2017, в яких останній підтримує позов в повному обсязі та просить стягнути з відповідача збитки, завдані державі, в розмірі 62 649,69 грн.

У судовому засіданні 13.07.17 представники прокуратури та позивача повністю підтримали заявлені позовні вимоги.

Відповідач участі свого представника у судовому засіданні не забезпечив, витребуваних документів, зокрема, відзиву на позов, не подав. Поштовий конверт разом з ухвалою господарського суду від 26.06.2017 року повернуто до канцелярії суду 06.07.2017 року із написом відділенням поштового зв'язку: "Організація не працює. Вручити лист не має можливості".

Водночас господарський суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення засідання суду в силу наступного.

Згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Господарський суд надіслав процесуальні документи у справі за адресою, яка зазначена у позовній заяві та за якою відповідача зареєстровано в ЄДРПОУ, а саме - 27300, Кіровоградська обл., Олександрівський район, смт. Олександрівка, вул. Незалежності України, 64. Відомості щодо іншої адреси відповідача в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, враховуючи приписи постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарським судом виконано вимоги частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням наведеного та норм ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи належне повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання, господарський суд вважає можливим розглянути справу № 912/1813/17 в судовому засіданні 13.07.2017 за відсутності представника відповідача та за наявними у справі документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та прокуратури, обговоривши усі обставини справи, оцінивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до вимог ст. 121 Конституції України, ст. ст. 2, 29 ГПК України прокуратура забезпечує представництво інтересів громадян або держави в суді із зазначенням органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

За приписами ст. 2 ГПК України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 4 згаданої вище статті Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

З метою дотримання вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Знам'янською місцевою прокуратурою надіслано листа за №[12-85] 3557вих17 вих.16 від 13.06.2017р. Державній екологічній інспекції у Кіровоградській області.

Враховуючи, що в даному випадку наявні порушення законних інтересів держави, захист яких суб'єктом владних повноважень, а саме Державною екологічною інспекцією у Кіровоградській області здійснюється неналежним чином, Знам'янською місцевою прокуратурою пред'явлений даний позов до суду.

Матеріалами справи підтверджується, що Державною екологічною інспекцією у Кіровоградській області 07.12.2016 проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ОСОБА_1 підприємством "Оберіг" Олександрівської селищної ради, що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Олександрівський район, смт. Олександрівка, вул. Незалежності України, 64-а, про що складено відповідний акт № 16-201 (а.с. 14-19), який підписано уповноваженими представниками позивача та відповідача. При цьому, акт містить помітку про відсутність зауважень з боку суб'єкта господарювання.

За результатами вказаної перевірки виявлено порушення відповідачем вимог чинного природоохоронного законодавства, яке полягало в тому, що здійснювався скид недостатньо очищених стічних (господарсько - побутових) вод в річку Тясмин із випусків №1 та № 2 в період з 01.01.2015 по 31.12.2015. Зокрема, перевіркою встановлено скид підприємством в річку Тясмин за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 з випуску № 1 - 32000 м.куб., а з випуску № 2 -17,7 м.куб. недостатньо очищених стічних вод з перевищенням концентрації по БСК-5, завислим речовинам, сухому залишку, азоту амонійному, фосфатах, ХСК, СПАР.

Також за результатами перевірки було складено протокол про адміністративне правопорушення № 161430 від 07.12.2016 відносно головного інженера КП "Оберіг" за ст. 59 КУпАП.(а.с.21)

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення прийнята постанова № 161430 від 07.12.2016, якою накладено адміністративне стягнення на ОСОБА_4 (а.с. 22)

Державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Кіровоградської області ОСОБА_5 та ОСОБА_6 винесено припис від 07.12.2016 №16/173, яким зобов'язано відповідача усунути порушення природоохоронного законодавства, виявлені під час перевірки, проведеної 07.12.2016, у строки, визначені в приписі. На вказаному приписі є підпис директора відповідача ОСОБА_7 на підтвердження його прийняття до виконання. (а.с. 20)

Відповідачу була направлена претензія вих. № 08-8/2665 від 19.12.2016, до якої додано розрахунок розміру збитків на суму 62 646,69 грн (а.с. 33-35).

На вказану претензію відповідач надав відповідь за № 7 від 13.01.2017, у якій повідомив, що до звіту форми 2 - ТП (водгосп річна) протягом 2015 року з вини колишнього директора було подано недостовірні дані, що призвело до перекручування даних, відтак останній погоджується понести відповідальність за подання недостовірних даних. Однак, КП "Оберіг" заперечує проти відшкодування збитків державі в сумі 62 646,69 грн., так як факт завдання шкоди навколишньому середовищу не доведений, а розмір збитків є розрахунковим, а не фактичним. Також КП "Оберіг" зауважило про складну фінансову ситуацію, збиткову діяльність КП "Оберіг" протягом останніх років, систематичну нестачу обігових коштів на здійснення виробничої діяльності (а.с. 23).

Разом з тим, в матеріалах справи міститься лист Кіровоградського обласного управління водних ресурсів, із змісту якого вбачається, що заяв щодо внесення змін до звіту про використання води за формою 2ТП - водгоспо (річна) за 2015 рік від КП "Оберіг" не надходило. (а.с. 30)

У зв'язку із несплатою відповідачем збитків у сумі 62 646,69 грн. матеріали вищевказаної перевірки було скеровано до органів прокуратури. Знам'янська місцева прокуратура Кіровоградської області звернулась із даним позовом до господарського суду.

При розгляді даного спору господарський суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що природні ресурси України є власністю Українського народу.

Статтею 5 Закону визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

До компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема вживання в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах; пред'являти претензії про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища (ст. 20-2 даного закону).

Відповідно ст. 13 Конституції України природні ресурси, що знаходяться у межах території України, є об'єктами права власності українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.

Згідно з пунктом 3 ст. 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані дотримуватись встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території.

Статтею 70 Водного кодексу України передбачено, що скидання стічних вод у водні об'єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин. Водокористувачі зобов'язані здійснювати заходи щодо запобігання скиданню стічних вод чи його припинення, якщо вони перевищують гранично допустимі скиди токсичних речовин та містять збудників інфекційних захворювань та за обсягом скидання забруднюючих речовин перевищують гранично допустимі нормативи.

Відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави.

Згідно статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до частини 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 454/211, Державна екологічна інспекція України (надалі - Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України.

Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Пункти 12 та 18 частини 6 зазначеного Положення передбачають, що Держекоінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право розраховувати розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, та пред'являти претензії; вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Частина 7 Положення передбачає, що Держекоінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, морські екологічні інспекції (Азовська, Азово-Чорноморська, Північно-Західного регіону Чорного моря).

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію у Кіровоградській області, що затверджено Наказом Державної екологічної інспекції України № 136 від 12.12.2011 Державна екологічна інспекція у Кіровоградській області є територіальним органом Держекоінспекція України і їй підпорядковується.

Отже, право розраховувати розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, вживати заходів досудового врегулювання спорів, подавати позови належить до повноважень Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області.

Як свідчать матеріали справи, згідно з Актом № 16-201, складеним за результатами перевірки КП "Оберіг", проведеної 07.12.2016 Державною екологічною інспекцією у Кіровоградській області, виявлено порушення відповідачем вимог чинного природоохоронного законодавства, яке полягало у скиді недостатньо очищених стічних (господарсько - побутових) вод в річку Тясмин із випусків №1 та № 2 в період з 01.01.2015 по 31.12.2015. Зокрема, перевіркою встановлено скид підприємством в річку Тясмин за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 з випуску № 1 - 32000 м.куб., а з випуску № 2 -17,7 м.куб. недостатньо очищених стічних вод з перевищенням концентрації по БСК-5, завислим речовинам, сухому залишку, азоту амонійному, фосфатах, ХСК, СПАР.

Як передбачено Порядком організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженим наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 N 464, акт перевірки державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції в областях - це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Таким чином, Акт № 16-201, який складено державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області, є належним доказом на підтвердження зафіксованого в ньому порушення.

За ст.ст. 110 та 111 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно законодавства України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у, зокрема, забрудненні та засміченні вод. Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Єдині вимоги до визначення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів суб'єктами господарювання (фізичними і юридичними особами), встановлені Методикою № 389.

Згідно з Методикою № 389 наднормативним скидом забруднюючих речовин у водний об'єкт є частина маси фактично скинутої речовини у зворотних водах, що перевищує масу речовини, максимально допустиму для відведення за розрахунковий період. При цьому, наднормативними скидами забруднюючих речовин у водний об'єкт з перевищенням граничнодопустимого скиду (ГДС) вважаються, зокрема, скиди зі зворотними водами забруднюючих речовин з перевищенням встановлених нормативів ГДС, що підлягають нормуванню згідно із законодавством, або таких, що не підлягають нормуванню згідно із законодавством; скиди забруднюючих речовин внаслідок порушення регламенту санкціонованого скиду зворотних вод з перевищенням за окремими показниками нормативів ГДС регламенту (п. 2.1. Методики № 389).

Тобто, за наведеною методологією необхідною умовою визначення суми збитків є встановлення факту перевищення нормативу гранично допустимого скиду.

Пункт 2.2 ОСОБА_7 № 389 визначає, що факт наднормативного скиду забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки суб'єктів господарювання та розрахунковим методом.

Методика № 389 визначає граничнодопустиму концентрацію (ГДК) речовин у воді як встановлений рівень концентрації речовини у воді, вище якого вода вважається не придатною для конкретних цілей водокористування. В свою чергу, гранично допустимий скид (ГДС) визначений у ОСОБА_7 № 389 як маса речовини у зворотній воді, що є максимально допустимою для відведення за встановленим режимом для цього пункту водного об'єкта за одиницю часу.

Разом з цим, гранично допустимі скиди розраховуються відповідно до Інструкції про порядок розробки та затвердження гранично допустимих скидів (ГДС) речовин у водні об'єкти із зворотними водами, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 15.12.1994 N 116.

Згідно вказаної Інструкції (пункт 1.1.) норми якості води являють собою сукупність встановлених допустимих значень показників складу і властивостей води водних об'єктів, в межах яких надійно відвертається шкода здоров'ю населення, забезпечуються нормальні умови водокористування і екологічне благополуччя водного об'єкта. Показники, що входять до сукупності норм якості води, називаються нормованими показниками складу і властивостей води. Вони включають нормовані властивості води, тобто загальні вимоги до фізичних, хімічних, біологічних характеристик властивостей води (температури, водневого показника pH, запахів, присмаків, токсичності води та ін.) і нормовані речовини, що характеризуються нормами їх вмісту і гранично допустимими концентраціями (ГДК) у воді водних об'єктів для різних категорій водокористування.

Відповідно до вказаної Інструкції (пункт 1.9.) гранично допустимий скид (ГДС) речовини - показник максимально допустимої за одиницю часу кількості (маси) речовини, що відводиться із зворотними водами у поверхневі та морські води, який з урахуванням встановлених обмежень на скид цієї речовини від інших джерел забруднення гарантує дотримання норм її вмісту в заданих контрольних створах (пунктах) водного об'єкта. Таким чином, величини ГДС речовин визначаються і встановлюються, як правило, для кожного із сукупності випусків зворотних вод, пов'язаних єдністю водного об'єкта (тобто за басейновим принципом), з урахуванням оптимального розподілу його асимілюючої спроможності. Величини ГДС речовин встановлюються: для скидів зворотних вод безпосередньо у водні об'єкти з нормованою якістю води.

Таким чином, затвердженні граничнодопустимі скиди (ГДС) включають в себе, у тому числі, граничнодопустиму концентрацію (ГДК) по кожній забруднюючій речовині по кожному випуску.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.09.1996 N 1100 затверджено Порядок розроблення і затвердження нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин. Цим Порядком визначаються основні вимоги до нормування гранично допустимого скидання (ГДС) забруднюючих речовин, які утворюються в процесі виробничої діяльності водокористувачів. Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку нормативи ГДС забруднюючих речовин встановлюються з метою поетапного досягнення екологічного нормативу якості води водних об'єктів, тобто науково обґрунтованих значень концентрації забруднюючих речовин та показників якості води.

Нормування ГДС здійснюється шляхом встановлення нормативів граничнодопустимих концентрацій по забруднюючих речовинах, що скидаються у водний об'єкт. Тому чи є перевищення ГДС визначається граничнодопустимою концентрацією забруднюючих речовин.

Отже, концентрація забруднюючої речовини це є норматив ГДС, тому в Актах перевірки та в протоколах вимірювань зазначений факт перевищення нормативу ГДС- граничнодопустимої концентрації забруднюючих речовин по фосфатам, азоту амонійному, СПАР, залізо.

Розрахунок розміру збитків, що підлягає відшкодуванню, здійснений позивачем у відповідності до ОСОБА_7 розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, яка затверджена наказом Мінприроди України від 20.07.2009 № 389 та зареєстрована у Міністерстві юстиції України 14.08.2009 за № 767/16783 (з внесеними змінами відповідно до Наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 30.06.11 № 220, № 320 від 15.06.12, № 367 від 13.10.15) , та склав 62 649,69 грн.

Згідно п. 1.4 даної методики, остання застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій (далі - державні інспектори) при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог суб'єктами господарювання природоохоронного законодавства.

Розрахунок розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок наднормативного скиду забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами здійснений позивачем за формулою та у відповідності до п. 7.1. даної ОСОБА_7. (а.с. 34-35)

Таким чином, Інспекція під час розрахунку діяла в межах та у спосіб, визначені чинним законодавством, а саме використовувала дані щодо концентрації забруднюючих речовин та об'єм стічних вод зі звіту про використання води (форма 2-ТП водгосп річна) за 2015 рік по підприємству КП "Оберіг".

Вказаний розрахунок відповідачем не заперечено. Акт № 16-201, а також розрахунок розміру збитків відповідачем не оскаржено.

Згідно вимог ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Однак, будь-які зауваження по Акту перевірки зі сторони представників відповідача відсутні.

Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Стаття 162 цього ж Кодексу передбачає, що у разі задоволення адміністративного позову суд приймає постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Відповідач до адміністративного суду з позовом щодо визнання неправомірності дій посадових осіб позивача не звертався.

Акт № 16-201 підписано директором відповідача. У листі № 7 від 13.01.2017 відповідач підтвердив факт порушення екологічних норм.

Стаття 68 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища передбачає, що за порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Статтею 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення.

Згідно з пунктом е частини першої статті 41 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

За приписами статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

На позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, а відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.

Відповідно до пункту 1.6 роз'яснення президії Вищого господарського суду України Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища № 02-5/744 від 27.07.2001 року, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (стаття 1166 Цивільного кодексу України).

Частиною другою статті 1166 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відшкодування шкоди на підставі цієї норми здійснюється у разі, наявності у діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення у їх сукупності: неправомірної поведінки особи, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, вини завдавача шкоди.

При цьому причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише через неправомірну поведінку відповідача а не іншої особи, оскільки сама лише неправомірна поведінка особи, яка не пов'язана із наслідками у вигляді шкоди, не тягне за собою її відшкодування.

Враховуючи вищенаведене, судом встановлено наявність всіх складових правопорушення, а саме, факт неправомірної поведінки відповідача (забруднення поверхневих вод), наявність шкоди (збитки в розмірі 62 649,69 грн.) та наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою (скиду відповідачем недостатньо очищених вод з перевищенням нормативів граничнодопустимих концентрацій ГДС за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 рік в річку Тясмин).

Доводи позивача стосовно протиправної поведінки відповідача у заподіянні збитків внаслідок скиду ним недостатньо очищених вод з перевищенням нормативів граничнодопустимих концентрацій ГДС за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 рік в річку Тясмин підтверджуються документами, складеними за результатами перевірки.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 названого Кодексу визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням вищевказаного та оскільки відповідач належними доказами позовні вимоги не спростував, доказів сплати суми збитків суду не надав, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків у сумі 62 649,69 грн. є законними та обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, Законом України "Про судовий збір", господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 підприємства "Оберіг" Олександрівської селищної ради (27300, Кіровоградська обл., Олександрійський район, смт. Олександрівка, вул. Незалежності України, 64, і.к. 34200667) на користь Держави в особі Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області (вул. В. Чміленка, 84/37, м. Кропивницький, 25006, і.к. 38037110) збитки в сумі 62 649,69 грн., зарахувавши кошти до спеціального фонду Державного бюджету України, спеціальних фондів місцевих бюджетів Кіровоградської обласної ради та Олександрійської селищної ради Кіровоградської області на р/р 331163317000421 в ГУ ДКСУ у Кіровоградській області, МФО 823016, і.к. 37983323, одержувач коштів УК у Олександрійському районі, код бюджетної класифікації 24062100.

Стягнути з ОСОБА_1 підприємства "Оберіг" Олександрівської селищної ради (27300, Кіровоградська обл., Олександрійський район, смт. Олександрівка, вул. Незалежності України, 64, і.к. 34200667) на користь прокуратури Кіровоградської області (р/р 35215073004600 ДКСУ, м. Київ, і.к. 02910025, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету 2800, м. Кропивницький, вул. Верхня Пермська, 4) витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,00 грн.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 17.07.2017.

Суддя Т. В. Макаренко